Постанова

від 19.11.2015 по справі 911/5090/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2015 р. Справа№ 911/5090/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Самоляк О.В.- представник;

Від відповідача: Дрозд Т.О.-представник.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Фуршет Регіон"

на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2015

у справі № 911/5090/14 (суддя Заєць Д.Г..)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєнта"

до Дочірнього підприємства „Фуршет Регіон"

про стягнення 34 992,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вєнта" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства „Фуршет Регіон" про стягнення 34 992,19 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.01.2015 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєнта" до Дочірнього підприємства „Фуршет Регіон" про стягнення 34 992,19 грн. відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєнта" залишено без задоволення, рішення господарського суду Київської області 19.01.2015 року у справі №911/5090/14 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2015 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєнта" задоволено частково, рішення Господарського суду Київської області від 19.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 у справі №911/5090/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2015 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєнта" задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства „Фуршет Регіон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєнта" - 28 978, 55 грн. заборгованості, 3 256, 06 грн. пені, 2 231,35 грн. інфляційних втрат, 428,72 грн. 3% річних та 1 827,00 грн. судового збору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Фуршет Регіон" у справі №911/5090/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Фуршет Регіон" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 20.10.2015.

20.10.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, яке колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.10.2015 представник відповідача не заперечував проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 19.11.2015.

10.11.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до винесення ухвали Господарського суду Київської області у справі про банкрутство Дочірнього підприємства „Фуршет Регіон" № 911/1892/15 за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєнта" про визнання його грошових вимог до Дочірнього підприємства „Фуршет Регіон" у сумі 34 992,19 грн.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки в межах даної справи підлягають дослідженню лише ті обставини, які стосуються наслідків невиконання/неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № ФР016371 від 19.03.2013р., а тому обставина яка досліджуватиметься у справі про банкрутсво, жодним чином не може бути пов'язана з обставинами, що обрані позивачем у якості підстав позову по цій справі.

В судовому засіданні 19.11.2015 сторони надали свої пояснення по справі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.03.2013 між ДП ,,Фуршет Регіон" (далі - покупець, відповідач) та ТОВ ,,Вєнта" (далі - постачальник, позивач) було укладено договір № ФР016371, у відповідності до п. 1.1 якого постачальник взяв на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів ,,Фуршет".

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний поставити товар по накладним, в яких повинен вказати штрих-коди товару, які відповідають стандарту Європейського товарного коду (EAN), або 6-значні коди, присвоєні торгівельною мережею ,,Фуршет". Штрих-коди товару або 6-значні коди повинні бути нанесені на кожну одиницю товару.

Згідно з п. 3.1 договору товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений у замовленні. Замовлення можуть надаватись постачальникові письмово, по факсу, електронній пошті або в іншій формі, прийнятній для сторін. В будь-якому випадку прийняття замовлення постачальником повинно бути підтверджено (погоджено) в погодженій сторонами формі. Постачальник зобов'язується дотримуватись відповідності позицій в накладній позиціям в замовленні. Кожне замовлення повинно оформлюватися окремою накладною. Не допускається об'єднання декількох замовлень в одну накладну та оформлення декількох накладних по одному замовленню (п. 3.2).

Відповідно до п. 3.4 договору пунктом поставки товару є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем на складі покупця.

Пунктом 3.6 постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю наступну документацію:

- накладні, в яких повинно бути чітко зазначена кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ. Одиницею виміру кількості товару вважається одиниця товару для продажу його кінцевому споживачеві в магазинах покупця (,,шт.", для штучного товару, ,,кг" для вагового). Постачальник несе відповідальність за арифметичні помилки в накладних;

- товарно - транспортні накладні;

- податкові накладні;

- належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов'язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі;

- коригувальні податкові накладні у випадках повернення товару;

- погоджений з покупцем примірник замовлення.

Відповідно до п. 3.7.1 у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продаж у роздрібній мережі покупця для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, а також перелік торгівельних точок з яких постачальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивезти такий товар. Покупець оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів (п.3.7.2).

