Рішення

від 14.05.2015 по справі 320/8171/14-ц

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 14.05.2015

Справа № 320\8171\14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

Головуючого - судді Колодіної Л.В.,

При секретарі - Арифовій Л.А.,

За участю представника позивача - ОСОБА_1,

Представника відповідача - Пятенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітополь-Автотранс" про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

В позові позивачка зазначає, що вона працювала у відповідача на посаді бухгалтера з 01 березня 2012 року по 30 листопада 2012 року. Її було звільнено на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Позивачка вказує, що рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 03.07.2014 року, у справі № 22-ц/778/1206/14 з відповідача на її користь було стягнуто суму остаточного розрахунку при звільненні, середню зарплату за затримку розрахунку при звільненні за період з 01.12.2012 року по 25.12.2013 року без урахування податків та обов'язкових платежів. Крім того, рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 03.07.2014 року було встановлено, що розмір компенсації позивачці за невикористану відпустку складає 676 грн. 62 коп. та невиплаченої при звільненні заробітної плати за листопад 2012 року складає 565 грн. 00 коп..

Позивачка зазначає, що оскільки кінцевий розрахунок при звільненні відповідачем їй не був сплачений, то в порядку ст. 117 КЗпП їй повинен бути сплачений середній заробіток за час затримки розрахунку за 155 робочих днів (з 26 грудня 2013 року по 12 серпня 2014 року) в сумі 8 111 грн. 15 коп.

Позивачка вказує, що її середньоденний розмір заробітку становить 52 грн. 33 коп., що встановлено Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 03.07.2014 року у справі 22-ц/778/1206/14.

Тому позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8 111 грн. 15 коп.

В судове засідання з'явились представник позивач та представник відповідача.

Представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просить суд задовольнити вимоги. Крім того, представник позивача пояснив, що позивачка, одразу після надходження справи із Апеляційного суду, отримала виконавчі листи та звернулася до відділу ДВС. Раніше це зробити було неможливо, т.я. вона повинна була знати точну суму.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив що, на наступний день після оголошення рішення судом апеляційної інстанції, відповідач робив усе можливе відносно погашення грошової суми, але позивачка не бажала отримувати кошти.

Суд заслухав думку учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає необхідним позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 01 березня 2012 року позивачка прийнята на посаду бухгалтера до ТОВ «Мелітополь-Автотранс», наказ № 3-1 від 01.03.2012 року. 30 листопада 2012 року була звільнена згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 03.07.2014 року та копією трудової книжки. \а.с. 5-17\

Відповідно до рішення Апеляційного суду Запорізької області від 03.07.2014 року, у справі № 22-ц/778/1206/14 з відповідача на користь позивачки було стягнуто суму остаточного розрахунку при звільненні, середню зарплату за затримку розрахунку при звільненні за період з 01.12.2012 року по 25.12.2013 року без урахування податків та обов'язкових платежів. Крім того, рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 03.07.2014 року було встановлено, що розмір компенсації позивачці за невикористану відпустку складає 676 грн. 62 коп. та невиплаченої при звільненні заробітної плати за листопад 2012 року складає 565 грн. 00 коп.. \а.с.5-13\.

Згідно повідомлення судді Мелітопольського міськрайонного суду Пономаренко Л.Е. цивільна справа № 815/17368/2012 була повернута з апеляційної інстанції до Мелітопольського міськрайонного суду 29.07. 2014 р. За заявою ОСОБА_3 від 04.08.2014 року були виписані виконавчі листі, які були отримані 11.08.2014 року.

11.08.2014 року були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої при звільнені заробітної плати, про стягнення моральної шкоди, про стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільнення з 01.12.2012 по 25.12.2013. та стягнення компенсації за невикористану відпустку.

15.08.2014 року Відділом ДВС Мелітопольського МУЮ Запорізької області були винесені постанови про закінчення провадження у зв'язку зі сплатою боргу 13.08.2014.

Згідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що остаточний розрахунок відповідачем позивачу був здійснений 12 серпня 2014 року.

У відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, при цьому відсутність грошових коштів не звільняє відповідача від відповідальності.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (надалі - Порядок), середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно із п. 5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку).

Тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки невиплати зарплати в період з 26 грудня 2013 року по 12 серпня 2014 року (як в позові просить позивачка) в сумі 8 111 грн. 15 коп ., який розраховується:

в грудні 2013 року - 4 робочих дня,

в січні 2014 року - 21 робочих днів,

в лютому 2014 року - 20 робочих днів,

в березні 2014 року - 20 робочих днів,

в квітні 2014 року - 21 робочих днів,

в травні 2014 року - 19 робочих днів,

в червні 2014 року - 19 робочих днів,

в липні 2014 року - 23 робочих днів,

в серпні 2014 року - 8 робочих днів,

що разом складає 155 робочих днів за вказаний позивачем період.

155 роб. днів х 52 грн. 33 коп. = 8 111 грн. 15 коп.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 20 Постанови, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності .

Суд також бере до уваги роз'яснення, надані в абзаці 5 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справлення та сплата прибуткового податку громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Стаття 360-7 ЦПК України передбачає, що Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно ПРАВОВОГО ВИСНОВКУ Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виплата всіх сум, що належать сплаті звільненому працівникові від підприємства, установи, організації, - провадиться в день звільнення. Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Нетривалий час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є підставою для звільнення роботодавця від зазначеної відповідальності.

Таким чином, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8 111 грн. 15 коп., без урахування податків та обов'язкових платежів.

Крім того, оскільки позивач на підставі ст. 1 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подачу позову, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", ст. 1 Закону України «Про судовий збір», Постановою Пленуму ВСУ № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року, ст.ст. 3, 8, 10, 60, 88, 179, 197, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітополь-Автотранс" про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні - задовольнити в повному обсязі:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітополь-Автотранс", Код ЄДРПОУ 20472557, юридична адреса: 72311 Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, 2, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8 111 \вісім тисяч сто одинадцять \ грн. 15 коп., без урахування податків та обов'язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітополь-Автотранс", Код ЄДРПОУ 20472557, юридична адреса: 72311 Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, 2, судовий збір на користь держави в розмірі 243 грн. 60 коп. (отримувач - державний бюджет м. Мелітополя, Код отримувача 37968956, р\р 31215206700013, Код ЄДРПОУ суду 36969096, МФО 813015, код виду платежу: 22030001, п. 1.1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»).

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Л.В. Колодіна