Рішення

від 20.05.2015 по справі 910/21584/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2015Справа №910/21584/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікус"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я"

про стягнення неустойки у розмірі 54 300,00 грн. та штрафу у розмірі 7500,00 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Чернякова О.С. (директор)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 20.05.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікус" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" про стягнення 211800,00 грн., з яких: 150000 грн. 00 коп. - передплата за непоставлений товар, 54300 грн. 00 коп. - неустойка за непоставлений товар та 7500 грн. 00 коп. - штраф.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 позов задоволено частково, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікус" 150000,00 грн. основного боргу, 7 500,00 грн. штрафу та 3150,00 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2015 у справі №910/21584/14 касаційні скарги ТОВ "Лікус" та СТОВ "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 скасовано в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 54 300,00 грн. та задоволенні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7500,00 грн., в цих частинах справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 залишено без змін. Поновлено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 в частині стягнення суми основного боргу.

В результаті автоматичного розподілу вказана справа була передана для розгляду судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 прийнято справу №910/21584/14 до свого провадження та призначено її розгляд на 22.04.2015.

22.04.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікус" надійшли письмові пояснення по справі.

В судове засідання 22.04.2015 з'явився представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікус".

Представник відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" в судове засідання 22.04.2015 не з'явився, вимог ухвали Господарського суду міста Києва № 910/21584/14 від 06.04.2015 не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 розгляд справи №910/21584/14 відкладено на 20.05.2015.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікус" в судовому засіданні 20.05.2015 надав пояснення по суті позовних вимог про стягнення пені і штрафу, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" в судове засідання 20.05.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103034012583.

Згідно із п. 3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас, судом, враховано, що в у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Отже, незважаючи на те, що представник відповідача у судове засідання 20.05.2015 не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 20.05.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікус" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" (постачальник) укладено договір поставки продукції № 16/03 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати в обумовлений в цьому Договорі строк вирощену продукцію (пшениця, соняшник, кукурудза, соя, ячмінь) покупцю для використання в підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язаний прийняти й оплатити ці товари.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару вказується в рахунку і в накладній.

Пунктом 2.1 договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.06.2012) передбачено, що постачальник здійснює поставку товару з 01.07.2012 по 09.10.2013. У випадку не поставки товару постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця протягом 7 банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто не пізніше 18.10.2013.

Датою поставки вважається дата поставки товару на склад покупця (п. 2.2 договору).

Згідно із п. 2.3 договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту поставки товару на склад покупця.

Відповідно до п. 4.4 договору, покупець здійснює передплату за товар в сумі 150000 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок постачальника, а саме: 16.03.2011 - 125000 грн. 00 коп.; 25000 грн. 00 коп.

Позивачем на виконання умов договору було здійснено попередню оплату за товар в сумі 150 000, 00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №38 від 16.03.2011 на суму 125 000 грн. 00 коп. та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 41 від 18.03.2011 на суму 25000 грн. 00 коп.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів в сумі 150 000, 00 грн., як передплати за непоставлений товар, а також 54300,00 грн. - неустойки за непоставлений товар та 7500,00 грн. - штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікус" задоволено частково, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікус" 150000,00 грн. основного боргу, 7 500,00 грн. штрафу та 3150,00 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2015 у справі №910/21584/14 рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 скасовано в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 54 300,00 грн. та задоволенні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7500,00 грн., в цих частинах справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 залишено без змін.

У вказаній постанові Вищого господарського суду України колегія суддів зазначила, що при повторному розгляді необхідно дослідити умови договору від 16.03.2011 №16/03. З'ясувати в якій кількості та який товар мав поставити відповідач позивачу. Чи міг він це зробити за відсутності відповідного замовлення позивача. Чи є підстави вважати, що відповідач прострочив поставку товару. Яка дійсна вартість непоставленого товару, враховуючи п. 4.3 договору. Чи є підстави застосовувати до відповідача штрафні санкції, передбачені п. 7.2 договору та в яких розмірах.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення неустойки та штрафу такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем було здійснено попередню оплату за товар в сумі 150 000, 00 грн.