Відповідно до п. 3.7.6 договору заборгованість постачальника за повернені товари та відшкодування за послуги по утилізації підлягають зарахуванню із загальної сум заборгованості покупця за поставлені товари.

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця (п. 5.1 договору).

Пунктом 7.1 договору погоджено, що покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується у гривнях.

Загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару (п. 7.8 договору).

Відповідно до п. 7.9 договору, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 35 днів. При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину.

Пунктом 7.10 договору передбачено, що відповідач має право затримати розрахунки з позивачем: при несвоєчасній оплаті позивачем товарів, робіт, послуг по іншим договорам, укладеним між позивачем та відповідачем; у випадку ненадання/надання неналежно оформленої супровідної документації, передбаченої п. 3.6 цього договору - до моменту надання в повному обсязі належно оформленої супровідної документації; у випадку невиконання/неналежного виконання п. 7.12, п. 7.13 (із підпунктами) або п. 7.14 (із підпунктами) цього договору.

Відповідно до п. 7.12 договору, не пізніше кожного 8 числа місяця уповноважений представник позивача зобов'язаний отримати документи в офісі відповідача (за адресою м. Київ, вул. Сосюри 6).

Згідно з п. 7.13 договору, не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення цього договору, сторони зобов'язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки взаєморозрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

У відповідності до п. 7.14 договору кожний місяць, з моменту укладення цього договору, сторони зобов'язані підписувати всі первинні та інші документи. Первинні та інші документи по цьому договору підписуються не пізніше кожного 10 числа наступного місяця.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015.

Відповідно до п. 14.1 договору, відповідач має право зменшити суму, що належить до сплати позивачу за товар, на суму штрафних санкцій, які зобов'язаний сплатити позивач, вартості товарів, повернутих позивачу, послуг, а також іншої заборгованості, що має бути сплачена позивачем згідно з цим договором або по іншим договорам, укладеним між позивачем та відповідачем, шляхом проведення заліку зустрічних вимог, коли це не заборонено українським законодавством. Залік зустрічних вимог проводиться відповідачем без підписання сторонами додаткових документів (актів заліку зустрічних вимог, протоколів заліку зустрічних вимог, тощо). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за письмовою заявою відповідача.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору №ФР016371 від 19.03.2013 останнім була здійснена поставка товару відповідачу на загальну суму 94 885,37 грн. Належне виконання позивачем своїх обов'язків за зазначеним договором підтверджується, як зазначає позивач, видатковими накладними, податковими накладними та актами звірки розрахунків.

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних, а саме: №Ап-0000104 від 26.04.2013 на суму 8 053,79 грн., №Ма-0000008 від 13.05.2013 на суму 4 526,64 грн., №Ма-0000006 від 15.05.2013 на суму 2 404,94 грн., №Ин-0000048 від 20.06.2013 на суму 2 808,02 грн., №Ил-0000020 від 05.07.2013 на суму 3 931,68 грн., №Ил-0000047 від 16 липня 2013 року на суму 4117,28 грн., №Ав-0000033 від 19.08.2013 на суму 2295,35 грн., №Ав-0000040 від 19.08.2013 на суму 3 996,52 грн., №Ав-0000062 від 22.08.2013 на суму 11 298, 08 грн., №Сн-0000008 від 06.08.2013 на суму 3 108,01 грн., №Ок-0000115 від 21.10.2013 на суму 4639,80 грн., №Но-0000035 від 12.11.2013 на суму 5 519,00 грн. та №Но-0000038 від 12.11.2013 на суму 1 669,58 грн., вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 58 368,69 грн. за період з 26.04.2013 по 12.11.2013.

Також, як зазначає позивач, в період з 26.04.2013 по 12.11.2013, він на підставі видаткових накладних від 26.04.2013 на суму 5 229,25 грн., від 20.05.2013 на суму 3 296,32 грн., від 07.06.2013 на суму 8 602,87 грн., від 17.06.2013 на суму 4 029,66 грн., від 15.07.2013 на суму 3 208,30 грн., від 29.07.2013 на суму 1 639,13 грн., від 19.08.2013 на суму 2 020,86 грн., від 09.09.2013 на суму 2 567,63 грн. та від 14.10.2013 на суму 5 922,66 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 36 516,68 грн.

Проте, зазначених видаткових накладних на загальну суму 36 516,68 грн. позивачем до матеріалів справи подано не було.

Відсутність у позивача зазначених накладних обґрунтовано тим, що відповідач, отримавши від позивача оформлені належним чином товаросупровідні документи у двох примірниках, не в повному обсязі повернув підписані зі своєї сторони примірники для позивача.

В матеріалах справи наявний лист за №26-08/2014 від 26.08.2014 року, з якого вбачається, що позивач вимагав від відповідача повернути на адресу ТОВ „Вєнта" підписані ДП „Фуршет Регіон" видаткові накладні від 26.04.2013 на суму 5 229,25 грн., від 20.05.2013 на суму 3 296,32 грн., від 07 06 2013 на суму 8602,87 грн., від 17.06.2013 на суму 4 029,66 грн., від 15.07.2013 на суму 3 208,30 грн., від 29.07.2013 на суму 1 639,13 грн., від 19.08.2013 на суму 2 020,86 грн., від 09.09.2013 на суму 2 567,63 грн. та від 14.10.2013 на суму 5 922,66 грн.

Зазначений лист було надіслано на адресу відповідача 17.12.2014 року, що підтверджується фіскальним чеком №1517 від 17.12.2014 та описом вкладення у цінний лист від 17.12.2014 (том 1, а.с. 148).

Однак, відповідач відповіді на зазначений лист не надав, підписані зі сторони ДП „Фуршет Регіон" видаткові накладні на суму 36 516,68 грн. позивачу не повернув.

Крім того, відповідачем не спростовано інформацію щодо існування зазначених вище видаткових накладних.

У зв'язку з відсутністю зазначених вище видаткових накладних, позивач, на підтвердження здійснення господарських операцій з постачання відповідачу товару, подав до суду податкові накладні від 26.04.2013 на суму 5 229,25 грн., від 20.05.2013 на суму 3 296,32 грн., від 07.06.2013 на суму 8 602,87 грн., від 17.06.2013 на суму 4 029,66 грн., від 15.07.2013 на суму 3 208,30 грн., від 29.07.2013 на суму 1 639,13 грн., від 19.08.2013 на суму 2 020,86 грн., від 09.09.2013 на суму 2 567,63 грн. та від 14.10.2013 на суму 5 922,66 грн.

Відповідно до наявних у матеріалах справи банківських виписок та довідки банку №97/5/50-38 від 11.12.2014, відповідачем було сплачено позивачу 51 793,83 грн. за товар за договором №ФР016371 від 19.03.2013 у період з 03.06.2013 по 26.11.2013.

Крім того, відповідно до наданих позивачем накладних на повернення товару, а саме: №2211207057 від 16.05.2014 на суму 665,38 грн., №2211207061 від 16.05.2014 на суму 2629,22 грн., №2211207063 від 16.05.2014 на суму 228,00 грн., №2211207064 від 16.05.2014 року на суму 878,40 грн., №2211207066 від 16.05.2014 на суму 449,95 грн., №2211227262 від 20.05. 2014 на суму 3 204,38 грн., №2211227268 від 20.05.2014 на суму 155,20 грн., №2211232738 від 21.05.2014 на суму 228,00 грн., №2211232744 від 21.05.2014 на суму 266,95 грн., №2211232548 від 21.05.2014 на суму 285,02 грн., відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 8 990,50 грн.

Також судом встановлено, що 19.03.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір №ВЗ ФР016371 про надання послуг, згідно умов якого позивач доручає а відповідач зобов'язується надати позивачу за плату маркетингові послуги, стосовно товарів, поставлених позивачем згідно договору №ФР016371 від 19.03.2013.

Відповідно до пункту 3.2 договору, плата за надані послуги здійснюється шляхом зарахування зустрічних вимог, тобто зарахуванням належних відповідачу за ці послуги сум із грошових коштів, які відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу за поставлений товар відповідно до договору постачання. Підставою для таких розрахунків є акт прийому-передачі наданих послуг.

