Постанова

від 03.08.2009 по справі 41/85

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/85

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.07.2009 р.                                                                   справа №41/85

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Волкова Р.В.

суддів Запорощенка  М.Д. , Старовойтової  Г.Я.

за участю представників сторін:

від позивача:Маркєвич К.А., довіреність №02088 від 15.01.2009р, представник,

від відповідача:Копитко Ю.Б., довіреність б/н від 28.05.2009р., представник,Добригін І.П., довіреність б/н від 12.05.2009р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної екологічної інспекції в Донецькій області, м. Донецьк

на рішеннягосподарського суду

Донецької області

від30.06.2009 року

по справі№41/85 (Гончаров С.А.)

за позовомДержавної екологічної інспекції в Донецькій області, м. Донецьк

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Надра Донбасу" шахта "Свято-Серафімівська", м. Донецьк

простягнення збитків, заподіяних державі на суму 997 131,60 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області по справі за № 41/85 від  30.06.09 р. відмовлено в задоволенні позову Державної екологічної інспекції в Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю „Надра Донбасу” шахти „Свято-Серафімівська” про стягнення збитків, заподіяних державі  на суму 997131,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач  по справі звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд  скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обгрунтування своїх вимог посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст.47, 55, 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вимоги скаржника не визнав. Рішення суду вважає законним та обгрунтованим, а доводи, викладені в апеляццйній скарзі такими, що не підлягають задвоволенню

Відповідно  до положень ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України  здійснювалась  фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, суд  встановив  наступне:

В період з 20.10.2008р по 30.10.2008 року відділом оперативного міжрайонного екологічного контролю по Макіївському регіону проведено перевірку відповідача з питань дотримання природоохоронного законодавства України.

За результатами перевірки складено акт №126. Зі змісту ату слідує, що порода, яка утворюється на підприємстві складується на промисловому майданчику шахти без наявності твердого покриття (на відкритому грунті), що  є порушенням правил складування, зберігання, розміщення відходів та засмічення земель промисловими відходами, чим порушено вимоги ст.ст. 17, 33 Закону України “Про відходи”, ст.ст. 91, 96, 164 Земельного кодексу України. Крім того, акт містить  посилання на довідку про розміщення породи на проммайданчику шахти,  надану відповідачем та підписану головним інженером та головним маркшейдером шахти „Свято-Серафімівська”.

Враховуючи висновки перевірки та дані, зафіксовані в акті перевірки  держінспекторами І.А. Шульгіним та О.В. Кумуржи на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства” затвердженої наказом Мінприроди № 149 від 04.04.2007р. (надалі - Методика) зроблено  розрахунок розміру шкоди від засмічення земель ТОВ „Надра Донбасу” шахта „Свято-Серафімівська”.  

При розрахунку розміру шкоди  вихідними даними були дані акту перевірки, зокрема  щодо площі засміченої земельної ділянки, об'єму відходів, а також дані про грошову оцінку землі,  ступінь засміченості земельної ділянки відходами, клас небезпеки відходів.

Загальний розмір шкоди, розрахований позивачем та заявлений останнім в позові до стягнення з відповідача складає  997131,60 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарськгго процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем до стягнення з відповідача в судовому порядку  заявлена сума збитків  в розмірі 997131,60 грн., виходячи з того, що  відповідач здійснював несанкціоноване складування відходів виробництва. При цьому, останній складував такі відходи на відкритому ґрунті, без наявності твердого покриття, що призвело до засмічення  земель та є підставою для стягнення з нього шкоди в розмірі, визначеному згідно з методикою.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України “Про відходи”, відходи це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Між тим,  Робочим проектом відповідача “Відроблення цілин по пласту L1 на позначках 100 м, 220 м, 260м.” при проведенні робіт передбачена система розробки - проведення штреків широким вибоєм. Даною системою передбачено розробку штреків   по пласту вугілля, а утворену  при проходженні гірничих виробок кількість породи -    використовувати для закладки порожнього простору, що залишається після виборки корисної копалини.

Тобто, розділом 2.5 робочого проекту (а.с. 78) передбачено повне залишення породи в шахті. При цьому, при проведенні штреків широким вибоєм на дільницях 1, 2, 4, 5 порода закладається у нижню розкоску. При проведенні уклону по пласту порода закладається у бокові розкоски по обидві сторони від уклону. При проведенні вентиляційного та відкаточного штреків при підготовці дільниці 3 порода закладається в нижню розкоску відкаточного штреку.  