За приписами ст. 663 Цивільного кодексі України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Строки виконання обов'язку постачальника передати товар покупцю передбачено пунктом 2.1 договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.06.2012) - з 01.07.2012 по 09.10.2013.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Пунктом 2.1 договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.06.2012) сторони передбачили, що у випадку не поставки товару постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця протягом 7 банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто не пізніше 18.10.2013.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При попередньому розгляді справи судами було встановлено, поставка товару не відбулася, кошти відповідач позивачеві не перерахував.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару, позивачем заявлено до стягнення неустойки за непоставлений товар розрахованої за кожний день прострочення у період з 10.09.2013 по 09.03.2014 в сумі 54300,00 грн. та штраф в сумі 7500,00 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 551 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом п. 7.2 договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки товару та/або недопоставки кількості товару, яка визначена даним Договором, покупець має право отримати від постачальника неустойку у розмірі 0,2% від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочки та/або штраф в розмірі 5% від вартості непоставленої частини товару.

Пунктом 2.1 договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.06.2012) визначено, що постачальник здійснює поставку товару з 01.07.2012 по 09.10.2013. У випадку не поставки товару постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця протягом 7 банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто не пізніше 18.10.2013.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Додатковою угодою сторони зафіксували відмову покупця від виконання договору з 10.10.2013 в частині зобов'язання постачальника здійснити поставку товару та одночасно було встановлено строк повернення передплати - з 10.10.2013 по 18.10.2013.

Таким чином, 10.10.2013 зобов'язання відповідача з поставки товару є припиненим з одночасним виникненням обов'язку з повернення коштів попередньої оплати. При цьому, покупець з 10.10.2013 вправі був не приймати виконання робіт з поставки.

З огляду на наведене, з вказаної дати не можуть нараховуватися санкції, що тривають у часі за нездійснення поставки після 10.10.2013.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 54300,00 грн. задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом, відповідач у строк встановлений наведеним пунктом договору (з 01.07.2012 по 09.10.2013) зобов'язання з поставки товару не виконав, у зв'язку із чим, є підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу.

Водночас, судом встановлено, що згідно із пунктами 3.1., 6.1. договору, покупець самостійно визначає періодичність поставок, асортимент та кількість товару та при прийомі товару перевіряє його відповідність даним вказаним у транспортних та супровідних документах (включаючи цей договір та замовлення) за найменуванням, кількістю та асортиментом.

Разом з тим, положеннями договору визначено, що відповідач зобов'язаний передати в обумовлений в цьому договорі строк вирощену продукцію (пшениця, соняшник, кукурудза, соя, ячмінь); найменування, кількість і ціна товару зазначається в рахунку і накладній (п. 1.1., п. 1.2.).

Відповідно до п. 4.1. договору, ціна встановлюється за згодою сторін на момент постачання товару, але не вище за ринкову ціну та згідно із п. 4.4. договору, позивач здійснює передплату за товар в сумі 150000,00 грн.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 669 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Таким чином, сторони, укладаючи договір, погодили загальну вартість товару у розмірі 150000,00 грн., а відповідач, у відповідності до умов договору, міг поставити позивачу товар в будь-якій кількості на суму та за ціною, що визначена в пунктах 4.4., 4.1. договору. Умов щодо конкретної кількості товару, що має поставлятись відповідачем положення договору №16/03 від 16.03.2011 не містять.

Оскільки, відповідач не поставив товар у встановлений умовами договору №16/03 від 16.03.2011 строк і не повернув суму отриманої попередньої оплати, то відповідач вважається таким, що прострочив поставку товару на загальну суму 150000,00 грн., у зв'язку із чим, вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 7500,00 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення неустойки та штрафу частково.

Оскільки, на новий розгляд передані лише вимоги про стягнення неустойки та штрафу, а рішення в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 залишено без змін, розподіл судового збору не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов в частині стягнення неустойки у розмірі 54 300,00 грн. та штрафу у розмірі 7500,00 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" (01024, м. Київ, пров. Чекистів, буд. 1-А, кв. 2; код ЄДРПОУ 30932551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікус" (51900, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Алтайська, буд. 5, кв. 29; код ЄДРПОУ 37237045) штраф у розмірі 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 54 300,00 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.05.2015.

Суддя О.В. Гулевець