Постанова

від 14.05.2015 по справі 904/4389/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

14 травня 2015 року Справа № 904/4389/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання: Баклан Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛСТАР» на рішення господарського суду Вінницької області від 11.03.15 р. у справі № 904/4389/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛСТАР» (Дніпропетровська область, м. Кривий ріг)

до товариства з обмеженою відповідальністю «НІКІТОН» (Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка)

про стягнення 76 741,6 грн. заборгованості за договором про надання послуг № 01-2013 від 17.01.2013 р.

За участю представників:

Позивача - Сова Світлана Миколаївна (довіреність №05/08 від 05.08.2014 р.);

Мік Томаш (керівник згідно виписки з ЄДРЮОФОП від 26.02.2015 р.; паспорт EF 5976530)

Відповідача - Бережний Сергій Вадимович (паспорт СО 207494; керівник згідно витягу з ЄДРЮОФОП від 17.04.2015 р.)

З оголошенням перерви у судовому засіданні

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.03.15р. у справі №904/4389/14 (головуючий суддя Банасько О.О., суддя Говор Н.Д., суддя Яремчик Ю.О.) в позові товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛСТАР» до товариства з обмеженою відповідальністю «НІКІТОН» про стягнення 76 741,6 грн. заборгованості за договором про надання послуг №01-2013 від 17.01.2013 р. - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛСТАР» подав через господарський суд Вінницької області апеляційну скаргу (т.3 арк.справи 110-112).

В апеляційній скарзі зокрема зазначає, що рішення прийняте судом першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не доведення факту передачі відповідачу результату робіт за договором послуг №01-2013 від 17.01.2013р., оскільки в справі наявне повідомлення про вручення поштового відправлення 07.03.2013 р., що підтверджує факт отримання актів виконаних робіт та податкових накладних замовником.

Звертає увагу, що у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 р. по справі №904/2218/14 зазначено, що ТзОВ «ПОЛСТАР» було долучено до матеріалів справи копії технічної документації до моделей, які зазначені у специфікації №1 до договору послуг №01-2013 від 17.01.2013 р., а також зразки моделей та комплекти лекал в електронному вигляді. Також, позивачем для огляду в господарському суді Вінницької області надавались оригінали технічної документації до моделей, зразки моделей та комплекти лекал.

Таким чином, факт виконання робіт ТзОВ «ПОЛСТАР» підтверджується тим, що виконані роботи були оглянуті всіма судовими інстанціями, так і той факт, що на протязі більше як одного року ТзОВ «НІКІТОН» не скористався наданими йому правами щодо відмови від договору та відшкодування збитків та не доручив виконання робіт іншій особі за рахунок виконавця згідно норм ст.849 ЦК України, та той факт, що відповідачем не надано до суду жодних доказів щодо вжиття заходів щодо отримання результатів робіт за договором, який діяв до 28.02.2013 року, свідчить про виконання ТзОВ «ПОЛСТАР» зобов'язань щодо виконання робіт згідно договору в повному обсязі.

Судом першої інстанції також не надано правової оцінки тому факту, що позивачем в звітному (податковому) періоді, тобто в 2013 році було сплачено ПДВ в сумі 37109,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними №34 від 01.02.2013 р., №35 від 02.02.2013 р., №36 від 04.02.2013 р., №37 від 07.02.2013 р., №11 від 11.02.2013 р. на загальну вартість виконаних робіт в сумі 222 657,60 грн., в томі числі ПДВ, що відповідає специфікації №1 до договору.

Дані щодо виконання позивачем податкових зобов'язань по договору в лютому 2013 р. відображені в додатку №5 до Податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)». Відповідно до запису №8 додатку №5 «Платник податку-покупець (індивідуальний податковий номер 376628902073), обсяг постачання (без податку на додану вартість) - 185 548,00, сума податку на додану вартість - 37 109, 60 грн.

