Постанова

від 15.08.2017 по справі 41/85

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2017 р. Справа№ 41/85

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Шевченко О.М. -представник;

Від відповідача: Трамбовецький А.В. -представник;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2017

у справі № 41/85 (суддя Спичак О.М.)

За позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Квазар-9"

про стягнення 70 166,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту до Житлово-будівельного кооперативу "Квазар-9" про стягнення заборгованості за надання послуг з водопостачання та водовідведення в сумі 70 166,63 грн за Договором № 6628/4-13 від 16.04.1999 на надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголошував, що ЖБК "Квазар-9" в односторонньому порядку постійно порушував умови договору №6628/4-13 а саме, розраховувався за спожиті послуги не в повному обсязі, сплативши за період з травня 2005 року по березень 2008 року включно 50 411,83 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 01.04.2008 становила 62 126,67 грн.

З наявного в матеріалах справи статуту, в редакції затвердженій рішенням від 21.08.2015 загальних зборів Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке оформлене протоколом №1/15, вбачається, що на підставі приписів Закону України "Про акціонерні товариства" було змінено організаційно-правову форму позивача з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство.

19.05.2017 до Господарського суду міста Києва позивачем було подано клопотання про зміну найменування позивача з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке було розглянуте та задоволене, змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 у справі № 41/85 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Квазар-9" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 1 060,82 грн. інфляційних втрат, 1,06 грн. державного мита та 1,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду міста Києва, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 у справі № 41/85 про відмову у стягненні з ЖБК "Квазар-9" на користь ПрАТ "АК "Київводоканал" 34 299,65 грн. основного боргу, 6 979,15 грн. інфляційних втрат і прийняти в цій частині нове рішення, яким позов ПрАТ "АК "Київводоканал" до ЖБК "Квазар-9" в частині стягнення позовних вимог в розмірі 34 299, 65 грн. основного боргу, 6 979,15 грн. інфляційних втрат задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, що судом першої інстанції безпідставно частково задоволено позовні вимоги, чим порушено встановлені законом права товариства, щодо отримання боргу, який утворився внаслідок невиконання ЖБК "Квазар-9" умов договору № 6628/4-13 від 19.03.1999 на послуги з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Іоннікової І.А. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 у справі № 41/85 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.08.2017.

11.08.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення в яких позивач підтримав доводи апеляційної скарги.

14.08.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ "АК "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 у справі №41/85, відмовити в повному обсязі.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 № 09-53/3190/17, у зв'язку із перебування судді Іоннікової І.А. яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 41/85.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" у справі № 41/85 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" прийнято до провадження у визначеному складі суддів.

В судовому засіданні 15.08.2017 представник позивача надав пояснення по суті спору та просив задовольнити апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.08.2017 надав пояснення по суті спору та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 залишити без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.1999 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (яке перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") та Житлово-будівельним кооперативом "Квазар-9" було укладено договір № 6628/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених Наказом №65 від 01.07.1994 Держжитлокомунгоспу України.

Відповідно до пункту 2.2 договору абонент: сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без інших змін до договору; оформитись як абонент у підприємстві водозбуд в порядку, визначеному Правилами. Без такого оформлення водокористування вважається самовільним; представляє перелік об'єктів, в тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності з вимогами п. 11.8 Правил, а також технічну документацію до них; відповідає за збереження водо лічильників, водомірних вузлів, санітарний стан приміщення водомірного вузла, тощо.

Згідно із пунктом 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Пунктом 3.4 договору визначено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водо лічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Згідно із пунктом 3.6 договору абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Відповідно до пункту 5.1 договору він укладається на строк з 16.04.2009 по 16.04.2009 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Пунктом 5.2 договору визначено, що договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна сторона не заявить про закінчення строку його дії.

З матеріалів справи вбачається, що для обліку послуг з холодного водопостачання та водовідведення за договором № 6463/4-13 від 19.03.1999 позивачем було відкрито відповідачу код № 3-384. З метою обліку послуг з постачання води, яка йде на підігрів та стоків води, що йде на підігрів заявником було відкрито код № 3-50384.

У період з травня 2005 по березень 2008 Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" було надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення за означеними вище кодами на загальну суму 112 538,49 грн.

Оскільки, відповідачем послуги з водопостачання та водовідведення на момент звернення до суду з розглядуваним позовом не було в повному обсязі оплачено, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 62 126,67 грн, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що надання послуг з питного водопостачання на здійснюється підставі договору з підприємством питного водопостачання.

У спірний період були чинні Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженні наказом Держжитлокомунгоспа від 01.07.1994 № 65, які регулюють порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України.

Згідно із п. 12.2. правил для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заяву на потрібну кількість води для кожного вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у водоканалі як абонентів, водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені правилами.

