Рішення від 22.07.2009 по справі 31/83

31/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.09                                                                                                      Справа № 31/83

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Дочірнього підприємство „Ефорт - Гарант-7” Товариства з обмеженою відповідальністю „Ефорт - Гарант”, м. Львів

до відповідача:Державного підприємства „Львівський бронетанковий ремонтний завод”, м. Львів

про:стягнення 102133,67 грн.

                                                                                Суддя Артимович В.М.

                                                                                При секретарі Митник М.Б.

Представники

від позивача:Тимків Т.В.–представник;

від відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторона подала відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Дочірнього підприємства „Ефорт –Гарант-7” ТзОВ „Ефорт –Гарант”, м. Львів, надалі –позивач, до Державного підприємства „Львівський бронетанковий ремонтний завод”, м. Львів, надалі –відповідач, про стягнення коштів в загальній сумі 102133,67 грн., в тому числі 51918,96 грн. основного боргу, 45810,00 грн. упущеної вигоди, 2929,87 грн. пені, 1108,61 грн. інфляційних нарахувань та 366,23 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою суду від 15.06.2009 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 01.07.2009 р.

Позивач 30.06.2009 р. подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням у відпустці представника. Відповідач також 01.07.2009 р. подав на розгляд суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 01.07.2009 р. представники позивача та відповідача не з'явилися, витребовуваних судом документів не подали. Для надання можливості сторонам виконати вимоги попередньої ухвали суду розгляд справи судом відкладено.

В судове засідання 22.07.2009 р. представник відповідача повторно не з'явився, відзиву на позов та доказів оплати боргу не подав.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 22.07.2009 р. року за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 27.07.2009 р.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

05.03.2004 р. між Дочірним підприємством „Ефорт 18” Закритого акціонерного товариства «Агенство економічної безпеки «Ефорт»та Львівським ремонтно-механічним заводом був укладений договір про надання охоронних послуг № 1/18, згідно якого Дочірнє підприємство „Ефорт 18” зобов'язувалось здійснювати охорону території, виробничих корпусів, цехів, адміністративного будинку, складських та інших приміщень відповідача у м. Львові по вул. Стрийській, 73, а Львівський ремонтно-механічним завод взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату послуг.

01.02.2007 р. між позивачем, відповідачем та ДП «Ефорт 18»було укладено угоду про заміну сторони договору, згідно якої позивач у даній справі взяв на себе усі права і обов'язки ДП «Ефорт 18»по договору про надання охоронних послуг № 1/18.

Також сторонами спору 01.09.2008 р. було укладено додаткову угоду № 10 до договору про надання охоронних послуг № 1/18, відповідно до якої вартість наданих охоронних послуг становить 45810,00 грн. в місяць.

Згідно п. 3.3 договору про надання охоронних послуг № 1/18 оплата за надані послуги здійснюється відповідачем щомісяця, на підставі виставлених рахунків, але не пізніше п'ятого числа наступного місяця.

Як підтверджується матеріалами справи відповідно до умов договору позивач в лютому та березні місяці 2009 р. надав відповідачеві охоронні послуги своєчасно і в повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі – приймання робіт (надання послуг) № ОУ –0000006 від 28.02.2009 р. та № ОУ –0000008 від 05.03.2009 р. За надані охоронні послуги позивачем було виставлено відповідачеві рахунки –фактури № СФ-0000006 від 13.02.2009 р. на суму 45810,00 грн. та № СФ-0000008 від 04.03.2009 р. на суму 6108,96 грн.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відтак, заслуговують на увагу доводи позивача про те, що відповідачем було порушено зобов”язання по оплаті охоронних послуг і заборгованість відповідача перед позивачем станом на час слухання справи становить 51918,96 грн.

Судом встановлено, що 03.03.2009 р. відповідачем направлено позивачеві лист № 296 про припинення дії договору про надання охоронних послуг № 1/18. Згодом 05.03.2009 р. позивач та відповідач підписали угоду про припинення договору про надання охоронних послуг, згідно п. 1 якої сторони дійшли згоди припинити дію договору № 1/18 від 05.03.2004 р. із 05.03.2009 р. В п. 3 вказаної угоди позивач і відповідач погодили, що сума заборгованості відповідача перед позивачем підлягає оплаті в термін до 01.04.2009 р.

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

За умовами договору (п. 5.4) у випадку порушення відповідачем строків платежів, відповідач зобов'язаний сплатити пеню, що обчислюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. За обчислювальний період облікова ставка НБУ становить 12 % річних.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунками, доданими до позовної заяви, сума інфляційних нарахувань становить 1108,61 грн., а три проценти річних від простроченої суми становлять 366,23 грн.

Проте, враховуючи умови п. 3 угоди про припинення договору про надання охоронних послуг стягненню із відповідача на користь позивача підлягають пеня, інфляційні нарахування та три проценти річних за період із 01.04.2009 р. в сумі відповідно 2116,58 грн., 696,32 грн., 264,57 грн.

Позивач у позовній заяві посилається на норму ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Проте, матеріалами справи спростовується факт розірвання договору у зв'язку з його істотним порушенням відповідачем. У зв'язку з цим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді втраченої вигоди є безпідставними.

Відмовляючи позивачеві в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків, суд виходив також з наступного.

У відповідності до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В той же час позивачем всупереч вимогам вказаних вище норм ГПК України за допомогою належних і допустимих доказів не доведено завдання відповідачем позивачеві збитків у вигляді втраченої вигоди.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути із Державного підприємства „Львівський бронетанковий ремонтний завод” (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 73; код ЄДРПОУ 07985602) на користь Дочірнього підприємство „Ефорт - Гарант-7” Товариства з обмеженою відповідальністю  „Ефорт - Гарант” (79015, м. Львів, вул. Тургенєва,72; код ЄДРПОУ 34857054) 51918,96 грн. основного боргу, 2116,58 грн. пені, 696,32 грн., інфляційних нарахувань, 264,57 грн. трьох відсотків річних, 550,14 грн. сплаченого державного мита та 168,22 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

         4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя