Постанова

від 09.09.2015 по справі 910/13232/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2015 р. Справа№ 910/13232/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Кропивної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Сідельніков А.В.,

від відповідача 1. - Борисенко Д.В.,

від відповідача 2. - Борисенко Д.В.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Нафтогазвидобування»

на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015р.

по справі № 910/13232/14 (суддя - Ломака В.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Нафтогазвидобування»

до 1. публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Надра України»

2. дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавагазгеологія»

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Новий розгляд по постанові Вищого господарського суду України від 14.05.2015р.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що всупереч приписам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суди не перевірили доводи позивача, що відповідач-1 не попередив його, як орендаря про властивості майна (а саме, про те, що відповідно до висновку №08-04-7/56 від 30.07.2008р., акту на виконання ізоляційно-ліквідаційних робіт по свердловині №3 від 15.10.2007р., протоколу від 18.03.2008р., свердловина на момент укладення договору вже була визнана нерентабельною та підлягала ліквідації, оскільки поклади газу є невеликими із тенденцією до зменшення). Вказані документи судами не аналізувалися та не досліджувалися, рівно як і не досліджувалися та не витребовувалися докази передання вищевказаних документів позивачу для ознайомлення перед укладенням договору, або при передачі свердловини (як того вимагають п.п. 2.3 та 6.2 Договору).

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2015р. в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Нафтогазвидобування» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015р. та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2015р. відновлено товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест-Нафтогазвидобування» строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 р. змінено склад колегії суддів у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Нафтогазвидобування» на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015р. по справі № 910/13232/14прийнято до провадження у визначеному складі суду.

За клопотанням ТОВ «Інвест-Нафтогазвидобування» здійснювалась технічна фіксація судового розгляду з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії «Надра України» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавагазгеологія» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 30.11.2012р. між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Надра України» (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Нафтогазвидобування» (орендар) укладено договір № 0-531/12 (далі - Договір) оренди індивідуально визначеного майна, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В., та зареєстрований за № 11484. /а.с. 46, т.2/.

За умовами Договору орендодавець зобов'язався передати, а орендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування індивідуально-визначене майно, а саме: свердловину № 3 Білозірська Білозірського родовища, яка розташована за адресою: Харківська область, Зміївський район, на відстані 2.10 км в північно-східному напрямку від с. Мосьпаново (далі - Свердловина), що знаходиться на балансі Національної акціонерної компанії «Надра України».

Згідно п. 1.2. Договору свердловина №3 передається в оренду з метою геологічного вивчення, в т.ч. дослідно-промислової розробки.

Згідно п. 1.3. Договору орендар погоджується з тим, що після підписання акту приймання-передачі майна в оренду, у нього відсутні будь-які перешкоди щодо користування зазначеним майном.

Згідно з п. 2.3. Договору сторони домовились, що орендодавець передає орендарю майно з відповідною супровідною технічною документацією (зі справою свердловини, паспортами та картками обліку), а також попереджає про всі особливі властивості майна.

Згідно із п. 6.2. Договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю майно з відповідною технічною документацією (зі справою свердловини, паспортами та картками обліку), попередивши про всі особливі властивості майна.

Пунктом 11.1. Договору було передбачено, що він є укладеним та набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє протягом 20 років.

По акту прийому передачі майна від 30.11.2012р. позивачу було фактично передано спірну свердловину. /а.с. 54, т.2/.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що власником спірної свердловини є ДП «Полтавнафтогазгеологія», яке відповідно до Акту від 01.11.1993р. почало буріння свердловини. При цьому, позивач зауважував, що 16.11.2009р. ухвалою господарського суду Полтавської області було порушено провадження у справі № 18/117 про банкрутство відповідача-2, 22.04.2011р. було затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, 13.01.2012р. введено процедуру санації, проте пізніше постановою від 18.07.2013р. відповідача-2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На підставі зазначеного, позивач відзначав, що оскільки станом на день укладення Договору тривала процедура санації відповідача-2, то всі правочини щодо розпорядження свердловиною повинні були вчинятись з урахуванням положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», чого здійснено не було, та оскільки відповідач-2 на час укладення Договору був власником свердловини, то відповідач-1 не міг передати свердловину в оренду, і отже Договір має бути визнаний недійсним.

Указом Президента України від 14.06.2000 р. № 802 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» та постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2000 р. № 1128 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Надра України» було створено відповідача-1.

На виконання зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, майно ДГП «Полтавнафтогазгеологія» було передано до статутного фонду відповідача-1, з наступним перетворенням ДГП «Полтавнафтогазгеологія» у відповідача-2, що підтверджується спільним наказом Міністерства екології та природних ресурсів України та Національної акціонерної компанії «Надра України» № 177/18 від 08.05.2001р. та від 15.05.2001р., актом прийому-передачі № 1 від 15.05.2001р. та актом прийому-передачі №2 від 15.05.2001р.

Перелік майна, яке було передано до статутного фонду відповідача-1, наведений у висновку експерта про вартість оцінюваного майна від 22.03.2001р., а саме в п. 2.3 розділу «незавершене виробництво по виконанню г/р робіт» вказано, у тому числі, й «свердловина 3 Білозірська».

