Постанова

від 13.08.2009 по справі 48/126

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/126

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.08.2009                                                                                           № 48/126

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:            Вербицької О.В.

          Буравльова С.І.

 при секретарі:           Горголь І.С.

 За участю представників:

 позивача - Коріненко Т.С. (дов. від 10.04.2009 року, б/н) (дов. від 23.01.2009 року, б/н);

Салабай М.І. (наказ від 26.12.2007 року № 114);

 відповідача - Комарницька О.Б. (дов. від 19.05.2009 року № 388);

третьої особи: Негода О.А. (дов. від 16.03.2009 року № 01-129-12);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Національної спілки художників України та Фонду державного майна України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 08.04.2009

 у справі № 48/126 (суддя Сулім В.В.)

 за позовом                               Добродійної патріаршої фундації /місійне товариство/ Патріарха Володимира Української Православної Церкви - Київського патріархату

 до                                                   Фонду державного майна України

 третя особа           Національна спілка художників України

 про                                                   визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від 31.03.2004 р. № 642 та Свідоцтва про право власності від 02.04.2004 р. № П-697

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.04.2009 року у справі № 48/126 за позовом Добродійної патріаршої фундації /місійне товариство/ Патріарха Володимира Української Православної Церкви – Київського патріархату (далі – позивач, Добродійна патріарша фундація) до Фонду державного майна України (далі – відповідач), за участю третьої особи - Національна спілка художників України (далі – третя особа), про визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від 31.03.2004 року № 642 та Свідоцтва про право власності від 02.04.2004 року № П-697, позов задоволено повністю: визнано недійсним наказ Фонду державного майна України від 31.03.2004 року № 642 “Щодо передачі художніх майстерень Київської організації НСХУ у власність Національної спілки художників України”; стягнуто з Державного бюджету України на користь Добродійної патріаршої фундації /місійне товариство/ Патріарха Володимира Української Православної Церкви – Київського патріархату державне мито у розмірі 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, Національна спілка художників України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог третя особа зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, ст. 21 Закону України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки”, Постанову Кабінету Міністрів України “Про передачу нерухомого майна творчим спілкам”, Постанову верховної Ради України “Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України”, ст.ст. 33, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2009 року апеляційну скаргу Національної спілки художників України було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 30 хв. 09.06.2009 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, Фонд державного майна України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції порушено та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме, ст. 21 Закону України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки”, Постанову Кабінету Міністрів України “Про передачу нерухомого майна творчим спілкам”, п. 5 Декрету Кабінету міністрів України “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2009 року апеляційну скаргу Фонду державного майна України було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 30 хв. 09.06.2009 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року, відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 13.08.2009 року.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2009 року строк розгляду апеляційних скарг, що подані у справі № 48/126, продовжено на один місяць.

Добродійна патріарша фундація надала письмовий відзив на апеляційні скарги відповідача та третьої особи, в якому спростовує наведені в них доводи та просить в задоволені апеляційних скарг Фонду державного майна України  та Національної спілки художників України відмовити, а спірне рішення від 08.04.2009 року залишити без змін.

13.08.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в судовому засіданні розглянуто письмове клопотання представника Національної спілки художників України про припинення провадження у справі № 48/126, у зв'язку із тим, що 27.01.2009 року третьою особою укладено договір з Оленчиним Ростиславом Богдановичем про відступленням права вимоги, пов'язаної з відшкодуванням Добродійною патріаршою фундацією, будь-якими іншими третіми особами або їх правонаступникам (правонаступниками), збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); майнової шкоди, заподіяної Національній спілці художників України внаслідок неправомірного розпорядження майном (знесення, знищення), належним Національній спілці художників України - творчими майстернями Київського творчо-виробничого об'єднання “Художник” Художнього фонду УРСР (художні майстерні Київської організації Національної спілки художників України). Таким чином, оскільки майнові права третьої особи щодо нерухомого майна, розташованого за адресою м, Київ, просп. Комарова, 46, 46-а виникли на підставі оспорюваного наказу, то визнання його недійсним у порядку господарського судочинства впливатиме на права та обов'язки фізичної особи - Оленчина Ростислава Богдановича, які виникли у нього з договору відповідно до ст. 11 ЦК України. Отже, рішення господарських судів прямо стосується прав та інтересів фізичної особи - Оленчина Ростислава Богдановича. Участь фізичної особи у порядку господарського судочинства не допускається, отже, справа не може бути вирішена у господарському суді.