На підставі актів прийому-передачі виконаних робіт від 30.06.2013 на суму 450,28 грн., від 31.07.2013 на суму 627,26 грн., від 31.08.2013 на суму 879,89 грн., від 30.09.2013 на суму 989,02 грн., від 31.10.2013 на суму 726,97 грн. та від 30.11.2013 на суму 1 449,07 грн. між сторонами було проведено взаємозалік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 5 122,49 грн.

Отже, в порушення умов договору відповідачем було здійснено лише часткову оплату вартості поставленого товару, частину товару було повернуто, а частину зараховано за надані відповідачем послуги, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 28 978,55 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з норми статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

В матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 по 31.05.2014, який підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 28 978,55 грн.

Відповідачем не подано до суду доказів щодо незаконного використання або втрати печатки підприємства.

Отже, судом встановлено, що підписавши акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 по 31.05.2014, відповідач визнав наявну перед позивачем заборгованість у розмірі 28 978,55 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В матеріалах справи відсутні видаткові накладні від 26.04.2013 на суму 5 229,25 грн., від 20.05.2013 на суму 3 296,32 грн., від 07.06.2013 на суму 8 602,87 грн., від 17.06.2013 на суму 4 029,66 грн., від 15.07.2013 року на суму 3208,30 грн., від 29.07.2013 на суму 1 639,13 грн., від 19.08.2013 на суму 2 020,86 грн., від 09.09.2013 на суму 2 567,63 грн. та від 14.10.2013 на суму 5 922,66 грн. на загальну суму 36 516,68 грн.

Проте, судом встановлено, що господарська операція з поставки товару за вказаними накладними мала місце на підставі викладеного нижче.

Накладною на повернення №2211232744 від 21.05.2014 року відповідач повернув позивачеві наступний товар: термометр для м'яса у кількості 1 шт. та ножиці для нарізки зелені Westmark.

Як вбачається з накладної на повернення №2211232744 від 21.05.2014, підставою для отримання відповідачем товару є видаткова накладна №АП-0000102 від 26.04.2013.

На момент розгляду справи судом першої інстанції, зазначеної видаткової накладної до суду не подано.

Як вбачається податкової накладної від 26.04.2013, остання була виписана позивачем під видаткову накладну №АП-0000102 від 26.04.2013, яка, як вже зазначалось, в матеріалах справи відсутня.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач повернув позивачеві товар (який останній отримав на підставі видаткової накладної №АП-0000102 від 26.04.2013), що підтверджує факт здійснення господарських операцій за видатковими накладними, які відсутні в матеріалах справи.

Отже, враховуючи вимогу позивача, яка міститься в листі №26-08/2014 від 26.08.2014 щодо повернення відповідачем підписаних ДП „Фуршет Регіон" видаткових накладних від 26.04.2013 на суму 5 229,25 грн., від 20.05.2013 на суму 3296,32 грн., від 07.06.2013 на суму 8 602,87 грн., від 17.06.2013 на суму 4 029,66 грн., від 15.07.2013 на суму 3 208,30 грн., від 29.07.2013 на суму 1639,13 грн., від 19.08.2013 на суму 2 020,86 грн., від 09.09.2013 на суму 2 567,63 грн. та від 14.10.2013 на суму 5 922,66 грн., судом встановлено, що між позивачем та відповідачем мали місце господарські відносини на підставі договору №ФР016371 від 19.03. 2013, за якими позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 36 516,68 грн.

В свою чергу, відсутність заперечень відповідача щодо наявності зазначених накладних доводить той факт, що відповідач з суб'єктивних причин не повернув позивачеві належним чином підписані зі сторони відповідача вказані видаткові накладні.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 28 978,55 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/965-ВР від 22.11.1996, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Згідно з пунктом 8.6 договору, за несвоєчасну оплату товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Розмір пені, нарахованої позивачем, у сумі 3 256,06 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

В ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нараховані позивачем 3% річних у сумі 428,72 грн. та інфляційні втрати у сумі 2 231,35 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Фуршет Регіон" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2015 по справі № 911/5090/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/5090/14 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко