Рішення

від 21.07.2009 по справі 15/322

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

15/322

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  15/322

21.07.09

За позовом         Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль-С"

до                         Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРТ-С"

про                       стягнення 43 846,02 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача –Шпак Т.Г.    

від відповідача - не з'явилися   

    У судовому засіданні 21.07.2009 за згодою присутнього представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростиль-С" (далі –позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРТ-С" (далі –відповідач) 43 846,02 грн. (у тому числі 37 262,73 грн. основного боргу, 3 579,92 грн. пені, 2 556,22 грн. інфляційних втрат та 447,15 грн. трьох процентів річних).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 порушено провадження у справі № 15/322 та призначено розгляд справи на 08.07.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2009 продовжено строк вирішення спору у справі № 15/322 до 30.10.2009, розгляд справи відкладено на 21.07.2009 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 09.06.2009.

У судове засідання 21.07.2009 відповідач вдруге не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, письмовий обґрунтований відзив на позовну заяву з документами, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань від відповідача у день слухання справи до початку судового засідання через канцелярію суду не надходило.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростиль-С" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРТ-С" (покупець) було укладено господарський договір поставки № 26 (далі - Договір) (належним чином засвідчена копія наявна у матеріалах справи).

           Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується у зумовлені цим Договором строки передати товар у власність покупця, а покупець –прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

          Згідно з п. 6.1.1 Договору оплата здійснюється покупцем за фактом реалізації товару кожні 30 днів.

          Пунктом 6.1.2 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний, у підтвердження факту реалізації, суми і дати оплати, кожні двадцять календарних днів надавати постачальнику звіт по реалізації.

          Відповідно до п. 8.1 господарського договору поставки № 26 від 18.12.2007 Договір діє до 31.12.2007.

          Водночас відповідно до п. 8.3 Договору дія Договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії Договору на протязі 14 календарних днів до закінчення терміну дії Договору, вказаного в п. 8.1 цього Договору.

          Сторонами не надано суду доказів письмового попередження одна одної про припинення дії Договору у порядку, передбаченому п. 8.1 Договору, у зв'язку з чим дію Договору слід вважати продовженою на наступний термін.

          13.02.2008 на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар – текстильні вироби на загальну суму 133 659,72 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1494 від 13.02.2008.

          Як вбачається з позовної заяви, відповідач всупереч вимогам п. 6.1.2 Договору не надавав позивачу звітів по реалізації товару та з липня 2008 припинив розраховуватися за поставлений товар. При цьому відповідачем було оплачено отриманий ним товар лише частково.

          Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 24.03.2009, підписаного сторонами, 02.02.2009, 11.03.2009, 12.03.2009 та 13.03.2009 відповідач повернув позивачу частину товару на суму 28 396,99 грн. При цьому вказаним актом звірки підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.01.2009 –у розмірі 68 659,72 грн., а станом на 24.03.2009 у розмірі 40 262,73 грн.

          Як вбачається з позовної заяви, 01.06.2009 в рахунок погашення заборгованості відповідачем було перераховано позивачу 3 000,00 грн., після чого подальших розрахунків за поставлений позивачем товар відповідач не здійснював.     

           Таким чином, на день вирішення спору сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором складає 37 262,73 грн. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

  Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

   Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

   Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

   Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

     Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

        Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

      З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору щодо надання позивачу звітів по реалізації товару та оплати поставленого позивачем товару, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

     За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 37 262,73 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

       Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 2 556,22 грн.  інфляційних втрат, 447,15 грн. 3% річних та 3 579,92 грн. пені.   

      Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

      Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

       Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, що за розрахунком позивача, який перевірений судом та приймається як належний, становлять відповідно 2 556,22 грн. та 447,15 грн., також підлягають задоволенню.  

    Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

     Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

         Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.2 Договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити

розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь  у  зобов'язанні;  не  лише  майнові,  але  й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є такими, що заявлені правомірно та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний. Разом з тим, зважаючи на світову фінансову кризу, а також враховуючи, що позивач не заявляв про те, що невиконання відповідачем зобов'язання за договором завдало його підприємству значних збитків, суд вважає за доцільне зменшити розмір договірних санкцій та стягнути з відповідача на користь позивача 1 000,00 грн. пені.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, а також враховуючи те, що  відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, контррозрахунку ціни позову не надав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а судові витрати —розподілу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.    

Клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, додане до позовної заяви, не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

           1. Позов задовольнити частково.  

      2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРТ-С" (01601, м. Київ, пл. Спортивна, 3, ідентифікаційний код 24654657) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль-С" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18, ідентифікаційний код 33544384) 37 262 (тридцять сім тисяч двісті шістдесят дві) грн. 73 коп. основного боргу, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. пені, 2 556 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 447 (чотириста сорок сім) грн. 15 коп. трьох процентів річних, 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 46 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           3. В іншій частині позову відмовити.

         4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Євростиль-С" у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРТ-С".

     Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

         Суддя                                                                                                             М.Г. Хоменко

Дата підписання рішення –10.08.2009