Представник відповідача усно підтримав заявлене третьою особою клопотання з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити частково, а саме, в частині залучення до участі у справі в якості третьої особи Оленчина Ростислава Богдановича. Представники позивача щодо задоволення вказаного клопотання заперечували.

Суд, проаналізувавши заявлене клопотання, матеріали справи та, вислухавши думку учасників процесу, ухвалив відмовити в його задоволенні, оскільки визнання спірного наказу недійсним ніяким чином не впливає на правовідносини сторін за договором, укладеним Національною спілкою художників України з Оленчиним Ростиславом Богдановичем, зважаючи на те, що предметом спірного договору є відступлення права вимоги, а, отже, ніяким чином не зачіпає права та охоронювані законом інтереси Оленчина Ростислава Богдановича, у зв'язку із чим немає підстав для залучення його до участі у справі № 48/126. Крім того, судова колегія звертає увагу, що Оленчин Ростислав Богданович міг би бути залученим до участі у даній справі лише в якості третьої особи без самостійних вимог, що, відповідно до норм діючого Господарського процесуального кодексу України, не є підставою для припинення провадження у справі.

В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи усно підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволені позову у повному обсязі, а представник позивача усно просив апеляційні скарги Фонду державного майна України та Національної спілки художників України залишити без задоволення, а спірне рішення – без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши доводи апеляційних скарг, письмового відзиву позивача на них, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги відповідача та третьої особи не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2004 року на виконання Закону України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки”, постанов Кабінету Міністрів України від 10.07.1998 року № 1058 “Про передачу нерухомого майна творчим спілкам” та від 27.09.2000 року № 174 “Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.1998 року № 1058”, згідно Порядку передачі нерухомого майна у власність творчим спілкам, затвердженого спільним наказом Міністерства економіки України, Фонду державного майна України та Міністерства юстиції України від 18.08.1998 року № 110/1639/45/5, Фонд державного майна України видав наказ № 642 “Щодо передачі художніх майстерень Київської організації НСХУ у власність Національної спілки художників України” (далі - Наказ).

Пунктом 1 Наказу затверджено висновок комісії по передачі нерухомого майна у власність Національної спілки художників України стосовно визначення належності творчих майстерень Київського творчо-виробничого об'єднання “Художник” Художнього фонду УРСР (художні майстерні Київської організації Національної спілки художників України»), які розташовані за адресою: м. Київ, пр. Комарова, 46 (далі - майно), Національній спілці художників України. Відповідно до Акту щодо належності творчих майстерень Київського творчо-виробничого об'єднання “Художник” Художнього фонду УРСР (художні майстерні Київської організації Національної спілки художників України) комісія, створена спільним наказом Фонду державного майна України та Спілки художників України від 27.10.1998 року № 2017/44, дійшла до висновку, що художні майстерні Київського творчо-виробничого об'єднання “Художник” Художнього фонду УРСР, що знаходяться у м. Києві, просп. Комарова, 46, належать Національній спілці художників України та вважає за можливе передати їх у власність останній.

Згідно п. 2 Наказу, Фонд державного майна України зобов'язав Департамент з питань управління державним майном разом з Юридичним департаментом, враховуючи висновок комісії по передачі нерухомого майна у власність Національної спілки художників України, в тижневий термін підготувати для підписання та надати керівництву Фонду державного майна України свідоцтво про право власності Національної спілки художників України на вищезазначений об'єкт, а також акт приймання-передачі цього об'єкту у власність Національній спілці художників України.

02.04.2004 року Фонд державного майна України видав свідоцтво про право власності П-697 на творчі майстерні Київського творчо-виробничого об'єднання “Художник” Художнього фонду УРСР (художні майстерні Київської організації Національної спілки художників України). Зазначеним Свідоцтвом відповідач посвідчив, що творчі майстерні Київського творчо-виробничого об'єднання “Художник” Художнього фонду УРСР (художні майстерні Київської організації Національної спілки художників України) Спілки художників СРСР (Художній фонд УРСР), розташований в місті (селі, селищі) Київ, по пр. Комарова, 46 дійсно належить Національній спілці художників України на праві власності громадської організації.

