Постанова

від 12.05.2015 по справі 906/443/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

12 травня 2015 року Справа № 906/443/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г. ,

судді Гулова А.Г.

за участю представників сторін:

прокурора Марщівської О.П.

відповідача фермерського господарства "Калина" - дир.Старунського А.Ф., пред-ка

Матяша О.В. (пост.дов.№ 42 від 07.11.2014р.)

відповідача Брусилівської районної державної адміністрації - не з'явився

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Державної інспекції сільського господарства в Україні в Житомирській області- не з'явився

Управління ветеринарної медицини в Брусилівському районі - не з'явився

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

дочірнього підприємства "Коростишівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблпгроліс" Житомирської обласної ради - не з'явився

Ставищенської сільської ради Брусилівського району - не з'явився

Відділу Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги заступника прокурора Житомирської області та фермерського господарства "Калина" на рішення господарського суду Житомирської області від 16.09.2014 р. у справі № 906/443/13 (суддя Машевська О.П. )

за позовом прокурора Брусилівського району в інтересах держави

до фермерського господарства "Калина",

до Брусилівської районної державної адміністрації

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства в Україні в Житомирській області, Управління ветеринарної медицини в Брусилівському районі

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - дочірнього підприємства "Коростишівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблпгроліс" Житомирської обласної ради, Ставищенської сільської ради Брусилівського району, Відділу Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області

про визнання договору оренди землі недійсним, визнання протиправним та скасування розпоряджень голови Брусилівської РДА

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 16.09.2014 р. у справі № 906/443/13 відмовлено в задоволенні позову прокурора Брусилівського району в інтересах держави за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області та Управління ветеринарної медицини в Брусилівському районі до відповідачів фермерського господарства "Калина" і Брусилівської районної державної адміністрації за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів дочірнього підприємства "Коростишівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради, Ставищенської сільської ради Брусилівського району та відділу Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області про визнання договору оренди землі недійсним, визнання протиправним та скасування розпоряджень голови Брусилівської районної державної адміністрації.

Одночасно господарський суд Житомирської області, керуючись п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, визнав недійсним на майбутнє договір оренди землі, укладений 18.05.2010 р. Брусилівською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Калина", зареєстрований Брусилівським районним відділом Житомирської регіональної філії Державного підприємства "Центру ДЗУК" у Державному реєстрі земель 19.05.2010 р. за № 04102050007, відповідно до якого в оренду передано земельну ділянку (кадастровий номер 1820986000:08:000:0049) загальною площею 21,9553 га, в тому числі: сіножаті - 4,5662 га, пасовища - 3,9970 га, вкриті лісовою рослинністю - 2,6747 га, болота - 2,2570 га, замкнуті водойма - 4,6410 га, інші відкриті землі - 3,8194 га за межами населеного пункту Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, фермерське господарство "Калина" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 16.09.2014 р. скасувати в частині визнання недійсним на майбутнє договору оренди землі, укладеного 18.05.2010 р. Брусилівською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Калина", за яким в оренду передано земельну ділянку /кадастровий номер 1820986000:08:000:0049/ загальною площею 21,9553 га.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що суду були надані докази про відсутність на зазначеній орендованій земельній ділянці будь-яких обмежень та обтяжень /у тому числі худобомогильників/, що підтверджується висновками уповноважених на це державних органів, а саме - висновком Брусилівської районної СЕС № 51 від 07.08.2007 р., висновком відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Брусилівської районної державної адміністрації від 01.08.2007 р. № 634, висновком Державного комітету по земельних ресурсах Брусилівського району від 17.08.2007 р. № 642, висновком державного управління охорони навколишнього природнього середовища в Житомирській області від 04.09.2007 р. № 39гл/м4-3407.

Крім того, вказує, що для огляду були надані рішення Ставищенської сільської ради Брусилівського району від 21.01.2004 р. № 7 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок селянському фермерському господарству» від 25.10.2011 р. № 150 «Про погодження генерального плану забудови урочища "Шнурів ліс"», від 25.10.2011 р. № 151 «Про погодження робочого проекту на електропостачання будівельного майданчика господарського агротуристичного комплексу "Хутір Полісся"» та надання дозволу на виконання робіт на землях не сільськогосподарського призначення", що в цілому теж підтверджує відсутність станом на 25.10.2011 р. на зазначеній орендованій земельній ділянці будь-яких обмежень та обтяжень. Також, на підтвердження своїх доводів надав для огляду у суді Технічний звіт з топографо-геодезичних вишукувань, із топографічними картами, № 108.08-ІТ за 2008 рік, виготовлений Державно-кооперативним проектно-вишукувальним інститутом «Житомирагропроект» для Бази розвитку сільського туризму в с.Ставище Брусилівського району, з якого вбачається, що проведеними інженерно-геодезичними роботами не встановлені на зазначеній орендованій земельній ділянці будь-які обмеження та обтяження.

Скаржник стверджує, що прокуратура в порушення норм Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» та Порядку організації та проведення перевірок щодо дотримання природоохоронного законодавства, без повідомлення та участі орендаря /скаржника/, долучила до справи як доказ акт обстеження худобомогильника від 27.01.2013 р., відповідно до якого підписанти акту в зимовий період виявили та встановили у грунті лісу сибірську виразку.

Зазначає, що фермерському господарству "Калина" судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання про проведення експертизи на предмет перевірки підробки/виправлення ветеринарно-санітарної карточки від 06.10.1971 р., складеної на предмет захоронення решток знищених шляхом спалювання трупів тварин, які загинули від сибірської виразки у с.Ставище.

Пояснює також, що земельно-технічна експертиза земельної ділянки в урочищі «Шнурів ліс» проведена не була, а судове рішення винесене за наявними у справі матеріалами.

Стверджує, що згідно Положення про моніторинг земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 661 від 20.08.1993 р., інформація про стан земель в Україні є предметом постійного моніторингу із занесенням до автоматизованої інформаційної системи, що надається Держкомзему України, на підставі якої до органів державної влади та місцевого самоврядування України надаються звіти та рекомендації для вжиття заходів щодо запобігання і ліквідації негативних наслідків. Станом на час подання апеляційної скарги в уповноважених державних органів відсутня автоматизована інформація щодо обмежень та обтяжень орендованої скаржником земельної ділянки в урочищі «Шнурів ліс».

Пояснює, що згідний із рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову прокурора Брусилівського району в частині визнання протиправним та скасування розпоряджень голови Брусилівської районної державної адміністрації.

Разом з тим, вважає, що приймаючи рішення про визнання недійсним на майбутнє договору оренди землі від 18.05.2010 р. грубо порушуються права скаржника як суб'єкта господарювання, що діє відповідно до Державної програми, згідно з затвердженою технічною документацією і схемою генплану агротуристичного комплексу "Хутір Полісся".

Заступник прокурора Житомирської області також не погодився із прийнятим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 16.09.2014 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Вважає безпідставним висновок суду про недоведеність тієї обставини, що на підставі оспорюваних розпоряджень райдержадміністрації передано в оренду фермерському господарству "Калина" земельну ділянку в межах санітарно-захисної зони скотомогильника, оскільки точні його координати не встановлені. Разом з тим, при застосуванні п.1 ч.1 ст.83 ГПК України та визнанні недійсним оскаржуваного договору оренди судом зазначено про недійсність п.26 договору оренди в частині відсутності обмежень щодо використання орендованої земельної ділянки. Суд зазначає, що в процесі вирішення цього спору встановлені обставини, які доводять недійсність цієї умови договору. Таким чином, суд погодився з доводами прокурора про наявність обмежень щодо користування даною земельною ділянкою через її наближеність до скотомогильника.

Також вважає безпідставним висновок про відповідність закону оскаржуваних розпоряджень з тої підстави, що контролюючі та інші органи не надали вчасно до райдержадміністрації інформації про наближеність земельної ділянки до скотомогильника, відповідно, голова РДА на момент видачі розпоряджень не мав правових підстав для відмови у передачі землі в оренду.

Посилаючись на акти обстеження худобомогильника, зокрема на акт від 27.01.2013 р., стверджує, що матеріалами справи достовірно встановлено, що земельна ділянка, яка надана в оренду фермерському господарству «Калина», знаходиться у межах санітарно-захисної смуги худобомогильника, у якому у 1937 та 1967 роках проведено поховання решток спалених трупів тварин, які загинули від сибірської виразки.

Також стверджує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки карті "Існуючий стан використання земельного фонду в розрізі категорії земель", відповідно до якої відображено місцезнаходження худобомогильника поблизу урочища "Шнурів ліс" та межі санітарно-захисної смуги, де проводилось захоронення трупів тварин, які загинули від сибірської виразки, що підтверджується ветеринарно-санітарними картками, актами обстежень худобомогильника та протоколом огляду місця події.

Вважає також, що судом першої інстанції не надано належної оцінки заяві відповідача Брусилівської районної державної адміністрації про визнання позову.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2014 р. апеляційні скарги заступника прокурора Житомирської області та фермерського господарства "Калина" об'єднано для спільного розгляду в одному провадженні.

Брусилівська районна державна адміністрація не забезпечила явку свого представника у судовіе засідання, 24.10.2014 р. подала колегії суддів письмові пояснення та підтримала апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області, просить рішення господарського суду Житомирської області від 16.09.2014 р. у справі № 906/443/13 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову прокурора в повному обсязі. Крім того, Брусилівська районна державна адміністрація просила вирішити питання щодо звільнення від сплати судового збору у розмірі 1218,00 грн. на підставі ст.82 ЦПК України, ст.8 Закону України «Про судовий збір» та у зв'язку із тим, що у кошторисі Брусилівської районної державної адміністрації стаття видатків на сплату судового збору, оплати судових експертиз та штрафів не передбачена. Просить розгляд справи проводити за відсутності уповноваженого представника Брусилівської районної державної адміністрації.

Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області не забезпечила явку свого представника у судове засідання, 12.12.2014 р. подала клопотання відповідно до якого апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області підтримує в повному обсязі та вважає за можливе розглядати справу без участі представника інспекції.

Управління ветеринарної медицини в Брусилівському районі та дочірне підприємство "Коростишівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради не забезпечили участь своїх представників у судовому засіданні, відзиви на апеляційні скарги не подали.

Третя особа Ставищенська сільська рада Брусилівського району у відзиві на апеляційні скарги вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора Житомирської області підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню як незаконне та таке, що винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що господарський суд Житомирської області в своєму рішенні дійшов необгрунтованого висновку про те, що земельна ділянка площею 21,9553 га передана в оренду фермерському господарству «Калина» для ведення фермерського господарства. Так, 18.05.2010 р. Брусилівською РДА та фермерським господарством «Калина» укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту Ставищенської сільської ради, Брусилівського району, Житомирської області. Цільове призначення земельної ділянки - для товарного сільськогосподарського виробництва. Стверджує, що передана в оренду земельна ділянка площею 21.9553 га знаходиться в санітарно-захисній зоні худобомогильника, де було поховання трупів тварин, які загинули від сибірки в 1937 та 1967 роках.

Пояснює, що на звернення Ставищенської сільської ради отримані відповіді з Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 20.05.2013 р. за № 04.03-25\4114\18, Державної ветеринарної та фіто-санітарної служби України, Державної екологічної інспекції України, відповідно до яких на території Ставищенської сільської ради за межами с.Ставище, на відстані 1000 метрів від с.Йосипівка розташований худобомогильник. На даному худобомогильнику було проведено захоронення трупів тварин, загинувших від сибірки в 1937 та 1967 роках. Населений пункт знаходиться на обліку, як неблагополучний по захворюваності на сибірку.

Крім того, перевіркою було встановлено, що видобування піску в санітарно- захисній зоні худобомогильника проводилось без погодження та дозволу ветеринарної та санітарно-епідеміологічної служби. Пояснює, що в санітарно - захисних зонах забороняється використовувати, в тому числі передавати в оренду для будь-яких цілей територію закритих худобомогильників та біотермічних ям, де поховані трупи тварин, які загинули від вибірки.

Зазначає, що господарський суд Житомирської області при винесенні рішення по справі не взяв до уваги докази щодо розташування худобомогильника на земельній ділянці, переданій в оренду. Вважає посилання в рішенні суду на пояснення Корженко М.І. /колишнього сільського голову/ та Фещенко А.Д. про те, що захоронення трупів тварин, які загинули від сибірки в 1937 та 1967 роках відбулося в іншому місці, ніж доводить прокурор Брусилівського району та представники сільської ради, є безпідставним.

З урахуванням наведеного, просить суд рішення першої інстанції скасувати як незаконне і необгрунтоване та прийняти нове рішення про задоволення позову прокурора у повному обсязі.

Відділ Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області не забезпечив явку свого представника у судове засідання, 10.11.2014 р. подав клопотання у якому просив справу розглядати без участі свого представника.

У письмових поясненнях відділ Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області зазначає, що 07.08.2007 р. Брусилівсткою районною СЕС було надано висновок погодження проекту відведення земельних ділянок в оренду фермерському господарству «Калина» за № 51, в якому відсутні обмеження, що могли б перешкоджати використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. На підставі вищезазначеного висновку Брусилівської районної СЕС 17.08.2007 р. в.о.начальника Брусилівського районного відділу земельних ресурсів М.М.Цалко надано висновок № 642 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, площею 23,4766, фермерському господарству «Калина» в оренду для ведення фермерського господарства. Вищезазначений висновок був наданий на підставі архівних матеріалів, які знаходяться в архіві відділу. Даний висновок є підтвердженням факту відсутності підтверджуючих матеріалів розташування худобомогильника із захороненням рештків знищених шляхом спалювання трупів тварин (ЗРХ), які загинули від сибірки в 1937-1967 роках, за межами населеного пункт с.Ставище Брусилівського району Житомирської області.

Крім того, відділ Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області у письмових поясненнях стверджує, що в процесі розгляду справи суду першої інстанції була надана Схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області (виробник документації - ТОВ «Бломінфо-Юкрейн»), і в даній Схемі зазначено, що санітарно-захисна зона худобомогильників становить 500 м. Зазначає, що це єдиний запис, який фактично цитує законодавчу норму, але - не юридичний факт розміщення на території Ставищенської сільської ради захоронення ВРХ, які загинули внаслідок сибірки. Пояснює, що підтверджуючих документів на існування об'єкта такого значення не має ні в Управлінні ветеринарної медицини Брусилівського району, ні в Ставищенської сільської ради. Також, перелік документів, які були подані сторонами на підтвердження існування худобомогильника викликають сумнів законного їх виникнення в зв'язку з тим, що вони датовані останніми двома роками, тодя як йдеться по поховання 1937-1967 р.р.

Звертає увагу суду, що порушень законодавства щодо набуття на правах оренди земельних ділянок фермерським господарством «Калина» не виявлено. Підтвердженням є Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 22.10.2007 р. № 1772.

Разом з тим, відділ Держземагентства у Брусилівському районі Житомирської області повідомляє, що за даними державної статистичної звітності (форма 6-зем) станом на 01.01.2014 р., Національної кадастрової системи електронної бази даних Державного земельного кадастру, а також - відповідно до технічної документації із землеустрою щодо проведення робіт по інвентаризації земель за межами населених пунктів Ставищенської сільської ради не обліковуються відомості про матеріали меж худобомогильника із захоронення решток знищених шляхом спалювання трупів тварин (ВРХ), які загинули від сибірки в 1937 - 1967 роках на території на території земель запасу Ставищенської сільської ради Брусилівського району.

