Рішення

від 19.05.2015 по справі 463/2325/14-ц

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/2325/14-ц

Провадження №2/463/118/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Гирич С. В.

при секретарі судових засідань Мединській Л.С.

з участю позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Департаменту охорони

здоров'я Львівської обласної державної адміністрації Романяк Л.М.

представника відповідача ВНКЗ «Львівський медичний коледж

післядипломної освіти» Вовк Л.Г., Старенький О.С.

представника відповідача Управління майном спільної

власності Львівської обласної ради Редько І.О.

представників третьої особи трудового колективу ВНКЗ «Львівський

медичний коледж післядипломної освіти» ОСОБА_10, ОСОБА_11,

ОСОБА_12

та представника третьої особи Львівської обласної ради Мельника А.І.

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації, Вищого навчального комунального закладу «Львівський медичний коледж післядипломної освіти», управління майном спільної власності Львівської обласної ради, третіх осіб: трудового колективу Вищого навчального комунального закладу «Львівський медичний коледж післядипломної освіти», Львівської обласної ради про скасування наказу та поновлення його на займаній посаді, суд -

встановив:

позивач звернувся в суд із позовом до відповідачів, третіх осіб про скасування наказу управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 22 травня 2014 року №13-П про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Вищого навчального комунального закладу «Львівський медичний коледж післядипломної освіти» та поновлення його на займаній посаді.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуваний ним наказ винесений з грубим порушенням норм трудового законодавства, відтак є незаконним, таким, що порушує його права, і підлягає скасуванню. Зазначив, що до виконання своїх посадових обов'язків директора ВНКЗ він приступив з 05.08.1987 року, з цього часу з ним жодного разу не укладався контракт, строк дії трудового договору щоразу продовжувався, що дає підстави вважати про набуття його трудових відносин безстрокового характеру. Крім цього вказав, що дійсно відповідно до положень Закону України «Про вищу освіту», передбачено порядок заміщення посади директора ВНКЗ «Львівський медичний коледж післядипломної освіти» на конкурсній основі, конкурс з приводу чого повинен оголошуватися кожні п'ять років. Однак переконаний, що такого характеру трудові відносини між власниками та керівниками вищих навчальних закладів набувають з січня 2002 року, а ті які існували до прийняття закону у вказаній редакції залишаються незмінними.

Крім цього вважає, що оскільки власником ВНКЗ являється Львівська обласна рада, а відтак питання про його звільнення, у відповідності до п.20 ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування» повинно вирішуватися власником на пленарних засіданнях обласної ради. Питання проведення конкурсу також віднесено виключно до компетенції цього органу. Однак, такий конкурс був проведений не уповноваженим органом, і в період дії ухвали суду у даній справі від 21.05.2014 року про заборону вчиняти дії з реалізації рішення загальних зборів трудового колективу з виборів директора ВНКЗ від 14.05.2014 року, Департаментом охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації незаконно затверджено результати цього конкурсу своїм наказом від 22.05.2014 року. А тому просить позов задоволити.

В судовому засіданні позивач, його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з наведених підстав. Представник позивача доповнив, що всупереч вимогам Закону України «Про вищу освіту» та Постанови КМУ від 19.03.1994 року з позивачем жодного разу трудовий контракт не був укладений. Після прийняття рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18.06.2012 року про визнання незаконним та скасування наказу №360-к від 22.05.2012р. в.о. начальника Головного управління охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації Середи Ореста Миколайовича «Про директора Вищого навчального комунального закладу «Львівський медичний коледж післядипломної освіти» згідно якого звільнено з посади директора Вищого навчального комунального закладу «Львівський медичний коледж післядипломної освіти» ОСОБА_2 з 23.05.2012р., конкурс на посаду директора коледжу не оголошувався і не проводився. У зв'язку з чим у позивача дія трудового договору продовжилася на невизначений термін. Прийняття п.7 рішення Львівської обласної ради № 524 від 03.07.2012 року та наказу Управління майном спільної власності від 11.07.2012 року, якими підтверджено чинність перебування позивача на посаді директора вищого навчального комунального закладу «Львівський медичний коледж післядипломної освіти» терміном до 22.05.2014 року в силу вимог ст.9 КЗпП України погіршують становище працівника, оскільки з ним було укладено безстроковий договір і про зміну істотних умов договору він не був повідомлений, а тому є недійсними. Проведення конкурсу Департаментом охорони здоров'я Львівської ОДА не створює для позивача жодних правових наслідків, оскільки такий конкурс мав право провести лише власник майна - Львівська обласна рада після попередження позивача про зміну істотних умов у відповідності до положень Постанови КМУ від 19.03.1994 року «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору».

