Рішення

від 18.05.2015 по справі 922/5805/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р.Справа № 922/5805/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Макаренко О.В.

судді: Аріт К.В. , Суслова В.В.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Інтеркредитбанк", м. Дніпропетровськ до Приватного акціонерного товариства "Сервер Сіті", м. Харків про стягнення 28 807 871,54 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

15.12.2014 року Публічне акціонерне товариство "Інтеркредитбанк" (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд (з урахуванням заяв про уточнення позовної заяви вх.№73 від 22.01.2015 р., вх.№2446 від 23.01.2015 р., а.с. 73-77, 88-92) стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сервер Сіті" (відповідача) заборгованість за простроченим кредитом в розмірі 27 500 000,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками за період з 13.10.2014 р. по 07.12.2014 р. в розмірі 1 011 939,73 грн., пеню за прострочення сплати кредиту за період з 25.11.2014 р. по 07.12.2014 р. в розмірі 274 246,57 грн. та пеню за простроченими відсотками за період з 13.10.2014 р. по 07.12.2014 р. в розмірі 21 685,24 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №09-0034/В, укладеним між позивачем та відповідачем 28.03.2014 р.

Ухвалою суду від 12.02.2015 р. продовжено строк розгляду спору поза межами 2-х місячного терміну вирішення спорів, встановленого ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Розпорядженням голови господарського суду Харківської області від 26.02.2015 р. для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Макаренко О.В., судді Калініченко В.В., Суслова В.В.

Ухвалою суду від 27.04.2015 р. продовжено строк розгляду спору поза межами 2-х місячного терміну вирішення спорів, встановленого ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу справи (повторний розподіл) від 05.05.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Калініченко Н.В., для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Макаренко О.В., судді Аріт К.В., Суслова В.В.

Ухвалою суду від 18.05.2015 р. відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. У минулому судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. У минулому судовому засіданні та у відзивах на позов (вх.№3555 від 30.01.2015 р., вх.№6712 від 19.02.2015 р., т. 1, а.с. 168-110, 218-220) позовні вимоги не визнає, просить суд у позові відмовити, наполягаючи на тому, що зобов'язання відповідача за кредитним договором №09-0034/В від 28.03.2014 р. припинилися внаслідок задоволення позивачем своїх вимог до ПрАТ "Сервер-Сіті", що випливають з кредитного договору №09-0034/В від 28.03.2014 р., за рахунок предмета застави на підставі договору застави майнових прав №07-0034/В від 28.03.2014 р. Позивач скористався своїм правом заставодержателя, звернувши стягнення на предмет застави - право вимоги на отримання грошових коштів за договором банківського вкладу "Динамічний" №ДЮ-001362 від 28.03.2014 р. в розмірі 27 500 000,00 грн., та реалізував заставлені майнові права шляхом відступлення ПАТ "СК "Лемма" - заставодавцем ПАТ "Інтеркредитбанк" - заставодержателю (банку) права вимоги грошових коштів за договором банківського вкладу "Динамічний" №ДЮ-001362 від 28.03.2014 р., укладеним між ПАТ СК "Лемма" та ПАТ "Інтеркредитбанк", який є боржником відповідно до зазначеного депозитного договору.

Відповідач також вважає, що позивач передчасно звернувся до суду з даним позовом, оскільки за умовами п.п. 1.1., 1.3. договору відповідач зобов'язався повернути банку повну суму кредиту в строк до 20.03.2015 р. та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, передбачені цим договором. Пунктом 4.6. кредитного договору передбачено лише право банку у разі прострочки позичальником сплати процентів по даному кредитному договору вимагати дострокового повернення суми кредиту. Отже, ані п.4.6. кредитного договору, ані іншими умовами кредитного договору не передбачено обов'язку відповідача достроково повернути суму кредиту в інший строк, ніж передбачено пунктом 1.3. цього договору, у випадку прострочки позичальником процентів за кредитним договором.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

28.03.2014 року між позивачем (Банк) та відповідачем (позичальник) укладено кредитний договір № 09-0034/В (надалі - кредитний договір), за умовами п.1.1. якого позивач надав відповідачу 27 500 000,00 грн. на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, відкличності, повернення та плати за користування, а відповідач зобов'язався повернути кошти, одержані в межах кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та у строки, передбачені цим договором.

Згідно з п. 1.3. кредитного договору кінцевий строк повернення повної суми кредиту є 20.03.2015 року. У разі, якщо цей день є неробочим (небанківським) днем в Україні, кінцевим строком повернення повної суми кредиту вважається перший наступний за таким неробочим (небанківським) днем робочий (банківський) день в Україні.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору датою погашення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки банку:

- кредиту у розмірі фактичної заборгованості;

- нарахованих процентів, комісії, пені, штрафів, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору.

