Рішення

від 25.05.2015 по справі 922/1434/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2015 р.Справа № 922/1434/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольховський м'ясокомбінат", с.Вільхівка Харківської області про стягнення 27478,50 гривень за участю представників:

позивача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 12 лютого 2015 року),

відповідача - Гончарова С.І. (довіреність б/н від 09 квітня 2015 року).

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2015 року позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ольховський м'ясокомбінат" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 27478,50 гривень, у тому числі, 23250,00 гривень суми основної заборгованості, 301,57 гривень суми нарахованої пені, 414,13 гривень суми 3% річних та 2512,80 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди обладнання, укладеного між сторонами 03 лютого 2014 року. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 березня 2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02 квітня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 квітня 2015 року відкладено розгляд справи на 21 квітня 2015 року.

До канцелярії суду 16 квітня 2015 року позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог від 16.04.2015 (вх.№15211), в якій він просить стягнути з відповідача 23250,00 гривень суми основної заборгованості, 702,80 гривень суми нарахованої пені, 210,85 гривень суми 3% річних та 6155,98 гривень суми інфляційних втрат.

В судовому засіданні 21 квітня 2015 року було оголошено перерву до 05 травня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 травня 2015 року було відкладено розгляд справи на 12 травня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 травня 2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та розгляд справи відкладено на 25 травня 2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 25 травня 2015 року підтримав заявлені позовні вимоги за заявою про збільшення розміру позовних вимог та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Судом в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Так, на день прийняття рішення у справі предметом спору є позовні вимоги про стягнення з відповідача 23250,00 гривень суми основної заборгованості, 702,80 гривень суми нарахованої пені, 210,85 гривень суми 3% річних та 6155,98 гривень суми інфляційних втрат.

Крім того, позивачем до суду подано клопотання про залучення до матеріалів справи копії заяви про вчинення правопорушення від 25.05.2015 р..

Судом вказане клопотання задоволено та долучено документи до матеріалів справи.

Разом з тим, представником позивача заявлено клопотання про винесення окремої ухвали від 25.05.2015 б/н, в якому він просить:

- винести окрему ухвалу щодо відповідача у справі у зв'язку з порушенням відповідачем норм ч. 1 ст.4-3 ГПК України, ч.2 ст. 4-3 ГПК України, ст. 22 ГПК України;

- в порядку п. 5 ст. 83 ГПК України стягнути в дохід Державного бюджету України з винної у безпідставному затягуванні судового процесу сторони - відповідача, штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ухилення від надання доказів, якими обґрунтовані заперечення на позовну заяву, а також за безпідставне продовження строків розгляду справи без поважних причин;

- здійснювати розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами та письмовими поясненнями сторін та без урахування матеріалів, поданих відповідачем в останньому до завершення строку розгляду справи в судовому засіданні.

Вказане клопотання судом відхиляється за необґрунтованістю та недоведеністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 25 травня 2015 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву від 25.05.2015 р. (вх.№21237), зокрема, посилаючись на те, що позивачем не доведено наявність у відповідача заборгованості в сумі 23250,00 гривень належними та допустимими доказами. Крім того, відповідач зазначає, що він вважає договір оренди нікчемним, оскільки позивачем не було надано документів на підтвердження права власності на майно, яке передане в оренду.

На виконання ухвали господарського суду Харківської області від 20 травня 2015 року Московським районним відділом Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області надано копію постанови про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220470000924.

Згідно із приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оскільки в постанові про закриття кримінального провадження від 27.03.2015 р. відсутні ідентифікуючі ознаки договору оренди, а також об'єкту оренди, судом не приймаються до уваги встановлені постановою факти як належний та допустимий доказ.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

03 лютого 2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позивачем, орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ольховський м'ясокомбінат» (відповідачем, орендарем) було укладено договір обладнання б/н. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування наступне майно за адресою: АДРЕСА_2, а саме морозильні камери згідно додатку № А.

За додатком № А в оренду передаються морозильні камери №№ 1,2,3,4 на другому поверсі та №№ 5,6 на першому поверсі загальною площею 140,9 кв.м. Приміщення на момент передачі знаходиться в належному та задовільному стані.

Згідно із п. 3.1 договору термін оренди складає з 03.02.2014 р. по 31.12.2014 р. з моменту прийняття об'єкту, що орендується.

За умовами п.4.1 договору розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, складає 7750,00 гривень.

Відповідно до п.4.2 договору, орендна плата сплачується орендарем щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа кожного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року включно, позивач свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, надавши орендарю частину нерухомого приміщення.

Факт надання відповідачу в оренду приміщення підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі орендну плату, внаслідок чого, за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року включно, утворилась заборгованість у розмірі 23250,00 гривень, яка на теперішній час залишається непогашеною. Доказів на підтвердження оплати відповідної суми заборгованості за спірний період відповідач до суду не надав. Крім того, посилання відповідача на те, що він не користувався приміщенням за заявлений позивачем період судом відхиляються, оскільки відповідачем не доведено повернення об'єкту оренди позивачу у справі.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 23250,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 702,80 гривень суми пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.9.1.2 договору, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів пеня в розмірі 10 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, за змістом положень договору сторонами передбачена відповідальність у вигляді пені.

Законодавством обмежено максимально граничний розмір пені, що було враховано позивачем при здійсненні розрахунку.

Згідно з ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованої санкції, перевіривши періоди нарахування останнім вказаної суми пені, дійшов висновку про те, нарахована сума пені підлягає стягненню з відповідача в сумі 702,80 гривень.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 6155,98 гривень суми інфляційних втрат та 210,85 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому нарахована сума підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо інфляційних втрат, то слід зазначити наступне.

В листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» зазначено, що при застосування індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому якщо прострочка виникла до 16 числа місяця розрахунок проводиться з урахуванням індексу інфляції цього місяця, якщо прострочка виникла с 16 числа місяця, розрахунок проводиться без урахування цього місяця.

Тобто, якщо заборгованість виникла за період з 1 по 15 число відповідного місяця, борг індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем проведено нарахування інфляційних починаючи з жовтня місяця прострочення грошового зобов'язання, що є безпідставним, оскільки у відповідності до п.4.2 договору орендна плата сплачується не пізніше 15 числа кожного місяця. Тобто, період прострочення за кожним з актів настав після 16 числа місяця. За таких обставин, не підлягає індексації сума заборгованості за жовтень місяць. В якому утворилась заборгованість з орендної плати.

Тому, інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в сумі 5459,04 гривень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ольховський м'ясокомбінат» (62431, с.Вільхівка Харківської області, вул.Комплексна, 1, код 38397966) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61121, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 23250,00 гривень основної заборгованості, 5459,04 гривень суми інфляційних втрат, 210,85 гривень суми 3% річних, 702,80 гривень суми пені та 1785,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 696,94 гривень відмовити.

Повне рішення складено 29.05.2015 р.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/1434/15