Зі змісту договору № 6628/4-13 від 19.04.1999 вбачається, що ним не регулюється питання постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води і вказаний договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати за послуги з постачання холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за кодом № 3-50384.

Відповідно до пункту 12.17 правил розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Згідно із підпунктом "б" пункту 12.3 правил, житлово-експлуатаційні організації та ЖЕК зобов'язані були один раз на місяць здійснювати розрахунки з водоканалом, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

До моменту набрання чинності Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190, розрахунки за спожиту гарячу воду повинен проводитися безпосередньо з підприємством, яке здійснює споживання зазначеної води.

Відповідно до пункта 3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позовних вимогах в частині стягнення 34 299,65 грн вартості холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води, а також щодо стягнення вартості стоків гарячої води.

Крім того, оскільки в матеріалах справи відсутні докази реєстрації ПрАТ "АК "Київводоканал" водо лічильників ЖБК "Квазар-9", то підстав для стягнення позивачем з відповідача 62 126, 87 грн. заборгованості стоків гарячої води відсутні про що вірно вказав суд першої інстанції.

Як вже зазначалося пунктом 2.2 договору визначено, що абонент: сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без інших змін до договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалось виставлення рахунків відповідачу за період з січня 2007 по березень 2008 з урахуванням тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, що затверджені Розпорядженнями № 1786 від 15.12.2006, № 143 від 12.02.2007, № 640 від 30.05.2007 та № 1127 від 28.08.2007 Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно із підпунктом 2 пункту "а" частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку та межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Статтями 14, 16 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" визначено, що однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в м.Києві є зосередження у Київської міської державної адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України у рішенні від 25.12.2003 №21-рп/2003 зазанчив, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Статтею 1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" №493/92 від 03.10.1992 визначено, що нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Такі нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Згідно із пунктом 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою №731 від 28.12.1992 Кабінету Міністрів України, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Абзацом 2 пункту 15 вказаного Положення зазначено, що нормативно-правові акти, які не пройшли державну реєстрацію, вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Аналізуючи наведені норми права в контексті конкретних обставин справи є можливим дійти наступного висновку. Якщо голова Київської міської державної адміністрації, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Аналогічний правовий висновок щодо регулювання відносин з питань державної реєстрації нормативно-правових актів, виданих КМДА викладений Верховним Судом України у постановах від 28.11.2011р. у справі №21-246а11 та від 02.12.2014 по справі №21-470а14.

Розпорядження № 1786 від 15.12.2006, № 143 від 12.02.2007, № 640 від 30.05.2007, № 1127 від 28.08.2007 Київської міської державної адміністрації не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не були зареєстровані за ними, а отже не набрали чинності у встановленому законом порядку.

Таким чином, тарифи які затверджені Розпорядженнями № 1786 від 15.12.2006, № 143 від 12.02.2007, № 640 від 30.05.2007, № 1127 від 28.08.2007 Київської міської державної адміністрації, не застосовуються, оскільки дані розпорядження не зареєстровані в установленому порядку, не набрали чинності та не відповідають законодавству України, про що вірно вказав суд першої інстанції.

В той же час, чинними в даний період були тарифи, затверджені Розпорядженням №1680 від 28.08.2002 Київської міської державної адміністрації "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення" (зареєстровано в Київському міському управління юстиції 30.08.2002 за №66/449). Вказаним актом передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,43 грн (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водопостачання та 0,25 грн (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін.

Оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості, в тому числі, за кодом №3-384 за період з січня 2007 по березень 2008 в час дії Розпорядження № 1680 від 28.08.2002 "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення", то розрахунок вартості наданих послуг в зазначений період повинен був здійснюватися згідно тарифів, встановлених даним розпорядженням, за яким тариф для житлово-експлуатаційних організацій визначений в розмірі 0,43 грн. (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водопостачання та 0,25 (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водовідведення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення вартості послуг з водопостачання та водовідведення холодної води по коду № 3-384 є необґрунтовані та недоведені, у зв'язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтями 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було нараховано 8 039,97 грн. інфляційних втрат.

Оскільки, судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми боргу за питну воду для підігріву по коду №3-50384, то підстави для нарахування інфляційних нарахувань на зазначену суму також відсутні, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Крім того, судом першої інстанції, було здійснено перерахунок інфляційних втрат по коду № 3-384, з урахуванням умов Договору, порядку розрахунків встановленого в договорі та з урахуванням здійсненого перерахунку вартості наданих послуг у відповідності до Розпорядження № 1680 від 28.08.2002 здійснених проплат та прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 1 060,82 грн.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 у справі № 41/85 залишити без змін.

Матеріали справи № 41/85 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська