Рішення

від 08.05.2015 по справі 280/272/13-ц

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/272/13-ц

Провадження № 2/280/2/15

РІШЕННЯ

Іменем України

08 травня 2015 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді - Янчук В.В.

при секретарі - Кумечко С.М.,

за участі сторін:

позивача - відповідача - ОСОБА_1,

представника позивача - відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - позивача - ОСОБА_3

третьої особи з самостійними вимогами - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання права приватної власності на майно, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ зобов'язань подружжя, стягнення коштів, визнання майна особистою приватною власністю, за позовом третьої особи з самостійними вимогами ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання права власності та звільнення майна із акту опису й арешту,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання права приватної власності на майно. В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що з відповідачем ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 04.11.1995 р. по 20.03.2012 р. За цей тривалий час спільно з відповідачем придбали велику кількість майна, зокрема - приміщення цеху по обробці каменю в АДРЕСА_1, автомобілі, напівпричепи, устаткування для обробки каменю та інше майно. Протягом тривалого часу спільно з чоловіком займались підприємницькою діяльністю з виробництва та реалізації виробів з каменю, устаткування. Як позивач так і відповідач від свого імені та в інтересах подружжя укладали договори, оформляли право власності на автомобілі та нерухоме майно, користувались доходами від спільної діяльності та виконували зобов'язання. Однак з часом відносини погіршились і в березні 2012 року шлюб було розірвано та перестали проживати разом. Питання про поділ майна на той час не стояло, позивач вважала, що зможе й надалі користуватись спільним майном, адже на її утриманні за рішенням суду залишились 2 дітей від шлюбу. На даний час відповідач відмовляється надавати позивачу в користування спільне майно. До майна, яке було придбано за час шлюбу та яке відноситься до спільного сумісного майна подружжя позивач відносить: - приміщення цеху в АДРЕСА_1, площею 1448,2 кв.м.; автомобіль КРАЗ, держномер НОМЕР_5; автомобіль DAF95XF сідловий тагач-E, держномер НОМЕР_6, 1998 року випуску; напівпричіп бортовий-Е KOEGEL SN24, держномер НОМЕР_7, 2000 року випуску; напівпричіп контейнеровоз Fruehauf, держномер НОМЕР_8, 1997 року випуску; сідловий тягач VOLVO VNL64T, держномер НОМЕР_9, рік випуску 2001; автонавантажувач 4014 1986 року випуску; автомобіль SUDZUKI Grand Vitara, 2006 року випуску, держномер НОМЕР_10; автомобіль VOLKSVAGEN Golf 2, 1987 року випуску; причіп до автомобіля ГАЗель, придбаний в 2004 році; прилади для розпилу каменю та кошти внесені ОСОБА_5 до статутного фонду ТОВ «КУБ-ІМПОРТ».

В ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 неодноразово збільшувала та зменшувала свої позовні вимоги, остаточно просила (Т.3 а.с. 32-34, Т. 4 а.с.2 ):

визнати майно, набуте з ОСОБА_5 за час проживання у шлюбі, таким, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, зокрема: приміщення цеху в АДРЕСА_1, площею 1448,2 кв.м.; земельну ділянку , розташовану за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_11; автомобіль КРАЗ, держномер НОМЕР_5; автомобіль DAF95XF сідловий тягач-E, держномер НОМЕР_6, 1998 року випуску; напівпричіп бортовий-Е KOEGEL SN24, держномер НОМЕР_7, 2000 року випуску; напівпричіп контейнеровоз Fruehauf, держномер НОМЕР_8, 1997 року випуску; сідловий тягач VOLVO VNL64T, держномер НОМЕР_9, рік випуску 2001; автонавантажувач 4014 1986 року випуску; автомобіль SUDZUKI Grand Vitara, 2006 року випуску, держномер НОМЕР_10; автомобіль VOLKSVAGEN Golf 2, 1987 року випуску, причіп до автомобіля ГАЗель, придбаний в 2004 році; прилади для розпилу каменю з комплектуючими, вартістю 32 000 гривень; все устаткування в приміщенні цеху та на його території в АДРЕСА_1, яке було придбано за час шлюбу; кошти, використані ОСОБА_5 для внесення до статутного фонду ТОВ «КУБ - ІМПОРТ» в сумі 1000 гривень.