З огляду на вищевикладене, сума податку на додану вартість, нарахована ТзОВ «ПОЛСТАР» на вартість наданих ним послуг по договору, сплачена в повному обсязі у лютому 2013 року, не дивлячись на те, що відповідач порушуючи умови п.2.1.2. договору, так і не сплатив залишок суми у розмірі 64657,00 грн.

Скаржник зазначає, що на актах здачі-прийняття робіт в графах «Затверджую» та «Від Замовника» нанесено відтиск додатковою печаткою №1 ТзОВ «НІКІТОН». Основна відмінність додаткових печаток, складається у тому, що вони мають обов'язково відрізнятися від основної. Додаткова печатка №1 є аналогом основної печатки, тільки з цифрою « 1».

Також зазначає, що директор ТзОВ «НІКІТОН» - Бережний С.В. особисто передав голові правління ТзОВ «ПОЛСТАР» - Міку Томашу всі підписані акти по договору, тобто акти не підписувались у присутності уповноваженої особи позивача.

Відповідно до п.3 висновку експерта №1975/1976/14-21 від 28.01.2015 р. про проведення комплексної судово-почеркознавчої експертизи на сторінці 3 зроблено висновок, що «підписи, на актах здачі-прийняття робіт в графах «Затверджую» та «Від Замовника» виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки». На сторінці 8 абз. 5 у висновку експерта зазначено, що підписи виконано рухами вище середнього ступеня виробленості і координації рухів, у середньому темпі виконання. Отже, підписи на актах виконано особою, яка вже мала досвід виконання підпису документів за керівника ТзОВ «НІКІТОН».

Таким чином, з огляду на наявність розслідування кримінального провадження №12014040750003109 щодо факту підробки актів прийому-передачі робіт і визначення винної у скоєнні такого злочину особи, висновки вищевказаної експертизи взагалі не можна брати до уваги та вони ніяким чином не зменшують значення доказів, які надані до суду ТзОВ «ПОЛСТАР».

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛСТАР» не погоджується з висновком господарського суду Вінницької області, що до даних правовідносин не може бути застосована ч.4 ст.882 ЦК України, яка регулює правовідносини за договором будівельного підряду, оскільки дані відносини не виникли з договору підряду з огляду на наступне.

В постанові Вищого господарського суду України від 29.09.2014 року у справі №904/2218/14 за позовом ТзОВ «НІКІТОН» до ТзОВ «ПОЛСТАР» про стягнення 161671,41 грн. за договором послуг вказано: «...В такому випадку до Договору мають застосовуватись положення Цивільного кодексу України про договір підряду та інші загальні положення про зобов'язання».

Вказує, що наявність в матеріалах справи копій актів виконаних робіт з поміткою «Відмовлено у підписанні даного Акту, факт відмови підтверджено Актом комісії про відмову від 16.05.2013 р.» та актів приймання-передачі продукції з поміткою «Відмовлено у підписанні даного Акту, факт відмови підтверджено Актом комісії про відмову від 16.05.2013 р.» за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє ТзОВ «НІКІТОН» від обов'язку щодо їх оплати. Даний висновок викладений в п.6 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013 року «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України).

Отже, замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки, і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

На підставі викладеного, просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 11.03.15 р. у справі №904/4389/14 скасувати та прийняти нове, яким задоволити позов.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛСТАР» прийнято до провадження та призначено до розгляду (т.3, арк. справи 109).

Від товариства з обмеженою відповідальністю «НІКІТОН» на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №9767/15, вх. №10049/15), в якому відповідач заперечує проти доводів скаржника (т.3, арк.справи 123-133, арк. 136-145).

На виконання п.п.2.1.1. договору послуг №01-2013 від 17.01.2013 р. відповідач сплатив позивачу попередню оплату вартості робіт: 04 лютого 2013 року в сумі - 140000 грн. 00 коп.; 07 лютого 2013 року в сумі - 18 000 грн. 60 коп. Загальна сума попередньої вартості робіт сплачена відповідачем позивачу становить 158000 грн. 60 коп., що підтверджується банківськими виписками з ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК», з особового рахунку ТзОВ «НІКІТОН» за період з 04.02.2013 року по 04.02.2013 року та з 07.02.2013 року по 07.02.2013 року.

