Справа № 2а/1570/2803/2011
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2015 року 15 год. 22 хв. м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М
секретар судового засідання Філіппова Ю.В.
за участю сторін:
представника позивача - Нестерович О.П.(по довіреності);
представника відповідача - Кириленко А.В. (по довіреності)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" до державної податкової інспекції у місті Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, суд,-
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа №2а/1570/2803/2011 за позовом комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" до державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2011 року №0000231701, №0000062310 та №0000072310.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року (т.3 а.с.119-125), яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року (т.3 а.с.161-172), адміністративний позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області державної податкової служби № 0000231701 від 22.03.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи найманих працівників на 7715,7 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 1928,93 гривень; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
На зазначені судові рішення відповідачем подана касаційна скарга та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2015 року (т.3 а.с.214-217) касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" задоволено частково; постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року у справі №2а/1570/2803/2011 в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2011 року № 0000062310 та № 0000072310 скасовано та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року у справі №2а/1570/2803/2011 залишено без змін.
Після касаційного розгляду вказана адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду за вхідним номером № 5944/15 та відповідно до автоматичного розподілу, справу передано судді Корой С.М.
Ухвалою суду від 12.03.2015 року адміністративну справу №2а/1570/2803/2011 за позовом комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" до державної податкової інспекції у місті Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2011 року №0000062310, №0000072310 прийнято суддею до свого провадження та призначено її до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державною податковою інспекцією у місті Южному Одеської області проведено планову виїзну перевірку комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, за результатом якої податковим органом складено акт № 34/5/23-1008/26134519 від 04.03.2011 року, яким встановлено порушення позивачем: п.п.5.2.1, 5.2.8 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено, зокрема, заниження податку на прибуток всього у сумі 61895 грн.; п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 13548 грн.; п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого додатковому нарахуванню підлягає 7715,70 грн..
На підставі складеного за результатами перевірки акта відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення від 22.03.2011 року № 0000231701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи найманих працівників на загальну суму 9644,63 грн., у тому числі, за основним платежем - 7715,7 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1928,93 грн.; податкове повідомлення-рішення від 22.03.2011 року № 0000062310, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16935грн., у тому числі, за основним платежем - 13548 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3387 грн.; податкове повідомлення-рішення від 22.03.2011 року № 0000072310, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності на загальну суму 77368,75, у тому числі, за основним платежем - 61895 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15473,75 грн.
Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 22.03.2011 року № 0000062310, № 0000072310, прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню, з огляду на наступне.
В частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, позивач, посилаючись на п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначає, що відповідно до зазначених положень чинного законодавства КП теплових мереж "Южтеплокомуненерго" було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку, що були сплачені у квітні та травні 2009 року при придбанні товарів з метою використання у межах господарської діяльності.
Зокрема, як вказує позивач, підставою для зменшення податкового кредиту у квітні 2009 року на суму 11575 грн. відповідач в акті перевірки визначив інформацію щодо контрагента ПП «Сервіс-Актив», за якою державна реєстрація контрагента скасована 27.05.2010 року; інформація про основні засоби, в періоді, що перевірявся відсутня, щодо директора та бухгалтера в одній особі, порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.205 КК України «фіктивне підприємство». Посилаючись на цю інформацію, як стверджує позивач, відповідач дійшов висновку, що у ПП «Сервіс-Актив» були відсутні необхідні умови для проведення господарської діяльності, що свідчить про те, що платник податку мав лише намір одержувати податкову вигоду за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності; укладений договір між позивачем та ПП «Сервіс-Актив» не був спрямований на настання правових наслідків, а отримані документи щодо господарської операції складені з порушенням закону, і видані накладні не мають юридичної сили.
В свою чергу, обґрунтовуючи неправомірність визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, останній у позові зазначає, що позивачем було надано до перевірки копії документів, що стосуються господарської операції позивача з ПП «Сервіс-Актив», та підтверджують факт здійснення цієї господарської операції та правомірність включення сум до податкового кредиту по ПДВ, а саме: договір купівлі-продажу труб на загальну суму 69450 грн., банківська виписка, податкові накладні, видаткова накладна, прибутковий ордер. Також, позивач зазначає, що до перевірки були надані довідки про списання ТМЦ зі складу, довідки про видачу труб зі складу службі механіків за період з травня 2009 року по січень 2011 року, які свідчать про реальне оприбуткування придбаних труб у ПП «Сервіс-Актив», їх використання в господарській діяльності позивача та наявність залишків на складі. При цьому, як вказує позивач, оригінали зазначених документів були вилучені на підставі постанови слідчого від 14.10.2010 року «Про проведення виїмки» в рамках карної справи №010212010000005, що підтверджується протоколом виїмки.
Разом з цим, у позові зазначається, що крім факту порушення карної справи відповідач в акті перевірки не вказав про наслідки проведення слідства, про наявність рішення суду, що набрало законної сили за цією справою, яке б мало містити підтвердження про укладення договору без мети настання юридичних наслідків, по проведення безтоварної операції.
Окрім того, позивач зазначає, що підставою для зменшення податкового кредиту у травні 2009 року на суму 1973 грн. відповідач визначив інформацію щодо контрагента ПП «Альянс-ЛВД», за якою останнього визнано банкрутом, із зазначенням того, що на момент перевірки виявлено розбіжності, оскільки у ПП «Альянс-ЛВД» не включило до податкових зобов'язань у травні 2009 року суму ПДВ у розмірі 1973 грн.
В свою чергу, як зазначається у позові, КП теплових мереж "Южтеплокомуненерго" придбав у ПП «Альянс-ЛВД» товари для використання в господарській діяльності згідно переліку, що визначений у рахунку-фактурі, які оприбутковані відповідно до прибуткового ордеру, та надав відповідачу до перевірки оригінали документів, які підтверджують факт здійснення цієї господарської операції та правомірність включення сум до податкового кредиту по ПДВ, а саме: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, банківську виписку про списання грошових коштів в оплату придбаних товарів, а також надав копію свідоцтва № 100097119 про реєстрацію платника податку на додану вартість, згідно якого ПП «Альянс-ЛВД» зареєстровано платником ПДВ з 09.02.2008 року.
При цьому, позивач стверджує, що Закон України «Про податок на додану вартість» не визначає відповідальність платника податків за порушення законодавства його контрагентом, оскільки платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб. Також, позивач зазначає, що відповідач в акті перевірки не спростував той факт, що на момент здійснення господарських операцій ПП «Сервіс-Актив», ПП «Альянс-ЛВД» перебували на обліку як платники податку на додану вартість та мали право виписувати податкові накладні відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, на думку позивача, відповідач безпідставно та всупереч вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», посилаючись лише на порушення цього Закону з боку контрагентів позивача, встановив порушення позивачем вимог податкового законодавства та у зв'язку з цим безпідставно встановив завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні 2009 року на суму 11575 грн. та у травні на суму 1973 грн.
В частині нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, у позові зазначається, що підставою для здійснення відповідачем висновку про порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат у зв'язку із включенням до складу витрат вартості придбаних у ПП «Сервіс-Актив» матеріалів, в акті зазначено те, що позивач не надав жодного належного документу, який би підтверджував фактичну поставку товару, а саме: відвантажувальні документи, документи на перевезення товару, технічну документацію та інші допоміжні документи.
Однак, на думку позивача, вимога про надання таких документів суперечить п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки валові витрати підтверджуються документами податкового обліку, а не технічними та іншими документами.
При цьому, позивач вказує про надання до перевірки копій документів, що стосуються господарської операції позивача з ПП «Сервіс-Актив», та підтверджують факт здійснення цієї господарської операції та правомірність включення сум до валових витрат, посилаючись на ті ж самі документи, що надавались до перевірки в частині правомірності формування податкового кредиту.