Зважаючи, що апеляційним господарським судом неодноразово вживались необхідні заходи для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, що підтверджено повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, додаткові докази не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційних скарг без участі представників відповідача Брусиловської РДА та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора Житомирської області задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга фермерського господарства «Калина» підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційних скарг і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

25.04.2008 р. Брусилівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 189 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду», відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 21,9553 га в оренду фермерському господарству «Калина» строком на 49 років із земель запасу за межами населених пунктів Ставищанської селищної ради.

11.05.2010 р. Брусилівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 130 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду», відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 26,3375 га в оренду фермерському господарству «Калина» строком на 49 років із земель запасу за межами населених пунктів Ставищанської селищної ради. Зобов'язано фермерське господарство «Калина» протягом місяця укласти договір оренди з райдержадміністрацією та зареєструвати його відповідно до законодавства..

18.05.2010 р. Брусиловська райдержадміністрація/орендодавець та фермерське господарство «Калина»/орендар уклали договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування на 49 років земельну ділянку площею 21,9553 га за межами населеного пункту Ставищанської сільської ради /а.с.16-21 у т.1/. У п.18 договору зазначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту землеустрою на підставі розпорядження від 11.05.2010 р. № 130.

Прокурор Брусилівського району Житомирської області звернувся до господарського суду Житомирської області в інтересах держави як позивач з вимогами (за заявою про зміну предмета позову, яка правомірно прийнята судом до розгляду - т.1 а.с.97) про визнання протиправними та скасувати розпоряджень голови Брусилівської районної державної адміністрації № 189 від 25.04.2008 р. та № 130 від 11.05.2010 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду /далі - розпорядження № 189 та № 130/ та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18.05.2010 р., укладеного Брусилівською РДА та фермерським господарством «Калина» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 49 років

Процесуальну самостійність позивача у справі прокурор обгрунтовував тим, що орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Державна інспекція сільського господарства України - не має повноважень на звернення до господарського суду з цим позовом самостійно ( ст. 29 ГПК України).

В обгрунтування своїх вимог прокурор Брусилівського району доводить, що на підставі розпоряджень № 189 та № 130 за договором оренди землі від 18.05.2010 р. передано фермерському господарству "Калина" в оренду земельну ділянку за рахунок земель запасу, що розташовані за межами населеного пункту Ставищенської сільської ради на місцевості, яка входить в санітарно-захисну зону худобомогильника, де поховані рештки знищених шляхом спалювання трупів тварин (ВРХ), які загинули від сибірки в 1937- 1967 роках ( далі - худобомогильник сибірки).

На підтвердження таких доводів прокурор посилається на інформацію відділу Держземагентства у Брусиловському районі з викопіюваннями місця розташування цієї земельної ділянки на території Ставищенської сільської ради/а.с.30- 31 у т.1/.

В якості правових підстав позову прокурор посилався на п.п. 4 та 5 Правил облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України, затверджених наказом Державного комітету ветеринарної медицини № 232 від 27.10.2008 року, згідно яких:

- у санітарно-захисних зонах забороняється .передача земельних ділянок в оренду;

- територія закритих худобомогильників, де були захоронення трупів тварин, які загинули від сибірки, забороняється використовувати на невизначений термін для будь-яких цілей;

- санітарно-захисна зона від території худобомогильника до житлових і громадських будівель (населених пунктів), зон відпочинку та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей, повинна бути не менше 1000 м.

Судом встановлено, що як розпорядження № 189, так і розпорядження № 130 прийняті щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів Ставищенської сільської ради, відповідно - ділянку площею 21,9553 га та площею 26,3375 га.

На підтвердження факту поховання решток знищених шляхом спалювання трупів тварин (ВРХ), які загинули від сибірки в 1937- 1967 роках у селі Ставище, прокурор надав дві ветеринарно-санітарні карточки, складені у 1971 році на населений пункт села Ставище, акти обстеження худобомогильника від 21 січня 2013 року та від 27 січня 2013 року, викопіювання місця розташування земельної ділянки (скотомогильника) відповідно до схеми землеустрою і техніко-економічного обгрунтування використання та охорони земель Ставищенської сільської ради, затвердженої 46 сесією 5 скликання від 15.10.2010 р. /а.с.22-26 у т.1/.

З ветеринарно-санітарної карточки за 06.10.1971 р. вбачається, що в скотомогильнику/біотермічній ямі, який утворений в 1927 році поховано загалом 4 тварини, хворих на сибірську виразку, в т.ч. перше поховання відбулось у 1937 році і останнє - у 1967 році. Помічено, що відстань від населеного пункту становить до 0,5 км, однак не визначено точного місцерозташування від населених пунктів /а.с.26 у т.1/. Колегія суддів звертає увагу, що зазначено про скотомогильник, який оточений канавою.

З ветеринарно-санітарної карточки за 09.10.1971 р. вбачається, що в колгоспі «Дружба» с.Ставище Ставищанської сільради Брусилівського району є один діючий скотомогильник, у якому у 1937 році та в 1967 році поховано/спалено дві тварини, хвороба яких сибірською виразкою діагностована лабораторним шляхом загалом у двох тварин. Їх трупи були спалені, і відповідальність за ветеринарно-санітарний стан худобомогильника покладено сільською радою на колгосп «Дружба» /а.с.22-25 у т.1/.

Ставищенська сільська рада листом від 08.10.2007 року № 81 на запит Брусилівської районної державної лікарні ветеринарної медицини повідомила, що на її території були розміщені три скотомогильники: с.Ставище та с.Йосипівка - захоронення проводилось в урочищі "Шнурів ліс", с.Високе - "Ганзіна гора" (в лісі); с.Костівці - "Чорний ліс". Всі землі, на яких розміщені могильники, відносяться до Брусилівського лісництва /а.с.58 у т.3/. До листа Ставищенської сільської ради не додано схеми чи будь-якої іншої інформації про точні місцезнаходження скотомогильників і, зокрема, не визначено місцезнаходження скотомогильника з сибірською виразкою.

У акті обстеження від 27 січня 2013 року, складеному за участю представників ветеринарної медицини Брусилівського району, зазначено, що худобомогильник сибірки знаходиться за межами населеного пункту с.Ставище на відстані 1000 м в сторону с.Йосипівка та на відстані 1500м праворуч від позначки « 75» км автомагістралі «Київ -Чоп» в лісовому масиві в урочищі «Шнурів ліс», який належить Коростишівському лісгоспу АПК, його територія межує з землями запасу Ставищанської сільської ради та землями пайового фонду ФГ «Калина» /а.с.27 у т.1/. В акті зазначено, що є в наявності попереджувальні знаки/таблички, а огорожа на даний час відсутня.

За відомостями акту обстеження худобомогильника від 21 січня 2013 року рік першого захоронення трупів тварин 1927 рік, рік останнього захоронення - 1997 рік, від сибірської виразки захоронення тварин (ВРХ) - 1937 рік та 1967 рік /а.с.28 у т.1/.

У актах зазначено, що худобомогильник перевірявся для встановлення факту несанкціонованої виїмки грунту. Також зазначено, що відповідальна особа за облаштування та утримання даного худобомогильника не визначена, оскільки ФГ «Калина» не є правонаступником колгоспу «Дружба» (с.Ставище).

Отже, за даними актів територія оглянутого худобомогильника станом на 27 січня 2013 року не облаштована відповідно до Правил облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України, затверджених наказом Державного комітету ветеринарної медицини № 232 від 27.10.2008 р., про порушення яких вказує у позові прокурор.

Також, обґрунтовуючи свою позицію, прокурор послався на каталог стаціонарно неблагополучних по сибірці пунктів на території Житомирської області 1920-1978 років № 000097 від 1979 року та каталог місць поховання трупів тварин, які загинули від сибірки на території Житомирської області № 000002 від 1983 року, де село Ставище Брусилівського району визначено як неблагополучний населений пункт /а. с.5 ,59-60 у т.3/.