Поділити вказане майно між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 наступним чином: визнати за ОСОБА_1 право власності на наступне майно: на 1/2 частину приміщення цеху в АДРЕСА_1, площею 1448,2 кв.м., відповідно Варіанту № 4 Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №25/01 від 16.01.2014 року, згідно з яким виділити їй 785/1000 частин цеху 1-7-2, площею 411,3 м.кв, склад 1-8, площею 238,6 м.кв, підсобне приміщення 1-9, площею 73,6 м.кв., а загалом - 723,5 м.кв в приміщенні цеху; на кран-балку підйомністю 5 тонн, кран-балку підйомністю 1 тонна, 2 прилади для полірування граніту, які знаходяться в приміщенні цеху в АДРЕСА_1, придбані позивачем 28.07.2004 року; 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1; на автомобіль DAF95XF сідловий тягач-E, держномер НОМЕР_6, 1998 року випуску; на напівпричіп бортовий-Е KOEGEL SN24, держномер НОМЕР_7, 2000 року випуску; 1/2 автомобіля КРАЗ, держномер НОМЕР_5; на 1/2 напівпричіпа контейнеровоза Fruehauf, держномер НОМЕР_8; на 1/2 частину сідлового тягача VOLVO VNL64T, держномер НОМЕР_9, рік випуску 2001; на 1/2 частину автонавантажувача 4014, 1986 року випуску; 1/2 частину автомобіля SUDZUKI Grand Vitara, 2006 року випуску, держномер НОМЕР_10; 1/2 частину автомобіля VOLKSVAGEN Golf 2, 1987 року випуску; 1/2 причіпа до автомобіля ГАЗель; 1/2 приладів з розпилу каменю та комплектуючими.

Стягнути з ОСОБА_5 1/2 частину внеску до статутного фонду та 1/2 частину доходів ТОВ «КУБ-ІМПОРТ» за 2012-2013 роки в загальній сумі 512968 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 686 гривень 50 копійок як компенсацію за відступ від ідеальних часток при поділі приміщення цеху в АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_5 судові витрати по справі в порядку ст.88 ЦПК України.

Ухвалою суду від 08.04.2013 р. до участі в справі залучено як третю особу , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АКБ «Форум» .

Ухвалою суду від 22.04.2013 р. до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ПАТ КБ «Приватбанк».

В травні 2013 року ОСОБА_5 звернувсь до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про поділ зобов'язань подружжя, стягнення коштів.

16.08.2013 р. ухвалою суду об'єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ зобов'язань подружжя, стягнення коштів з справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

В грудні 2013 року ОСОБА_5 звернувсь до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.

Ухвалою суду від 21.01.2014 р. об'єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю з цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ зобов'язань подружжя.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_5 вказав, що, 13.03.2007 року ним, під час шлюбу в інтересах сім'ї, було укладено кредитний договір № ZHKWAK00070028 з Житомирським регіональним управлінням ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 39838,61 доларів США. Вказані кошти витрачені на придбання автомобіля марки SUDZUKI Grand Vitara, 2006 року випуску, держномер НОМЕР_10, кузов НОМЕР_12 . Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу оформлено на ОСОБА_5 Відповідно до договору застави від 13.03.2007 року, укладеного між вищевказаною установою банка і ОСОБА_5 автомобіль перебуває в заставі у банка. Залишок несплаченої суми вказаного кредиту станом на 20.03.2012 року становив 19817,08 доларів США, що по курсу НБУ України станом на 27.05.2013 року становить 158397,92 грн. За період з 20.03.2012 року по 23.04.2013 року ОСОБА_5 особисто, за рахунок власних коштів, сплачено 12256,82 долари США, або 97968,76 грн. Станом на 23.04.2013 року залишок несплачених коштів по вищевказаному кредиту становить 11823,86 долари США, що по курсу НБУ України станом на 27.05.2013р. становить 94508,11 грн.

16.11.2007 року між ОСОБА_5 і ПАТ «БАНК ФОРУМ» в інтересах сім'ї був укладений кредитний договір №0040/07/52-СL на суму 59400 доларів США. Поручителем у цьому договорі являється відповідач. За ці кошти було придбано автомобіль КРАЗ держномер НОМЕР_5, інше майно, щодо поділу якого, як спільної сумісної власності подружжя заявлено позов ОСОБА_1 Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу оформлено на ОСОБА_1 Станом на 20.03.2012 року залишок непогашеної суми кредиту становив 541486,91 грн. За період з 20.03.2012 року по 22.04.2013 року ОСОБА_5 особисто, за рахунок власних коштів, сплачено по кредиту 123900 грн. Станом на 22.04.2013 року залишок непогашеної суми кредиту становить 499330,07 грн. Вказані кредитні кошти були отримані в інтересах сім'ї, витрачені на потреби сім'ї. В той же час, за час шлюбу ним особисто, було набуте певне майно, але за кошти, які належали йому особисто. ОСОБА_5 11.01.2000 року зареєстрований як фізична особа - підприємець (ФОП) і з цього часу займається підприємницькою діяльністю. Для заняття підприємницькою діяльністю йому було необхідне нежиле приміщення, для розміщення цеху. Згідно договору купівлі - продажу від 31.10.2001 року він, за кошти, які дарував йому батько і частково - за кошти, які належали йому особисто, купив приміщення цеху за адресою: АДРЕСА_1, площею 1448,2 кв.м.. Продавцем цього приміщення - цеху трав'яного борошна був Коростишівський міжгосподарський комбінат по виробництву кормів і яловичини. Право власності на приміщення зареєстроване «Житомирським обласним міжміським бюро технічної інвентаризації» Житомирської області». Дане приміщення постійно використовувалося ним, як ФОП, для підприємницької діяльності, приміщення є нежитловим.