Як зазначено у свідоцтві, воно видано на підставі Закону України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки”, постанов Кабінету Міністрів України “Про передачу нерухомого майна творчим спілкам” від 10.07.1998 року № 1058, “Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.1998 року № 1058” від 27.09.2000 року № 1474 та наказу Фонду державного майна України від 31.03.2004 року № 642.

Отже, Наказ є правовою підставою набуття Національною спілкою художників України права власності на майно, що і підтверджується свідоцтвом про право власності П-697.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.04.2009 року у справі № 48/126 припинено провадження у справі в частині вимог Добродійної патріаршої фундації /місійне товариство/ Патріарха Володимира Української Православної Церкви – Київського патріархату до Фонду державного майна України про визнання недійсним Свідоцтва про право власності від 02.04.2004 року № П-697, виданого на підставі наказу Фонду державного майна України від 31.03.2004 року № 642 “Щодо передачі художніх майстерень Київської організації НСХУ у власність Національної спілки художників України”. Вказана ухвала сторонами не оскаржується.

Як визначено ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Таким чином, підставою визнання недійсним акту органу державної влади є наявність одночасно двох юридичних фактів: суперечність акту чинному законодавству України та порушення прав позивача цим актом.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», творча спілка - добровільне об'єднання професійних творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі культури та мистецтва, яке має фіксоване членство і діє на підставі статуту.

Згідно ст. 10 Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», з моменту реєстрації творча спілка чи її територіальний осередок набувають статусу юридичної особи.

Статтею 21 Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» встановлено, що джерелами формування майна і коштів творчих спілок є, зокрема, майно колишніх загальносоюзних творчих спілок Союзу РСР. до якого належать розташовані на території України будинки, споруди, матеріально-технічні засоби, які за станом на 24 серпня 1991 року згідно з правоустановчими документами перебували у віданні творчих спілок колишнього Союзу РСР або у володінні чи користуванні відповідних республіканських або територіальних структур.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», Кабінет Міністрів України у двомісячний строк разом із Фондом державного майна України забезпечити передачу у власність чи надати у безстрокове користування нерухоме майно творчим спілкам (Всеукраїнській музичній спілці, Спілці архітекторів України, Спілці дизайнерів України, Спілці журналістів України, Спілці кінематографістів України, Спілці композиторів України, Спілці майстрів народного мистецтва України, Спілці письменників України, Спілці театральних діячів України, Спілці фотохудожників України, Спілці художників України), яке було в їхньому користуванні на момент прийняття Верховною Радою України Постанови від 10 квітня 1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України".

Постановою Верховної Ради України «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» встановлено, що до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій. Фонду державного майна України прийняти майно цих підприємств, установ та об'єктів до 1 травня 1992 року.

Аналізуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовими підставами для передачі майна Національній спілці художників України були наступні обставини у їх сукупності:

- Національна спілка художників України станом на 24.08.1991 р. та 10.04.1992 р. повинна була володіти або користуватись майном, чи це майно повинно було знаходитись у її віданні на підставі правовстановлюючих документів;

- Фонд державного майна України повинен був прийняти майно цих громадських організацій колишнього Союзу РСР до 01.05.1992 р.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, що до 01.05.1992 року Фонд державного майна України прийняв майно від Національної спілки художників України чи від будь-якої іншої особи.

Що стосується особи, яка станом на 24.08.1991 р. та 10.04.1992 р. мала правовстановлюючі документи на спірне майно, то матеріали справи свідчать про наступне.

Рішенням № 629 від 29.07.1985 р. Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів дозвіл на проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва комбінату комплексного художнього оформлення, загальною площею 15,8 тис. кв. м, по пр. Комарова, 46, в Жовтневому районі, було надано творчо-виробничому об'єднанню «Художник» Художнього фонду Української РСР

Творчо-виробничому об'єднанню «Художник» Художнього фонду УРСР було надано Архітектурно-планувальне завдання проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва комбінату комплексного художнього оформлення загальною площею 15,8 тис. кв. м у Жовтневому районі м. Києва, пр. Комарова, 46.

28.12.1988 року комбінат комунальних підприємств Головукрнафтогазбуду та Київське ТВО «Художник» склали акт про те, що у зв'язку з будівництвом комбінату комплексного художнього оформлення по пр. Комарова, відповідно до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 29.07.1985р. № 629, будівлі №№ 46, 46-а по пр. Комарова залишковою вартістю 44,573 тис. руб. передано на баланс Київського ТВО «Художник» безоплатно.