02.04.2014 р. сторони уклали договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору (т. 1 а.с. 18), відповідно до якого виклали п. 2.1. кредитного договору в новій редакції: "позичальник зобов'язаний сплатити банку проценти за користування кредитом із розрахунку:

- 13,5% річних з 28.03.2014 р. по 03.04.2014 р.;

- 13,44% річних з 04.04.2014 р. по 20.03.2015 р.

Крім того, відповідно до пункту 2 договору про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору пункт 2.3. кредитного договору викладено в новій редакції, а саме: "за надання ліміту кредитування позичальник сплачує банку комісію у розмірі 0,05% від суми ліміту кредитування, визначеного у п. 1.1 цього договору. Комісія сплачується позичальником на рахунок, відкритий в ПАТ "Інтеркредитбанк", в строк по 08.04.2014 р. включно.

Погашення кредиту здійснюється позичальником у валюті кредиту у строк, визначений у п. 1.3., а також позичальник має право достроково погасити кредит, відповідно до п. 9.2. кредитного договору.

Відповідно до п. 4.5. кредитного договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно у період з 01 по 10 число місяця, наступного за місяцем, за який було здійснено таке нарахування, та остаточно, при повному погашенні кредиту (втому числі достроково, відповідно до п.9.2. цього договору), на рахунок для нарахування відсотків за користування кредитом, вказаний в п. 6.1. цього договору.

Згідно з п. 4.7 кредитного договору при порушенні позичальником строку погашення кредиту нарахування процентів здійснюється з розрахунку діючої процентної ставки, збільшеної на 2 процентних пункти, на суму простроченої заборгованості, з першого дня порушення строку погашення кредиту по день, що передує дню усунення вказаного порушення.

За умовами п.13.2. кредитного договору цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами зобов'язань відповідно до умов цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі та належним чином, перерахувавши відповідачеві суму кредиту в розмірі 27 500 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача з 28.03.2014 р. по 08.12.2014 р. та меморіальним ордером № 15792 від 28.03.2014 р. (т. 1 а.с. 20-27).

12.11.2014 р. позивач надіслав відповідачеві вимогу № 23/2136 (т. 1 а.с. 55-56, докази надсилання т. 2 а.с. 90), в якій просив відповідача в строк до 21.11.2014 р. погасити заборгованості за процентами в розмірі 729 073,97 грн. та пеню за простроченими процентами в розмірі 6 457,08 грн., а також попередив відповідача про те, що у разі несплати ним суми прострочених процентів та пені за несвоєчасну сплату процентів, позивач буде вважати строк повернення кредиту таким, що настав.

Дану вимогу отримано відповідачем 18.11.2014 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с. 91).

Однак, відповідач відповіді на дану вимогу не надав, заборгованість за процентами в розмірі 729 073,97 грн. та пеню за простроченими процентами в розмірі 6 457,08 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам даної справи та спірним правовідносинам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 7.4. кредитного договору відповідач зобов'язався погасити не пізніше кінцевого строку повернення суми кредиту, зазначеного в п.1.3. цього договору, заборгованість за кредитом у повному обсязі.

Водночас в п. 4.6 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником строку сплати процентів, відповідно до умов цього договору протягом 10 календарних днів, у перший робочий день після спливу вказаного 10-денного строку прострочення банк має право вважати строк повернення кредиту таким, що настав, та вимагати від позичальника в цей день погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти, пеню, штрафи, розраховані на цей день (за фактичний час користування кредитом).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за кредитним договором допустив прострочення сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим у нього станом на 25.11.2014 р. виникла заборгованість за простроченим кредитом в розмірі 27 500 000,00 грн. та заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом за період з 13.10.2014 р. по 07.12.2014 р. в розмірі 1 011 939,73 грн.

За таких обставин, враховуючи умови пункту 4.6. кредитного договору, суд вважає доводи відповідача про передчасність звернення позивача до суду з даним позовом необґрунтованими і такими, що суперечать фактичним обставинам справи та умовам кредитного договору.

Перевіривши правильність та правомірність нарахування позивачем заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 27 500 000,00 грн. та заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом в розмірі 1 011 939,73 грн., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 10.2. кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, сплати комісії, сплати процентів та інших платежів, передбачених, зокрема, п.п. 2.5., 4.5., 7.4. цього договору, позичальник зобов'язується сплатити на користь та на вимогу банку пеню від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання щодо платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на дату погашення заборгованості, за строк прострочення виконання зобов'язання, на суму невиконаного зобов'язання. День усунення порушення (тобто виконання позичальником відповідного зобов'язання) не включається у строк, за який нараховується пеня.