Зворотнє закладання  породи у відповідні розкоски гірничих виробок у даній системі розробки корисних копалин має ще одне смислове навантаження: наряду  із застосуванням металевого арочного кріплення є  ще методом кріплення гірничих воробок з метою протидії гірничому тиску.

Таким чином, як вірно дійшов висновку суд першої інстанції, вся гірнича порода, утворена в процесі проведення гірничих робіт є фактично необхідним матеріалом, який використовується в процесі подальших  гірничих робіт  при обраній технології їх проведення.

Матеріали справи містять копію листа  (а.сю 63)  третього воєнізованого гірничорятувального загону № 227 ві 03.10.2008 р.,копію  акту від 02.10.2008р. (а.с 62), протоколу технічної ради шахти „Свято-Серафімівська”.Із даних документів вбачається, що спірний матеріал, а саме гірнича порода,  була видалена із шахти внаслідок аварійної ситуації і тимчасово складована.

До матеріалів справи також додано акт перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства від 17.06.2009р.(а.с 55), яким  підтверджено,  що станом на вказану дату земельна ділянка, яка була визначена позивачем як засмічена від породи звільнена.

Зазначене також підтверджує позицію відповідача про те, що складування  породи було змушеною тимчасовою мірою, пов'язаною з аварійною ситуацією, а також те, що відповідачем в подальшому  передбачалось повернення породи в шахту з метою закладання у відповідні розкоски і формування охоронної бутової полоси штреків.

Пунктом п. 1.2. Методики встановлено порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відходи” відходи це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Разом з тим, додані до матеріалів справи документи підтверджують, що порода, яка була складована відповідачем не є відходами у розумінні  Закону України “Про відходи”, та не відповідає вищезазначеному  тлумаченню терміну „відходи”.

Вказана вище порода  в подальшому служить матеріалом, який  використовується  у виробничій діяльності відповідача та вимушено (з аварійних причин) тимчасово зберігався на   промисловому майданчику відповідача.

Крім того, п. 3.2. Методики встановлює,  що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Разом з тим, відповідно до вимог  Закону України  "Про охорону земель" та п. 2 Методики, грунт –це природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості.

Таким чином, відмінною властивістю грунту є його властивість  родючості. За відсутності такої властивості будь-яка частина поверхні землі, або інші тіла розташовані на її поверхні не можуть бути віднесені до ґрунтів.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що показники  спірної земельної ділянки відповідають вимогам  ГОСТу 17.5.1.03-78, ГОСТу 17.4.2.02-83, ГОСТу 17.5.3.05-84, ГОСТу 26213-84, ГОСТу 17.5.3.06-85 та їх можна віднести до грунтів.

Більш того, як вбачається зі змісту протоколу повторної перевірки, проведеної   17.06.2009 р. порода була  складована відповідачем на колишній залізничній колії, яка не є відкритим грунтом, що тягне за собою необґрунтованість  висновку про засмічення земель і застосування з цього приводу Методики.

Враховуючи те, що порода, виявлена в ході перевірки не підпадає під визначення поняття „відходи”, зазначеного у ст. 1 Закону України „Про відходи”, а матеріали справи містять докази, що вказана порода є матеріалом  для подальшого використання, а також те, що позивачем не доведено, що порода  взагалі складувалась на грунті, а на промисловій ділянці,  місцевий господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про відмову  у позові.

Доводи скаржника грунтуються на на вимогах Закону України „Про відходи”.

Разом з тим, як зазначалось раніше, докази, долучені до матеріалів справи дають підстави стверджувати про те, що порода не  відповідає критеріям відходів, визначених законодавством, та не  є відходом у розумінні його положень.  

Ствердження заявника апеляційної скарги  про те,  що дія Закону України “Про відходи” розповсюджується на розкривні породи гірничодобувних підприємств суд є необгрунтованою, , оскільки відповідно до ч.2 ст.4 вказаного Закону встановлено,  що особливості регулювання відносин щодо поводження з розкривними породами гірничодобувних підприємств, які за технологією зворотного відвалоутворення використовуються для закладення виробленого простору визначаються відповідними законами.

Керуючись ст.ст. 35, 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 1 Закону України “Про відходи”, наказом Мінприроди № 149 від 04.04.2007р., ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

          Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Донецькій області, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області по справі за № 41/85  від 30.06.2009 р.   - залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Донецької області по справі за № 41/85 від 30.06.2009 р. - залишити без змін.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

          Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні

Головуючий          Р.В.  Волков

Судді:          М.Д.  Запорощенко

          Г.Я.  Старовойтова

                                                                                                         Надруковано: 4 прим.: 1. позивачу; 2. відповідачу; 3 у справу;   4 ДАГС