Окрім того, позивач зазначає, що відповідач в обґрунтування висновку про порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у акті зазначив про завищення валових витрат у зв'язку із включенням до складу таких витрат вартості придбаних послуг у ФОП ОСОБА_3 на суму 48630 грн. та у ФОП ОСОБА_4 на суму 31500 грн.
Так, у позові зазначається, що в частині завищення валових витрат у зв'язку із придбанням послуг у ФОП ОСОБА_3, відповідач вказує, що по наданим до перевірки актам прийому-здачі робіт не має можливості зробити висновок стосовно об'єктів (адрес ділянок) на яких виконувались дані види робіт, ким виконувались дані види робіт, відсутні дані подорожніх листів, в талонах замовника не зазначено пробіг екскаватора та показання спідометрів.
В свою чергу, позивач посилається на те, що на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до валових витрат у зв'язку із придбанням у ФОП ОСОБА_3 послуг, до перевірки були надані: господарський договір, укладений між ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) та позивачем (Замовник), згідно якого Виконавець передає в тимчасове платне користування Замовнику будівельну техніку разом із оператором; талони замовника та акти виконаних робіт (акти здачі-прийому робіт), акти про проведення робіт. Як стверджує позивач, кожен факт користування спеціальною технікою підтверджується актами здачі-прийому робіт, з вказівкою про час та вартість виконаних робіт; місце проведення робіт підтверджується талонами замовника та актами про проведення робіт, що обов'язково складаються за кожним фатом проведення ремонтних аварійних та профілактичних робіт.
Водночас, як вказує позивач, в обґрунтування висновку щодо завищення позивачем валових витрат у зв'язку із включенням до складу цих витрат вартості придбаних у ФОП ОСОБА_4 послуг, відповідач зазначає, що по наданим до перевірки актам немає можливості зробити висновок стосовно змісту та обсягів проведеної господарської операції, а саме, стосовно повного найменування та видів наданих послуг, також в актах відсутні реквізити Замовника та Виконавця, код ЄДРПОУ та ідентифікаційний номер.
Позивач посилається на те, що на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до валових витрат у зв'язку із придбанням у ФОП ОСОБА_4 послуг, до перевірки були надані: господарський договір від 01.01.2009 року, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_4 по обслуговуванню комп'ютерної техніки та програмного забезпечення, акти виконаних робіт, які складались щомісячно за результатами виконаних робіт, що були передбачені договором. При цьому, як стверджує позивач, законодавство не визначає обов'язкової форми акту виконаних робіт, в яких має бути відображено реквізити замовника та виконавця, код ЄДРПОУ та ідентифікаційний номер.
На думку позивача, зазначені вище документи на виконання господарських операцій із ФОП ОСОБА_3 та у ФОП ОСОБА_4 складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні».
Крім того, позивач зазначає, що відповідач в акті перевірки не вказав в чому полягають порушення позивача, тобто яким чином останній порушив вимоги податкового законодавства, а, отже, на думку позивача, відповідач безпідставно, всупереч вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановив завищення валових витрат за перевіряємий період у зв'язку із включенням до складу валових витрат позивачем вартості придбаних у ПП «Сервіс-Актив», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 товарів та послуг, внаслідок чого, відповідачем неправомірно нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток.
Щодо визначеного відповідачем порушення п.п.5.2.8. п.5.2. ст.5, ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивачем у 1-му кварталі 2010 року віднесено до складу валових витрат сумнівну (безнадійну) заборгованість у розмірі 302754 грн., що призвело до завищення валових витрат у сумі 191884 грн., позивач у своєму позові зазначає, що згідно наданих до перевірки документів, станом на 01.01.2010 року існувала заборгованість у розмірі 191884 грн., що виникла у 2009 році. При цьому, у 1 кварталі 2010 року сума заборгованості у розмірі 191884 грн. перевищила 90 денний термін затримки, внаслідок чого у лютому та березні 2010 року були направлені претензії, які отримані боржниками в першому кварталі 2010 року та відповідей на них не надано. Таким чином, позивач вважає, що при складанні декларації за 1 квартал 2010 року у позивача були наявні всі умови, передбачені законодавством та податковим роз'ясненням для включення сумнівної заборгованості до складу валових витрат, а отже відповідачем безпідставно, всупереч вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безпідставно завищено валові витрати за 1 квартал 2010 року на суму 191844 грн. у зв'язку з включенням до складу валових витрат суми сумнівної заборгованості.
Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.2 а.с.7-12), в яких зазначив, що вимоги позивача, викладені в адміністративному позові є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, по суті встановлених порушень п.п.5.2.1, п.п.5.2.8 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9. п.5.3. ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження податку на прибуток у запереченнях на позов відповідач, зокрема зазначив, що в порушення зазначених вимог позивачем до складу валових витрат віднесено витрати оплату послуг екскаваторів, наданих ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 48630 грн., згідно актів прийому-здачі робіт (надання послуг). При цьому, у наданих до перевірки актах міститься посилання на договір, але договору про надання послуг між позивачем та ФОП ОСОБА_3 до перевірки надано не було, а по наданим до перевірки актам немає можливості зробити висновки стосовно об'єктів (адрес ділянок), на яких виконувались дані види робіт, ким конкретно виконувались дані види робіт, відсутні дані подорожніх листів; в талонах замовника не зазначено пробіг екскаваторів та показання спідометрів.
Також, на думку відповідача, в порушення вказаних вимог позивачем до складу валових витрат неправомірно віднесено витрати на оплату послуг, наданих ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 31500 грн., згідно актів прийому-здачі робіт (надання послуг), оскільки по наданим до перевірки актам немає можливості зробити висновок стосовно найменування та видів наданих послух, вартості кожного виду послуг, а також в актах відсутні реквізити Замовника та Виконавця, а саме, юридичні адреси, код ЄДРПОУ та ідентифікаційний номер.
Водночас, у запереченнях відповідач посилається на те, що позивачем не було надано до перевірки жодних належних документів, які б підтверджували фактичну поставку товарів ПП «Сервіс-Актив», а саме: відвантажувальних документів, документів на перевезення товарів, технічних допоміжних документів, сертифікатів якості на поставлений товар. Відповідач також посилається на те, що 27.05.2010 року скасовано державну реєстрацію контрагента, на те, що основні засоби за даними декларації з податку на прибуток за період, що підлягав перевірці у ПП «Сервіс-Актив» - відсутні. Як вказує відповідач, виявлені порушення позивачем податкового законодавства виникли у зв'язку із тим, що укладений договір між позивачем та ПП «Сервіс-Актив» не був спрямований на настання правових наслідків, а тому всі первинні документи, що отримані від ПП «Сервіс-Актив» складені з порушенням закону; видані накладні не мають юридичної сили і доказовості, тобто витрати на придбання послуг від ПП «Сервіс-Актив» не можуть бути віднесені позивачем до складу валових витрат за період, що перевірявся.
По суті встановленого порушення щодо безпідставного віднесення у 1-му кварталі до складу валових витрат сумнівної (безнадійної) дебіторської заборгованості по послугам теплопостачання, наданим фізичним та юридичним особам, відповідач, посилаючись на положення п.1.25 ст.1, п.5.2.8 п.5.2 ст.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у своїх запереченнях зазначає, що станом на 01.01.2010 року по КП теплових мереж "Южтеплокомуненерго" значилась заборгованість по послугам теплопостачання юридичним особам в сумі 191884 грн. Протягом липня 2009 року на адресу боржників були направлені претензії на загальну суму 39300,40 грн., та протягом лютого та березня 2010 року були направлені претензії на загальну суму 152583,56 грн. При цьому, відповідач зазначає, що позивачем лише 30.06.2010 року до Господарського суду Одеської області були направлені позовні заяви про стягнення з юридичних осіб заборгованості за послуги теплопостачання та штрафних санкцій; при цьому, позовні заяви по СПД ОСОБА_5, СПД ОСОБА_6, ПП «Товіс» та ГО «Червоний хрест» на загальну 7118,40 грн. взагалі до суду подані не були, оскільки дані суб'єкти господарської діяльності погасили свою заборгованість протягом 2 кварталу 2010 року.