Колегія суддів за результатом перегляду справи дійшла висновку, що доводи прокурора, викладені у позовній заяві та апеляційній скрзі, не знайшли підтвердження належними та допустимими доказами у справі.

Встановлено наступне.

Згідно зі статутом фермерське господарство "Калина" створене у 2004 році відповідно до Закону України "Фермерське господарство" і не є правонаступником будь-якої юридичної особи, зокрема, колгоспу "Дружба" /а.с.37-40 у т.1/.

Порушень законодавства щодо набуття на правах оренди земельних ділянок фермерським господарством «Калина» не виявлено.

Суд виходить з того, що правовий акт індивідуальної дії, виданий органом виконавчої влади, згідно зі ст.ст.16, 21 ЦК України визнається незаконним і скасовується. При цьому вимоги про визнання протиправним (недійсним, незаконним) актів індивідуальної дії не є різним способом захисту права, є ідентичними за змістом.

Правомірність № 189 та № 130 Брусилівської РДА та договору оренди землі від 18.05.2010 р. оцінюється судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину та з урахуванням встановлених фактичних обставин.

Матеріалами справи підтверджено, що в оригінальному примірнику договору оренди землі від 18. 05.2010 р. для Брусилівської райдержадміністрації допущено описку у реквізитах розпорядження, оскільки замість "№ 189 від 25.04.2008 р." зазначено "№ 130 від 11.05.2010 р.", і таку описку виправлено /а.с.88-90 у т.2/.

Станом на дату прийняття Брусилівською райдержадміністрацією розпоряджень № 189 та № 130 держава реалізувала повноваження власника земельних ділянок через органи державної влади, зокрема - місцеві (районні) державні адміністрації згідно зі ст.17 Земельного кодексу України, п.7 ч.1 ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Передача земельної ділянки державної форми власності в оренду здійснювалась на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України шляхом укладення договору оренди земельної ділянки - відповідно до ч.7 ст.93 , ст.ст.122,123, ч.1 статті 124 Земельного кодексу України , ст.2 , ч.1 ст.6 та 16 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст.19, п."а" ч.3 ст.122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вправі були передавати земельні ділянки запасу із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у користування за межами населених пунктів, зокрема, для сільськогосподарського використання.

Судом встановлено, що оскаржувані розпорядження № 189 та № 130 були прийняті відповідачем Брусиловською райдержадміністрацією в межах наданих повноважень в порядку, визначеному ст.122 та ст.123 ЗК України. При цьому , п."а" ч.3 ст.122 ЗК України діяв в тій самій редакції як станом на 25.04.2008р., так станом на 11.05.2010 р.

Нормами ч.5 ст.123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідна районна державна адміністрація дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки після дотримання норм ч.4 цієї статті щодо подання до клопотання про відведення земельної ділянки матеріалів, передбачених частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу та документів, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Брусилівської РДА від 19.06.2007 р. № 226 фермерському господарству "Калина" надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 20,0 га в оренду строком на 49 років для ведення (розширення) фермерського господарства з подальшим її використанням для організації та розвитку відпочинкового сільського туризму за рахунок земель запасу, що розташовані за межами населених пунктів Ставищенської сільської ради /а.с.102 у т.3/.

Згідно з ч.6 статті 123, статті 184 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджувався із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягали, подавався до відповідної державної адміністрації.

Судом також встановлено, що договір оренди землі від 18.05.2010 р. укладений Брусилівською РДА та ФГ "Калина" на виконання рішення господарського суду від 25 лютого 2010 року у справі № 11/128-Д за позовом фермерського господарства "Калина" до Брусиловської райдержадміністрації, відповідно до якого було зобов'язано Брусилівську РДА укласти договір оренди земельної ділянки з ФГ "Калина" строком на 49 років загальною площею 21,9553 га за рахунок земель запасу за межами населених пунктів Ставищенської сільської ради для ведення фермерського господарства з подальшим її використанням для організації та розвитку сільського туризму, - на виконання розпорядження № 189 від 25.04.2008 р. /а с.118-119 у т.1/.

Рішення господарського суду від 25 лютого 2010 року у справі № 11/128-Д є чинним, і судом у цій справі встановлено, що фермерське господарство «Калина» в установленому порядку, відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» розробило проект землеустрою, що пройшов процедуру погодження всіх служб та державну експертизу. Підтвердженням є Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 22.10.2007 р. № 1772.

При цьому колегією суддів звертається увага, що відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, судова колегія вважає безсумнівними встановлені рішенням господарського суду у справі № 11/128-Д факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин та фактів.

Відповідно до ст.ст.25,29 Закону України «Про землеустрій» в редакції, чинній на 25.04.20908 р. документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації, включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Проект відведення земельної ділянки розроблявся на основі завдання, затвердженого замовником, згідно з п.6 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМ України від 26.05.2004 р. № 677. Згідно п.9 цього Порядку проект відведення земельної ділянки виконавець мав погодити із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Таким чином, перелік суб'єктів погодження проекту відведення земельних ділянок визначений у п.9 Порядку № 677 та відповідав переліку, визначеному ч.6 ст.123 ЗК України. При здійсненні робіт із землеустрою щодо формування та організації території окремої земельної ділянки як об'єкта землеустрою, обов'язково мали враховуватися обмеження у її використанні; план земельної ділянки як графічне зображення мав відображати межі земель, обмежених у використанні із встановленням їх в натурі (на місцевості), про що визначено ст.ст.1 та 20 Закону України "Про землеустрій", і такі норми були обов'язковими при виконанні будь-якої документації із землеустрою, в тому числі, проекту відведення земельної ділянки.

Наявність обмежень у використанні земельних ділянок має підтверджуватись відомостями з державного земельного кадастру. Відповідно до ст.ст.197, 198 ЗК України кадастрове зонування включало встановлення, серед іншого, місця розташування обмежень щодо використання земель, а кадастрова зйомка - встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі

Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 р. № 15, втратило чинність 01.01.2013 р.

Згідно з п.4. цього Положення державний земельний кадастр вівся, зокрема, відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій та виконавчими комітетами сільських Рад народних депутатів. Отже, ведення державного земельного кадастру в 2007 році забезпечував Брусилівський районний відділ земельних ресурсів відповідно до п.3 Положення про управління (відділ) земельних ресурсів у місті (міст обласного та районного значення), затвердженого наказом Держземагентства 06.06.2007 р. № 24.

Порядок складання кадастрових планів обмежень у використанні земельних ділянок у 2007 році визначався Тимчасовими методичними вказівками по складанню кадастрових планів обмежень і обтяжень щодо використання земель, затвердженими першим заступником Голови Державного комітету України по земельних ресурсах 04.08.1999 р. /Вказівки Держкомзему/, і вказівки Держкомзему зберігають чинність.

За змістом Вказівок Держкомзему в процесі робіт по складанню кадастрових планів обмежень щодо використання земель, мав здійснюватися збір необхідної для роботи інформації, зокрема, в органах місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування, природоохоронній, землевпорядній та санітарно-епідеміологічній службах.

За змістом Вказівок Держкомзему кадастровий план обмежень підлягав затвердженню районною або міською радою за поданням відповідного державного органу земельних ресурсів та його оригінал з пояснювальною запискою та всіма додатками мав бути зданий в архів відповідних місцевих державних органів земельних ресурсів.

В свою чергу, план меж зон обмежень (у разі їх фактичної наявності) в обов'язковому порядку мав надаватися на погодження природоохоронним органам в матеріалах проекту відведення, як це було передбачено додатком № 1 до Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок , затвердженого наказом Мінприроди України від 05.11.2004 N 434 в редакції 2007 року.

Таким чином, встановлення місця розташування обмежень щодо використання земель поза межами населеного пункту та встановлення меж частин земельної ділянки, які містили обмеження щодо використання землі, останні могли бути застосовані Брусилівським районним відділом земельних ресурсів для реалізації ст.ст.197 та 198 ЗК України та внесення достовірних відомостей до державного земельного кадастру.