Таким чином, у відповідності до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», ст. 115 ЦК України, відповідач-1 набув права власності на майно, що було внесено засновником (Кабінетом Міністрів України) до його статутного фонду.

Наказом в.о. Голови правління відповідача-1 від 06.08.2001р. №96 «Про передачу майна НАК «Надра України» ДП «Полтавнафтогазгеологія» було затверджено передавальний баланс та акти передавання-приймання активів та зобов'язань відповідачу-2 від відповідача-1. Майно передавалося в користування відповідачу-1 і належало йому на правах повного господарського відання з дня підписання названих актів, а не на праві власності. Відповідні акти передавання-приймання активів були підписані 06.08.2001р.

Правовий режим майна відповідача-2 було закріплено у його Статуті, де вказано, що засновником є відповідач-1, а майно, право користування яким передане відповідачу-2 як внесок до статутного фонду, а також, майно, набуте відповідачем-2 в результаті його господарської діяльності, є власністю засновника, тобто відповідача-1, який має право вилучити це майно, яке є його власністю.

На виконання розпорядження Голови правління відповідача-1 від 07.02.2009 р. № 5-р здійснено передачу свердловин (в т.ч. не завершених будівництвом) згідно Додатків №1 та №2, що знаходились на балансі відповідача-2 на баланс відповідача-1 шляхом оформлення актів прийому-передачі майна. У Додатку № 1 до вказаного розпорядження наведено перелік свердловин, що передані засновником - відповідачем-1 на баланс відповідача-2, але не увійшли до статутного фонду підприємства, і до них відноситься і спірна свердловина.

Акт приймання-передачі свердловин (у т.ч. спірної) підписано 01.07.2009р.

Відповідно до п. 19 Порядку державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.1995р. №75, облік параметричних, пошукових, розвідувальних та експлуатаційних нафтових і газових свердловин, що знаходяться на ділянках нафтогазоносних надр, у тому числі тих, що не використовуються, ведеться відповідно до порядку, який розробляється і затверджується Мінприроди за погодженням з Держнаглядохоронпраці.

Порядок ведення обліку нафтових і газових свердловин затверджений наказом Державного комітету природних ресурсів України від 20.04.2005р. №76 та зареєстрований в Мінюсті 6 вересня 2005 року за № 995/11275 встановлює, що облік нафтових та газових свердловин ведеться на підставі паспортів свердловин, що складаються підприємствами незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, які мають на обліку або орендують нафтогазові свердловини, проводять роботи з буріння, здійснюють спостереження за станом свердловин та видобутком вуглеводнів (п. 1.4. Порядку).

Згідно з п. 2.4 вказаного Порядку, розділ 3 «Відомості про власника свердловини» заповнюється у разі наявності оформленого права власності на свердловину. У ньому наводиться інформація про власника свердловини: назва підприємства-власника; форма власності (державна, комунальна, колективна, приватна, власність організацій-нерезидентів); та відомості про документ, що підтверджує право власності (номер; дата видачі; форма власності).

Відповідно до паспорту Свердловини, який заповнений відповідачем-2, спірна свердловина є власністю відповідача-1, тому всупереч твердженням позивача право власності відповідача-1 на свердловину підтверджується даними державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин, який є єдиним передбаченим законом джерелом інформації такого роду.

Таким чином, на час укладення Договору власником переданого в оренду майна був відповідач-1.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). (п.1 ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Як встановлено судом першої інстанції, пунктом 23 Статуту відповідача-1 передбачено, що в період до проведення перших загальних зборів, які скликаються після прийняття рішення про приватизацію пакета акцій компанії, правочини щодо майна компанії, переданого до її статутного капіталу засновником, вчиняються за рішенням Держгеонадр.

Спірний Договір було погоджено рішенням Правління відповідача-1 (протокол від 16.11.2012р. № 31) у відповідності до вимог п.п. 10 п. 78 Статуту, та наказом Голови Державної служби геології та надр України від 28.11.2012р. № 587 погоджено вказане рішення Правління відповідача-1 про укладення Договору.

Відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

За статтею 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування

Відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9).

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» за змістом статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

Позивач стверджує, що ним були надані всі належні та допустимі докази на підтвердження приховування відповідачем 1 обставин, які мали істотне значення, а також властивостей і якості переданої в оренду свердловини, що значно знижують її цінність та унеможливлюють використання за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 3 ст. 767 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Як свідчить акт прийому-передачі від 30.11.2012р. майно передано Орендарю в належному стані, претензії Орендаря щодо стану майна відсутні.

Відповідно до ст. 784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі.

Дослідження доказів, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 14.05.2015р., можливе у провадженні за позовом про розірвання спірного договору.

Відповідно до п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Невиконання позивачем умов договору, п.п. 2.3 та 6.2., має наслідок розірвання договору, а не визнання його недійсним.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015р. у справі №91013232/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015р. у справі №910/13232/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/13232/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.В. Кропивна

Л.Г. Смірнова