Таким чином, на думку відповідача, позивачем було завищено суму валових витрат у загальній сумі 191884 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 року - 191884 грн.
Щодо порушення позивачем п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач зазначив, що в порушення вказаних вимог позивачем включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ПП «Сервіс-Актив» та ПП «Альянс-ЛВД», оскільки всі податкові накладні, виписані ПП «Сервіс-Актив» та ПП «Альянс-ЛВД» є такими, що не відповідають вимогам Закону, і відповідно не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ. Таким чином, відповідач посилаючись на те, що ПП «Сервіс-Актив» та ПП «Альянс-ЛВД» не було включено до складу податкових зобов'язань суми ПДВ всього у розмірі 13548 грн., які позивач включив до податкового кредиту, зазначає, що відсутній факт надмірної сплати ПДВ, і отже позивач не має право на формування податкового кредиту.
Отже, посилаючись на обґрунтованість висновків за актом перевірки та правомірність прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень, відповідач вважає позовні вимоги неправомірними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи судом встановлено, що під час апеляційного провадження, у зв'язку із реорганізацією, судом було замінено державну податкову інспекцію у місті Южному Одеської області Державної податкової служби на правонаступника - Державну податкову інспекцію у місті Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області (т.3 а.с.154).
Представник позивача у судовому засіданні 25.05.2015 року позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, у письмових поясненнях до позову від 09.04.2015 року (т.4 а.с.22-25) та зважаючи на надані до суду докази.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.05.2015 року заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що позивач знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у місті Южному Одеської області, та у період, за який проводилась перевірка, позивач був зареєстрований, зокрема, як платник податку на прибуток та як платник податку на додану вартість, що підтверджується п.2.4.1, п.2.4.2 п.2.4. акту перевірки, а також не заперечувалось сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 05.02.2011 року №9, від 18.02.2011 року №20, виданих ДПІ у місті Южному Одеської області, згідно з п.75.1 ст.75, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання співробітниками ДПІ у м. Южному Одеської області проведена планова виїзна перевірка комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ 26134519) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року.
За результатами вказаної перевірки державною податковою інспекцією у місті Южному Одеської області складено акт № 34/5/23-1008/26134519 від 04.03.2011 року (т.1 а.с.29-65, т.2 а.с.57-59, 63-97), яким встановлено порушення КП ТМ "Южтеплокомуненерго" вимог: п.п.5.2.1, 5.2.8 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено, зокрема, заниження податку на прибуток всього у сумі 61895 грн.; п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 13548 грн.; п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого додатковому нарахуванню підлягає 7715,70 грн.
До вказаного акту перевірки були складені відповідні розрахунки фінансових санкцій із відображенням суми грошового зобов'язання (податку) за відповідний період та застосованого розміру штрафних (фінансових) санкцій (т.1 а.с.26-28, т.2 а.с.60-62.), а також додатки до акту перевірки (реєстри кореспонденції рахунків, реєстри суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини у перевіряємий період та довідка про загальну інформацію щодо КП ТМ "Южтеплокомуненерго") (т.1 а.с.66-79, т.2 а.с.27-35, 36-41).
При цьому, як зазначається в акті, КП ТМ "Южтеплокомуненерго" проінформоване про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 26.1.2011 року №2, яке вручено директору ОСОБА_7; направлення на проведення перевірки вручено 07.02.2011 року під розписку головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_8, наказ на проведення перевірки вручено 26.01.2011 року директору ОСОБА_7 Перевірка проводилась у присутності директора КП ТМ "Южтеплокомуненерго" та головного бухгалтера підприємства.
Судом встановлено, що на вказаний акт перевірки КП ТМ "Южтеплокомуненерго" подало до державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області заперечення від 11.03.2011 року № 1-10/1012 (т.1 а.с.80-83, т.2 а.с.98-101), за розглядом яких ДПІ у м. Южному Одеської області надано відповідь від 18.03.2011 року № 4401/10/23-1009 (т.1 а.с.84-90, т.2 а.с.102-108), в якій зазначено, висновки акту є обґрунтованими та залишаються без змін.
На підставі вищезазначеного акту перевірки, враховуючи дані розрахунків грошових зобов'язань та штрафних санкцій до акту перевірки № 34/5/23-1008/26134519 від 04.03.2011 року, ДПІ у м. Южному Одеської області прийняті:
- податкове повідомлення-рішення № 0000231701 від 22.03.2011 року, яким КП ТМ "Южтеплокомуненерго" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи найманих працівників у розмірі 7715,7 грн. - за основним платежем та в розмірі 1928,93 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.23, т.2 а.с.54);
- податкове повідомлення-рішення № 0000062310 від 22.03.2011 року, яким КП ТМ "Южтеплокомуненерго" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 13548 - за основним платежем та в розмірі 3387 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.24, т.2 а.с.55);
- податкове повідомлення-рішення № 0000072310 від 22.03.2011 року, яким КП ТМ "Южтеплокомуненерго" визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності в розмірі 61895 - за основним платежем та в розмірі 15473,75 - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.25, т.2 а.с.56).
Не погодившись з висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив вищевказані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Южному Одеської області в судовому порядку, звернувшись із вказаним адміністративним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Як вже зазначено судом, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.02.2015 року залишено без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року у справі №2а/1570/2803/2011 в частині скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Южному Одеської області державної податкової служби № 0000231701 від 22.03.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи найманих працівників на 7715,7 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 1928,93 гривень, у зв'язку з чим, зважаючи на вимоги даної ухвали Вищого адміністративного суду України, судом при новому розгляді справи розглядаються позовні вимоги лише в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2011 року № 0000062310 та № 0000072310, та відповідно, надається оцінка встановленим в акті перевірки порушенням з боку позивача лише в частині заниження податку на прибуток на суму 61895 грн. та в частині заниження податку на додану вартість всього на суму 13548 грн.
Стосовно прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 22.03.2011 року №0000062310, яким КП ТМ "Южтеплокомуненерго" визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято у зв'язку із встановленням в акті перевірки порушень п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 13548 грн.
Так, відповідач у п.3.2.2 «Податковий кредит» акту перевірки зазначає, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року встановлено його завищення всього на суму 13548 грн., у тому числі за квітень 2009 року на суму 11575 грн., за травень 2009 року на суму 1973 грн.
Обґрунтовуючи наявність даних порушень, відповідач в акті перевірки зазначає, що до перевірки позивачем було надано: копію договору від 02.04.2009 року №02/04, укладеного із ПП «Сервіс-Актив» (код ЄДРПОУ 36044634), предметом якого є поставка металопрокату на загальну суму 69450,00 грн., у тому числі сума ПДВ - 11 575,00 грн.; копії видаткової накладної від 15.042009 року та податкових накладних: №141 від 02.04.2009 року на загальну суму 10000,00 грн., у т.ч. сума ПДВ 1666,67 грн.; №146 від 10.04.2009 року на загальну суму 46000,00 грн., у т.ч. сума ПДВ 7666,67 грн.; №149 від 15.04.2009 року на загальну суму 13450,00 грн., у т.ч. сума ПДВ 2241,67 грн.