В ході розгляду справи уточнив позовні вимоги та остаточно просив ( Т. 2 а.с.123-125, Т.3193-195) : стягнути з ОСОБА_1 на його користь : 408901,71 грн. , як ? частину сплачених в період з 20.03.2012 року по 18.03.2015 року коштів в погашення боргу по кредитному договору № ZHKWAK00070028 від 13.03.2007 року, який був укладений під час шлюбу між ОСОБА_5 і Житомирським регіональним управлінням ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 39838,61 доларів США і кошти використані в інтересах сім'ї; 116290 грн., як ? частину сплачених в період з 20.03.2012 року по 19.03.2015 року коштів в погашення боргу по кредитному договору №0040/07/52-СL від 16.11.2007 року, який був укладений між ОСОБА_5 і ПАТ «БАНК ФОРУМ» на суму 59400 доларів США під час шлюбу і кошти використані в інтересах сім'ї; 244572,21 грн. як ? частину із суми 489144,42 грн. в рахунок компенсації частки в зобов'язаннях в інтересах сім'ї по кредитному договору №0040/07/52-СL від 16.11.2007 року, який був укладений між ОСОБА_5 і ПАТ «БАНК ФОРУМ» на суму 59400 доларів США під час шлюбу, в погашення залишку несплачених коштів по цьому кредиту в сумі 499330,07 грн.

Визнати ОСОБА_5 особистою приватною власністю нежиле приміщення - цех трав'яного борошна за адресою АДРЕСА_1. Стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В ході розгляду справи в липні 2014 р. до суду звернувся з позовом в якості третьої особи із самостійними вимогами ФОП ОСОБА_4 до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про визнання права власності, звільнення майна з акту опису й арешту.

Ухвалою суду від 11.07.2014 р. залучено в якості третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_4 та прийнято позов ОСОБА_4 до спільного розгляду з справою за позовом ОСОБА_1 ло ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 вказав, що автонавантажувач 4014 1986 року випуску, вартістю 3000 грн, про визнання якого об'єктом права спільної сумісної власності і його поділ заявлено ОСОБА_1 був придбаний ним по накладній № 15 від 11.08.2005 р. в ТОВ «Світ Граніту» та був переданий в тимчасове користування сину ОСОБА_5 Окрім того в приміщенні цеху за адресою АДРЕСА_1 знаходяться його верстати та устаткування, які були ним придбані.

В ході розгляду справи збільшив позовні вимоги та остаточно просив ( Т.3 а.с. 80-81, Т.4 а.с.21-22) визнати за ним право власності на автонавантажувач 4014 1986 року випуску , два фрезерувальні верстати по обробці каменю, один окантовочний верстат, три полірувальні верстати, кран балки на 1 т. та на 5 т. Виключити вказане майно з акту опису та арешту майна від 23.04.2013 р. та 07.08.2013 р.

В судовому засіданні позивач - відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав викладених в позовних заявах. Щодо зустрічного позову ОСОБА_5 визнали частково, не заперечили щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 116290 грн. коштів сплачених по кредиту від 16.11.2007 р. лише з одночасним задоволенням її позову в частині визнання права власності на ? частину приміщення цеху. В решті позовні вимоги ОСОБА_5 не визнали в їх задоволенні просили відмовити. Щодо позовних вимог ОСОБА_4 в його задоволенні просили відмовити, оскільки вказані обставини належними доказами не підтверджені.

В судовому засіданні ( 16.01.2015 р.) відповідач-позивач ОСОБА_5, а в подальшому його представник ОСОБА_3 позовні вимоги позивача-відповідача ОСОБА_1 визнали частково , вказали, що автонавантажувач 4014 був придбаний його батьком ОСОБА_4, а тому не може бути предметом поділу, автомобіль SUDZUKI Grand Vitara вилучений з його володіння, та він використовується у підприємницькій діяльності. Автомобіль VOLKSVAGEN Golf був проданий , а отримані кошти використані на потреби сім'ї. Причіп до автомобіля Газель не використовується за своїм призначення, є металобрухтом. Решта автомобілів придбані в період шлюбу та використовуються для здійснення підприємницької діяльності. Позовні вимоги про виділ внутрішнього устаткування з виділенням частки є неконкретизовані та необґрунтовані. Верстати для обробки каменю придбані його батьком . Земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 придбана ним 26.10.2012 р. , після розірвання шлюбу, а тому не є спільною власністю подружжя.

Свої позовні вимоги до ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити. Позовні вимоги ОСОБА_4 визнав в повному обсязі та не заперечив щодо їх задоволення.

В судовому засіданні третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Додатково суду пояснив, що він давав сину 30000 грн. на придбання приміщення цеху, на даний час він його орендує. Крім того автонавантажувач та частину верстатів для обробки каменю він купував за власні кошти. Частина верстатів , що знаходяться на підприємстві виготовлені кустарним способом.