21.09.1990 року рішенням № 827 виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів «Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об'єктів», було прийнято пропозиції головного управління архітектури і містобудування виконкому міськради, погоджені з райвиконкомами, про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об'єктів згідно з додатками 1-4. Так, відповідно до Додатку 2 до цього рішення Київському творчо-виробничому об'єднанню «Художник» для будівництва комбінату комплексного художнього оформлення відведено земельну ділянку площею близько 2,2 га по проспекту Комарова, 46, за рахунок земель міської забудови: територія платної стоянки ВО «Київавтотехобслуговування», площею 1,0 га, та території, площею близько 1,2 га, на яких розміщені майстерні ТВО «Художник» в будинках № 46, 46а по просп. Комарова, що знаходяться на балансі Головукрнафтогазбуду; Головукрнафтогазбуд зобов'язано передати будинки №№ 46 та 46а по просп. Комарова, громадяни з яких відселені ВО «Реле і автоматики» у зв'язку з передачею ділянки по вул. Микільській від ТВО «Художник», ВО «Реле і автоматика» на баланс ТВО «Художник» у встановленому порядку, після чого дозволено будинки знести.

07.05.1991 року, відповідно до акту приймання-передачі, затвердженого головою Спілки художників УРСР, Київське ТВО «Художник» було передано з балансу Художнього фонду УРСР на баланс Київської спілки художників України. Так, у Додатку до акту приймання-передачі від 07.05.1991 року надана розшифровка ст. 33 п. 25 Активу балансу (незавершене будівництво), зокрема зазначено у п. 1 Комарова, 46, 46-а, вартістю 102 713 руб.

Відтак, станом на 24.08.1991 року спірне майно знаходилося на балансі Київської спілки художників України.

02.11.1992 року Київська спілка художників та творчо-виробниче об'єднання «Художник» Київської спілки художників склали акт про наступне: у зв'язку з структурною перебудовою управління Київської спілки художників як структурна одиниця Київської спілки художників, передала право замовника на будівництво комбінату комплексного художнього оформлення в м. Києві по вул. Комарова, 46, в тому числі на земельну ділянку, відведену рішенням Київської міської ради народних депутатів № 827 від 21.09.1990 року і проектно-технічну документацію на будівництво, Київській спілці художників у повному обсязі, а Київська спілка художників прийняла на себе всі зазначені вище права і матеріали на будівництво комбінату комплексного художнього оформлення в м. Києві по вул. Комарова, 46.

За таких обставин, правовстановлюючі документи щодо спірного майна - баланс та розшифровка до нього свідчать, що станом на 24.08.1991 р. та 10.04.1992 р. майно знаходилося на балансі Київської спілки художників, а не належало на будь-якій правовій підставі Національній спілці художників України.

Як зазначено у п. 1.6 Статуту Національної спілки України в редакції 2007 року, Національна спілка художників України є правонаступником колишньої Спілки художників СРСР та її республіканської організації Спілки художників УРСР. Належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України, що станом на 24.08.1991 р., 10.04.1992 р. та 31.03.2004 р. Національна спілка художників України була правонаступником прав та обов'язків Київської спілки художників в частині майна сторони у справі не надали.

Отже, Національна спілка художників України не мала правовстановлюючих документів на спірне майно.

Разом з тим, відповідно до статей 9 і 21, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" Кабінет Міністрів України у своїй Постанові від 10.07.1998 року № 1058 «Про передачу нерухомого майна творчим спілкам» (далі – Постанова № 1058), постановив Фонду державного майна протягом 1998 року за поданням творчих спілок України передати у їх власність нерухоме майно творчих спілок колишнього Союзу РСР, яке станом на 24 серпня 1991 р. згідно з правоустановчими документами перебувало у віданні творчих спілок колишнього Союзу РСР або у володінні чи користуванні відповідних республіканських або територіальних структур, згідно з додатком 1. Правоустановчими документами, за якими визначається належність нерухомого майна творчим спілкам колишнього Союзу РСР, вважати їх статути і положення, статути і положення творчих спілок України, підприємств, установ та організацій цих спілок, акти прийняття-передачі об'єктів, договори купівлі-продажу. а в разі необхідності інші документи - розподільні баланси, матеріали технічної інвентаризації тощо, оформлені в установленому порядку. Міністерству економіки, Фонду державного майна і Міністерству юстиції у місячний термін розробити і затвердити Порядок передачі нерухомого майна у власність творчих спілок.