На підставі пунктів 4.6. та 10.2. кредитного договору позивач нарахував відповідачеві та пред'явив до стягнення пеню за прострочення сплати кредиту за період з 25.11.2014 р. по 07.12.2014 р. в розмірі 274 246,57 грн. та пеню за простроченими відсотками за період з 13.10.2014 р. по 07.12.2014 р. в сумі 21 685,24 грн.

Перевіривши правильність та правомірність нарахування позивачем пені за прострочення сплати кредиту за період з 25.11.2014 р. по 07.12.2014 р. в розмірі 274 246,57 грн. та пені за простроченими відсотками за період з 13.10.2014 р. по 07.12.2014 р. в розмірі 21 685,24 грн., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині також є правомірними та обґрунтованими.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, норми закону, умови договору і зважаючи на те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано і не погашено, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №09-0034/В від 28.03.2014 р. в розмірі 28 807 871,54 грн., з яких: заборгованість за простроченим кредитом в розмірі 27 500 000,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками за період з 13.10.2014 р. по 07.12.2014 р. в розмірі 1 011 939,73 грн., заборгованість за пенею за прострочення сплати кредиту за період з 25.11.2014 р. по 07.12.2014 р. в розмірі 274 246,57 грн. та заборгованість за пенею за простроченими відсотками за період з 13.10.2014 р. по 07.12.2014 р. в розмірі 21 685,24 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що зобов'язання відповідача за кредитним договором №09-0034/В від 28.03.2014 р. припинилися, оскільки позивач задовольнив свої вимоги до ПрАТ "Сервер-Сіті", що випливають з кредитного договору №09-0034/В від 28.03.2014 р., за рахунок предмета застави за договором застави майнових прав №07-0034/В від 28.03.2014 р., як такі, що суперечать нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, у п.3.1 кредитного договору визначено, що в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, пені, штрафів, а також відшкодування інших витрат, пов'язаних зі здійсненням стягнення забезпеченої заставою вимоги (в тому числі, але не виключно: пов'язані із стягненням заборгованості у судовому порядку, із зберіганням заставного майна, із страхуванням банком заставного майна), банк укладає такі договори та угоди: протягом трьох банківських днів з дати укладання цього договору забезпечити укладання договору застави майнових прав, за яким ПрАТ СК „ЛЕММА" передасть в заставу ПАТ „Інтеркредитбанк" право вимоги на отримання грошових коштів за договором банківського вкладу, що буде укладено між ПАТ СК „ЛЕММА" та ПАТ „Інтеркредитбанк" в сумі 27 500 000,00 грн.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання ПрАТ "Сервер Сіті" (позичальника) зобов'язань, що випливають з кредитного договору №07-0034/В від 28.03.2014 р. та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, між позивачем (заставодержатель) та ПАТ "Страхова компанія "Лемма" (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав № 07-0034/В/З-1 від 28.03.2014 р. (надалі - договір застави) (т. 1 а.с. 221-222).

Згідно з п. 1.2. договору застави на забезпечення виконання зобов'язання заставодавець передає у заставу заставодержателю право вимоги на отримання грошових коштів (далі - предмет застави або заставлене майно) за договором банківського вкладу "Динамічний" № ДЮ-001362 від 28.03.2014 р. (надалі - Депозитний договір), укладений між заставодавцем та заставодержателем.

За умовами п.1.3. договору застави боржником по відношенню до заставодавця є ПАТ "Інтеркредитбанк" (далі - боржник), від якого заставодавець має право вимагати грошові кошти на умовах, передбачених Депозитним договором.

Вартість предмету застави складає 27 500 000,00 грн. (п.1.4. договору застави).

Згідно з п.п. 2.1.1. п. 2.1. договору застави у випадку порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором та/або заставодавцем умов цього договору, незалежно від настання строку виконання забезпеченого заставою зобов'язання звернути стягнення на заставлене право та реалізувати його шляхом використання норм цивільно-правового інституту відступлення права вимоги у порядку, передбаченому розділом 3 цього договору, зокрема п.3.2. зазначеного договору без укладання будь-яких додаткових договорів щодо відступлення права вимоги.

Порядок звернення стягнення на предмет застави та його реалізації визначено у розділі 3 договору застави.

Так, у п. 3.1. договору застави передбачено, що заставодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет застави у випадках, передбачених умовами цього договору, а також якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні суми кредиту/при повній або частковій несплаті інших платежів, у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом; та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій, у строк та у порядку, передбаченому кредитним договором. Сторони погоджуються, що укладення (підписання) додаткових документів для підтвердження звернення стягнення на предмет застави та його реалізації, кір цього договору, не потрібно.