В судове засідання третя особа АКБ «Форум» свого представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи не подавали, а тому суд здійснює розгляд справи в їх відсутність.

В судове засідання третя особа ПАТ КБ «Приватбанк» свого представника не направили, заяв про відкладення розгляду справи не надходило, а тому суд здійснює розгляд справи в їх відсутність.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що знає родину ОСОБА_1 з 1998 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 2000 року займались виробництвом олії, потім переробили підприємство на підприємство по виробництву гранітної продукції. З часом викупили приміщення цеху, брали кредити . На підприємстві ОСОБА_1 виконувала функції керуючої, займалась документацією підприємства, була також зареєстрована як ФОП.

Будучи опитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що родина ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вели сімейний бізнес- разом все купували, розвивали його, перепрофільовували. ОСОБА_1 також вела всю бухгалтерію.

Будучи опитаним в судовому заіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що ОСОБА_5 на початку 2000-2001 року купив цех по АДРЕСА_1, останній був оформлений як ПП. Неодноразово ОСОБА_5 звертався до нього за коштами, які він йому давав. Приміщення цеху купувалось за кошти всієї родини - ОСОБА_4, його коштів та інших родичів. Особистих коштів в такій кількості у ОСОБА_5 не було для придбання цеху. Частину доходу ОСОБА_5 виділяв на сім'ю. ОСОБА_1 на той час була домогосподаркою, частково була задіяна на підприємстві, однак йому не відомо на яких умовах.

Будучи опитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що сім'я ОСОБА_1 мали свій бізнес, займались спільною діяльністю. Зокрема ОСОБА_1 вела всю бухгалтерську роботу , здавала звіти, нараховувала заробітну плату, видавала готову продукцію, також була зареєстрована як ПП.

Суд, вислухавши учасників процесу , дослідивши матеріали справи , на засадах змагальності, в межах позовних вимог приходить до слідуючого висновку.

Судом достовірно встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбу з 04.11.1995 року, який розірвано за рішенням Коростишівського районного суду від 20.03.2012 р., яке набрало законної сили 02.04.2012 р. ( а.с. 19).

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що хоча розірвання шлюбу, здійснене на підставі рішення суду , потребує подальшої реєстрації у державному органі РАЦС, моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішення суду про його розірвання ( ч. 2 ст. 114 СК України).

Таким чином , сторони з 04.11.1995 року по 02.04.2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу приміщення від 31.10.2001 року фізична особа ОСОБА_5 купив у Коростишівському міжгосподарському комбінаті по виробництву кормів та яловичини приміщення цеху, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 1448,2 кв.м . Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 17720121 від 13.02.2008 року підтверджується та обставина, що приміщення цеху в АДРЕСА_1, площею 1448,2 кв.м. було зареєстроване за ОСОБА_5 ( Т.1 а.с. 16-17).

Автомобіль КРАЗ, держномер НОМЕР_5 придбано 10.06.2008 р. та зареєстровано на ОСОБА_1; автомобіль DAF95XF сідловий тягач-E, держномер НОМЕР_6, 1998 року випуску, кузов НОМЕР_13, зареєстрований на ОСОБА_1 11.07.2007 р., що придбаний за угодою купівлі-продажу від 11.07.2007 р.; напівпричіп бортовий-Е KOEGEL SN24, держномер НОМЕР_7, 2000 року випуску, НОМЕР_14, що зареєстрований на ОСОБА_1, придбаний за біржовим контрактом купівлі-продажу транспортного засобу від 14.07.2007 р.; напівпричіп контейнеровоз Fruehauf, держномер НОМЕР_8, кузов № НОМЕР_15, 1997 року випуску, що зареєстрований за ОСОБА_1 11.10.2008 р.; сідловий тягач VOLVO VNL64T, держномер НОМЕР_9, рік випуску 2001, номер кузова НОМЕР_2, який згідно біржової угоди № 10/164 від 10.03.2009 р. проданий ОСОБА_1 - ОСОБА_10; автомобіль SUDZUKI Grand Vitara, 2006 року випуску, держномер НОМЕР_10, кузов НОМЕР_12, що був придбаний в кредит 13.03.2007 р. та зареєстрований за ОСОБА_5 ; автомобіль VOLKSVAGEN Golf 2, 1987 року випуску, серія техпаспорту НОМЕР_17, кузов НОМЕР_16, що зареєстрований 15.06.2001 р. на ОСОБА_5; причіп до автомобіля ГАЗель, 2004 року випуску № шасі (рами) НОМЕР_18, державний номерний знак НОМЕР_3 придбаний в 2004 році та зареєстрований за ОСОБА_5

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки шляхом викупу від 26.10.2012 р. ФОП ОСОБА_5 придбав земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,3700 га, що розташована в АДРЕСА_1, для обслуговування будівлі деревообробного цеху. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно власником вищевказаної земельної ділянки є ФОП ОСОБА_5 (Т. 1 а.с. 127- 130).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, повідомлення Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області ( Т. 1 а.с. 141-142, Т.3 42)- 14.10.2010 р. зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «КУБ-ІМПОРТ», засновником якого є ОСОБА_5, сума внеску в статутний фонд становила 1000 грн.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 є ФОП - з 11.01.2000 р. ( Т.1 а.с. 110). Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 є ФОП з 10.11.2003 р.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Одним із видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.