Згідно п. 4 Додатку 1 до Постанови № 1098, «Перелік розташованих на території України підприємств, установ та організацій творчих спілок колишнього Союзу РСР, будинки і споруди яких передаються у власність творчих спілок України» підприємства, установи та організації Спілки художників СРСР, будинки, споруди, нежитлові приміщення яких передаються у власність Національної спілки художників України, зокрема, творчі майстерні Київського творчо-виробничого об'єднання "Художник" Художнього фонду УРСР, м. Київ, вулиці Комарова, 46 (творчі майстерні Київської організації Національної спілки художників України, м. Київ, вулиці Комарова, 46).

Таким чином, аналізуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що повноваження щодо передачі майна у власність, зокрема, Національній спілці художників України, були надані Фонду державного майна України виключно на 1998 рік. Ніяких змін чи доповнень до п. 1 Постанови № 1058, які б продовжили чи відновили повноваження Фонду державного майна України передавати майно творчим спілкам,  не вносилися.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, протягом 1998 року Фонд державного майна України спірне майно у власність Національної спілки художників України не передавав.

Крім того, положення п. 4 Додатку 1 до Постанови № 1058, не є правовою підставою передачі майна Національній спілці художників України, оскільки, згідно наведених положень умовою передачі майна творчих спілок є лише надання останньою Фонду державного майна України правовстановлюючих документів, що підтверджували б володіння або користування третьою особою спірним майном, чи знаходження майна у віданні третьої особи станом на 24.08.1991 р. та 10.04.1992 р.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки постанова Уряду є підзаконним актом, який видається Кабінетом Міністрів України в межах його повноважень, визначених Конституцією України, та на виконання Конституції України, законів України, то враховуючи зазначене, додаток 1 до Постанови № 1058 не встановлює факту перебування спірного майна у віданні третьої особи, правомірного володіння чи користування цим майном у третьої особи, а тільки визначає майно, що воно може бути передано за наявності правовстановлюючих документів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Станом на 31.03.2004 року Фонд державного майна України не мав повноважень щодо передачі спірного майна Національній спілці художників України, отже, видаючи спірний наказ та свідоцтво, відповідач діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

На виконання Постанови № 1058 Міністерство економіки України, Фонд державного майна України та Міністерство юстиції України спільним наказом від 18.08.1998 року № 110/1639/45/5 затвердили Порядок передачі нерухомого майна у власність творчим спілкам.

Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку, для розгляду питань щодо передачі у власність нерухомого майна творчі спілки подають до Фонду державного майна України такі правоустановчі документи: Статути (Положення) творчих спілок України та їх органів управління майном (фондів тощо) за станом на 24.08.91 і в останній редакції; Статути (Положення) відповідних загальносоюзних творчих спілок колишнього Союзу РСР та їх органів управління майном (фондів тощо) за станом на 24.08.91; Статути (Положення) розташованих на території України підприємств, установ, організацій загальносоюзних творчих спілок колишнього Союзу РСР за станом на 24.08.91 і в останній редакції та свідоцтва про їх державну реєстрацію; договір купівлі-продажу об'єкта (у разі здійснення такої операції органом загальносоюзної творчої спілки); акт державної комісії про прийняття об'єкта в експлуатацію; акт прийняття-передачі об'єкта у власність творчої спілки. Одночасно із правоустановчими документами подаються: документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою (за винятком випадків оформлення права власності на окреме нежиле приміщення); інвентарна картка обліку об'єктів нерухомого майна; баланс підприємства, установи, організації за станом на 01.01.91 і на 01.01.92; розподільчий баланс, згідно з яким нежиле приміщення виділено в окрему облікову одиницю, і укладена з іншими власниками будинку угода про спільне користування будинком.

Відповідно до Акту щодо належності творчих майстерень Київського творчо-виробничого об'єднання «Художник» Художнього фонду УРСР (художні майстерні Київської організації Національної спілки художників України) Національної спілки художників України від 31.03.04р. комісією створеною спільним наказом Фонду державного майна України та Спілки художників України від 27.10.1998 року № 2017/44, було розглянуто 25 документів (згідно із переліком у Акті).