При цьому, як зазначається в акті перевірки, бухгалтерські та податкові документи щодо взаємовідносин КП ТМ «Южтеплокомуненерго» з контрагентом ПП «Сервіс-Актив» не надані для перевірки, оскільки вони були вилучені співробітниками СВ УМВС України на Одеській залізниці на підставі постанови від 14.10.2010 р., що засвідчується протоколом виїмки б/н від 11.11.2010 року. Згідно із поясненнями головного бухгалтера КП ТМ „Южтеплокомуненерго", під час вилучення копії вищезазначених документів залишені не були, та станом на дату початку проведення перевірки документи суб'єкту господарювання не повернуті.
Водночас, в акті перевірки зазначається, що згідно постанови СВ УМВС України на Одеській залізниці від 14.10.2010 року, в провадженні СВ УМВС України знаходиться кримінальна справа №01021201000005, яка порушена за ознаками злочину, передбаченого ч.1,2 ст.205 КК України. В ході розслідування карної справи встановлено, що громадянину ОСОБА_9 невстановленими особами було запропоновано за винагороду зареєструвати на своє ім'я ПП «Сервіс-Актив», при цьому сам ОСОБА_9 став фактичним власником та директором ПП «Сервіс-Актив», але намірів на здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства він не мав; невстановлені особи запропонували йому підписати документи, які необхідні для реєстрації підприємства, але ніяких фінансово-господарських документів він не підписував та де знаходяться ці документи йому невідомо.
Як вказується у акті, згідно бази даних ДПІ у Приморському районі м. Одеси «АІС РПП» стан платника ПП «Сервіс-Актив» - «припинено» (відомості про скасування державної реєстрації № 15561170006033085 від 27.05.2010).
Також, в акті зазначається, що основні засоби за даними декларації з податку на прибуток за період, що підлягає перевірці у ПП "Сервіс-Актив" відсутні; чисельність працюючих згідно довідки по формі 1-ДФ 1 особа. Фактично, згідно податкової звітності у ПП "Сервіс-Актив" відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, а саме: відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про те, що платник податку мав лише намір одержувати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.
Як вбачається зі змісту акту перевірки виявлені порушення податкового законодавства, виникли у зв'язку із тим, що укладений договір між КП ТМ «Южтеплокомуненерго» та ПП "Сервіс-Актив" не був спрямований на настання правових наслідків, а тому всі первинні документи, що отримані від КП ТМ «Южтеплокомуненерго» складені з порушенням закону, видані податкові накладні не мають юридичної сили і доказовості, тобто податкові накладні, отримані від ПП "Сервіс-Актив" не можуть бути віднесені КП ТМ «Южтеплокомуненерго» до складу податкового періоду, що перевірявся.
Таким, як зазначається в акті перевірки в порушення пп.7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», КП ТМ «Южтеплокомуненерго» безпідставно збільшено податковий кредит на суму податку на додану вартість в розмірі 11575 грн. за квітень 2009 року.
Крім того, відповідач в акті перевірки зазначає, що у травні 2009 року КП ТМ «Южтеплокомуненерго» включило до реєстру отриманих податкових накладних податкову накладну №435 від 05.05.2009 на суму 11838 грн., у тому числі ПДВ 1973 грн., отриману від ПП «Альянс-ЛВД» (код ЄДРПОУ 35674559).
При цьому, у акті зазначається, що згідно даних ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, провести зустрічну перевірку ПП «Альянс-ЛВД» з питань правових взаємовідносин з КП ТМ «Южтеплокомуненерго» немає можливості, оскільки стан платника податку - «визнано банкрутом». Згідно податкової інформації «Система автоматизованого співставлення податкових в'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що по ПП «Альянс-ЛВД» на момент перевірки наявні розбіжності по системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а саме ПП «Альянс-ЛВД» не включено до податкових зобов'язань у травні 2009 суму ПДВ у розмірі 1973,00 грн., яку КП ТМ «Южтеплокомуненерго» включило до податкового кредиту.
Отже, як вказується в акті, внаслідок встановлення розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, неможливістю проведення зустрічних перевірок по факту підтвердження включення вищевказаних сум до складу податкових зобов'язань підприємствами-постачальниками, момент виникнення податкових зобов'язань у продавця ПП «Альянс-ЛВД» підтвердити не має можливості.
Таким чином, в порушення вимог пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», КП ТМ «Южтеплокомуненерго» завищено податковий кредит за травень 2009 року на суму 1973 грн.
Суд не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2011 року №0000062310 та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій позивача з його контрагентами, їх товарність, а також зв'язок з господарською діяльністю позивача, та правомірність включення позивачем спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту, зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно п.4 довідки про загальну інформацію по КП ТМ «Южтеплокомуненерго» (т.2 а.с.36-41), основним видом діяльності позивача за КВЕД є: 40.30.0 - постачання пари та гарячої води.
Судом встановлено, що здійснюючи свою господарську діяльність КП ТМ "Южтеплокомуненерго" (Покупець) уклало із ПП "Сервіс-Актив" (Продавець) договір № 02/04 від 02.04.2009 року (т.1 а.с.91-92, т.2 а.с.109), відповідно до якого Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця і установити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар; найменування, кількість та ціна якого вказуються в специфікації в Додатку 1, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1 Договору). Сума вказаного договору складає 69450 грн. в т.ч. ПДВ - 11575 грн. (п.2.1 Договору). Товар відповідно до договору вважається поставленим Продавцем та отриманим Покупцем з моменту його фактичної доставки і оформлення Продавцем відповідних документів (п.3.2 Договору). Строк дії договору визначений строком виконання зобов'язань кожної із сторін (п.9 Договору).
Відповідно до специфікації від 02.04.2009 року, яка є додатком №1 до договору від 02.04.2009 року №02/04 (т.1 а.с.93, т.2 а.с.110), товаром, що поставляється згідно вказаного договору є труби
В обґрунтування фактичності здійснення господарської операції відповідно до вищевказаного договору №02/04 від 02.04.2009 року, позивачем надано до суду в копіях: видаткову накладну від 15.04.2009 року №1504/01 на товар - труби (т.1 а.с.94, т.2. а.с.111), за якою уповноважений представник позивача за довіреністю отримала товар; прибутковий ордер №60 за ТФ №М-4 (т.1 а.с.95, т.2 а.с.112), який підтверджує облік матеріальних цінностей, які надходять від постачальників та за яким на підприємстві позивача 15.04.2009 року оприбутковано придбаний у ПП "Сервіс-Актив" товар - труби; податкові накладні від 02.04.2008 року № 141 на суму 10000 гривень (у тому числі ПДВ - 1666,67 гривень) , від 10.04.2009 року № 146 на суму 46000 гривень (у тому числі ПДВ - 7666,67 гривень), від 15.04.2009 року № 149 на суму 13450 гривень (у тому числі ПДВ - 2241,67 гривень) (т.1 а.с.96-98, т.2 а.с.113-115), отримані від постачальника товару - ПП "Сервіс-Актив", які також підтверджують факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання товару та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Як вказано позивачем у позовній заяві та не спростовувалось відповідачем, за наслідками проведеної господарської операції, позивачем було сплачено кошти його контрагенту за поставлений товар.
Вищевказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента ПП "Сервіс-Актив" та як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану вартість у розмірі 11575 грн. по вказаним податковим накладним віднесена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у квітні 2009 року.