Однак, позивач зі свого боку, у погоджений сторонами строк (до 11 лютого 2013 року), не виконав взяті на себе договірні зобов'язання та не виконав обсяг робіт, передбачений п. 1.1. вищезазначеного договору.

03 квітня 2014 року відповідач направив позивачу вимогу за вих. № 11 від 31 березня 2014 року про повернення коштів у розмірі 158 000,60 грн., яку позивач отримав 11 квітня 2014 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 11 квітня 2014 року № №0212502870669, опис вкладення у цінний лист від 03 квітня 2014 року №0212502870669, фіскальний чек поштової установи № 6007, №6008 від 03 квітня 2014 року.

Зазначає, що прострочення виконання позивачем зобов'язань стало підставою для відмови відповідача від договору, про що ним було направлено лист-вимогу. Однак, вимога була проігнорована позивачем та залишена без відповіді. Невиконання позивачем робіт в строк, обумовлений договором, призвело до відмови відповідача від підписання актів виконаних робіт та прийому-передачі, отже і не здійснення оплати. Позивачем було подано відповідний позов, предмет якого відсутній так як відповідач на підставі статей 612, 849 ЦК України відмовився від договору, отже договір є припиненим.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКІТОН» просить суд не брати до уваги надані скаржником на підтвердження нібито виконання ним вимог по договору, а саме: акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) зразки моделей, технічну документацію: № ОУ-0000019 від 01.02.2013 р., № ОУ-0000020 від 02.02.2013 р., № ОУ-0000021 від 07.02.2013 р., № ОУ-0000022 від 11.02.2013 р.; акти приймання-передачі продукції, зразки моделей, технічну документацію, комплект лекал: № ОУ-19 від 01.02.2013 р., № ОУ-20 від 02.02.2013 р., № ОУ-21 від 07.02.2013 р., № ОУ-22 від 11.02.2013 р., на підставі наступного.

За результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи було встановлено, що підписи від імені Бережного С.В. в графах «Затверджую» та «Від Замовника» на вищезазначених актах здачі-прийняття робіт виконані не Бережним С.В., а іншою особою. Відтиски печатки ТзОВ «НІКІТОН» №1 на вищезазначених актах здачі-прийняття в графах «Затверджую» та «Від Замовника» - виконані не печаткою ТзОВ «НІКІТОН», а іншою печаткою.

Отже, надані позивачем акти не є належними та допустимими доказами по справі, оскільки вони не підписані директором ТзОВ «НІКІТОН» Бережним С.В. та не закріплені печаткою підприємства.

Вказує, що твердження позивача щодо відправки та отримання замовником актів, податкових накладних, яке він вважає підтверджується поштовим відправленням від 07.03.2013 р., не може братися до уваги, оскільки, поштове відправлення не може вважатися доказом отримання актів та податкових накладних, повинен бути розрахунковий документ, а саме опис вкладення у цінний лист, з якого вбачається, що саме було направлено відповідачу, також не було надано фіскального чеку, який дійсно підтверджував відправку даного цінного листа.

Твердження позивача щодо особистої зустрічі виконавця з керівництвом замовника є неправдивим. Оскільки, 16.05.2013 р. Бережний С.В. не міг бути на зустрічі з головою правління ТзОВ «ПОЛСТАР», тому що в той день він знаходився на своєму робочому місці на підприємстві ТзОВ «НІКІТОН» та виконував покладені на нього обов'язки, як на директора. Викладені обставини підтверджуються табелем обліку робочого часу ТзОВ «НІКІТОН», за період травень 2013 року, серпня 2013 року та вересня 2013 року.

