Ухвала

від 19.05.2015 по справі 32/218-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.05.15р. Справа № 32/218-10

За позовом: Прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ (позивач-1) та Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» , м. Дніпропетровськ (позивач - 2)

До: Акціонерного товариства закритого типу страхової компанії "Діско" , м. Дніпропетровськ

Про: стягнення 113 438, 47 грн.(розгляд скарги на дії ДВС)

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від прокурора: Карюк Д.О.(сл. посв.№ 027592); Шайтанова М. Г. (сл. посв. №032056);

Від позивача -1: не з'явився ;

Від позивача -2: Запороженко О.І. (дов.№ 1804 від 04.11.14р.;

Від відповідача: не з'явився ;

Від ДВС : не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.10р. у справі №32/218-10 задоволені позовні вимоги прокурора , стягнуто з відповідача - АТЗТ СК «Діско» на користь позивача-2: МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі»: 82 186,92 грн. - заборгованості , 5 551,55 грн. - пені; та стягнуто з відповідача - АТЗТ СК «Діско» на користь державного бюджету України : 877, 38 грн. - витрат на сплату держмита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Після набранням рішенням чинності було видано відповідні накази від 29.10.10р.

10.04.15р. до канцелярії господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» від 31.03.15р. № 182 на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій державного виконавця ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з винесення постанови про повернення виконавчого документу від 11.03.15р. ВП № 40967572; визнання цієї постанови не дійсною та зобов'язання ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області прийняти наказ господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.10р. № 32/218-10 до виконання.

Скарга обґрунтована посиланням на наступні обставини: після набранням чинності рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.10р. судом було видано наказ № 32/218-10 від 29.10.10р. про стягнення з відповідача 82 186,92 грн. - заборгованості та 5 551,55 грн. - пені; вищезазначений наказ було пред'явлено до виконання до Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ ; відповідно до постанови державного виконавця Відділу ПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 17.04.14р. зведене виконавче провадження відносно боржника АТЗТ СК «Діско» було передано з Бабушкінського ВДВС до ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області; 11.03.15р. постановою державного виконавця ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макарова Ю.В. ВП № 40967572 виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» - у зв'язку не здійсненням позивачем авансування витрат виконавчого провадження.

Вищезазначену постанову державного виконавця позивач вважає безпідставною з урахуванням наступного. Відповідно до ст. 41 ЗУ «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно до зазначеної норми кошти виконавчого провадження складається в тому числі з авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Статтею 42 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено право, а не обов'язок стягувача за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено законом.

Окрім того, відповідно до запиту № 02ш/3281 від 13.02.15р. (отриманого позивачем 25.02.15р.) про авансування витрат виконавчого провадження, держаним виконавцем запропоновано стягувачу в строк до 23.02.15р. внести на депозитний рахунок певну грошову суму. Проте, конкретної суми розміру авансування витрат державним виконавцем зазначено не було, запит державного виконавця надійшов на адресу позивача 25.02.15 р. - що унеможливлює сплатити авансовий внесок у термін , запропонований державним виконавцем .

Позивач-1, відповідач та ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області витребуваних судом документів не надали, явку повноважних представників до судового засідань тричі не забезпечили . При цьому слід зазначити, що 07.05.15р. ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області подало до канцелярії суду клопотання про відкладення слухання скарги для підготовки обґрунтованої правової позиції, у зв'язку з чим ухвалою суду від 07.05.15р. було відкладено розгляд скарги на 19.05.15р. Однак до судового засідання 19.05.15р. представники ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області втретє не з'явилися та письмових пояснень щодо обставин, викладених у скарзі не надали.

Прокурор в письмових поясненнях (а.с.122) підтримав скаргу позивача-2 та просив її задовольнити з підстав, зазначених у скарзі.

Під час судових засідання 23.04.15р. , 07.05.15р., 19.06.15о. представник позивача-2 (скаржника ) наполягав на задоволенні скарги з підстав , наведених ним у скарзі .