В матеріалах справи відсутні докази внесення відомостей про обмеження орендованої земельної санітарно - захисною зоною худобомогильника до Державного земельного кадастру. Так, на запит прокурора Брусиловського району відділ Держземагентства у Брусиловському районі листом № 641/01-08/05 від 25.02.2014 р. повідомляв, що за даними статзвітності станом на 01.01.2014 р., за даними Національної кадастрової системи електронної бази даних Державного земельного кадастру, а також - відповідно до технічної документації із землеустрою щодо проведення робіт по інвентаризації земель за межами населених пунктів Ставищенської сільської ради не обліковуються відомості про матеріали меж худобомогильника із захоронення решток знищених шляхом спалювання трупів тварин (ВРХ), які загинули від сибірки в 1937 - 1967 роках на території на території земель запасу Ставищенської сільської ради Брусилівського району /а.с.22 у т.5/.

Судом встановлено, що відповідач фермерське господарство "Калина" уклав договір на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Ставищенської сільської ради Брусилівської ради з приватним малим підприємством "Геоцентр". При проведенні робіт, як слідує із пояснювальної записки, виконавцем були використані: проект роздержавлення і приватизації земель, проекти відведення земельних ділянок суміжних користувачів, каталог координат і висот пунктів державної геодезичної мережі.

В свою чергу, умови відведення земельної ділянки для виконавця проекту відведення були визначені також Брусилівським районним відділом земельних ресурсів 17.08.2007 р., однак вони не містили обов'язку виконавця враховувати обмеження щодо земельних ділянок, через те, що останні, за даними відділу земельних ресурсів, були відсутні /а.с.103 у т.3/.

17.08.2007 р. Брусилівським районним відділом земельних ресурсів надано висновок за № 642 про погодження Проекту відведення, у якому зазначено, що землевпорядні обмеження на використання земельної ділянки по цільовому призначенню відсутні /а.с.111 зв. у т.3/.

Висновок про погодження Проекту відведення відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації надано 01.08.2007 р. за № 634, у якому зазначено, що обмеження на використання земельної ділянки за цільовим призначенням відсутні /а.с.112 у т.3/.

Висновок про погодження проекту відведення Брусилівською райСЕС надано 07.08.2007 р. за № 51, у якому зазначено, що висновок зроблено на підставі, зокрема, експлікації земельних угідь та опису меж та обмежень. Зазначено, що огляд ділянки в натурі проведено комісією у складі, зокрема, представника місцевої ради; що використання земельної ділянки в минулому (протягом останніх ста років) - землі запасу Ставищенської сільської ради, землі сільськогосподарського призначення; що по відношенню до навколишньої території земельна ділянка розміщена на північ на відстані 500 м від траси Київ-Чоп, на південь на відстані 800 м від села Шнурів Ліс; що земельна ділянка по санітарній класифікації, розмірам санітарно-захисної зони у відповідності до СанПІН "Планування та забудова населених місць" не класифікується / а.с.112-113 у т.3/.

Висновок про погодження проекту відведення Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області надано 04.09.2007 р. за № 3921/М-6/1.4-3407, у якому зазначено про можливість використання земельної ділянки згідно цільового призначення /а.с.113-114 у т.3/.

Таким чином, всі вище зазначені компетентні органи, повноваження яких у сфері землеустрою визначались ст.123 Земельного кодексу України, не підтвердили наявність обмежень у використанні господарством "Калина" земельної ділянки для ведення фермерського господарства у 2007 році через наявність режимоутворюючого об'єкта (худобомогильника сибірки) та санітарно-захисної зони навколо нього.

У зв'язку з цим, виконавцем проекту відведення було складено вихідну земельно-кадастрову інформацію, згідно з якою на загальній площі земельних ділянок, що проектувалися до відведення обмеження , а також їх коди - відсутні /а.с.92 у т.3/.

У складі проекту відведення є також акт встановлення та погодження з сусідніми користувачами зовнішніх меж земельної ділянки, складений за участю, зокрема, в.о. начальника Брусилівського районного відділу земельних ресурсів та сільського голови Ставищенської сільської ради Семенченка О.А. - без будь-яких застережень щодо наявності на земельній ділянці будь-якого режимоутворюючого об'єкта.

Судом встановлено, що проект відведення розроблявся щодо двох земельних ділянок з визначеними кадастровими номерами 1820986000:08:000:0049 та 1820986000:08:000:0050.

Проект виготовлений у трьох примірниках : перший - замовнику, другий - Брусилівському районному відділу земельних ресурсів, третій - Ставищенській сільській раді /а.с.90 у т.3/.

Згідно з ч.6 ст.123 ЗК України, ст.9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" в редакції, чинній у 2007 році, та п.10 Порядку № 677 погоджений проект відведення земельної ділянки підлягав державній експертизі, яка проводилась органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Висновок державного експертизи землевпорядної документації від 22.10.2007 р. № 1772 був затверджений начальником Головного управління земельних ресурсів у Житомирській області 22.10.1997 р. з наступними зауваженнями: у вихідній земельно-кадастровій інформації вказати вірно цільове використання земельної ділянки та його код та прикласти обгрунтування сільськогосподарського використання земельних ділянок на не сільськогосподарських угіддях. У зв'язку з цим, проект землеустрою було повернуто на доопрацювання. Виправлення виконані з урахуванням цих зауважень 11.12.2007 р.

Відповідно до ч.3 ст.122 ЗК України та п.11 Порядку № 677 розпорядженням Брусилівської РДА від 25.04.2008 р. № 189 фермерському господарству "Калина" затверджено проект відведення та вирішено передати в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 21,9553 га шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, у справі відсутні докази на підтвердження тих обставин, що будь-якою документацією із землеустрою підтверджувалось наявність обмежень у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням або наявність підстав для їх встановлення.

Відповідно до норм постанови від 22.06.1999 р. № 1109 "Про затвердження Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні" головні санітарні лікарі в межах відповідних адміністративних територій погоджують межі санітарно-захисних зон. На запит апеляційного господарського суду Головним державним санітарним лікарем Брусилівського району листом № 78 від 12.05.2015 р. надано інформацію про те, що погодження місцезнаходження санітарно-захисної зони худобомогильника на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області не надавалось /т.6 а.с.180/.

Листом № 3-00/1045 від 08.05.2015 р. Головне управління Держсанепідемслужби у Житомирській області повідомило, що погодження розміру санітарно-захисної зони для худобомогильника із захоронення решток знищених шляхом спалювання трупів тварин (ВРХ), які загинули від сибірки в 1937-1967 роках, на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області фахівцями Держсанепідслужби Житомирської області не проводилось /т.6 а.с.184/.

Відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину», Правил облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та білтермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України, затверджених наказом Держкомітету ветеринарної медицини України від 27.10.2008 р. № 232, здійснення нагляду за облаштуванням та утриманням діючих (існуючих) худобомогильників покладено на державні органи ветеринарної медицини. Управління ветеринарної медицини в Брусиловському районі фактично не виконувало свої функції з інспекторського контролю відповідно до вищенаведених Правил.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із обґрунтованим висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів враховує, що суду в порядку ст.ст.33-34 ГПК України не надані докази про фактичне місце захоронення решток знищених шляхом спалювання трупів тварин (ВРХ), які загинули від сибірки в 1937- 1967 роках, і що таке місце було одне для всіх захоронень, незалежно від загибелі тварин у різний час протягом цих років. Відсутні достовірні відомості про те, що такий скотомогильник чи санітарно-захисна зона знаходиться в межах земельної ділянки площею 21,9553 га, що є предметом оспорюваного прокурором договору оренди. Створення санітарно-захисної зони навколо хоча би одного худобомогильника у встановленому законом порядку із визначенням її площі на місцевості (в натурі) з відповідними координатами кутів повороту в єдиній державній системі координат за даними документації із землеустрою судом не встановлено, відсутній ветеринарно-санітарний паспорт на худобомогильник як документ визначеної форми, який би містив структуровані дані про окремий небезпечний об'єкт.