Відповідач заперечує вимогу позивача щодо стягнення з нього на користь скаржника пеню в розмірі 12 084 грн. 60 коп., оскільки відповідач, як учасник господарських відносин не порушив правила здійснення господарської діяльності та не здійснив порушення (невиконання або неналежне виконання) господарських зобов'язань, узгоджених з позивачем у договорі, отже до нього не може бути застосована господарська-правова відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 11.03.15 р. у справі №904/4389/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

22.04.2015 р. ТзОВ «НІКІТОН» через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду подано пояснення на апеляційну скаргу (вх. №10050/15), в якому відповідач просить суд залишити рішення господарського суду Вінницької області без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (т.3 арк. справи 146-152).

В поясненні на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про дійсність обставин «вчасного» виконання ТзОВ «ПОЛСТАР» умов договору.

Знову ж таки вказує, що посилання позивача на відправлення відповідачу актів виконаних робіт та податкових накладних, не є тією обставиною, яка б свідчила про виконання позивачем своїх зобов'язань по договору перед відповідачем. Тим більше, матеріали справи не містять доказів, які підтверджували факт «відправки» позивачем та «отримання» відповідачем актів та податкових накладних, а саме оригінал опису вкладення у цінний лист, оригінал касового чека, розрахункової квитанції. В обґрунтування попередньо викладеного відповідач посилається на п. 6.1. Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 та на абз. 3 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №11 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України».

Звертає увагу, що огляд всіма судовими інстанціями оригіналу технічної документації до моделей, а також зразки моделей та комплекти лекал, який відбувся 29 липня 2014 року та у вересні 2014 року не є належним доказом виконання позивачем робіт по договору. Оскільки, строк виконання робіт сторонами визначений умовами договору та становить - 11 лютого 2013 року, а не липень/ вересень 2014 року. Також відповідно до умов договору, стороною-замовником є ТзОВ «НІКІТОН», а не органи судової влади, тому позивач повинен був передати виконану роботу саме ТзОВ «НІКІТОН», а не суду.

Зазначає, що факт подачі ТзОВ «ПОЛСТАР» до податкового органу податкових накладних №34 від 01.02.2013 року, №35 від 02.02.2013 року, №36 від 04.02.2013 року, №37 від 07.02.2013 року, №11 від 11.02.2013 року на загальну вартість виконаних робіт в сумі 222 657 грн. 60 коп. та подача податкової декларації в 2013 році не може братися до уваги з огляду на наступне.

Прийом та передача замовлення здійснюється згідно з актом прийому-передачі, що оформлюється як додаток до договору (Додаток № 2), узгоджена сторонами в п.4.1. договору. Станом на сьогодні, в матеріалах справи акти прийому-передачі, які б свідчили про виконання позивачем взятих на себе зобов'язань по договору - відсутні.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКІТОН» вважає, що суд першої інстанції правомірно поклав в основу судового рішення, такий доказ, як висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Вінницьке відділення, від 28 січня 2015 року за №1975/1976/14-21, який був складений за результатами проведеної комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертизи.

Відповідач додатково звертає увагу на той факт, що у ТзОВ «НІКІТОН» наявна одна печатка, що підтверджується довідкою від 09 липня 2014 року за вих. №17, за підписами директора та бухгалтера ТзОВ «НІКІТОН», засвідчені печаткою підприємства. Дана обставина унеможливлює факт наявності у ТзОВ «НІКІТОН» додаткової печатки, на наявність якої посилається позивач у своєї апеляційній скарзі.

На адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ТзОВ «НІКІТОН» надійшло клопотання про проведення аудіо запису судового засідання 22.04.2015 р. (вх. №9765 /15, вх. №10048/15; т.3 арк. справи 119, 135).

Враховуючи вищезазначене клопотання, здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судових засіданнях апеляційної інстанції 22.04.2015р., 14.05.2015р. представники позивача (скаржника) підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції, представник відповідача заперечив проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

17.01.2013р. ТОВ "НІКІТОН" (замовник) та ТОВ "ПОЛСТАР" (виконавець) укладено договір послуг №01-2013, відповідно до п.1.1 якого замовник замовляє, а виконавець зобов`язується виконати роботи по розробці та виготовленню комплекту документації швейного виробу, а саме: зразок моделі швейного виробу; технічна документація моделі швейного виробу; комплект лекал до швейного виробу (т.1, арк.справи 14,15).