При цьому, на підтвердження використання товару, придбаного за договором №02/04 від 02.04.2009 року, позивачем надано до суду у копіях: довідки про списання матеріалів (ТМЦ) КП ТМ «Южтеплокомуненерго» із зазначенням у них відомостей стосовно того, де саме придбані товари використовувались, відомостей щодо номерів та дат актів списання ТМЦ та щодо номерів та дат актів установки труб, даних щодо найменування труб, відомостей щодо залишку труб на складі станом на 01.01.2011 року та довідку про видачу труб зі складу КП ТМ «Южтеплокомуненерго» на службу механіка по періодам, в якій відображені дані щодо передачі труб зі складу у відповідній кількості із зазначенням періодів, в яких це відбувалось (т.1 а.с.99-101, т.2 а.с.116-118). Вказані документи у своїй сукупності свідчать оприбуткування придбаного у контрагента товару (труб) на підприємстві позивача та про їх фактичне використання у господарській діяльності позивача.
Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивачем придбавалися товари у ПП «Альянс-ЛВД», на підтвердження чого позивачем було надано до суду в копіях: видаткову накладну № РН-435 від 15.05.2009 року на поставку товарів (цемент глиноземний, шамотний порошок, мертель МШ28, глина вогнетривка, магнезит каустичний, магній хлористий кристалічний, азбест хризотилів А6, тощо) згідно якої уповноважений представник позивача за довіреністю отримала товар; рахунок-фактуру №474 від 05.05.2009 року на оплату товару; прибутковий ордер №73 за ТФ №М-4, який підтверджує облік матеріальних цінностей, які надходять від постачальників та за яким на підприємстві позивача 15.05.2009 року оприбутковано придбаний у ПП «Альянс-ЛВД» товар; податкову накладну №435 від 15.09.2009 року на суму 11838 грн., в тому числі ПДВ 1973 грн., отриману від постачальника товару - ПП «Альянс-ЛВД», яка також підтверджує факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання товару та дає право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (т.1 а.с.105-108, т.2 а.с.122-125).
Позивачем, в свою чергу, на підтвердження належності здійснення його контрагентом господарської операції із постачання товару, за наслідком проведення якої позивач відніс спірні суми до складу податкового кредиту, було надано до суду копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ПП «Альянс-ЛВД» (т.1 а.с.109, т.2 а.с.126).
Як вказано позивачем у позовній заяві та не було спростовано відповідачем, за наслідками проведеної господарської операції, позивачем було сплачено кошти його контрагенту за поставлений товар.
Вказана вище податкова накладна, належним чином оформлена, була отримана позивачем від його контрагента ПП «Альянс-ЛВД» та як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану вартість у розмірі 1973 грн. по вказаній податковій накладній віднесена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у травні 2009 року.
Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України «Про податок на додану вартість», ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон Про бухгалтерський облік).
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.
Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.
Відповідно до п.7.1 ст.7 вказаного ЗУ «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування податкового кредиту) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені пп.а) - пп.и).
Згідно п.п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Відповідно до абз.1 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід додати, що Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованим в Мінюсті України 23.06.1997 року за № 233/2037 (в редакції на час видачі спірних податкових накладних), з урахуванням положень пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 вказаного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У підпункті 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону (який діяв на час формування податкового кредиту) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.
Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, надані податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури та інші супутні бухгалтерські та первинні документи, які досліджені судом.
При цьому, слід зазначити, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2015 року, якою справу №2а/1570/2803/2011 в частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, визначено, окрім іншого, наступне: "… Судами попередніх інстанції встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП "Сервіс-Актив" (продавець) був укладений договір, відповідно до умов якого продавець взяв на себе зобов'язання поставити товар згідно специфікації (металопрокат (труби)), а покупець прийняти та оплатити зазначений товар.
Колегія суддів зазначає, що порушення кримінальної справи відносно інших осіб не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки норма частини четвертої ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб.
Посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента основних фондів та недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про невчинення господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.
Відмовляючи у задоволенні позову, судами безпідставно залишено поза увагою наявні у матеріалах справи документи, які підтверджують подальше використання придбаних товарів, оскільки транспортною документацією має підтверджуватися надання послуг з перевезення, а не з придбання товарів…».
Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст.227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Таким чином, висновки податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача необхідного трудового ресурсу, складських приміщень та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності не беруться судом до уваги, оскільки дані висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємств укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.
Також, безпідставними є посилання в акті перевірки на порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва відносно інших осіб, як на підтвердження висновків акту перевірки стосовно того, що укладений договір між позивачем та ПП «Сервіс-Актив» не був спрямований на настання правових наслідків, а тому всі первинні документи, що отримані від ПП «Сервіс-Актив» складені з порушенням закону; видані накладні не мають юридичної сили і доказовості.
З цього приводу суд вважає за необхідне додатково зазначити, що відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до приписів ч.4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст. 72 КАС України).
При цьому, з боку відповідача не надано будь-яких матеріалів кримінальної справи, вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності контрагента або позивача, їх посадових осіб.
Враховуючи відсутність вироку по вказаній кримінальній справі, що набрав законної сили, сам по собі факт порушення кримінальної справи, не може бути безперечним та належним доказом того, що укладений договір між позивачем та ПП «Сервіс-Актив» не був спрямований на настання правових наслідків.
В свою чергу, відтворений в акті перевірки позивача зміст показів керівника ПП «Сервіс-Актив» не є самостійною та достатньою підставою для невизнання юридичної значимості первинних документів та податкового кредиту, а отже наведені в акті перевірки доводи ДПІ з цього приводу не можуть братися до уваги в якості належного та допустимого доказу вчинення позивачем порушень податкового законодавства та недійсності самої угоди.
Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Відповідачем під час розгляду справи не спростовано того, що позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість та були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридичні особи.
Також, стосовно посилання відповідача в акті перевірки на те, що за результатом опрацювання відхилень, встановлених системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, між сумами податкових зобов'язань ПП «Альянс-ЛВД» та податкового кредиту позивача на дату написання акту існують розбіжності з вищеназваним контрагентом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.
Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснюють контролюючі органи.
Разом з цим, слід зазначити, що будь-яке автоматизоване співставлення не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов'язань, а тому така інформація щодо автоматизованого співставлення не може бути у справі належним доказом наявності порушення податкового законодавства з боку позивача як платника податку.
З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги твердження перевіряючи в акті перевірки щодо підстав висновку про завищення позивачем податкового кредиту, через те що ДПІ не знаходить підтвердження податковими зобов'язаннями контрагента, оскільки невиконання податкових зобов'язань контрагентами позивача не може бути підставою для застосування відповідальності до позивача.
При прийнятті рішення суд враховує положення ст. 244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Разом з цим, при розгляді справи суд також враховує і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.
Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі "Булвес" АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".
З огляду на викладене, враховуючи приписи ч.5 ст.227 КАС України та положення діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд вважає, що позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання товару від контрагентів-постачальників - ПП "Сервіс-Актив", ПП «Альянс-ЛВД» та їх подальше використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем неправомірно зменшено позивачу податковий кредит у квітні та травні 2009 року на загальну суму 13548 грн., та як наслідок безпідставно встановлено заниження КП ТМ «Южтеплокомуненерго» податку на додану вартість за вказані періоди на суму 13548 грн., у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 22.03.2011 року №0000062310, яким КП ТМ "Южтеплокомуненерго" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 22.03.2011 року № 0000072310, яким КП ТМ "Южтеплокомуненерго" визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток, суд зазначає наступне.
Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п.5.2.1, 5.2.8 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено, зокрема, заниження податку на прибуток всього у сумі 61895 грн. Вказані висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані наступним.
Так, у розділі 3.1 «Податок на прибуток» акту перевірки зазначається, що проведеною перевіркою відображеного показника за 2-4 квартали 2009 року, за 1-4 квартали 2010 року встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» всього у сумі 80130 грн., у тому числі, за 2 квартал 2009 року на суму 4500 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 10950 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 9240 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 12500 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 4500 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 4500 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 33940 грн.
