Постанова

від 27.04.2015 по справі 911/5090/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 року Справа № 911/5090/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Гончарука П.А., Ковтонюк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Вєнта" напостанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 у справі№911/5090/14 господарського суду Київської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Вєнта" додочірнього підприємства "Фуршет Регіон" простягнення 34992,19грн., за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - Шавгулідзе В.В.,

У С Т А Н О В И В:

26.11.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Вєнта" звернулися до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Фуршет Регіон" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вєнта" 28 978,55грн. основного боргу, 428,72грн. 3% річних, 2231,35грн. інфляційних та 3353,57грн. пені (всього 34992,19грн.), посилаючись на порушення останнім своїх договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару.

19.01.2015 рішенням господарського суду Київської області (суддя Т.В. Лутяк), залишеним без змін 10.03.2015 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді: головуючий - В.Г. Суховий, Г.А. Жук, А.О. Мальченко), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Суди виходили з недоведеності позовних вимог, оскільки відповідно до наданих позивачем видаткових накладних поставка товару здійснена відповідачу на загальну суму 58368,69грн., однак, згідно з банківськими виписками, довідкою банку та накладних на повернення товару відповідачем було сплачено та повернено товар згідно договору на загальну суму 60784,33грн., що перевищує суму поставленого товару.

У касаційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім -"Вєнта" посилались на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати судові рішення і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, посилаючись на безпідставність висновків судів про оформлення неналежним чином видаткових накладних. Зазначали, що суди дійшли необґрунтованих висновків про невідповідність поданих позивачем доказів нормам чинного законодавства, оскільки видаткові накладні та акти звірки містять підпис та відтиск печатки і штампу відповідача при відсутності в матеріалах справи доказів незаконного використання печатки відповідача, звернень до відповідних органів та розслідування за фактом її незаконного використання та відсутністю заперечень відповідача щодо справжності підпису та печатки на накладних на повернення. Вказували, що вимогу Київського апеляційного господарського суду про подачу відповідачем двостороннього акту звірки та документів податкової звітності - розшифровку податкового кредиту по ПДВ за 2013-2014 по всім контрагентам в тому числі по ТОВ "Вєнта" (ухвала суду від 05.02.2015, а.с.176-177, т.1) останній не виконав, що свідчить про факт умисного приховування наявності спірних господарських операцій між відповідачем і позивачем.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій установлено, що 19.03.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Вєнта" (постачальник) та дочірнім підприємством "Фуршет Регіон" (покупець) було укладено договір №ФР016371, за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач посилався на видаткові накладні, акт взаєморозрахунків за період з 01.12.2013 по 31.12.2013 та акт перевірки розрахунків від 31.05.2014, за якими у квітні-листопаді 2013 позивачем було поставлено відповідачу товар, обумовлений сторонами в специфікаціях від 19.03.2013, проте останній за товар не розрахувався, а претензію залишив без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суди обох інстанцій, у порушення вимог ст.43 ГПК України, не дослідили усіх обставин справи щодо факту поставки товару за договором №ФРо16371 від 19.03.2013. Відхиляючи доводи позивача обмежились лише посиланням на різницю між вартістю поставленого товару (за видатковими накладними) та сплаченим і повернутим відповідачем товару (за банківськими виписками, довідкою банку та накладних на повернення товару). Виходили з того, що видаткові накладні оформлені з порушенням ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", податкова накладна не є первинним бухгалтерським документом, а акти звірки взаєморозрахунків не містять посилання на договір поставки і видаткові накладні; чинним законодавством не надано юридичної сили акту звірки взаєморозрахунків як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти.

Однак, суди не звернули увагу, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і відповідачем підтверджено оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку; наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних убачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Натомість, норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", на які посилаються суди, не регулюють спірні правовідносини, оскільки предметом спору не є правильність ведення сторонами бухгалтерського обліку або складання фінансової звітності, а зазначений Закон не містить вимог щодо підтвердження факту передачі товарів певними доказами - документами з визначеними ст.9 Закону реквізитами. А вказані видаткові накладні повинні були оцінені судами за правилами, визначеними положеннями ст.43 ГПК України, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами. Підписані між сторонами видаткові накладні оформлені належним чином та містять всі необхідні реквізити (найменування підприємства, назву, дату та місце складання, зміст та обсяг господарської операції, підпис осіб, печатки та штампи отримувача), відтак є первинними документами відповідно до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Окрім того, суди не звернули увагу, що видаткові накладні та акти звірки містять підпис та відтиск печатки і штампу відповідача, щодо незаконного використання або втрат яких матеріали справи не містять ні звернень відповідача до уповноважених органів, ні розслідувань.

Слід також звернути увагу, що 05.02.2015 ухвалою Київського апеляційного господарського суду було зобов'язано відповідача подати до суду оформлений двосторонньо акт звірки та документи податкової звітності - розшифровку податкового кредиту по ПДВ за 2013-2014 по всім контрагентам, в тому числі по ТОВ "Вєнта", проте, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем ухвали Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2015.

У зв'язку з чим, не з'ясувавши усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суди передчасно дійшли висновку про недоведеність позовних вимог.

Виходячи з повноважень касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вєнта" задоволити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 та рішення господарського суду Київської області від 19.01.2015 у справі №911/5090/14 скасувати, а справу направити для нового розгляду.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяП.А. Гончарук СуддяЛ.В. Ковтонюк