Однак з врахуванням доводів позову про те, що на території земель запасу Ставищенської сільської ради в 1937-1967 роках відбулось захоронення решток знищених шляхом спалювання трупів тварин ( ВРХ), які загинули від сибірки на худобомогильнику, суд приймає до уваги вимоги законодавства СРСР, чинного на час виникнення відповідних фактів.

Так, відповідно до п.24 "Ветеринарно-санитарных правил при утилизации, уборки и уничтожения трупов животных и отходов, получаемых при переработке сырых животных продуктов", затверджених Міністерством сільського господарства СРСР 06.04.1951 року (далі - Правила 1951року), трупи тварин залежно від характеру хвороби при неможливості їх утилізації підлягали спаленню, закопуванню на худобомогильниках або знищенню у біотермічних ямах; трупи тварин, що загинули від сибірської виразки, підлягали обов'язковому спаленню. Крім того, Правила 1951 року у п.п.26 та 27 вимагали відведення земельної ділянки для худобомогильника спеціальною комісією у складі представників органів місцевої влади, ветеринарного та санітарного нагляду. Сам худобомогильник мав бути огороджений, відділений ровом глибиною 1,4 м та шириною не менше 1м, а в'їзд до нього обладнаний воротами.

Судом встановлено, що рішенням № 375 виконкому Коростишівської райради депутатів трудящих Житомирської області від 23 вересня 1967 року було накладено карантин по сибірській виразці на випас урочища "Ковбиж" (а не "Шнурів ліс") колгоспу "Дружба" Ставищенської сільської ради, а населені пункти Ставище, Високе, Йосипівку, Костовці та Містечко визначені загрозливою зоною по сибірській виразці у зв'язку із загибеллю однієї телиці.

За умовами карантину було заборонено ввід, вивід, ввіз та вивіз тварин з випасу урочища "Ковбиж" , проїзд транспорту та прогін тварин через урочище "Ковбиж", вивіз заготовлених в урочищі "Ковбиж" торфомінеральних добрив тощо (п.4 цього рішення). Голову сільради та голову колгоспу було зобов'язано провести всі необхідні господарські заходи проти сибірської виразки /а с.55 у т.5/.

У рішенні № 375 від 23.09.1967 р. не вирішено питання щодо порядку та способу знищення трупу загиблої від сибірки тварини та місця розташування худобомогильника для захоронення його решток, якщо після знищення останні залишались.

Рішенням № 451 виконкому Коростишівської райради депутатів трудящих Житомирської області від 30 жовтня 1967 року було знято карантин по сибірській виразці з випасу урочища "Ковбиж" колгоспу "Дружба" Ставищенської сільської ради. Одночасно п.2 цього рішенням зобов'язано голову колгоспу "Дружба" негайно провести впорядкування всіх худобомогильників на території колгоспу /а.с.58 у т.5/.

Таким чином, рішенням № 451 від 30.10.1967 р. підтверджується, що на території колгоспу було декілька худобомогильників, при цьому - невпорядкованих. Однак місця їх розташування - не визначені.

Судом не встановлено, що захоронення трупів тварин чи решток від трупів тварин, що загинули від сибірки, як у 1937, так і в 1967 роках колгосп "Дружба" здійснив саме в урочищі "Шнурів ліс", як про це зазначає в актах обстеження від 21 та 27 січня 2013 року управління ветеринарної медицини у Брусилівському районі, і про що стверджувала третя особа Ставищенська сільська рада.

В свою чергу, наявний в матеріалах справи витяг з каталогу неблагополучних по сибірці пунктів на території Житомирської області 1920-1978 року лише підтверджує загибель в селі Ставище Коростишівського району чотирьох тварин (ВРХ) від сибірської виразки у 1937 та 1967 роках /а.с.59 у т.3/.

Наявний в матеріалах справи витяг з каталогу місць поховань трупів тварин, які загинули від сибірки на території Житомирської області за 1983 рік лише підтверджує , що місцем захоронення чотирьох тварин (ВРХ) від сибірської виразки є село Ставище Коростишівський район, а рік їх загибелі значиться як 1965 рік /а.с.60 у т.3/.

Залучені до матеріалів справи звіти про результати досліджень /а.с.64-68 у т.1/ свідчать лише про те, що у 2012-2013 р.р. при бактеріологічному дослідженні проб грунту з території худобомогильника с.Ставище не виділено збудника сибірки.

Таким чином, як ветеринарно-санітарні карточки за 1971 рік, так і витяги з відповідних каталогів не підтверджують фактичне місце розташування худобомогильника на місцевості, а лише фіксують статистичні дані про кількість загиблих тварин, рік їх загибелі та населений пункт, за яким вівся відповідний статистичний облік.

Крім того, в різних документах (зокрема, у ветеринарно-санітарних карточках за 1971 рік) зазначена різна інформація про кількість тварин, які загинули від сибірки, відстань розташування худобомогильника до населеного пункту, способу його/їх облаштування та місця розташування.

За відсутності первинних документів, які б містили точну і достовірну інформацію про місце похованння залишків тварин (ВРХ), що загинули від сибірки (худобомогильника), не є допустимими доказами за ст.34 ГПК України ні акті обстеження від 27 січня 2013 року, ні ветеринарно-санітарні карточки, ні звіти про результати досліджень, оскільки такі документи не є доказами місцезнаходження худобомогильника, в якому були поховані тварини (ВРХ), що загинули від сибірки, тому не можуть підтвердити у даній справі доводів позивача про фактичне існування таких об'єктів на землях запасу, які передаються в оренду на підставі оспорюваних розпоряджень та договору.

Разом з тим, Радомишльське міжрайонне управління водного господарства листом від 07.11.2014 р. № 03-296 /а.с.216 у т.5/ надало інформацію, що в 1984 році на території Ставищенської сільської ради в урочищі "Шнурів ліс" проводилися роботи по осушенню перезволожених земель. Тобто, згідно вказаної довідки, в урочищі «Шнурів ліс» на території Ставищенської сільської ради високий рівень ґрунтових вод - від 0,2 м. до 0,8 м, а пунктом 25 "Ветеринарно- санитарных правил при утилизации, уборке, и уничтожении трупов животных и отходов, получаемых при переработке сырых животных продуктов", затверджених Міністерством сільського господарства СРСР 06.04.1951 р. та чинних в 1967 році, було встановлено, що худобомогильники та біотермічні ями повинні розташовуватися в місцях з низьким рівнем ґрунтовр.хгвод - не менше 2,5 м від поверхні ґрунту при найбільш високому їх стоянні, у зв'язку з чим інформація про захоронення на території зазначеного урочища решток тварин, які загинули від сибірки, є сумнівною.

Судом встановлено, що на архівному зберіганні також відсутні планово-картографічні матеріали місця розташування худобомогильника сибірки, про що доводять відповіді галузевого архіву ДП "Укркартгеофонд", архівного сектору Брусилівської та Коростишівської РДА та Державного архіву Житомирської області /а.с.45-47, 54 у т.5/.

Відділ Держземагентства у Брусилівському районі підтвердив місце розташування лише одного худобомогильника згідно з планом землекористування колгоспу "Дружба" села Ставище Коростишівського району Житомирської області УРСР , який було складено за матеріалами проектування 1967 року, відповідно до картографічних матеріалів проекту внутрішньогосподарського землекористування, складеного в 1959 році та відкорегованого в 1967 році, погоджено з Коростишівським районним виробничим управлінням сільського господарства 07.12.1967 р. і перенесено в натуру 12.10.1967 р. (додаток № 3,4 схема розташування - а .с.22-25 у т.5/.

Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для висновку про наявність обмежень щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1820986000:08:000:0049 площею 21, 9552 га через її наближеність до скотомогильника.