Як вказує відповідач в акті перевірки, до перевірки були надані акти прийому-здачі робіт (надання послуг), укладені із СПД ОСОБА_3 При цьому, у наданих до перевірки актах міститься посилання на договір, але договору про надання послуг між позивачем та ФОП ОСОБА_3 до перевірки надано не було, а по наданим до перевірки актам немає можливості зробити висновки стосовно об'єктів (адрес ділянок), на яких виконувались дані види робіт, ким конкретно виконувались дані види робіт, відсутні дані подорожніх листів; в талонах замовника не зазначено пробіг екскаваторів та показання спідометрів. Послуги, зазначені у актах прийому-здачі робіт (надання послуг) в сумі 48630 грн. були віднесені до складу валових витрат відповідних періодів.
Таким чином, зважаючи на викладене, як зазначається в акті перевірки, в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем завищено валові витрати всього на суму 48630 грн., у тому числі: за 3 квартал 2009 року на суму 6450 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 4740 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 8000 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 29440 грн.
Також, як вказано в акті перевірки, до перевірки були надані акти прийому-здачі робіт (надання послуг), укладені із СПД ОСОБА_4 на загальну суму 31500 грн., та договір від 01.01.2009 року на надання послуг, однак, по наданим до перевірки актам немає можливості зробити висновок стосовно змісту та обсягів проведеної господарської операції, а саме, стосовно повного найменування та видів наданих послух, вартості кожного виду послуг; в актах відсутні реквізити Замовника та Виконавця, а саме, юридичні адреси, код ЄДРПОУ та ідентифікаційний номер. Послуги, зазначені у актах прийому-здачі робіт (надання послуг) в сумі 31500 грн. були віднесені до складу валових витрат відповідних періодів.
Зважаючи на викладене, як зазначається в акті перевірки, в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем завищено валові витрати всього на суму 31500 грн., у тому числі: за 2 квартал 2009 року на суму 4500 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 4500 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 4500 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 4500 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 4500 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 4500 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 4500 грн.
Крім того, в акті перевірки зазначається, що проведеною перевіркою відображеного показника за 2-4 квартали 2009 року, за 1-4 квартали 2010 року встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.10 Декларацій «витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин» всього на суму 17670 грн., а саме: у 2 кварталі 2009 року на суму 3031 грн., у 3 кварталі 2009 року на суму 4794 грн., у 4 кварталі 2009 року на суму 293 грн., у 1 кварталі 2010 року на суму 145 грн., у 2 кварталі 2010 року на суму 5743 грн., у 3 кварталі 2010 року на суму 3664 грн.
Встановлюючи порушення в цій частині, відповідач в акті перевірки зазначає, що до перевірки було надано копію договору від 02.04.2209 року №02/04, укладеного із ПП "Сервіс-Актив" на поставку металопрокату (труб) на загальну суму 69450 грн., у тому числі ПДВ - 11575 грн., копії видаткової накладної від 15.042009 року та податкових накладних: №141 від 02.04.2009 року на загальну суму 10000,00 грн., у т.ч. сума ПДВ 1666,67 грн.; №146 від 10.04.2009 року на загальну суму 46000,00 грн., у т.ч. сума ПДВ 7666,67 грн.; №149 від 15.04.2009 року на загальну суму 13450,00 грн., у т.ч. сума ПДВ 2241,67 грн.
При цьому, у вказаній частині порушення відповідачем відображені ті ж самі підстави щодо завищення позивачем валових витрат на загальну суму 17670 грн., у зв'язку із включенням до складу валових витрат вартості придбаних у ПП «Сервіс-Актив» товарів, що й відображені у п.3.2.2 «Податковий кредит» акту перевірки в частині завищення податкового кредиту за квітень 2009 року на суму 11575 грн. по ПП «Сервіс-Актив».
Також, відповідач в акті перевірки зазначає, що проведеною перевіркою показників, відображених у рядку 05.3 Декларацій «врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості» за період з 01.04.2009 по 31.12.2010 року у сумі 302754 грн. встановлено завищення задекларованих суб'єктом показників у рядку 05.3 всього на суму 191884 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року на суму 191884 грн.
Доходячи висновку про порушення позивачем вимог п.п.5.2.8 п.5.2 ст.5, ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку із завищенням валових витрат у 1 кварталі 2010 року на суму 191884 грн., відповідач в акті перевірки зазначає, що станом на 01.01.2010 року по КП теплових мереж "Южтеплокомуненерго" значилась заборгованість по послугам теплопостачання юридичним особам в сумі 191884 грн. Протягом липня 2009 року на адресу боржників були направлені претензії на загальну суму 39300,40 грн., та протягом лютого та березня 2010 року були направлені претензії на загальну суму 152583,56 грн. Факт отримання претензій боржниками СПД ОСОБА_10 та ПП «Товіс» не доведений. При цьому, відповідач зазначає, що позивачем лише 30.06.2010 року до Господарського суду Одеської області були направлені позовні заяви про стягнення з юридичних осіб заборгованості за послуги теплопостачання та штрафних санкцій; позовні заяви по СПД ОСОБА_5, СПД ОСОБА_6, ПП «Товіс» та ГО «Червоний хрест» на загальну 7118,40 грн. взагалі до суду подані не були, оскільки дані суб'єкти господарської діяльності погасили свою заборгованість протягом 2 кварталу 2010 року. Також, як зазначається в акті, до перевірки були надані ухвали Южного міського суду та виконавчі листи щодо стягнення заборгованості з фізичних осіб, яка була створена в розмірі 110869,92 грн.
Суд не погоджується з вказаними висновками відповідача, які викладені в акті перевірки, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2011 року №0000072310, виходячи з наступного.
Як вже зазначено судом, згідно п.4 довідки про загальну інформацію по КП ТМ «Южтеплокомуненерго» (т.2 а.с.36-41), основним видом діяльності позивача за КВЕД є: 40.30.0 - постачання пари та гарячої води.
З матеріалів справи вбачається, що здійснюючи господарську діяльність КП ТМ «Южтеплокомуненерго» уклало договір від 15 листопада 2008 року із ФОП ОСОБА_11 (т.1 а.с.132, т.2 а.с.153). Згідно умов даного договору ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) надає у тимчасове платне користування (оренду) КП ТМ «Южтеплокомуненерго» (Замовнику) будівельну техніку разом із оператором (п.1 Договору). Вид будівельної техніки, строки використання, вартість та інші умови користування предметом договору визначаються за домовленістю сторін та відображаються у актах виконаних робіт. Передача будівельної техніки відбувається за заявкою Замовника з метою виконання робіт, необхідних для проведення аварійних, планових, профілактичних робіт на магістралях теплопостачання. Вартість використання (оренди) будівельної техніки визначається з розрахунку відпрацьованих машино-годин та відображається в актах виконаних робіт (п.2, п.3, п.4 Договору). Даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2009 року. Договір автоматично продовжує свою дію на наступний рік, якщо жодна сторін не заявить про розірвання договору за 1 місяць до закінчення строку дії цього договору.
На підтвердження виконання даного договору та фактичності проведених господарських операцій по отриманню послуг від ФОП ОСОБА_3 позивачем надано до суду у копіях:
- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) із зазначенням видів робіт, які були проведені (послуги екскаваторів із відображенням їх даних), кількість відпрацьованих машино-годин, вартість послуг (з урахуванням ПДВ);
- талони замовника (КП ТМ «Южтеплокомуненерго») до подорожніх листів на замовлення техніки у ФОП ОСОБА_3;
- акти, складені комісією у складі головного інженера, керівника служби експлуатації, начальника дільниці аварійно-відновних робіт (АВР) та затверджені директором КП ТМ «Южтеплокомуненерго» ОСОБА_7 із зазначенням у них відомостей щодо проведення ремонтних робіт на відповідних ділянках теплотраси. При цьому, у кожному з таких актів зазначені місця проведення робіт, конкретні ділянки теплотрас, на яких проводились ремонтні роботи, види та перелік ремонтних робіт, дата проведення робіт;
- звіти про проведення гідравлічних випробовувань на герметичність теплових мереж м. Южного, затверджені директором КП ТМ «Южтеплокомуненерго».