Представник управління майном спільної власності Львівської обласної ради Редько І.О. в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, суду пояснила, що дійсно у відповідності до положень Закону України «Про місцеве самоврядування», саме до компетенції Львівської обласної ради віднесено вирішення питання призначення та звільнення керівників комунальних закладів, установ, організацій спільної власності територіальних громад Львівської області, зокрема ВНКЗ «Львівський медичний коледж післядипломної освіти». Однак, відповідно до рішення від 10.04.2012 року №438, Львівська обласна рада відмінила делегування своїх повноважень в цій частині Львівській обласній державній адміністрації, та рішенням від 03.07.2012 року №524 делегувала управлінню спільного майна Львівської обласної ради повноваження щодо погодження призначення та звільнення керівників комунальних закладів, оформлення трудових відносин з ними. Цим же рішенням, з врахуванням рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22.05.2012 року, Львівська обласна рада установила, що термін дії строкового договору із ОСОБА_2 фактично становить 5 років та закінчується 22.05.2014 року. На підставі цього рішення, ними, як уповноваженим органом було видано наказ від 11.07.2012 року щодо підтвердження чинності перебування позивача на посаді директора закладу до 22.05.2014 року. З даним наказом позивач був ознайомлений, жодних заперечень не висловлював, наказ в судовому порядку не оспорював, а отже погоджувався з умовами укладеного із ним строкового трудового договору. А тому по закінченню такого, ними, як уповноваженим органом власником було винесено наказ про звільнення позивача із займаної посади.

Крім цього вказала, що дійсно Львівська обласна адміністрація в судовому порядку оскаржувала рішення Львівської обласної ради від 10.04.2012 року №438 та частково рішення від 03.07.2012 року №524. У зв'язку із цим, в порядку забезпечення адміністративного позову, Львівським окружним адміністративним судом було накладено зупинено дію цих рішень ухвалою від 12.10.2012 року, яка діяла до моменту перегляду судового рішення апеляційною інстанцією 19.05.2014 року. А тому вважає, що проведений конкурс на заміщення посади директора ВНКЗ «Львівський медичний коледж післядипломної освіти» в квітні 2014 року Департаментом охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації відповідає нормативним документам в частині повноважень Львівської ОДА, дія яких була відновлена внаслідок зупинення рішень Львівської обласної ради ухвалою суду про забезпечення позову. Таким чином вважає, що на даний час строк дії трудового договору із позивачем закінчився, після чого було на законних підставах проведено конкурс на заміщення вакантної посади, внаслідок цього конкурсу був визначений переможець, а тому просить відмовити в задоволенні позову. Крім цього зазначила, що немає підстав вважати, що строковий договір із позивачем продовжувався, оскільки призначення керівника навчального закладу відбувається що п'ять років на конкурсній основі, тому навіть повторної перемоги на конкурсних засадах однієї і тієї ж особи не тягне за собою продовження строкового договору.