Матеріалами справи не підтверджується розташування на земельних ділянках з кадастровими номерами 1820986000:08:000:0049 та 1820986000:08:000:0050 худобомогильника із захороненням решток знищених шляхом спалювання трупів тварин (ВРХ), які загинули від сибірки в 1937-1967 роках на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області та встановлення санітарно-захисної зони об'єкта із визначенням її площі на місцевості (в натурі) з відповідними координатами кутів повороту в єдиній державній системі координат.

Відповідно до відомостей Публічної кадастрової карти, яка згідно ст.ст.1, 2, 35, 36 Закону України «Про Державний земельний кадастр» є офіційними відомостями Державного земельного кадастру, площа земельної ділянки з кадастровим номером 1820986000:08:000:0049, яка надана в оренду відповідачеві, - 21, 9552 га, а ділянки кадастровий номер 1820986000:08:000:0050, яка розташована поруч, - 1,5212 га. Координат поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок загальною площею 23,4766 га, які надані фермерському господарству "Калина", наявні в матеріалах справи /а.с.30, 32 у т.5/.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується висновком експертизи за результатами дослідження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 23,4766 га господарству "Калина" для ведення фермерського господарства, розташованої на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району /т.3 а.с. 90-116, т.4 а.с. 34-62/; проектно-технічної документації із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) громадянам-членам фермерського господарства із земель ФГ "Калина" на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області /т.6 а.с. 24-42/, встановлено, що в цих документаціях відсутні будь-які відомості про знаходження худобомогильника із захороненням решток знищених шляхом спалювання трупів тварин (ВРХ), які загинули від сибірки в 1937-1967 роках на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області на земельних ділянках з кадастровими номерами 1820986000:08:000:0049 та 1820986000:08:000:0050.

В технічній документації по інвентаризації лісового фонду, що передається ДП "Брусилівське лісництво АПК" для складання державних актів на право постійного користування землею в адміністративних границях Брусилівського району Житомирської області, також відсутні відомості про знаходження такого худобомогильника і на землях ДП "Брусилівське лісництво АПК".

Судом першої інстанції не надано належної оцінки карті "Існуючий стан використання земельного фонду в розрізі категорії земель", відповідно до якої відображено місцезнаходження худобомогильника поблизу урочища "Шнурів ліс" та межі санітарно-захисної смуги, де проводилось захоронення трупів тварин, які загинули від сибірської виразки.

Згідно текстових документів Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області/т.1 а.с. 162-186/, яка виконана на замовлення Ставищанської сільської ради товариством з обмеженою відповідальністю "Бломінфо-Юкрейн" (надалі - Схема землеустрою Ставищенської сільради) на території сільської ради розташовані худобомогильники /п.2.3. розділу 2 "Існуючий стан використання земель", розділ 5 "Формування обмежень щодо використання земель"/.

Схема землеустрою адміністративно-територіального утворення /області, району, території ради/ - це комплекс текстових і графічних матеріалів, що мають юридичний, технічний, економічний і зміст і наукове обґрунтування проблем, що розглядаються.

Згідно графічного матеріалу "Схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель. Існуючий стан використання земельного фонду в розрізі категорій земель" /надалі - Схема "Існуючий стан використання земельного фонду в розрізі категорій земель"/ , в орієнтовному місці розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 1820986000:08:000:0049 та 1820986000:08:000:0050 розташований худобомогильник, а в графічному матеріалі "Схема землеустрою з техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель. План обмежень використання земель" /надалі - Схема " План обмежень використання земель"/ в орієнтовному місці розташування зазначених земельних ділянок худобомогильник не вказаний.

Відповідно до картографічних матеріалів схеми землеустрою і техніко-економічного обгрунтування використання та охорони земель № НК-БІЮ/05 план обмежень використання земель Ставищенської сільської ради Брусилівського району (2010рік) зазначено місце розташування скотомогильника (додаток № 2, схема розташування). Відповідно до додатків № 1,2,3 виявлено розбіжності щодо фактичного місця розташування скотомогильника на території Ставищенської сільської ради /а с.22 у т.5/.

У технічному завданні на розробку Схеми земель сільської ради від 13.11.2009 р, Ставищанська сільська рада як замовник вимагала від розробника ТОВ "БлюмІнфо-Юкрейн" (м. Київ) перелік та характеристику режимоутворюючих об'єктів, встановлення на них охоронних, санітарних, санітарно-захисних зон та видів обмежень господарської діяльності.

Однак розробник документації не зазначив характеристику кожного з них ( діючий , не діючий , однак існуючий, чи є худобомогильником сибірки), не вирахував їх площу та площу санітарно-захисних зон, не виніс їх фактичні межі в натуру та не закріпив межовими знаками

Позначені на карті-схемі "Існуючий стан використання земельного фонду в розрізі категорій земель" сільської ради худобомогильники, оскільки площу худобомогильників не вирахувано за каталогом координат в ДСК 1963 чи 2000 року, а фактичні межі не винесено в натуру та не закріплено межовими знаками.

Оскільки санітарно-захисна зона всіх худобомогильників за даними розробника документації становить 500 м, а не 1000 м, як це вимагають Правила, суд дійшов висновку, що при розробці Схеми земель сільської ради не використовувались планово-картографічні матеріали минулих років щодо позначення місця розташування худобомогильника сибірки, або інші достовірні джерела щодо цього режимоутворюючого об'єкта.

Крім того, зазначені схеми суперечать іншим картографічним матеріалам у справі. Так, згідно графічного матеріалу "Схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель. Існуючий стан використання земельного фонду в розрізі категорій земель" /надалі - Схема "Існуючий стан використання земельного фонду в розрізі категорій земель"/, в орієнтовному місці розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 1820986000:08:000:0049 та 1820986000:08:000:0050 розташований худобомогильник, а в графічному матеріалі "Схема землеустрою з техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель. План обмежень використання земель" в орієнтовному місці розташування зазначених земельних ділянок худобомогильник не вказаний.

В матеріалах Схеми землеустрою Ставищенської сільради відсутні геодезичні координати меж худобомогильників та будь-яка інша геодезична інформація (інформація про пункти Державної геодезичної мережі, яка включає опис їх центрів, місцезнаходження, значення координат, висот і вимірів, якими вони зв'язані із суміжними геодезичними пунктами), за допомогою якої можливо визначити точне місцерозташування та межі худобомогильника.

Викликаний в порядку ст.30 ГПК України спеціаліст ТОВ "Бломінфо-Юкрейн" надавав суду першої інстанції пояснення, що нанесення на карту - схему "Існуючий стан використання земельного фонду в розрізі категорій земель" двох позначень "скотомогильник", а також "сміттєзвалище" зроблено за завданням замовника - Ставищенської сільської ради. Однак межі санітарно - захисних зон навколо цих режимоутворюючих об'єктів на землях Ставищенської сільської ради з відповідними координатами кутів повороту в єдиній державній системі координат не визначались, оскільки такі роботи не були передбачені у технічному завданні на розробку проекту землеустрою.

Оскільки санітарно-захисна зона всіх худобомогильників за даними розробника документації становить 500 м, а не 1000 м, як це вимагають Правила, суд дійшов висновку, що при розробці Схеми земель сільської ради не використовувались планово-картографічні матеріали минулих років щодо позначення місця розташування худобомогильника сибірки, або інші достовірні джерела щодо цього режимоутворюючого об'єкта.