Так, згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна.

Отже, майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Використання одним із подружжя зазначеного майна для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано при обранні способу поділу цього майна.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об'єктом спільної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними.

Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України). При цьому, відповідно до частини третьої статті 71 СК України речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Правова позиція з цього приводу викладена в постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 р. у справі № 6-21цс15 висновки яких є обов'язковими для врахування судами у відповідності до положень ст.360-7 ЦПК України.

Отже враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання майна: а саме автомобіля КРАЗ, держномер НОМЕР_5, автомобіля DAF95XF сідловий тягач-E, держномер НОМЕР_6, напівпричіпа бортового -Е KOEGEL SN24, держномер НОМЕР_7, напівпричіпа контейнеровоза Fruehauf, держномер НОМЕР_8, сідлового тягача VOLVO VNL64T, автомобіля VOLKSVAGEN Golf 2, причіпа до автомобіля ГАЗель спільною сумісною власністю подружжя підлягають до задоволення, так як транспортні засоби були придбані в період шлюбу.

На підставі ч.3 ст.70 СК України, суд відходить від принципу рівності часток у спільному майні і збільшує частку ОСОБА_1 в частині спільного майна та залишає у її власності рухоме майно - автомобілі DAF95XF, держномер НОМЕР_6, та напівпричіп бортовий-Е KOEGEL SN24, держномер НОМЕР_7, оскільки на її утриманні після розірвання шлюбу знаходяться неповнолітні діти. Відносно інших транспортних засобів ( автомобіль КРАЗ, напівпричіпа контейнеровоза Fruehauf, причіпа до автомобіля ГАЗель) то суд визнає за ОСОБА_1 її право власності на ? частину в спірному майні.

Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину автомобілів: сідлового тягача VOLVO VNL64T, автомобіля VOLKSVAGEN Golf 2 до задоволення не підлягають, оскільки дане майно було реалізовано шляхом продажу сторонами під час перебування в шлюбі, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами.

Не підлягає до задоволення вимога ОСОБА_1 про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя та її поділ, оскільки остання була придбана ФОП ОСОБА_5 після розірвання шлюбу 26.10.2012 р. та є його особистою власністю.

Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання приміщення цеху спільною сумісною власністю та його поділ, а також вимоги ОСОБА_5 про визнання вказаного приміщення особистою приватною власністю, то суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 в цій частині є такими, що підлягають задоволенню, а в вимозі ОСОБА_5 про визнання приміщення цеху особистою приватною власністю слід відмовити виходячи з наступного.

Так, дане приміщення цеху було придбано ОСОБА_5 31.10.2001 р. як фізичною особою в інтересах подружжя, а не підприємцем виключно в своїй господарській діяльності . На підставі ст.ст.60, 61,65, 68, 69, 70 СК, ст.ст. 368, 369 ЦК дане майно має статус спільного майна подружжя.

Посилання ОСОБА_5 на те, що приміщення цеху використовується ним лише як фізичною особою-підприємцем, тому воно не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, безпідставне, так як право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом, є лише одним із видів розпоряджання власністю та законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (ст. 320 ЦК України). Крім того є безпідставними посилання ОСОБА_5 на те, що приміщення цеху купувалося ним за власні кошти, за кошти свого батька ОСОБА_4 та брата ОСОБА_8, оскільки до позову не додано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин (договору позики, договору дарування, боргової розписки тощо), а покази свідка ОСОБА_8 не є достатніми для доведення наявності боргових відносин. Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в судовому засіданні, вказали, що ОСОБА_1 весь час проживання в шлюбі займалася бізнесом разом із чоловіком, бізнес вівся ними спільно. Відповідно роз'яснень п.30 ППВС України № 11 від 21.12.2007 року, та обставина що на час покупки приміщення цеху ОСОБА_1 не була зареєстрована як приватний підприємець та не отримувала офіційних доходів не є безумовною підставою вважати, що приміщення цеху придбав ОСОБА_5 саме за власні кошти, так як в цей час позивач допомагала чоловікові в спільній підприємницькій діяльності. Окрім того, ОСОБА_5 до позову не додано жодного доказу, який би свідчив про те, що приміщення цеху набувалося ним саме як приватним підприємцем та на нього не поширюються положення ст.16 КпШС, чи ст.ст.60, 61,65, 68, 69, 70 СК, ст.ст. 368, 369 ЦК.