Представники відповідача ВНКЗ «Львівський медичний коледж післядипломної освіти» Вовк Л.Г., Старенький О.С. в судовому засіданні відносно позову заперечили, пояснили, що твердження позивача про перебування його на посаді директора закладу на підставі безстрокового трудового договору є безпідставними, оскільки відповідно до чинного законодавства зайняття вказаної посади можливе лише на контрактній основі, що собою являє особливу форму строкового трудового договору, продовження дії якого не можливе, як і трансформація у безстроковий трудовий договір. Оскільки строк дії трудового договору із позивачем закінчився 22.05.2014 року, і на той час було проведено конкурс, в ході якого було обрано претендента на посаду директора, і такий в судовому порядку не був визнаний недійсним, а тому вважають що позивача на законних підставах було звільнено із займаної посади. Додатково зазначили, що конкурс проводився законно у відповідності з діючими на той час нормативно-правовими документами, позивач особисто брав участь у конкурсі, однак добровільно зняв свою кандидатуру, результати конкурсу оспорював в судовому порядку, однак відмовився від позовних вимог, а тому просять відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації Романяк Л.М. в судовому засіданні заперечив позовні вимоги з аналогічних підстав, вважає, що на даний час на конкурсній основі обрано нового директора, який проводився ними законно, оскільки дія рішень Львівської обласної ради про припинення делегування обласній адміністрації повноважень в цій частині була зупинена судом, у позивача строк дії трудового договору закінчився, а відтак просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники третьої особи трудового колективу Вищого навчального комунального закладу «Львівський медичний коледж післядипломної освіти» ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в судовому засіданні відносно позову заперечили, пояснили, що дія трудового договору із позивачем закінчилася 22.05.2014 року. На той час, в процесі здійснення конкурсного добору директора закладу, трудовим колективом було шляхом голосування обрано кандидатуру нового директора, ОСОБА_2 брав участь у конкурсі, однак добровільно зняв свою кандидатуру, оскільки його вік не дозволяв здійснювати керівництво закладом з урахуванням потреб новітнього часу щодо впровадження інноваційних технологій, а тому просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи Львівської обласної ради Мельник А.І. в судовому засіданні заперечив відносно позовних вимог, суду пояснив, що дійсно Законом України «Про місцеве самоврядування» питання щодо прийняття і звільненні з посади директора комунальних закладів, зокрема ВНКЗ «Львівський медичний коледж післядипломної освіти» віднесено до компетенції Львівської обласної ради. Однак вказані повноваження ними було делеговано управлінню спільного майна Львівської обласної ради, яким в межах делегованих повноважень видано оспорюваний наказ. Одночасно вважає звільнення позивача законним, позаяк відбулося по закінченню дії строкового трудового договору, та відсутності підстав для укладення нового. А тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, третіх осіб, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд позов задовольняє з таких підстав.

Наказом управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 22.05.2014 року №13-П (а.с.13 том 2), позивач ОСОБА_2 22.05.2014 року був звільнений із займаної посади директора ВНКЗ «Львівський медичний коледж післядипломної освіти» з підстав п.2 ст. 36 КЗпП України.

Дійсно, у відповідності до п.2 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

В той же час, п.3 ч.1 ст.21 Закону України «Про вищу освіту» 2002 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, було визначено, що повноваження власника (власників) щодо управління вищим навчальним закладом визначаються в межах законів статутом вищого навчального закладу. Власник (власники) вищого навчального закладу призначає керівника вищого навчального закладу на умовах контракту відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Крім цього, відповідно до п.2 ч.2 ст.39 згаданого вище Закону конкурс на заміщення посади керівника вищого навчального закладу першого або другого рівня акредитації оголошується власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) кожні п'ять років. Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) приймає пропозиції щодо претендентів на посаду керівника, які відповідають вимогам цього Закону, і вносить кандидатури претендентів до вищого органу громадського самоврядування для голосування.

Відповідно до п.1.3 Статуту Вищого навчального комунального закладу «Львівський медичний коледж післядипломної освіти» передбачено, що майно коледжу є спільною власністю територіальних громад Львівської області. Засновником (власником) коледжу є Львівська обласна рада.

З врахуванням напрямків підготовки спеціалістів, визначених п.2.1.1 Статуту та положень ст.24 Закону України «Про вищу освіту» коледж відноситься до вищого навчального закладу 2 рівня акредитації.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170 затверджено Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, яке визначає порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників на підприємства, в установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також до громадян.

Пунктом 4 постанови доручено міністерствам та іншим підвідомчим Кабінетові Міністрів України органам державної виконавчої влади, Раді Міністрів Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям вжити заходів щодо приведення порядку укладання контрактів з працівниками у відповідність з цією постановою.

