Постанова

від 31.08.2015 по справі 922/1434/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2015 р. Справа № 922/1434/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя

Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю від 12.02.2015р.

відповідача - Гончаров С.І. за довіреністю від 09.04.2015р.,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольховський м'ясокомбінат", с.Вільхівка Харківської області, (вх. 3287 Х/2), на рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2015р. у справі № 922/1434/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Харків,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольховський м'ясокомбінат", с.Вільхівка Харківської області,

про стягнення 27478,50 гривень

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.05.2015р. (суддя Аріт К.В.) позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Ольховський м'ясокомбінат" на користь ФОП ОСОБА_5 23250,00 гривень основної заборгованості, 5459,04 гривень суми інфляційних втрат, 210,85 гривень суми 3% річних, 702,80 гривень суми пені та 1785,00 гривень судового збору; у задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 696,94 гривень відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за укладеним договором оренди обладнання від 03.02.2014р. належним чином не виконав, тому вимоги позивача щодо стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором є обґрунтованим та законними, та таким, що підлягають частковому задоволенню.

ТОВ "Ольховський м'ясокомбінат" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2015р. у справі №922/1434/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що господарським судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем не доведено належним та допустимими доказами наявності у відповідача заборгованості перед позивачем, оскільки з актів звіряння взаємних розрахунків, актів приймання-передачі виконаних робіт не вбачається, що вимоги позивача мають відношення до договору оренди обладнання та, на думку апелянта, не можуть підтверджувати заборгованість.

У судовому засіданні 12.08.205р. оголошено перерву до 31.08.2015р. об 11:00год.

Від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх. 11890 від 13.08.2015р.), в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 31.08.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плахова О.В., судді Здоровко Л.М., судді Шутенко І.А.

У судовому засіданні 31.08.2015р. представник відповідача підтримав свою позицію, викладену в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Крім того, представник позивача надав суду та представнику відповідача по справі для огляду у судовому засіданні копію проекту перепланування приміщень у будівлі, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Блюхера 50-А.

Представник відповідача заявив усне клопотання про витребування від позивача належним чином посвідчену копію вказаного проекту та просив суд при прийнятті рішення прийняти до уваги відео, розташоване в мережі Internet за адресою https://www.youtube.com/watch?v=d-Q2dvhcLzk .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

03.02.2014р. між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Ольховський м'ясокомбінат" було укладено договір обладнання.

Відповідно до п. 1 даного договору, орендодавець (ФОП ОСОБА_5) надає, а орендар (ТОВ «Ольховський м'ясокомбінат») приймає в строкове платне користування наступне майно за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 50-А, а саме морозильні камери згідно додатку № А, який є невід'ємною частиною даного договору. Вартість майна, що орендується, становить 7750 грн.

Відповідно до додатку № А до договору оренди обладнання від 03.02.2014р. ФОП ОСОБА_5 передав, а ТОВ «Ольховський м'ясокомбінат» прийняв в оренду морозильні камери №№ 1,2,3,4 на другому поверху, та морозильні камери №№ 5,6 на першому поверху загальною площею 140,9 кв.м.

Згідно з п. 3.1 договору термін оренди складає з 03.02.2014р. по 31.12.2014р. з моменту прийняття об'єкту, що орендується.

За умовами п.4.1 договору розмір щомісячної орендної плати за весь об'єкт, що орендується, складає 7750,00 гривень.

Відповідно до п.4.2 договору, орендна плата сплачується орендарем щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа кожного місяця.

ФОП ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Ольховський м'ясокомбінат» суми основної заборгованості, 3% річних, інфляційних та пені, у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_5 виконав свої обов'язки за укладеним договором оренди, а відповідач належним чином не виконав, а саме не здійснив оплату оренди приміщення, передбачену у договорі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.05.2015р. позов задоволено частково.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а висновки місцевого господарського суду є обґрунтованими та законними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 4.1, 4.2., 4.3 договору розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому складає 7750 грн. за місяць. Орендна плата послуги сплачується орендарем щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця (ФОП ОСОБА_5) не пізніше 15 числа кожного місяця. Орендар зобов'язаний протягом 15 днів з моменту прийняття об'єкта, що орендується, перерахувати орендну плату за місяць авансом.

Однак, відповідач не виконав умови укладеного договору з позивачем, а тому утворилась заборгованість, про стягнення якої ФОП ОСОБА_5 звернувся до господарського суду першої інстанції.

Місцевий господарський суду дійшов до висновку, з яким погоджується апеляційний господарський суд, про обґрунтованість та законність вимоги позивача про стягнення з відповідача 23250,00 грн. основного боргу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1,2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 702,80 грн. пені, 3% річних у розмірі 210,85 грн. та 6155,98 грн. інфляційних нарахувань.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського Кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського Кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.1.2. договору була передбачена відповідальність відповідача, а саме у випадку прострочення по сплаті орендних платежів пеня в розмірі 10% від суми боргу за кожен день прострочення.

Позивач нарахував 702,80 грн. пені за прострочення зобов'язань за договором.

Господарський суд першої інстанції задовольнив вимогу позивача та стягнув з відповідача 702,80 грн. пені, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем у позовній заяві розрахунок 3% річних у сумі 210,85 грн. господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що вони не суперечать нормам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача у повній мірі.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині нарахування відповідачу 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків за договором у розмірі 210,85 грн.

А також, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Харківської області щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат з огляду на наступне.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Як вбачається з матеріалів справи, та з чим погодився господарський суд першої інстанції, позивач просив стягнути заборгованості з урахуванням інфляції у сумі 6155,98 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитися з даним розрахунком інфляційних втрат та погоджується з висновком господарського суду першої інстанції.

У відповідності до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця

Як вбачається з матеріалів справи, у розрахунку інфляційних втрат, наданих позивачем, проведено нарахування інфляційних починаючи з жовтня місяця прострочення грошового зобов'язання, що є безпідставним, оскільки у відповідності до п.4.2 договору орендна плата сплачується не пізніше 15 числа кожного місяця. Тобто, період прострочення за кожним з актів настав після 16 числа місяця. За таких обставин, не підлягає індексації сума заборгованості за жовтень місяць, в якому утворилась заборгованість з орендної плати.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про стягнення інфляційних втрат з відповідача в сумі 5459,04 гривень.

Щодо посилання апелянта на однобічність з'ясування обставин справи, а саме не дослідження відео, яке є у загальному доступі в Інтернеті, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Переглянувши відео за адресою https://www.youtube.com/watch?v=d-Q2dvhcLzk , колегія суддів звертає увагу, що дане відео не є належним та допустимим доказом того, що відповідач не має заборгованості за договором оренди приміщення, що є предметом позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольховський м'ясокомбінат" про стягнення 27478,50 грн. За тих же підстав колегія суддів відмовляє відповідачу в задоволенні усного клопотання про витребування від позивача копії проекту перепланування приміщень у будівлі, що знаходиться за адресою м. Харків, вул. Блюхера 50-А, оскільки наявність або відсутність вказаного плану не спростовує наявність заборгованості ТОВ «Ольховський м'ясокомбінат" перед позивачем за оренду обладнання згідно умов договору від 03.02.2014р.

Крім того, укладений договір оренди обладнання від 03.02.2014р. є дійсним, його дія за згодою сторін або у судовому порядку не припинена, а тому його умови є обов'язковими до виконання. Доказів повернення орендарем орендованого майна орендодавцю суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду першої інстанції про стягнення основної суми заборгованості, суми інфляційних втрат, пені, 3% річних.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольховський м'ясокомбінат", с.Вільхівка Харківської області, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.05.2015р. у справі № 922/1434/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 02.09.2015р.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя І.А. Шутенко