Крім того, у п.3.2. договору застави визначено, що відповідно до ст. 212 ЦК України та домовленості сторін, якої досягнуто при укладанні цього договору, в момент настання хоча б одного з випадків, передбачених п.2.1.1., 2.1.4., 2.2.1-2.2.8., 3.1. цього договору, предмет застави вважається реалізованим шляхом відступлення заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливають із заставленого права без укладення будь-якого окремого договору, крім цього договору, в наступному порядку:

- п.п.3.2.1 заставодавець вважається таким, що відступив, а заставодержатель - таким, що прийняв право вимоги грошових коштів згідно договору банківського вкладу "Динамічний" № ДЮ-001362 від 28.03.2014 р., укладеному між заставодавцем та ПАТ "Інтеркредитбанк", який є боржником відповідно до зазначеного Депозитного договору;

- п.п.3.2.2. заставодавець керуючись статтею 1071 ЦК України та відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" доручає заставодержателю, як кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з вкладного (депозитного) рахунку заставодавця №26516030000227 відкритого в ПАТ "Інтеркредитбанк", код банку 307424 за Депозитним договором та надає заставодержателю право здійснити списання грошових коштів у розмірі, достатніх для задоволення ПАТ "Інтеркредитбанк" своїх грошових вимог, для погашення існуючої заборгованості позичальника за кредитним договором, у тому числі нарахованих процентів, інших платежів та застосування штрафних санкцій до позичальника за кредитним договором.

- п.п.3.2.3. на підставі норми статті 606 ЦК України (зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі), заставодержатель набуває право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за Депозитним договором, а саме: сплати грошових коштів. В такому випадку ПАТ "Інтеркредитбанк" списує меморіальним ордером грошові кошти, що знаходяться на вкладному (депозитному) рахунку заставодавця відповідно до зазначеного Депозитного договору та спрямовує їх на задоволення вимог заставодержателя, що випливають із кредитного договору та цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2014 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі Постанови Правління Національного Банку України від 09.10.2014 р. № 650/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" було прийнято рішення № 108 щодо введення тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Інтеркредитбанк" (код по ЕГРПОУ 37731532, МФО 307424, що розташований за адресою: Україна, 49055, м. Дніпропетровськ, вул. Тітова, 36) (а.с. 40).

Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Інтеркредитбанк" введено на строк три місяці з 10.10.2014 р. по 10.01.2015 р. включно.

Процедуру щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульовано Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Положенням ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Постановою Правління Національного банку України від 16.01.2015 року № 27 було прийнято рішення про "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Інтеркредитбанк".

17.01.2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було винесено рішення № 8 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Інтеркредитбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

У процедурі ліквідації банку вимоги кредиторів (вкладників) задовольняються за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку, в порядку та черговості, визначених ст. ст. 51, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином судом встановлено, що у зв'язку із введенням в ПАТ "Інтеркредитбанк" тимчасової адміністрації та подальшою процедурою ліквідації банку позивач не використав право на задоволення своїх вимог до відповідача, які випливають з кредитного договору №09-0034/В від 28.03.2014 р., за рахунок предмета застави за договором застави майнових прав №07-0034/В/З-1 від 28.03.2014 р.

За таких обставин суд вважає, що зобов'язання відповідача за кредитним договором №09-0034/В від 28.03.2014 р. не можна вважати припиненими.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір в повному обсязі (в розмірі 73 080,00 грн.) слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 11, 526, 530, 549, 610-612, 629, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 4-3, 12, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 36, 51, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сервер Сіті" (61072, м. Харків, пр. Леніна, буд. 56, код ЄДРПОУ 23146812, р/р № 26005010000242 в ПАТ "Інтеркредитбанк", МФО 307424) на користь Публічного акціонерного товариства "Інтеркредитбанк" (49055, м. Дніпропетровськ, вул. Титова, буд. 36, ЄДРПОУ 37731532, р/р № 3200116050401 в Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024) заборгованість за кредитним договором №09-0034/В від 28.03.2014 р. в розмірі 28 807 871,54 грн., з яких: заборгованість за простроченим кредитом в розмірі 27 500 000,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками за період з 13.10.2014 р. по 07.12.2014 р. в розмірі 1 011 939,73 грн., заборгованість за пенею за прострочення сплати кредиту за період з 25.11.2014 р. по 07.12.2014 р. в розмірі 274 246,57 грн. та заборгованість за пенею за простроченими відсотками за період з 13.10.2014 р. по 07.12.2014 р. в розмірі 21 685,24 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сервер Сіті" (61072, м. Харків, пр. Леніна, буд. 56, код ЄДРПОУ 23146812, р/р № 26005010000242 в ПАТ "Інтеркредитбанк", МФО 307424) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в розмірі 73 080,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя О.В. Макаренко К.В. Аріт В.В. Суслова