Вказані вище документи містяться в матеріалах справи у томі 1 на а.с.133-209 та у томі 2 на а.с.154-228.
Також, як встановлено судом, КП ТМ «Южтеплокомуненерго» (Замовник) уклало з ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) договір б/н від 01.01.2009 року (т.1 а.с.110, т.2 а.с.127-128), за яким Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт по супроводженню програмного комплексу і комп'ютерної мережі на підприємстві Замовника, перелік яких наведено у самому договорі. Даний договір діє строком з 01.01.2009 року по 31.06.2009 року, та у випадку, якщо хоча б одна із сторін за 1 місяць не попередить іншу про закінчення строку дії договору, то він вважається пролонгованим (п.1 Договору). Замовник розраховується з виконавцем кожного місяця протягом строку дії договору на підставі акту виконаних робіт; вартість робіт по щомісячному обслуговуванню складає 1500 грн. буз ПДВ; розрахунок проводиться не пізніше 15 числа місяця, який є наступним за розрахунковим (п.2 Договору).
На підтвердження правомірності віднесення спірних сум до складу валових витрат по господарським операціям із ФОП ОСОБА_4 позивачем надано до суду у копіях: акти здачі-прийому робіт (надання послуг) із зазначенням вартості робіт згідно договору від 01.01.2009 року (т.1 а.с.111-131, т.2 а.с.129-150); звіт про наявність обчислювальної техніки на підприємстві позивача станом на 01.01.2010 року (т.2 а.с.151-152), в якій відображаються зокрема, наявність ЕОМ та їх найменування.
Вартість послуг, зазначених у актах прийому-здачі робіт (надання послуг) була віднесена до складу валових витрат підприємства відповідних періодів.
Окрім цього, як вже встановлено судом, здійснюючи свою господарську діяльність КП ТМ "Южтеплокомуненерго" (Покупець) уклало із ПП "Сервіс-Актив" (Продавець) договір № 02/04 від 02.04.2009 року (т.1 а.с.91-92, т.2 а.с.109) на постачання товару. При цьому, докази, які були надані позивачем на підтвердження виконання даного договору в межах спірних господарських операцій, судом досліджені та описані у даному рішенні в частині порушення позивачем вимог пп.7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті завищення податкового кредиту за квітень 2009 року на суму 11575 грн. по ПП «Сервіс-Актив».
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи позивачем було віднесено до складу валових витрат сумнівну (безнадійну) заборгованість по послугам теплопостачання, наданим юридичним особам за 1 квартал 2010 року у розмірі 191884 грн.
На підтвердження віднесення спірних сум до валових витрат у деклараціях з податку на прибуток підприємства за перевіряємий період (т.1 а.с.210-228, т.2 а.с.229-242), з боку позивача до суду були надані копії листів-претензій, направлених до божників - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в яких зазначалось про наявність заборгованості перед позивачем згідно укладених договорів та містились вимоги щодо проведення оплати цієї заборгованості (т.1 а.с.229-243).
Вирішуючи питання щодо правомірності віднесення позивачем спірних сум до складу валових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час віднесення спірних сум до валових витрат), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час віднесення спірних сум до валових витрат) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Зі змісту наведених норм права вбачається, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.
Як вже зазначалось судом, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2015 року, якою справу №2а/1570/2803/2011 в частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, визначено, окрім іншого, наступне: "…Судами попередніх інстанції встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП "Сервіс-Актив" (продавець) був укладений договір, відповідно до умов якого продавець взяв на себе зобов'язання поставити товар згідно специфікації (металопрокат (труби), а покупець прийняти та оплатити зазначений товар.
Колегія суддів зазначає, що порушення кримінальної справи відносно інших осіб не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки норма частини четвертої ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб.
Посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента основних фондів та недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про невчинення господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.
Відмовляючи у задоволенні позову, судами безпідставно залишено поза увагою наявні у матеріалах справи документи, які підтверджують подальше використання придбаних товарів, оскільки транспортною документацією має підтверджуватися надання послуг з перевезення, а не з придбання товарів…».
Також, у вказаному рішенні Вищого адміністративного суду України зазначається, що: «…Крім того, суди попередніх інстанцій погодилися із висновками податкового органу про завищення задекларованих КП ТМ "Южтеплокомуненерго" валових витрат на підставі понесених ним витрат на оплату послуг екскаваторів, наданих СПД ОСОБА_3 До такого ж висновку прийшли і суди щодо господарських операцій позивача з СПД ОСОБА_4 на підставі договору обслуговування комп'ютерної техніки.
В даному випадку колегія суддів зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що акти здачі-прийняття робіт по вказаним операціям не містять, зокрема, даних, що даються змогу ідентифікувати осіб, не підтверджуються матеріалами справи…
Разом з тим, встановлено, що у травні 2009 року позивачем включено до реєстру отриманих податкових накладних податкову накладну № 435 від 05.05.2009 року на суму 11838 грн. (у т.ч. ПДВ - 1973грн.), видану ПП "Альянс-ЛВД", яке визнано в подальшому банкрутом та зазначену суму податку на додану вартість до податкових зобов'язань 2009 року ним не включено.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. У даному випадку судам необхідно було врахувати, що зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту…».
Відповідно до ч.5 ст.227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
В частині порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку із завищенням валових витрат в періоді, що перевірявся на суму 17670 грн. по ПП «Сервіс-Актив», суд зазначає, що у вказаній частині порушення відповідачем відображені ті ж самі підстави щодо завищення позивачем валових витрат на загальну суму 17670 грн., у зв'язку із включенням до складу валових витрат вартості придбаних у ПП «Сервіс-Актив» товарів, що й відображені у п.3.2.2 «Податковий кредит» акту перевірки в частині завищення податкового кредиту за квітень 2009 року на суму 11575 грн. по ПП «Сервіс-Актив». Водночас, як вже зазначено судом, на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до валових витрат, позивачем були надані ті ж самі докази, які досліджені судом та описані у даному рішенні в частині порушення позивачем вимог пп.7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті завищення податкового кредиту за квітень 2009 року на суму 11575 грн. по ПП «Сервіс-Актив».
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи приписи ч.5 ст.227 КАС України та положення діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, оскільки суд дійшов висновку, що позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання товарів від контрагента-постачальника - ПП "Сервіс-Актив" та їх подальше використання у власній господарській діяльності, зважаючи на період, за який позивачу встановлено заниження податку на прибуток, яке визначено у податковому повідомленні-рішенні від 22.03.2011 року № 0000072310, суд вважає, що відповідачем неправомірно зменшено позивачу валові витрати на загальну суму 14006 грн., та як наслідок безпідставно встановлено заниження КП ТМ «Южтеплокомуненерго» податку на прибуток на суму 3501,50 грн. (14006 грн. х 25%).
В частині завищення позивачем валових витрат на суму 48630 грн. по господарським операціям із СПД ОСОБА_3 та на суму 31500 грн. по господарським операціям із СПД ОСОБА_4, суд зазначає, що при визначенні позивачу суми заниження податку на прибуток у податковому повідомленні-рішенні від 22.03.2011 року № 0000072310 брався до уваги не весь період, за який в акті перевірки відображені порушення.