Згідно п.1.3 договору, виготовлення лекал, зразків та технічної документації Виконавець виконує з особистих матеріалів у відповідності до нормативної документації свого підприємства.

Відповідно до п.1.4 договору сторони погодили, що замовник зобов'язується оплатити виконавцю вартість виконаних робіт з виготовлення комплекту документації швейного виробу згідно підписаної обома сторонами специфікації, та вартість наданих послуг згідно акту виконаних робіт.

За підпунктами 2.1.1, 2.1.2 замовник зобов'язується в термін до 06.02.2013 р. здійснити попередню оплату вартості послуг в розмірі не менше ніж 60 % загальної вартості специфікації № 1, що є додатком № 1 до даного Договору та оплатити повну вартість послуг у 10 денний термін від дати підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що виконавець виготовляє лекала, зразки моделей та технічну документацію, які замовив Замовник в загальний термін зазначений в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору. Прийом та передача замовлення здійснюється згідно з актом прийому-передачі, що оформлюється як додаток до договору (додаток № 2).

Підписаною сторонами специфікацією, яка є додатком до договору, сторони погодили граничний строк виконання робіт з 31.01.2013 р. до 11.02.2013 р., а вартість робіт по договору становить 222 657,60 грн. з ПДВ (т.1, арк.справи 16).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п.2.1.1 договору замовник сплатив виконавцеві 140 000,00 грн. (04.02.2013р.) та 18 000,60 грн. (07.02.2013р.), що разом становить 158 000,60 грн., що підтверджується банківськими виписками та довідками банку наявними в матеріалах справи (т.1, арк.справи 174,175, 179-182). Факт перерахування грошових коштів у вказаній сумі не заперечується сторонами.

Позивач (скаржник) стверджує, що роботи за договором від 17.01.2013 р. № 01-2013 ним було виконано своєчасно, а тому він 26.02.2013 р. направив цінним листом на адресу відповідача примірники актів виконаних робіт та примірники актів приймання-передачі продукції на підтвердження чого посилається на повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1, арк.справи 38).

Відповідач як в суді першої інстанції, так і в апеляційній стверджує, що відповідач отримані поштовим зв'язком акти не підписав в зв'язку з чим ним було ініційовано проведення зустрічі 16.05.2013 р. в м.Києві в готелі "Славутич" з відповідачем де останньому було вручено зразки моделей швейних виробів, технічну документацію моделей швейних виробів, комплекти лекал до швейних виробів, однак останній відмовився від підписання відповідних актів про що було складено відповідний акт в складі голови правління та юрисконсульта ТОВ "Полстар", а також зроблено відмітку про відмову від підписання такого акту безпосередньо на таких актах (т.1, арк.справи 17-24).

31.05.2013 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою сплатити заборгованість за договором від 17.01.2013р. №01-2013 на яку відповіді отримано не було (т.1, арк.справи 39-41).

Апелянт також вказує, що відповідачем було надано в кінці серпня - на початку вересня 2013 року акти здачі-прийняття робіт підписані ним та скріплені його печаткою (т.1, арк.справи 25-32).

03.04.2014 р. відповідач направив позивачу вимогу за вих. № 11 від 31.03.2014 р. про повернення коштів у розмірі 158 000,60 грн. та про неактуальність подальшого виконання робіт за договором від 17.01.2013 р. № 01-2013 (т.2, арк.справи 38,39).