Відповідно до висновку експерта № 25/01 від 16.01.2014 р. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи дійсна (ринкова ) вартість окремо розташованої будівлі цеху трав'яного борошна (літера В), загальною площею 1448,2 кв. м , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 становить 1655300 грн ( Т.2 а.с.176- 205) .

Експертизою запропоновано 5 варіантів поділу в натурі. При обранні варіанту поділу, суд враховує збереження цільового (виробничого) призначення об'єкту, такій вимозі більше відповідає варіант № 4. Окрім того, варіант № 4 передбачає найменший відхід від рівності ідеальних часток ( по ? ідеальній частці).

А тому за ОСОБА_1 визнається право власності на ? частину будівлі цеху трав'яного борошна ( літера В) , загальною площею 1448,2 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та їй виділяється в натурі: 785/1000 частин цеху 1-7-2 площею 411,3 м.кв, склад 1-8, площею 238,6 м.кв, підсобне приміщення 1-9, площею 73,6 м.кв., а загалом - 723,5 м.кв в приміщенні цеху.

Для рівності часток суд стягує з ОСОБА_5 на корись ОСОБА_1 686 грн. 50 коп.

Для забезпечення ізольованого користування ОСОБА_1 виділеною їй в натурі частиною приміщення необхідно виконати ремонтно-будівельні роботи. Суд покладає обов'язок на ОСОБА_1 виконати певні ремонтно - будівельні роботи, що вказані у висновку експерта щодо варіанту № 4.

Щодо вимог позивача ОСОБА_1 про визнання автонавантажувача 4014 спільною сумісною власністю подружжя його поділ та вимог третьої особи ФОП ОСОБА_4 про визнання права власності на автонавантажувач 4014 , суд приходить до висновку що позовні вимоги як ОСОБА_1 так і ОСОБА_4 до задоволення не підлягають, оскільки згідно наданої копії накладної № 126 від 06.08.2004 р. ПП ОСОБА_1 придбала автонавантажувач 4014, 1986 р.в. за 4240 грн. в ТОВ «База механізації № 13093» ( а.с. 14 т.1). Згідно наданої копії накладної № 15 від 11.08.2015 р. ФОП ОСОБА_4 придбав у ТОВ «Світ граніту» автонавантажувач б/у , 1986 року за 3000 грн. ( Т.1 а.с. 147). Надані сторонами копії накладних , суд до уваги не приймає, так як вони є неналежними доказами в розумінні глави 5 ЦПК України , оскільки вказані письмові докази не містять інформації - індивідуальних ознак автонавантажувача.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину автомобіля SUDZUKI Grand Vitara а також вимог позивача -відповідача ОСОБА_5 про поділ зобов'язань подружжя та стягнення коштів в розмірі 408901,71 грн. , як ? частини сплачених в період з 20.03.2012 року по 18.03.2015 року коштів в погашення боргу по кредитному договору № ZHKWAK00070028 від 13.03.2007 року, який був укладений під час шлюбу між ОСОБА_5 і Житомирським регіональним управлінням ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 39838,61 доларів США і кошти використані в інтересах сім'ї , то суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги як ОСОБА_1 так і ОСОБА_5 до задоволення не підлягають виходячи з наступного.

Даний автомобіль ОСОБА_5 було придбано в шлюбі за договором кредиту №ZHKWAK00070028 від 13.03.2007 року укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк», автомобіль був під заставою саме за цим договором кредиту є спільною сумісною власністю подружжя. Однак, ОСОБА_5 вказує, що автомобіль SUDZUKI Grand Vitara вибув з його володіння та вилучений ПАТ КБ «ПриватБанк» через несплату кредиту, про що надав акт від 02.04.2013 року ( а.с. 157 Т.1). Заочним рішенням Коростишівського районного суду від 30.11.2012 р., яке набрало законної сили звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль SUDZUKI Grand Vitara. Рішення є чинним , сторонами не оскаржено. ( а.с. 58-60 Т. 2)

Одночасно, ОСОБА_5 в своєму позові просить стягнути з ОСОБА_1 408 901, 71 грн як компенсацію за сплату 1/2 частини витрат за кредитом, взятих для придбання SUDZUKI Grand Vitara в період часу з 20.03.2012 по 18.03.2015 року. Таким чином, ОСОБА_5 вказано дві взаємовиключні обставини: авто або було вилучене банком через несплату кредиту та реалізовано ним, про що зазначає ОСОБА_5 в запереченнях проти позову ОСОБА_1, або авто є у власності екс-подружжя (ОСОБА_5.) і кредит було сплачено, і може бути поділено між обома з членів колишнього подружжя. Вказані вимоги як ОСОБА_1 так і ОСОБА_5 щодо вищевказаного автомобіля є взаємопов'язаними. Оскільки ОСОБА_5 не розпорядився належним чином спільним майном, не виконав обов'язок по утриманню майна, закріплений в ст.322 ЦК України, допустив вилучення (чи звернення стягнення) даного майна банком, про що є рішення суду, то, вбачається, що ОСОБА_1 була позбавлена своєї частки майна. І водночас, не може з неї бути стягнута частина кредиту по договору №ZHKWAK00070028 від 13.03.2007 року, оскільки банк отримав свою компенсацію за договором застави за рахунок її ж частки в праві власності на автомобіль

Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання права власності та поділ приладів для обробки каменю та кранбалок та вимог третьої особи ОСОБА_4 про визнання права власності на кранбалки, фрезерувальні, полірувальні верстати та окантовочний верстат по обробці каменю, то суд приходить до висновку, що ці позовні вимоги до задоволення не підлягають. Позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є неконкретизованими, зокрема, не зазначено які саме прилади, верстати підлягають поділу. Надані сторонами письмові докази, не є належними в розумінні глави 5 ЦПК України, оскільки частина верстатів ( різальний, фрез, кранбалки виготовлені кустарним способом). Надані копії належним чином не завірені, частина нечитабельна, не містять ідентифікуючих даних, ознак спірних верстатів. ( Т. 2 а.с. 92-99).

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_5 на її користь ? частини внеску до статутного фонду та ? частини доходів ТОВ «КУБ-ІМПОРТ» за 2012-2013 р. , суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до частково задоволення , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.10.2010 року, під час шлюбу, ОСОБА_5 став засновником ТОВ «КУБ-ІМПОРТ», ЄДРПОУ 36490321. Сума його статутного внеску в статутний фонд товариства склала 1000 грн. Суд, з врахуванням правового висновку ВС України, відображеного в постанові від 03.07.2014 року справа № 6-61цс13, виходячи зі змісту ч.ч. 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. Отже, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям. Згідно висновку ВС України, закріпленого в постанові від 02.10.2013 року, справа № 6-79цс13, в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»- виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст.65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Враховуючи вказане, а також те, що кошти, які використав ОСОБА_5 для створення ТОВ «КУБ-ІМПОРТ» було спільними коштами подружжя (так як іншого не доведено) та доходи з підприємства використовувалися для ведення спільного бізнесу та в інтересах всієї сім'ї, ОСОБА_1 має право на стягнення з ОСОБА_5 половини від статутного внеску та половини від доходів в період після розірвання шлюбу. А саме 500 грн. - як ? частина внеску до статутного фонду та ? частина доходів ТОВ «КУБ-ІМПОРТ» за 2012 - 2013 р. в сумі 18200 грн. ( чистий прибуток 29,800 грн. ( 2013р.) + 6600 грн ( 2012 р.) /2) . Вказані обставини підтверджуються повідомленням Коростишівської ОДПІ від 22.04.2015 р. за № 1713/06-10-151 та фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва ( а.с. Т.3 241, Т.4 4-5).

Щодо вимог ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_1 фінансових зобов'язань подружжя за кредитним договором №0040/07/52-СL від 16.11.2007 року, який був укладений між ОСОБА_5 і ПАТ «БАНК ФОРУМ» на суму 59400 доларів США.

Так, при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч.4 ст.65 СК України), про що наголошує Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Це означає, що дружина та чоловік, незалежно від припинення шлюбу, мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, а розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

Так, судом встановлено, що 16.11.2007 року між ОСОБА_5 і ПАТ «БАНК ФОРУМ» було укладено кредитний договір строком до 15.11.2017 р. Предметом даного кредитного договору було відкриття позичальнику відновлювальної кредитної лінії на споживчі цілі з лімітом кредитування 59400 доларів США ( Т.1 а.с. 117-119). Дані кошти були використані в інтересах сім'ї. Згідно виписки по кредитному договору ( Т.2 а.с. 5556) ОСОБА_5 після розірвання шлюбу було сплачено кошти 232580 грн. , а тому він має право на стягнення ? від вказаної суми з ОСОБА_1, що становить 116290 грн.

Разом з тим не підлягає до задоволення вимога позивача ОСОБА_5 про стягнення на його користь з ОСОБА_1 244572,21 грн., як ? частини із суми 489144,42 грн. як компенсації частки в зобов'язаннях по даному кредитному договору, в рахунок погашення залишку несплачених коштів по цьому кредиту, оскільки це є вимогою на майбутнє, а ОСОБА_5 матиме право на компенсацію 1\2 частини сплаченого самостійно кредиту лише після фактичної сплати цих коштів.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати , пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права , несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин представником позивача - відповідача ОСОБА_2 надано суду договір про надання правової допомоги від 21.02.2013р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та квитанцію на суму 600 грн. крім того, що вартість наданих послуг не перевищує встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір, суд з врахуванням того, що адвокат ОСОБА_2 приймав участь у судових засіданнях, керуючись принципами справедливості, розумності та добросовісності, вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_5 суму витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги в розмірі 600 гривень.

