Постанова

від 21.04.2015 по справі 826/14878/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14878/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "13" січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Мітмарк" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "13" січня 2015 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 13.01.2015 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "13" січня 2015 року - скасувати, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Як було встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "Мітмарк" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс" за період з 01.07.2013 року по 31.12.2013 року. Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством "Мітмарк" пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 161460,00 грн. Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 169958,00 грн. За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 08.05.2014 №899/26-53-22-01-15-36971884 та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 27.05.2014 року №0002352201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 242 190,00 грн. у тому числі: 161 460,00 грн. - основний платіж, 80730,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 27.05.2014 року №0002362201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 254937,00 грн. у тому числі: 169958,00 грн. - основний платіж, 84979,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з викладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністартвиний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано податкову інформацію, а саме Акт від 03.04.2014р. №1066/26-55-22-08/38292311 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB „Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період діяльності з 01.09.2012р. по 28.02.2014р. Відповідно до якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.22, ст. 135, ст.185 Податкового кодексу України по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) TOB «Старксервіс» у підприємств - постачальників за період з 01.09.2012р. по 28.02.2014р. та операцій з постачання цих тої (робіт, послуг) від TOB «Старксервіс» контрагентам-покупцям за період діяльності за пер 01.09.2012р. по 28.02.2014р.

Крім того, СУ ФР Білоцерківської ОДПІ надано копію протоколу допиту директора ТОВ «Старксервіс» за період з 01.11.2012р. по 28.02.2014р. ОСОБА_2 від 22.03.2014р. відповідно до якого ОСОБА_2 пояснив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду у розмірі 200 грн. також, пояснив що бажання здійснювати підприємницьку діяльність він не мав, печатку TOB „Старксервіс" не виготовляв та нікому не замовляв її виготовлення, рахунки в банку не відкривав, угод від імені підприємства не підписував.

В свою чергу, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що деректор TOB «Старксе» ОСОБА_3, котрий був директором за період з 01.09.2012р. по 31.10.2012р. відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013р. у справі №761/22932/13-к за скеруванням ОСОБА_4 зареєстрував на своє ім'я в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу TOB „Старксервіс", створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайк підприємницькою діяльністю.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704. первинні документи (на паперових машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення Господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути ( підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господаре операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій.

Згідно п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною».

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підсумовуючи викладене, вбачається, що апелянтом було правомірно винесено оскаржуванні податкові повідомлення-рішення від 27.05.2014 року № 0002362201 та № 0002332201.

З огляду на викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 13 січня 2015 року, та є підставою для її скасування.

З огляду на навелене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "13" січня 2015 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 19 8, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "13" січня 2015 року - скасувати.

В задоволені позовних вимог Приватного підприємства "Мітмарк" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С