З приводу повернення ТОВ "Полстар" попередньої оплати ТОВ "Нікітон" господарським судом Дніпропетровської області розглядається справа №904/2218/14 провадження в якій ухвалою від 23.12.2014 р. зупинено до вирішення даної справи (т.2, арк.справи 228, 229).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно положень ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, між сторонами виникли правовідносини регулювання яких здійснюється Главою 61 Цивільного кодексу України (Підряд) (ст.ст.837-864 ЦК України), оскільки виходячи із предмету договору, який передбачає виготовлення комплекту документації швейного виробу та сплату за це коштів, результатом робіт є об'єкт в матеріальному вигляді.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до положень ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Статтею 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно пунктів 1.4, 2.1.2, 4.1 договору прийом та передача замовлення здійснюється згідно акту прийому-передачі згідно якого встановлювався обов'язок для замовника оплатити вартість робіт у 10 денний термін від дати підписання такого акту.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

Як вірно відмічено місцевим господарським судом, до предмету доказування у цій справі входить встановлення факту передачі результату виконаних робіт за актами здачі-прийняття робіт № ОУ-0000019 від 01.02.2013 р., № ОУ-0000020 від 02.02.2013 р., № ОУ-0000021 від 07.02.2013 р., № ОУ-0000022 від 11.02.2013 р., № ОУ-19 від 01.02.2013 р., №ОУ-20 від 02.02.2013 р., № ОУ-21 від 07.02.2013 р., № ОУ-22 від 11.02.2013 р., з огляду на заперечення відповідача щодо підписання ним вказаних актів.

Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експерта від 28.01.2015р. №1975/1976/14-21 (т.1, арк.справи 25-32) підписи від імені Бережного С.В. в графах "Затверджую" та "Від Замовника" на актах здачі-прийняття робіт №ОУ-0000019 від 01.02.2013 р., №ОУ-0000020 від 02.02.2013 р., № ОУ-0000021 від 07.02.2013 р., № ОУ-0000022 від 11.02.2013 р., №ОУ-19 від 01.02.2013 р., № ОУ-20 від 02.02.2013 р., № ОУ-21 від 07.02.2013 р., № ОУ-22 від 11.02.2013 р. виконані не Бережним С.В., а іншою особою, а відтиски печатки ТОВ "Нікітон" № 1 на вказаних актах в графах в графах "Затверджую" та "Від Замовника" виконані не печаткою ТОВ "Нікітон", відтиски якої надані для порівняльного дослідження, а іншою печаткою (т.2, арк.справи 184-189).

Колегія суддів погоджується, що з огляду на висновок судового експерта від 28.01.2015р. №1975/1976/14-21, надані позивачем акти здачі-прийняття робіт №ОУ-0000019 від 01.02.2013 р., №ОУ-0000020 від 02.02.2013 р., №ОУ-0000021 від 07.02.2013 р., №ОУ-0000022 від 11.02.2013 р., №ОУ-19 від 01.02.2013 р., №ОУ-20 від 02.02.2013 р., №ОУ-21 від 07.02.2013 р., №ОУ-22 від 11.02.2013 р. не можуть приймаютися в якості належних доказів.

Позивачем не надано доказів 26.02.2013 р. надіслання відповідачу примірників актів прийому-передачі виконаних робіт, як то листа вкладення в цінний лист, транспортної квитанції, товарно-транспортної накладної тощо, які б підтверджували надіслання замовнику не лише актів прийому-передачі виконаних робіт, а і власне результатів таких робіт - зразків моделей швейних виробів, технічної документації моделей швейних виробів, комплектів лекал до швейних виробів тощо.

Позивачем було надано в матеріали справи акти прийому-передачі виконаних робіт з відміткою про відмову від їх підписання замовником 16.05.2013 р.

Оформлення такої відмови врегульовано ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України, яка регулює правовідносини за договором будівельного підряду виходячи з чого, за відсутності обумовлення порядку підписання актів прийому-передачі в договорі тотожного зазначеному в даній нормі, остання не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки останні не виникли з договору підряду.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, в даному випадку щодо спірних правовідносин підлягає застосуванню ст.853 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.ч.1, 5 якої замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором.

В матеріалах справи наявні письмові докази відповідача щодо його відсутності 16.05.2013 р. в м.Києві (табель обліку робочого часу) (т.2, арк.справи 214-216).