Позивачем- відповідачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір на суму 3441 грн 00 коп, а також остання понесла витрати пов'язані виготовленням копії інвентаризаційної справи на суму 650 грн.

Отже всього підлягає до стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 понесені витрати в сумі 4691 грн. Вимога про стягнення витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 3000 грн. до задоволення не підлягають, так як не надано суду жодного підтвердження про їх оплату.

Так відповідачем- позивачем ОСОБА_5 при подачі позову сплачено кошти в сумі 3441 грн., оскільки вимоги підлягають до часткового задоволення на суму 116290 грн., то до стягнення підлягає з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати в розмірі 1162 грн. 90 коп.

Статтями 79, 88 ЦПК України вказані витрати віднесено до категорії судових витрат, що є підставою для їх відшкодування за рахунок відповідача.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Отже в ході розгляду справи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є такими, що підлягають частковому задоволенню з вищевказаних мотивів, а позов ОСОБА_4 не знайшов свого обґрунтування в ході розгляду справи, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11,57-60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.60, 61, 65, 70 СК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати майно, набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за час перебування в шлюбі у спільній сумісній власності подружжя:

- приміщення цеху в АДРЕСА_1, площею 1448,2 кв.м.;

- автомобіль КРАЗ, держномер НОМЕР_5.;

- автомобіль DAF95XF сідловий тягач-E, держномер НОМЕР_6, 1998 року випуску, кузов НОМЕР_13;

- напівпричіп бортовий-Е KOEGEL SN24, держномер НОМЕР_7, 2000 року випуску, НОМЕР_14;

- напівпричіп контейнеровоз Fruehauf, держномер НОМЕР_8, кузов № НОМЕР_15, 1997 року випуску.

- сідловий тягач VOLVO VNL64T, держномер НОМЕР_9, рік випуску 2001, номер кузова НОМЕР_2;

- автомобіль SUDZUKI Grand Vitara, 2006 року випуску, держномер НОМЕР_10, кузов НОМЕР_12;

- автомобіль VOLKSVAGEN Golf 2, 1987 року випуску, кузов НОМЕР_16;

- причіп до автомобіля ГАЗель, № шасі (рами) НОМЕР_18, д.н.з. НОМЕР_3;

- кошти, використані ОСОБА_5 для внесення до статутного фонду ТОВ «КУБ-ІМПОРТ» в сумі 1000 гривень.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- 1\2 частину приміщення цеху в АДРЕСА_1, площею 1448,2 кв.м., відповідно Варіанту № 4 Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №25/01 від 16.01.2014 року та виділити їй 785\1000 частин цеху 1-7-2, площею 411,3 м.кв, склад 1-8, площею 238,6 м.кв, підсобне приміщення 1-9, площею 73,6 м.кв., а загалом - 723,5 м.кв в приміщенні цеху.

Зобов'язати ОСОБА_1 для забезпечення ізольованого користування приміщенням згідно поділу виконати за власні кошти наступні ремонтно-будівельні роботи: влаштувати нову перегородку, що розділить приміщення № 1-7 «Цех» на приміщення, орієнтовною площею 112,7 кв.м та площею 411,3 кв.м; в зовнішній стіні приміщення № 1-7 «Цех» влаштувати дверний проріз з наступним встановленням дверного блоку.

- автомобіль DAF95XF сідловий тягач-E, держномер НОМЕР_6, 1998 року випуску, кузов НОМЕР_13.

- напівпричіп бортовий-Е KOEGEL SN24, держномер НОМЕР_7, 2000 року випуску, НОМЕР_14.

- 1/2 автомобіля КРАЗ, держномер НОМЕР_5, кузов № НОМЕР_4.

- 1/2 напівпричіпа контейнеровоза Fruehauf, держномер НОМЕР_8, кузов № НОМЕР_15, 1997 року випуску.

- 1/2 причіпа до автомобіля ГАЗель, № шасі (рами) НОМЕР_18, д.н.з. НОМЕР_3;

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 1/2 частину внеску до статутного фонду в розмірі 500 грн та 1/2 частину доходів ТОВ «КУБ-ІМПОРТ» за 2012-2013 роки в розмірі - 18200 грн, а всього 18700 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 686 гривень 50 копійок як компенсацію за відступ від ідеальних часток при поділі приміщення цеху в АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі - 4691 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ зобов'язань подружжя, стягнення коштів, визнання майна особистою приватною власністю - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 116290 ( сто шістнадцять тисяч двісті дев'яносто) гривень 00 копійок як ? частину сплачених в період з 20.03.2012 р. по 19.09.2013 р. коштів в сумі 232580,00 грн. в погашення боргу по кредитному договору № 40/07/52- СД від 16.11.2007 р. який був укладений між ОСОБА_5 та ПАТ «Банк Форум».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати в розмірі 1162,90 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити .

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання права власності та звільнення від акту опису майна відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Коростишівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які не були присутні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з часу отримання його копії.

Головуюча Янчук В.В.