Постанова

від 14.05.2015 по справі 910/13232/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року Справа № 910/13232/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І., суддів :Бондар С.В., Грека Б.М., - (доповідача у справі) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Нафтогазвидобування" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.02.15 у справі№910/13232/14 господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Нафтогазвидобування" доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України", Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Полтаванафтогазгеологія" провизнання договору недійсним за участю представників від: позивачаСідельніков А.В. (директор) відповідачаПономаренко А.Є. (дов. від 19.12.14)

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Нафтогазвидобування" звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" та Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Полтаванафтогазгеологія" про визнання недійсним договору оренди індивідуально-визначеного майна № 0-531/12 від 30.11.12, укладений між ПАТ "НАК "Надра України" та ТОВ "Інвест-Нафтогазвидобування".

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.10.14 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Буравльова С.І., суддів: Андрієнка В.В., Шапрана В.В.), в задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності наявності підстав для визнання договору недійсним.

Не погоджуючись з судовими актами у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Нафтогазвидобування" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Обґрунтовуючи скаргу, позивач зазначає, що акт прийому-передачі свердловини Білозірської № 3 до договору підписано без фактичного огляду об'єкту оренди, у зв'язку з чим, скаржник не зміг врахувати особливості майна та вивчити питання його рентабельності, а тому на його думку, вказаний договір підлягає визнанню недійсним.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.11.12 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Нафтогазвидобування" (орендар) укладено договір № 0-531/12 оренди індивідуально-визначеного майна (договір).

Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В., та зареєстрований за № 11484.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування індивідуально-визначене майно, а саме, свердловину № 3 Білозірська Білозірського родовища, яка розташована за адресою: Харківська область, Зміївський район, на відстані 2.10 км в північно-східному напрямку від с. Мосьпаново (свердловина), що знаходиться на балансі Національної акціонерної компанії "Надра України". 30.11.12 на виконання умов договору свердловину № 3 фактично передано позивачу на підставі акту прийому-передачі майна. Орендар частково сплатив орендну плату на суму 50 220,79 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає договір № 0-531/12 оренди індивідуально-визначеного майна від 30.11.12. недійсним, як такий, що по-перше укладений внаслідок помилки з боку позивача та внаслідок введення його в оману відповідачами; а по-друге, з порушенням правосуб'єктності, оскільки відповідач-2 на час укладення договору був власником свердловини № 3, тому відповідач-1 не міг передати вказану свердловину в оренду.

Питання права власності та право на передачу в оренду свердловини, яка є предметом договору оренди, перевірялося судами та цього приводу ними встановлено, що свердловина № 3 Білозірська є власністю відповідача-1, право власності останнього на вказану свердловину підтверджується даними державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин, який є єдиним передбаченим законом джерелом інформації такого роду. Таким чином, на час укладення договору № 0-531/12 від 30.11.12 власником переданої в оренду свердловини № 3 Білозірська було Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України". На підставі вищевикладеного, судами зроблений висновок про те, що оспорюваний договір укладений з боку орендодавця належною особою. Порушення прав власника не мало місця.

З врахуванням приписів ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не вдається до переоцінки обставин справи, а тому підтримує висновок судів про те, права власника орендованого майна порушені не були. Крім того, дана обставина фактично визнається позивачем в касаційній скарзі, в якій він не посилається на неналежність орендодавця, а зосереджує увагу на тому, що свердловина на момент укладення договору була визнана нерентабельною (відповідно до висновку №08-04-7/56 від 30.07.08), відповідач-1 достеменно знав про це, приховав від позивача. При передачі свердловини відповідна документація орендарю не надавалася, що не дозволило йому скласти чітке уявлення щодо об'єкту оренди, а відтак, щодо суттєвих положень договору.

Відмовляючи в позові, суди виходили з того, що відповідач не надав доказів помилки, або введення його в оману.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки передчасним з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається недійсним (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Відповідно до п.2.3 договору оренди індивідуально-визначеного майна № 0-531/12 від 30.11.12 (а.с. 46-49, т.2), орендодавець передає орендарю майно з відповідною супровідною технічною документацією (зі справою свердловини, паспортами та картками обліку), а також попереджає про всі особливі властивості майна. За змістом п.6.2 договору, орендодавець зобов'язаний передати орендарю майно з відповідною технічною документацією (зі справою свердловини, паспортами та картками обліку), попередивши про всі особливі властивості майна.

Всупереч приписам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суди не перевірили доводи позивача, що відповідач-1 не попередив його, як орендаря про властивості майна (а саме, про те, що відповідно до висновку №08-04-7/56 від 30.07.08, акту на виконання ізоляційно-ліквідаційних робіт по свердловині №3 від 15.10.07, протоколу від 18.03.08, свердловина на момент укладення договору вже була визнана нерентабельною та підлягала ліквідації, оскільки поклади газу є невеликими із тенденцією до зменшення). Вказані документи судами не аналізувалися та не досліджувалися, рівно як і не досліджувалися та не витребовувалися докази передання вищевказаних документів позивачу для ознайомлення перед укладенням договору, або при передачі свердловини (як того вимагають п.п. 2.3 та 6.2 договору).

За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Нафтогазвидобування" задовольнити частково, рішення господарського суду м. Києва від 15.10.14 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.15 у справі №910/13232/14 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду

м. Києва.

Головуючий - суддя В.І. Дерепа

Судді С.В. Бондар

Б.М. Грек