Відповідно до приписів ст.121-2 ГПК України : скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку. Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження»: виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню ( ст.1 ) Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб ( ст. 6 ) Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії ( ст.11 ) Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою ( поміж іншим ) такі виконавчі документи : накази господарських судів ( ст.17 )

Відповідно до ст.25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до приписів ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» , виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт. У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів господарської справи № 32/218-10 та доданих до скарги позивача доказів: 11.03.15р. державним виконавцем винесено постанову № ВП № 40967572. про повернення виконавчого документа стягувачеві . Постанова обґрунтована посиланням на те, що стягувачем не здійснено авансування витрат на проведення виконавчих дій (а.с. 104). Також з доданих позивачем-2 до скарги документів вбачається, що : на виконанні у ВПВР УДВС Головного управління юстиції в Дніпропетровській області перебувало зведене виконавче провадження у кількості 28 виконавчих проваджень про стягнення з АТЗТ СК «Діско» на загальну суму боргу 5 476 757, 54 грн.; листом № 02ш/3281 від 13.02.15р. начальника ВПВР УДВС Головного управління юстиції в Дніпропетровській області було запропоновано стягувачу (позивач-2) з метою подальшого виконання зведеного виконавчого провадження в строк до 23.02.15р. в порядку ст.42 ЗУ «Про виконавче провадження» внести на депозитний рахунок певну грошову суму, для здійснення авансування необхідних витрат на проведення біржових торгів з реалізації цінних паперів на які звернено стягнення, в зв'язку з тим, що про укладанні договору з фондовою біржею за умовою необхідно сплачувати біржовий збір; та попереджено , якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, виконавчий документ на підставі п.4. ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження » буде повернуто стягувачу без виконання (а.с.107-108).

Лист ВПВР УДВС Головного управління юстиції в Дніпропетровській області № 02ш/3281 від 13.02.15р . ( який був підставою для винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови) був отриманий позивачем-2 лише 25.02.15р. ( тобто вже після встановленого строку ( 23.02.15р.) для авансування), що підтверджується відповідними доказами (а.с.109).

В листі № 02ш/3281 від 13.02.15р. конкретної суми розміру авансування витрат державним виконавцем зазначено не було, що у свою чергу унеможливлювало позивача визначити суму авансового внеску.

Відповідно до приписів статі 42 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено право, а не обов'язок стягувача за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та приписи чинного законодавства України , суд дійшов до висновку про незаконність дій державного виконавця під час винесення оскаржуваної постанови від 11.03.15р. № ВП № 40967572 про повернення виконавчого документа стягувачеві ; а відтак скарга позивача-2 підлягає задоволенню.

Окрім того, суд вважає зазначити наступне : відповідно до положень «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» (Рим, 4.XI.1950) ( ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ): Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом ( стаття 6(1).Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи ( Стаття 13 (1) .Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитися як таке, що надає будь-якій державі, групі або особі будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, що викладені в цій Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж передбачено в Конвенції ( Стаття 17 (1).

Відповідно до Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав і основних свобод людини» ( який ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ) : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права ( ст.1 ).

Європейський Суд з прав людини неодноразово в низці своїх рішень за заявами громадян проти України зазначав , що в Україні заявники на протязі значного терміну часу не можуть домогтися виконання судових рішень, винесених на їх користь .Так у рішенні по Справі «Войтенко проти України» (Заява N 18966/02,Страсбург, 29 червня 2004 року) суд знову повторює, що «...ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява N 22774/93) . Суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, «Бурдов проти Росії» , заява N 59498/00; «Ясіуньєне проти Латвії», заява N 41510/98, 6 березня 2003 року). Тому у цій справі Суд вважає, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом чотирьох років становить втручання у його право на мирне володіння майном у сенсі пункту першого статті 1 Протоколу N 1 ...»

На підставі вищевикладеного , керуючись вимогами ЗУ «Про виконавче провадження»; ст.ст.86,121 ГПК України; господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити скаргу Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

2. Визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - Макарової Ю.В. щодо винесення постанови від 11.03.15 ВП №40967572 про повернення стягувачу виконавчого документа - незаконними.

3. Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 11.03.15р. ВП №40967572 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

4.Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області прийняти до виконання наказ №32/218-10, виданий 29.10.10 р. господарським судом Дніпропетровської області (про стягнення з боржника - Акціонерного товариства закритого типу страхової компанії «Діско» на користь стягувача - «Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі») 82 186,92 грн. - заборгованості та 5 551,55 грн. - пені) та винести відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження.

Суддя Васильєв О.Ю.

Скаргу задовольнити

Суддя О.Ю.Васильєв