Відповідно до 3 Положення прийняття (наймання) на роботу працівників шляхом укладання з ними контракту власником або уповноваженим ним органом, громадянином (надалі - роботодавець) може здійснюватись у випадках, прямо передбачених законами.

Пунктом 9 цього Положення передбачено, що контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття (найняття) працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за угодою сторін.

Таким чином, аналізуючи вказані нормативні акти слід прийти до висновку про те, що контракт, як особлива форма трудового договору може бути укладений при прийняті працівника на роботу, а також укладений із працівниками, які займають відповідну посаду, але згідно із законом, на цю посаду укладається контракт.

З наведеного випливає, що з часу набуття чинності положень ст. 24 Закону України «Про вищу освіту», власник або уповноважений ним орган мав право вимагати укласти з позивачем контракт.

З оглянутої в судовому засіданні трудової книжки позивача вбачається, що він працює на посаді директора з 1987 року безстроково.

У пунктах 7, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що контракт є особливою формою трудового договору і укладається він, коли його застосування відповідає законодавству (ст. 21 КЗпП). Власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст. 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України. Відмова працівника укласти контракт може бути підставою для припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП у тому разі, коли відповідно до законодавства така форма трудового договору для даного працівника була обов'язкова.

Як встановлено в ході розгляду справи, рішенням Львівської обласної ради № 282 від 17 квітня 2007 року управлінню майном спільної власності Львівської обласної ради доручено до кінця 2007 року укласти (переукласти) трудові договори (контракти) з керівниками комунальних підприємств.

В подальшому рішенням Львівської обласної ради № 1043 від 20 жовтня 2009 року доручено управлінню майном спільної власності Львівської обласної ради підготувати на розгляд ради проекти рішень щодо укладення чи переукладення контрактів з керівниками комунальних закладів, установ, організацій згідно з п.п. 2,3 цього рішення.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, і вказані обставини підтверджені записами у трудовій книжці позивача, позивач ОСОБА_2 з 1987 року працював на посаді директора ВНКЗ «Львівський медичний коледж післядипломної освіти», з цього часу і до моменту його звільнення 22.05.2014 року із ним строковий трудовий договір у формі контракту не укладався.

Дійсно, в ході судового розгляду встановлено, що на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22.05.2012 року, яким було скасовано наказ в.о. начальника Головного управління охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації №360-к від 22.05.2012р. «Про директора Вищого навчального комунального закладу «Львівський медичний коледж післядипломної освіти» згідно якого звільнено з посади директора Вищого навчального комунального закладу «Львівський медичний коледж післядипломної освіти» ОСОБА_2 з 23.05.2012р. та наказ №06-1/29 від 23.05.2012р. в.о.директора Вищого навчального комунального закладу «Львівський медичний коледж післядипломної освіти» Вовк Лесі Григорівни «Про звільнення із займаної посади ОСОБА_2 та призначення тимчасово виконувача обов'язків директора коледжу Вовк Л.Г.», наказом управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 11.07.2012 року№31-п було підтверджено перебування позивача ОСОБА_2 на посаді директора зазначеного навчального закладу терміном до 22.05.2014 року.

Проте, відповідно до ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

З врахуванням наведеного, оскільки починаючи з часу прийняття позивача на посаду директора коледжу, будь-яких дій, які би були здійсненні роботодавцем щодо зміни умов такого трудового договору з дотриманням гарантій, передбачених діючим КЗпП України, зокрема, щодо укладення з позивачем контракту або належним чином оформленого строкового трудового договору, здійснено не було, суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено трудовий договір на невизначений час, умови якого залишалися незмінними на час його звільнення, а відтак будь-які рішення щодо припинення цього договору з підстав закінчення його строку є незаконними.