При цьому, зважаючи на встановлені судом обставини, враховуючи приписи ч.5 ст.227 КАС України та положення діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд зазначає наступне.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Позивачем на підтвердження обґрунтованості включення спірних сум до валових витрат підприємства, були надані отримані від його контрагентів належним чином оформлені акти виконаних робіт, та інші супутні бухгалтерські та первинні документи, відповідно до укладених договорів, які підтверджують отримання позивачем робіт (послуг) від контрагентів та їх подальше використання в межах здійснення господарської діяльності позивача.
При цьому, як зазначено у рішенні ВАСУ, висновки судів попередніх інстанцій про те, що акти здачі-прийняття робіт по вказаним операціям не містять, зокрема, даних, що даються змогу ідентифікувати осіб, не підтверджуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання від його контрагентів послуг (робіт) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності позивача.
Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у висновку акту перевірки та у розрахунку штрафних (фінансових санкцій) при встановлені заниження позивачем податку на прибуток за 4 квартал 2009 року зазначено суму 6319 грн., однак, як встановлено судом, згідно розділу 3.1 «Податок на прибуток» акту перевірки, загальна сума податку на прибуток за вказаний період у зв'язку із завищенням КП ТМ "Южтеплокомуненерго" валових витрат становить лише 2383,25 грн. Водночас, за 3 квартал 2009 року згідно розділу 3.1 «Податок на прибуток» акту перевірки встановлено завищення позивачем валових витрат на загальну суму 15744 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 3936 грн. В свою чергу, сума заниження позивачем податку на прибуток за 4 квартал 2009 року у розмірі 6319 грн. виходить при арифметичному складанні сум заниження податку на прибуток за 3 і 4 квартали 2009 року. Однак, відповідачем загальну суму заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 6319 грн. визначено у висновку акту перевірки та у розрахунку штрафних (фінансових) санкцій саме за 4 квартал 2009 року, що не відповідає фактичним даним.
Таким чином, зважаючи на період, за який позивачу встановлено заниження податку на прибуток, яке визначено у податковому повідомленні-рішенні від 22.03.2011 року № 0000072310, суд вважає, що відповідачем неправомірно зменшено позивачу валові витрати на загальну суму 19190 грн. по господарським операціям із СПД ОСОБА_3 та на суму 22500 грн. по господарським операціям із СПД ОСОБА_4, та як наслідок безпідставно встановлено заниження КП ТМ «Южтеплокомуненерго» податку на прибуток на загальну суму 4797,50 грн. (19190 грн. х 25%) по СПД ОСОБА_3 та на загальну суму 5625 грн. (22500 грн. х 25%) по СПД ОСОБА_4
В частині порушення позивачем вимог п.п.5.2.8 п.5.2 ст.5, ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку із завищенням валових витрат у 1 кварталі 2010 року на суму 191884 грн. суд зазначає наступне.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2015 року, якою справу №2а/1570/2803/2011 в частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, визначено, окрім іншого, що: «…Судами попередніх інстанцій встановлено, що КП ТМ "Южтеплокомуненерго" у І кварталі 2010 року віднесено до складу валових витрат сумнівну (безнадійну) дебіторську заборгованість по послугам теплопостачання, наданим фізичним і юридичним особам.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили лише з доводів, викладених в акті перевірки, зокрема з не підтвердження фактів отримання претензій боржниками та наявності виконавчих листів щодо стягнення заборгованості. Однак в матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких суд встановив відповідні обставини, що призвело до неправильно її вирішення в цій частині позовних вимог…».
Зважаючи на встановлені судом обставини, враховуючи приписи ч.5 ст.227 КАС України та положення діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 цього Закону.
Згідно з п.п.12.1.1. п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює, що платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:
а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;
б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;
в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).
Наказом ДПА України від 11 липня 2003 № 346 затверджено Узагальнююче податкове роз'яснення щодо застосування пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
Якщо платник податку здійснює урегулювання сумнівної заборгованості на підставі абзацу "б" підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334, то в цьому випадку право на збільшення валових витрат виникає тільки за умови обов'язкового надсилання претензії до покупця. У цьому разі право на збільшення валових витрат виникає у податковому періоді, на який припадає остання з таких подій:
а) закінчення дев'яностого календарного дня з моменту граничного строку погашення заборгованості, передбаченого договором;
б) отримання від покупця згоди про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або неотримання відповіді на претензію протягом строків, які встановлені розділом ІІ "Досудове врегулювання господарських спорів" Господарського процесуального кодексу України від 6 листопада 1991 року № 1798-XII.
Отже, однією із умов для включення заборгованості до складу валових витрат є затримка сплати компенсації більше 90 календарних днів, направлення претензії та неотримання відповіді на претензію.
Так, як зазначає позивач та встановлено судом з матеріалів справи, станом на 01.01.2010 року по КП теплових мереж "Южтеплокомуненерго" значилась заборгованість по послугам теплопостачання юридичним особам в сумі 191884 грн., що виникла у 2009 році. Протягом липня 2009 року на адресу боржників були направлені претензії на загальну суму 39300,40 грн., та протягом лютого та березня 2010 року були направлені претензії на загальну суму 152583,56 грн. (т.1 а.с.229-245).
При цьому, як зазначає позивач, у 1 кварталі 2010 року сума заборгованості в розмірі 191884 грн. перевищила 90-денний термін затримки, внаслідок чого і були направлені претензії, які отримані боржниками у 1-му кварталі 2010 року та відповідей на них надано не було.
В свою чергу, під час розгляду справи представниками відповідача не було спростовано належними доказами факт отримання боржниками СПД ОСОБА_10 та ПП «Товіс» претензій та факт ненадання з боку останніх відповідей на ці претензії.
За таких обставин суд погоджується із твердженням позивача, що при складанні декларації за 1 квартал 2010 року у позивача були наявні підстави, які передбачені податковим законодавством для включення сумнівної (безнадійної) заборгованості до складу валових витрат, оскільки була наявна затримка в оплаті заборгованості у розмірі 191884 грн., яка склала більше 90 календарних днів, були направлені претензії та не отримано відповіді на претензії.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем безпідставно встановлено завищення позивачем валових витрат за 1 квартал 2010 року на суму 191884 грн. у зв'язку із включенням до складу валових витрат суми сумнівної заборгованості, та як наслідок безпідставно встановлено заниження позивачем податку на прибуток на суму 47971 грн. (191844 грн.х25%).
Отже, внаслідок безпідставного встановлення відповідачем завищення позивачем валових витрат, у періоді, що перевірявся, суд вважає, що відповідачем неправомірно нараховано позивачу податок на прибуток у розмірі 61895 грн., з яких: суму у розмірі 4797,5 грн. - по СПД ОСОБА_3; суму у розмірі 5625 грн. - по СПД ОСОБА_4; суму у розмірі 3501,50 грн. - по ПП «Сервіс-Актив» та суму у розмірі 47971 грн. (по сумнівній (безнадійній) заборгованості).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.03.2011 року № 0000072310, яким КП ТМ "Южтеплокомуненерго" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток є протиправним та підлягає скасуванню.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого статтею 71 частини 2 КАС України покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, не надав до суду беззаперечних та переконливих доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, що призвели до заниження податку на додану вартість та до заниження податку на прибуток, а отже не довів правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 22.03.2011 року №0000062310 та №0000072310 є протиправними та підлягають скасуванню, у зв'язку з чим позовні вимоги комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 227, 254, 255 КАС України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Комунального підприємства теплових мереж "Южтеплокомуненерго" до державної податкової інспекції у місті Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2011 року №0000062310, №0000072310 - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Южному Головного управління Міндоходів в Одеській області від 22.03.2011 року №0000062310, №0000072310.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Уразі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 02.06.2015 року.
Суддя С.М.Корой
.
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.06.2015 |
Оприлюднено | 05.06.2015 |
Номер документу | 44502243 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні