Постанова

від 17.08.2009 по справі 16/40-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/40-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2009 р.                                                           Справа № 16/40-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Білоусова Я.О.(доповідач), судді Горбачова Л.П. ,  Пуль О.А.

при секретарі Рижко П.О.

за участю представників сторін:

позивача - Писаренка А.Г., довіреність № 1 від 20.02.2009р.

відповідача -  Пономаренка А.Е., довіреність б/н від 01.12.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1772 Х/2-6) на рішення господарського суду Харківської області від 26.05.09р. у справі № 16/40-09

за позовом Об"єднання підприємств "Український музичний альянс", м. Київ,

до  ТОВ "Альфа-Медіа", м. Харків,

про стягнення 21254,11 грн.,

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.05.2009р. (суддя Здоровко Л.М.)  стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Медіа" на користь Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" 14907,00 грн.  основної заборгованості; 1399,31 грн.  інфляційних;  231,11 грн. 3% річних; 2721,20 грн. штрафу та 1848,87 грн. пені; 211,07 грн. витрат по сплаті державного мита та 117,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 146,62 грн. пені  відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу та просить рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду  встановила.

04.03.2009р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Альфа-Медіа"  14907,00 грн. основної заборгованості, 1399,31 грн.  збитків від інфляції, 231,11 грн. 3% річних, 1995,49 грн. пені та 2721,20 грн. штрафу, посилаючись на неналежне виконання з боку відповідача зобов'язань по договору про виплату винагороди (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників № 05-01/04/07/к від 01.04.2007 р.

Як вбачається з матеріалів справи 01.04.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про виплату винагороди (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення)  зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників № 05-01/04/07/К, згідно з яким позивач відповідно до статтей 43, 48, 49 Закону України „Про авторське право і суміжні права” та пункту 4 власного Статуту здійснює збір та розподіл винагороди (роялті) за публічне сповіщення  (публічне повторне сповіщення), без згоди  з відповідними суб'єктами суміжних прав (виконавцями, виробниками фонограм), об'єктів суміжних прав, шляхом трансляції і ретрансляції зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою та їх примірників у передачах кабельного телебачення на території м.Харкова (пункт 1.1 договору).

Відповідач, згідно з пунктом 1.2 договору, виплачує позивачу винагороду (роялті) за використання вказаних зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників в розмірі та порядку, визначених законодавством України та цим Договором, для виплати суб'єктам суміжних прав.

Відповідно до частини 2 статті 43 Закону України „Про авторське право і суміжні права” збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині 1 статті 43 Закону України „Про авторське право і суміжні права” і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими  організаціями  колективного  управління.

Позивач згідно Свідоцтва № 2 від 07.10.2003р. виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України є уповноваженою організацією колективного управління, що здійснює збір і розподіл винагороди за публічне сповіщення і ретрансляцію (повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах виконань, а також безпосередньо фонограм і (або) відеограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників у передачах ефірного і (або) супутникового телебачення, кабельного радіомовлення і (або) телебачення чи через мережу Інтернет та контроль за правомірним використанням таких фонограм (відеограм). Діяльність позивача грунтується на положеннях статті  43 Закону України „Про авторське право і суміжні права” та регламентується Постановою Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003р. "Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та порядку її виплати".

Відповідач здійснює свою діяльність провайдера програмної послуги на підставі  ліцензії (серія  НР № 0197-п, від 21.01.2003р. строк дії якої з 21.01.2003р. по 21.01.2013р.) виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” провайдер програмної послуги - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення  та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж.

Відповідно до частини 5 статті 42 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” провайдери програмної послуги здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах відповідно до переліку телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” використання програм чи передач інших телерадіоорганізацій здійснюється відповідно до Закону України "Про авторське право  та суміжні права".

ВІдповідно до статті  35 Закону України „Про авторське право і суміжні права” об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є:

а) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

б) фонограми, відеограми;

в) передачі (програми) організацій мовлення.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права” публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Відповідно до частини 3 статті 426 Цивільного кодексу України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України „Про авторське право і суміжні права” допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми  (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою,  і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Відповідно до пункту 2.1.2. договору відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати позивачу винагороду (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення)  шляхом трансляції і ретрансляції зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників у передачах кабельного телебачення, у розмірі, визначеному у додатку № 2 до цього договору. Сума винагороди (роялті) повинна сплачуватися на рахунок позивача до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до додатку № 2 від 01.04.2007р. до договору сторони домовились, що розмір щомісячної виплати роялті за період, що починається з дня набуття чинності цього договору до 31.12.2007р. складає 1514,00 грн.

01.11.2007р. сторонами був погоджений інший розмір щомісячної винагороди та оформлений додатком № 3.

Відповідно до додатку № 3 до договору розмір щомісячної виплати роялті за період з 01.11.2007р. по 31.12.2007р. складає 2037,00 грн.

З 01.01.2008р. розмір щомісячної винагороди (роялті) відповідно до додатку № 4 від 01.01.2008р. до договору склав 4969,00 грн.

Відповідач листом від 22.07.2008р за вих. №10/07  повідомив позивача про свій намір припинити дію договору з 01.09.2008р.

Відповідно до пункту 8.3. договору, договір може бути розірваний достроково будь-якою стороною, за умови письмового повідомлення другої сторони за 30 днів до моменту припинення дії договору, при цьому пункти 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3. договору залишаються в силі до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань, що виникли під час дії даного договору. З урахуванням чого місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що з 01.09.2008 р. договір припинив дію.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів сплати винагороди (роялі) за червень, липень та серпень 2008р., заборгованість відповідача складає 14907,00 грн. Тому позовні вимоги в частині стягнення 14907,00 грн. заборгованості за договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до статті 610 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.

Відповідно до частини 4 статті 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програми мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Організація колективного управління має право вимагати від осіб, які  використовують об'єкти авторського права і суміжних прав  надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання  і розподілу винагороди.

Відповідно до пункту 2.1.3. договору відповідач був зобов'язаний до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом (10 квітня, 10 липня, 10 жовтня, 10 січня) подавати позивачу звіт, в якому необхідно вказувати назви каналів та тривалість сповіщення каналів ефірного і(або) супутникового мовлення, які публічно сповіщувалися (публічно повторно сповіщувалися) відповідачем протягом звітного періоду.

Відповідно до пункту 6.1. договору, у разі невиконання відповідачем умов пункту 2.1.3. договору, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 5% від суми винагороди (роялті), що підлягає виплаті за цей період.

І як підтверджено матеріалами справи, відповідач не виконував зобов'язання передбачене пунктом 2.1.3. договору. Тому позовні вимоги щодо стягнення 2721,20 грн. штрафу є також обгрунтованими.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення 1399,31 грн.  інфляційних та 231,11 грн. 3% річних  є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 6.3. договору сторони узгодили, що у разі затримки платежів, передбачених пунктом 2.1.2. договору, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу пеню у розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожен день затримки платежів.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються  відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися у тому числі неустойкою.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових  зобов'язань", згідно з  пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведеного, господарський суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1848,87 грн. та відмовив в частині стягнення 146,62 грн. пені  як необгрунтовано заявлені до стягнення.  

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду  Харківської області від 26 травня 2009 р. по справі  № 16/40-09 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу  - без задоволення.

Керуючись  статтями   91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

                                             постановила:

У задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Альфа-Медіа" відмовити.

Рішення   господарського суду Харківської області від 26 травня 2009 р. по справі  № 16/40-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписаний 18.08.2009р.

         Головуючий суддя                                                                    Білоусова Я.О.  

                                 Судді                                                                    Горбачова Л.П.  

                                                                                                               Пуль О.А.