У зв'язку з цим, суд повністю відхилив як необгрунтовані доводи третьої особи Ставищенської сільської ради про те, що карта - схема " Існуючий стан використання земельного фонду в розрізі категорій земель" Схеми земель сільської ради підтверджує місце розташування худобомогильника сибірки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи, що позначення "скотомогильник" та межі санітарно-захисних зон худобомогильників визначені в матеріалах Схеми землеустрою Ставищенської сільради без будь-яких досліджень та суперечать іншим матеріалам справи, зокрема - матеріалам державної експертизи проекту землеустрою ділянки 2007 року щодо відведення фермерському господарству «Калина» земельної ділянки за кадастровими номерами 1820986000:08:000:0049 та 1820986000:08:000:0050, а також - даним Державного земельного кадастру, про що вже зазначено вище. За даними Державного земельного кадастру на час вирішення спору земельна ділянка обліковується як така, що надана для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення (Класифікація видів цільового призначення земель , затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 N 548 ).

Оскільки наявними у справі доказами не підтверджувалось фактичне місце захоронення решток знищених шляхом спалювання 4-х трупів тварин (ВРХ), які загинули від сибірки в 1937- 1967 роках, і картографічні матеріали у справі є суперечливими, колегією суддів була призначена судова земельно-технічна експертиза.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 651/15-41 від 07.04.2015 р. /надалі - висновок експертизи/ встановлено наступне /т.6 а.с.152-164/.

По першому питанню: фактичне місцезнаходження об'єкту - худобомогильника із захороненням решток знищених шляхом спалювання трупів тварин (ВРХ), які загинули від сибірки в 1937-1967 роках на території Ставшценської сільської ради Брусилівського району Житомирської області на земельних ділянках з кадастровими номерами 1820986000:08:000:0049 та 1820986000:08:000:0050, наданою на дослідження документацією із землеустрою не підтверджується.

По другому питанню: встановлення санітарно-захисної зони об'єкта із визначенням її площі на місцевості (в натурі) з відповідними координатами кутів повороту в єдиній державній системі координат наданою на дослідження документацією із землеустрою не підтверджується.

У зв'язку з тим, що в наданій на дослідження документації із землеустрою відсутня геодезична інформація щодо меж худобомогильника із захороненням решток знищених шляхом спалювання трупів тварин (ВРХ), які загинули від сибірки в 1937-1967 роках на території Ставшценської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, не вбачається можливим провести дослідження та надати висновок на питання чи поширюється санітарно-захисна зона даного худобомогильника на земельні ділянки з кадастровими номерами 1820986000:08:000:0049 та 1820986000:08:000:0050.

Відповідно, не вбачається можливим визначити площу санітарно-захисної зони худобомогильника із захороненням решток знищених шляхом спалювання трупів тварин на місцевості (в натурі) з відповідними координатами кутів повороту в єдиній державній системі координат та не вбачається можливим визначити, чи розташовані в межах санітарно-захисної зони худобомогильника із захороненням решток знищених шляхом спалювання трупів тварин (ВРХ), які загинули від сибірки в 1937-1967 роках на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, земельні ділянки, відведені в оренду фермерському господарству "Калина".

У висновку зазначено, що дослідження було проведено методом аналізу наявної в складі судової справи документації із землеустрою з подальшим співставленням отриманих результатів з положеннями нормативно-правових та нормативно-технічних актів в галузі землеустрою, а також методом аналізу законодавства у сфері ветеринарної медицини з подальшим співставленням встановлених вимог з результатами обстеження в натурі (на місцевості) об'єкту дослідження.

Оцінюючи наявні у справі документи в їх сукупності відповідно до ст.ст.34, 43 ГПК України, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки існування худобомогильника на землях запасу за межами населених пунктів, призначених відповідачами для передачі в оренду, не спростоване, тому використання земельних ділянок в межах санітарно-захисних зон для ведення фермерського господарства суперечитиме чинному законодавству.

На таких оцінках обставин справи ґрунтується рішення суду першої інстанції про визнання недійсним умови п.26 договору оренди землі від 18.05.2010 р. про те, що обмеження щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням відсутні.

Суд першої інстанції зазначив, що попри те, що у Державному земельному кадастрі відсутні зареєстровані відомості про обмеження у її використанні, документацією із землеустрою, а саме Схемою земель сільської ради, затвердженою 15.10.2010 р., підтверджується наявність на землях запасу за межами населених пунктів декілька режимоутворюючих об'єктів, навколо яких в силу закону встановлюються санітарно-захисні зони.

Отже, такий висновок суду першої інстанції не узгоджується з іншим висновком суду в оскаржуваному рішенні, коли суд повністю відхилив як необгрунтовані доводи третьої особи Ставищенської сільської ради про те, що карта - схема " Існуючий стан використання земельного фонду в розрізі категорій земель" Схеми земель сільської ради підтверджує місце розташування худобомогильника сибірки.

Колегія суддів вважає, що матеріали справи свідчать про існування режимоутворюючих об'єктів на території Ставищенської сільської ради.

Однак матеріалами справи також підтверджено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1820986000:08:000:0049 та 1820986000:08:000:0050 не перебувають у санітарно-захисній зоні худобомогильника сибірки. Тому відсутні підстави для висновку, що використання цих земельних ділянок для ведення фермерського господарства суперечитиме Земельному кодексу України, Закону України від 06.04.2000 р. "Про захист населення від інфекційних хвороб" та Закону України від 24.02.1994 р. "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

Суду не надані належні та допустимі доказів про наявність обмежень щодо передачі земельної ділянки в оренду, і матеріалами справи не підтверджується розташування на земельних ділянках з кадастровими номерами 1820986000:08:000:0049 та 1820986000:08:000:0050 - худобомогильника або санітарно-захисної смуги/зони із захороненням решток знищених шляхом спалювання трупів тварин (ВРХ), які загинули від сибірки в 1937-1967 роках на території Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області та встановлення санітарно-захисної зони об'єкта із визначенням її площі на місцевості (в натурі) з відповідними координатами кутів повороту в єдиній державній системі координат.

Зокрема, у висновку експерта зазначено, що в наданих на дослідження матеріалах наявні інші текстові та картографічні матеріали щодо місць розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 1820986000:08:000:0049 та можливого розташування худобомогильника, щодо якого поставлені питання №№ 1, 2 /т.2 а.с.54- 71, т.3 а.с.85-88, 117-123, т. 4 а.с.79, 80, т.5 а.с.23-26, 91/, але ці матеріали не є документацією із землеустрою в розумінні ст.1 Закону України "Про землеустрій", оскільки ними не передбачено будь-яких заходів спрямованих на використання та охорону земель. Ці матеріали можуть мати юридичні наслідки в тому чи іншому випадку тільки у складі відповідної документації із землеустрою, види якої передбачені законодавством.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області в частині визнання недійсним договору оренди землі від 18.05.2010 р. підлягає скасуванню, оскільки висновки, викладені в ньому, в цій частині не відповідають обставинам справи. За відсутності підстав для визнання договору недійсним, колегія суддів приймає рішення про відмову у задоволенні такої позовної вимоги прокурора.

Судові витрати розподіляються з урахуванням прийнятого рішення відповідно до норм ст.49 ГПК України. Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відповідно до 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Колегія суддів, приймаючи рішення про відмову у позові, керується нормами ст..49 ГПК України та роз'ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України у п.4.6. постанови № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України». Тому судові витрати не підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення; апеляційну скаргу відповідача фермерського господарства "Калина" задоволити. Рішення господарскього суду Житомирської області від 16.09.2014 р. у справі №906/443/13 скасувати в частині визнання недійсним на майбутнє договору оренди, укладеного 18 травня 2010 року Брусилівською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Калина", зареєстрованого Брусилівським районним відділом Житомирської регіональної філії Державного підприємства "Центру ДЗУК" у Державному реєстрі земель 19 травня 2010 року за № 04102050007, за яким в оренду передано земельну ділянку (кад. № 1820986000:08:000:0049) загальною площею 21,9553 га за межами населеного пункту Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.2 резолютивної частини), а також - в частині стягнення з Брусилівської районної державної адміністрації в дохід Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору (п.3 резолютивної частини рішення).

В решті рішення господарського суду Житомирської області від 16.09.2014 р. у справі № 906/443/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 906/443/13 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.