Не спростовують таких тверджень відповідача і матеріали кримінального провадження №12014040750003109, що вбачається із листів слідчого відділу Саксаганського РВ Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області від 24.02.2015 р. № 3056 та від 10.03.2015 р. № 3868 та долучених до них документів.

Наданий слідчим відділом протокол допиту свідка від 10.11.2014 р. юрисконсульта ТОВ "Полстар" Солонцова І.О. в якому останній вказує на проведення зустрічі 16.05.2013 р. з Бережним С.В. в м.Київ в готелі "Славутич" за відсутності протоколів допиту Бережного С.В. та працівників готелю "Славутич" щодо перебування останнього 16.05.2013 р. у вказаному готелі та зустрічі з головою правління та юрисконсультом ТОВ "Полстар" оцінюється судом критично.

В матеріалах справи відсутні докази, що вказують на повідомлення виконавцем замовника про завершення роботи, виклик його для участі у прийманні результатів роботи, фактичного передання об'єкту в установленому порядку замовнику, що має суттєве значення для висновку про те чи були підстави для складання одностороннього акту та констатації відмови замовника від зобов'язання по прийняттю виконаної роботи, а також для оцінки вимоги щодо оплати виконаних робіт на підставі одностороннього акту здачі результатів роботи.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, деталізація по локальним і роумінговим дзвінкам позивача не підтверджує вказаних обставин, оскільки не містить інформації про зміст телефонних розмов (т.1, арк.справи 46-51).

Зі змісту електронних листів не вбачається повідомлення замовника про обставини вказані вище, а саме про завершення роботи, виклик замовника для участі у прийманні результатів роботи, повідомлення про фактичне передання об'єкту в установленому порядку замовнику, а також доказів належності електронних адрес сторонам спору тощо (т.1, арк.справи 52-55). В листі від 20.03.2013р. міститься лише констатація відсутності зв'язку, наявність невиконаних зі сторони відповідача зобов'язань для Полстара та Поларіс Вена і пропозицію про необхідність зустрічі для вирішення проблемних питань без вказівки на договір від 17.01.2013 р. № 01-2013 (т.1, арк.справи 52).

В листі від 08.05.2013р. в якому відправником значиться Нікітон (mailto:nikiton2012@ukr.net) вказується про передання документів 15.05 в київській офіс без зазначення яких саме документів і по якому саме договору (т.1, арк.справи 53).

Листи від 27.05.2013 р. та від 04.07.2013 р. датовані після складання позивачем односторонніх актів, а тому не впливають на оцінку правомірності останніх.

Надіслана позивачем відповідачу 31.05.2013 р. претензія з долученими примірниками актів приймання-передачі виконаних робіт не є доказом належного виконання зобов'язання щодо передачі результату виконаних робіт замовнику з мотивів вказаних вище відносно твердження відповідача про надіслання таких актів 26.02.2013 р. (т.1, арк.справи 39-41).

Відповідач стверджував про відмову від договору згідно листа від 31.03.2014р. Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказаний лист на впливає на правову оцінку обставин даного спору, оскільки до предмету доказування в даній справі входить факт прийому-передачі результату виконаних робіт за договором від 17.01.2013 р. № 01-2013, який із наданих сторонами пояснень та письмових доказів мав місце до складання вказаного листа - з 26.02.2013 р. по кінець серпня-початок вересня 2013 р.

Зважаючи на встановлені обставини справи, із врахуванням норм матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в зв'язку з недоведеністю позивачем факту передачі відповідачу результату робіт за договором від 17.01.2013 р. № 01-2013, що свідчить про відсутність в останнього зобов'язання по оплаті виконаних робіт.

З огляду на наявні у справі докази розслідування кримінального провадження № 12014040750003109 зауважує, що у випадку доведення у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку факту вчинення злочину, що стосується факту підробки актів прийому-передачі робіт і визначення винної у скоєнні такого злочину особи у позивача є право, за визначених процесуальним законом обставин, ініціювати перегляд даного судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛСТАР» на рішення господарського суду Вінницької області від 11.03.15 р. у справі № 904/4389/14- залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.