Доводи представників відповідача про те, що позивач був ознайомлений із рішенням обласної ради про підтвердження дії трудового договору лише до 22.05.2014 року, але це рішення не оспорив, а окрім того, посада, на якій працював позивач згідно закону України «Про освіту» дає підстави прийняття працівника на роботу на підставі контракту, а тому його звільнення із займаної посади є законним не є переконливими, оскільки в силу вимог ст.9 КзпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. При цьому власник чи уповноважений ним орган мав право укласти контракт із позивачем, але при цьому позивача слід було повідомити про зміну істотних умов праці і у випадку коли б він на ці зміни не погодився, трудовий договір із ним мав бути припинений за п.6 ст.36 КЗпП України.

Крім цього, суд враховує, що пунктом 20 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання, як вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Однак, як вбачається із наказу про звільнення позивача від 22.05.2014 року №13-П (а.с.13 том 2), таке було здійснена управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради, що не відповідає приписам вище зазначеного Закону.

При цьому, суд не бере до уваги заперечення відповідача, що такі повноваження йому були делеговані Львівською міською радою на підставі рішення Львівської обласної ради від 03.07.2012 року №524, оскільки відповідно до положень п.20 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" вказані повноваження є виключною компетенцією Львівської обласної ради, і могли бути делеговані управлінню майном спільної власності, як структурному підрозділу Львівської обласної ради виключно в частині підготовки та погодження документів щодо вирішення питання про звільнення керівника вищого навчального закладу, що перебуває у власності обласної ради.

На такі обставини вказує рішення Львівської обласної Ради № 1043 від 20.10.2009р., яким на виконання вимог ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було розроблено порядок укладення трудових контрактів із керівниками підприємств, що перебувають у спільній власності територіальних громад, зокрема на Управління майном спільної власності покладався обов'язок підготувати проекти рішень щодо укладення чи переукладення контрактів з керівниками комунальних закладів,установ, організацій. Хоч вказане рішення в послідуючому рішенням № 438 від 10.04.2012 року визнано таким, що втратило силу, разом з тим, порядок укладення контрактів, розірвання трудових договорів не може суперечити положенням п.20 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування", а відтак, укладення контракту з керівником вищого навчального закладу, що перебуває у власності обласної ради і звільнення із займаної посади вказаних осіб, належить до виключних повноважень Львівської обласної Ради.

За таких обставин, оскільки судом встановлено, що звільнення позивача незаконно відбулося не уповноваженим на це органом на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, за відсутності укладеного із ним строкового трудового договору, а тому позовні вимоги слід задоволити, а наказ управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 22 травня 2014 року №13-П про звільнення ОСОБА_2 слід скасувати, поновивши позивача на займаній посаді.

При цьому судом не беруться до уваги посилання відповідачів та третіх осіб на те, що на момент звільнення позивача у відповідності із положенням Закону України «Про вищу освіту», що діяв на той час, було проведено конкурс на заміщення посади директора вищого навчального закладу і на законних підставах обрано нового керівника з яким укладено контракт, оскільки рішення про проведення конкурсу, затвердження результатів конкурсу було прийнято Департаментом охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації 22.05.2014 року в період дії ухвали суду у даній справі від 21.05.2014 року про заборону вчиняти дії з реалізації рішення загальних зборів трудового колективу з виборів директора ВНКЗ від 14.05.2014 року. Крім цього суд переконаний, що зупинення дії рішень Львівської обласної ради від 10.04.2012 року №438 та частково рішення від 03.07.2012 року №524 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 року не відновлювало повноважень Львівської обласної державної адміністрації в частині управління об'єктами спільної власності територіальних громад області, зокрема щодо призначення та звільнення керівників установ, закладів, організацій комунальної власності, оскільки незалежно від ухвали суду про забезпечення позову, такі повноваження у відповідності до вимог п.20 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" належали до повноважень Львівської обласної ради.

Керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Визнати незаконним та скасувати наказ управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 22 травня 2014 року №13-П про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Вищого навчального комунального закладу «Львівський медичний коледж післядипломної освіти».

Поновити ОСОБА_2 з 22 травня 2014 року на займаній посаді директора Вищого навчального комунального закладу «Львівський медичний коледж післядипломної освіти».

Стягнути з управління майном спільної власності Львівської обласної ради на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Львівської області в порядку та строки визначені ст. 294 ЦПК України.

Суддя: Гирич С. В.