Рішення

від 13.05.2015 по справі 2-2898/2008

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-2898/2008 13.05.2015 13.05.2015 13.05.2015

Провадження №22-ц/784/873/15 Головуючий суду першої інстанції - Закревський В.І.

Категорія 20 Доповідач апеляційної інстанції - Локтіонова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участю представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області

від 29 вересня 2008 року, ухвалене

за позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нежитлові будівлі , -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2008 року ОСОБА_5 пред'явив до ОСОБА_6 зазначений позов, який обґрунтував наступним.

14 квітня 2008 року сторони дійшли згоди про намір укласти договір купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, а саме: бази ремонту під літ."Б", розміром 12,55 м. х 18,55 м.; гаражу під літ. "В" розміром 22,25 м. х 12,55 м.; гаражу під літ. "Г" розміром 12,3 м. х 6,55 м.; складу під літ. "Д" розміром 36,0 м. х 12,10 м.

Того ж дня, позивач передав ОСОБА_6 в рахунок оплати вартості зазначених нежитлових будівель 75000 грн., про що відповідачем було складено розписку. ОСОБА_6 передав йому ключі від будівель та технічний паспорт.

Відповідач зобов'язався оформити зазначений договір у нотаріальному порядку до 01 липня 2008 року.

Позивач вказував, що між ним та ОСОБА_6 було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору, разом з тим відповідач став ухилятись від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу належних йому нежитлових будівель.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_5 просив визнати дійсним договір купівлі-продажу вищевказаних нежитлових приміщень та визнати за ним право власності на них.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 вересня 2008 року позов ОСОБА_5 задоволено у повному обсязі.

ОСОБА_4, яка не брала участі у справі, та станом на день купівлі-продажу будівель була дружиною відповідача, подала на рішення апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом було вирішено питання про її права на вказане майно, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що судом не було враховано, що зазначене нерухоме майно перебувало у спільній сумісній власності її та відповідача, і вона згоди на його реалізацію не давала, а також на порушення судом норм ст.220 ЦК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст.ст.60, 63, 65, 67 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 657 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачала, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч.3 ст.640 ЦК України, в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Однак, зазначена норма не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків сторін (п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_6, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_4, 20 лютого 2004 року на підставі договору купівлі-продажу придбав нежитлові будівлі загальною площею 1271,4 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1, а саме: адміністративну будівлю, цегляна під літ.«А»; базу ремонту під літ.«Б»; гаражі під літ.«В» і «Г»; склад під літ.«Д»; сторожку під літ.«Е» (а.с.11-20, 44).

16 квітня 2004 року за ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на вказані нежитлові будівлі (а.с.9-10).

14 квітня 2008 року ОСОБА_6 склав розписку про те, що він продав ОСОБА_5 частину комплексу вказаних нежитлових будівель, а саме базу ремонту під літ."Б", розміром 12,55м. х 18,55 м.; гараж під літ."В" розміром 22,25 м. х 12,55 м.; гараж під літ."Г" розміром 12,3 м. х 6,55 м.; склад під літ."Д" розміром 36,0 м. х 12,10 м., за що отримав 75 000 грн. У зазначеній розписці ОСОБА_6 зобов'язався укласти з ОСОБА_5 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вказаних будівель у строк до 01 липня 2008 року (а.с.8).

Нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу даного будинку не здійснювалося, державна реєстрація його не провадилась, згоди дружини на продаж майна належної форми не отримувалося.

Сторони не дотрималися вищезазначених норм законодавства, а тому спірний договір не є укладеним.

У зв'язку з цим, правила частини 2 статті 220 ЦК України не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки момент вчинення правочину купівлі-продажу нежитлових будівель пов'язується саме з державною реєстрацією.

За такого, вимоги ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірних будівель та визнання за ним права власності на них є безпідставними.

Оскільки суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_5, його рішення відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 вересня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_5 у задоволенні його позову до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нежитлові будівлі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: