Постанова

від 12.05.2015 по справі 817/656/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/656/15

12 травня 2015 року м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Філончук Л.В., Дубинченко М.М.,

відповідача: представник Юхименко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯК - 3" доДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" (далі - ТОВ "Маяк-3") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області (далі - ДПІ у Рівненському районі), відповідно до якого, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.11.2014 року №0000602251 форми "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 15667,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення аналогічні позовній заяві, зокрема, пояснили суду, що факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Агрокапітал України" та ТОВ "Спецхімагро" підтверджується наявними та належним чином оформленими первинними та документами бухгалтерського і податкового обліку позивача, які в повному обсязі надавались до перевірки та належним чином посвідчують реальність здійснення вказаних господарських операцій та відображають зміни майнового стану сторін. Пояснили суду, що результати перевірок контрагентів позивача, в тому числі по ланцюгу постачання, на які в акті перевірки покликається відповідач, не є належним доказом відсутності фактів здійснення (безтоварності) господарських операцій позивача з вказаними контрагентами. Вказали, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки від 06.11.2014 року №73/22-141/33521351 є необґрунтованими та безпідставними, а відтак, податкове повідомлення - рішення від 20.11.2014 року №0000602251 форми "В4" про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 15667,00 грн. підлягає скасуванню. Просили позов задовольнити повністю.

Відповідач - ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області позов не визнав, про що подав письмові заперечення. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні поданим запереченням, зокрема, пояснив суду, що позаплановою виїзною перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯК - 3" встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за серпень 2013 року в сумі 5583,00 грн., березень 2014 року в сумі 10084,00 грн. Вказав на правомірність винесеного ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області податкового повідомлення - рішення від 20.11.2014 року №0000602251 форми "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 15667,00 грн. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 24.10.2014 року по 30.10.2014 року ДПІ у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Маяк-3» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Спецхімагро» (код за ЄДРПОУ 36958795) за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року, з ТОВ "Агрокапітал України" (код за ЄДРПОУ 36183943) за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року.

За результатами перевірки складено акт про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Маяк-3» від 06.11.2014 року №73/22-141/33521351, яким встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищене від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2013 року в сумі 5583,00 грн., за березень 2014 року в сумі 10084,00 грн. (а.с.7-27).

ТОВ "Маяк-3"до ДПІ у Рівненському районі на акт перевірки було подано заперечення від 13.11.2014 року (а.с.29-30)

Згідно відповіді ДПІ у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області від 17.11.2014 року №7062/22-120 заперечення позивача відхилено, а висновки акту перевірки залишено без змін.

За результатами проведеної перевірки та на підставі акту від 06.11.2014 року №73/22-141/33521351 ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області винесено податкове повідомлення - рішення від 20.11.2014 року №0000602251 форми "В4" про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 15667,00 грн. (а.с.28).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" до ГУ ДФС у Рівненській області було подано скаргу на податкове повідомлення - рішення від 20 листопада 2014 року №0000602251 (а.с.31-32).

Рішенням про результати розгляду скарги ГУ ДФС у Рівненській області від 27.01.2015 року скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 20 листопада 2014 року №0000602251 залишено без змін (а.с.33-35).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" до ДФС України було подано скаргу на податкове повідомлення - рішення від 20 листопада 2014 року №0000602251.

Згідно рішення ДФС України від 24.02.2015 року скаргу ТОВ "Маяк-3" залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 20.11.2014 року №0000602251 без змін (а.с.38-39).

Суд не погоджується з наведеними висновками податкового органу, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а також такими, що не відповідають дійсним обставинам справи і є передчасними, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" мало взаємовідносини з ТОВ "Агрокапітал України" та ТОВ "Спецхімагро".

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Маяк-3" (покупець) та ТОВ "Спецхімагро" (продавець) було укладено договір поставки від 01.08.2013 року №13-13 (а.с.78-81). Відповідно до пункту 1 даного договору, постачальник зобов'язується передати (поставити) товар у встановлений цим договором строк м'ясо-кісткове борошно у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму передбачену цим договором.

Господарські операції з виконання умов договору поставки від 01.08.2013 року №13-13 оформлені первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом, зокрема: видатковою накладною №0000089 від 02.08.2013 року; податковою накладною №2 від 02.08.2013 року; журналом реєстрації довіреностей за 2013 рік; рахунком на оплату товару №СФ-0000095 від 2 серпня 2013 року; картками рахунків 631, 201, 23; платіжними дорученнями №546 від 03.09.2013 року, №558 від 04.09.2013 року; товарно-транспортною накладною від 02.08.2013 року №БЗС 09751; договором на переробку давальницької сировини №ВЗ-ДС-№41 від 24 квітня 2012 року, укладений між ТОВ "Маяк-3" (замовник) та ТОВ "Агротехніка" (виконавець); накладною на внутрішнє переміщення товару від 02 серпня 2013 року № ПМ-00124 (а.с.82-119).

Оплата товару згідно договору поставки від 01.08.2015 року №13-13 здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" безготівково, що підтверджується банківськими виписками - платіжними дорученнями ПАТ "Райфайзен Банк Аваль". Заборгованість перед постачальником відсутня. Дана обставина не заперечується податковим органом на сторінці 7 акту перевірки від 06.11.2014 року №73/22-141/33521351 (а.с.10).

За господарськими операціями з ТОВ "Спецхімагро" Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" сформовано податковий кредит на суму 5583,00 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Маяк-3"(покупець) та ТОВ "Агрокапітал України" (продавець) було укладено договір поставки №151113/148-ШС від 15.11.2013 року (а.с.120-121). Відповідно до умов даного договору ТОВ "Агрокапітал України" зобов'язується передати у власність шрот соєвий, а ТОВ "Маяк-3" прийняти та сплатити вартість товару.

Господарські операції з виконання умов договору поставки №151113/148-ШС від 15.11.2013 року оформлені первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом, зокрема: видатковою накладною №315 від 21.03.3014 року; податковою накладною №134 від 21.03.2014 року; платіжними дорученнями №307 від 16.04.2014 року, №404 від 13.05.2014 року; товарно-транспортною накладною від 21.03.2014 року №Р315; картками рахунків №201, 23; журналом реєстрації довіреностей за 2013 рік; договором на переробку давальницької сировини №ВЗ-ДС-№41 від 24 квітня 2012 року, укладений між ТОВ "Маяк-3" (замовник) та ТОВ "Агротехніка" (виконавець); накладною на внутрішнє переміщення товару від 22 березня 2014 року № ПМ-000052; рахунком на оплату №316 від 21 березня 2014 року; посвідченням про якість №653 від 21 березня 2014 року; ветеринарним свідоцтвом №172222 від 21 березня 2014 року; посвідченням якості №49 від 21 березня 2014 року (а.с.120-160).

Заборгованість перед постачальником по договору поставки №151113/148-ШС від 15.11.2013 року відсутня. Дана обставина не заперечується податковим органом на сторінці 18 акту перевірки від 06.11.2014 року №73/22-141/33521351 (а.с.15).

За операціями з ТОВ "Агрокапітал України" Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк-3" сформовано податковий кредит на суму 10083,33 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вважає за необхідне врахувати наступні вимоги чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних не підтверджених документами, що визначені в абзаці першому цього пункту.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пп.2.16 вказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені відповідно до вимог чинного законодавства і лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в ході судового розгляду обставин справи та наявних на їх підтвердження доказів щодо здійснюваних позивачем описаних вище господарських операцій, судом в розрізі наведених норм законодавства встановлено, що первинні документи, на підставі яких позивач сформував спірні суми податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити. Досліджені судом документи повністю розкривають зміст вказаних господарських операцій, а також беззаперечно відображають реальність руху активів та зміну майнового стану позивача та його контрагентів, що відбулися внаслідок здійснення таких господарських операцій.

Усі, без виключення, товари, придбані позивачем у ТОВ "Агрокапітал України" та ТОВ "Спецхімагро" належним чином обліковані як в його бухгалтерському, так і в податковому обліку, а також використані для потреб господарської діяльності позивача і в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

Крім того, посилання відповідача в акті перевірки, на ту обставину, що позивачем до перевірки не надано документів, які б засвідчували посвідчення якості на отриманий товар спростовуються наявними в матеріалах справи посвідченням про якість №653 від 21 березня 2014 року; ветеринарним свідоцтвом №172222 від 21 березня 2014 року; посвідченням якості №49 від 21 березня 2014 року (а.с.159-160).

Поряд з тим, суд критично оцінює посилання ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області у акті перевірки від 06.11.2014 року №73/22-141/33521351 на довідку №887/3-22-07-36958795 від 12.09.2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецхімагро» з рядом контрагентів та довідку Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про проведення зустрічної звірки ТОВ "Агрокапітал України" за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За практикою Європейського суду з прав людини, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). У разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податку на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності (рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії").

Отже, при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування платником податків витрат та податкового кредиту, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. У разі наявності у територіального органу доходів і зборів інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Окрім того, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року у справі №811/2545/14, викладені у акті перевірки висновки податкового органу про безтоварний характер операцій між ТОВ "Агрокапітал України" та ТОВ "ТД "Протеїн-Продакшн" спростовуються (а.с.172-176).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи наведене, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що винесене відповідачем оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 20.11.2014 року №0000602251 форми "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 15667,00 грн., є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету у загальному розмірі 182,70 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області від 20.11.2014 року №0000602251 форми "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 15667,00 грн.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯК - 3" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Нор У.М.