Однак, жодний з наданих документів не є правовстановлюючим документом, який підтверджував би, що станом на 24.08.1991 р. та 10.04.1992 р. майно належало Національній спілці художників України на праві володіння або користування, чи знаходилося у володінні третьої особи.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний Наказ Фонду державного майна України від 31.03.2004 року № 642 “Щодо передачі художніх майстерень Київської організації НСХУ у власність Національної спілки художників України” суперечить Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», та був прийнятий відповідачем з перевищенням повноважень, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.1998 року № 1058 «Про передачу нерухомого майна творчим спілкам».

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на наступне.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14.10.1997р. № 1627 «Про деякі заходи щодо раціонального використання земель м. Києва», у зв'язку з невикористанням земельних ділянок, що були надані підприємствам, установам і організаціям для проектування та будівництва об'єктів, враховуючи чисельні звернення фізичних і юридичних осіб про надання земельних ділянок та з метою раціонального використання земель м. Києва і збільшення надходжень до бюджету міста, керуючись Земельним кодексом України, встановлено, що втратили чинність Рішення Київської міської ради народних депутатів від 29.07.1985 року № 629 «Про дозвіл на проведення проектно-вишукувальних робіт ПВР для будівництва» та Рішення Київської міської ради народних депутатів рішенням від 21.09.1990 року № 827 “Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об'єктів”.

06.10.1998 року Київська спілка художників України та Добродійна патріарша фундація уклали угоду, за умовами якої Київська спілка художників відмовилася на користь позивача від земельної ділянки, яка рішенням міськвиконкому м. Києва № 827 від 21.09.1990 року була надана Київській спілці під забудову, та сприяє скорішій передачі цієї ділянки Патріаршій фундації для виробничих потреб, а Добродійна патріарша фундація зобов'язалась компенсувати усі витрати Київської спілки художників по утриманню цієї ділянки за минулий період в сумі, узгодженій обома сторонами.

Про виконання угоди сторонами було складено акт прийому-передачі земельної ділянки по вул. Комарова, 46, яким сторони засвідчили про безкоштовний прийом-передачу двох будинків по вул. Комарова, 46, та земельної ділянки, на якій вони розташовані. Крім того, у акті зазначено, що згідно рішення Міськвиконкому від 21.09.1990 р. ці будинки підлягають зносу; разом з будинками передається огорожа навколо ділянки.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, визнання даної угоди у встановленому чинним законодавством України порядку недійсною сторони не надали.

Рішенням Київської міської ради від 27.11.2003 р. № 236-7/1111 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», затверджено проект відведення земельної ділянки Патріаршій добродійній фундації (місійному товариству) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату для реконструкції двох будівель, будівництва, експлуатації та реконструкції двох будівель, будівництва, експлуатації та обслуговування виробничої бази та культової споруди на просп. Космонавта Комарова, 46, у Солом'янському районі м. Києва; передано Патріаршій добродійній фундації (місійному товариству) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату земельну ділянку площею 0,90 га в довгострокову оренду на 25 років для реконструкції двох будівель, будівництва, експлуатації та реконструкції двох будівель, будівництва, експлуатації та обслуговування виробничої бази та культової споруди на просп. Космонавта Комарова, 46, у Солом'янському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови.

15.06.2005 року Київська міська рада (Орендодавець) уклала з позивачем (Орендар) договір оренди земельної ділянки, яка розташована по просп. Космонавта Комарова, 46, у Солом'янському районі м. Києва, розміром 0,8832 га строком на 25 років. Договір зареєстровано Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21.06.05р. за № 72-6-00290 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, визнання рішення Київської міської ради від 27.11.2003 р. № 236-7/1111 чи договору оренди від 15.06.2005 року у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними сторони не надали.

Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що Добродійна патріарша фундація була правомірним користувачем земельної ділянки по просп. Космонавта Комарова, 46, у Солом'янському районі м. Києва, на користь якої Київська спілка художників передала спірне майно, ще до прийняття Фондом державного майна України оскаржуваного наказу від 31.03.2004 року № 642 “Щодо передачі художніх майстерень Київської організації НСХУ у власність Національної спілки художників України”.

Згідно ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Таким чином, внаслідок прийняття Фондом державного майна України наказу від 31.03.2004 року № 642 “Щодо передачі художніх майстерень Київської організації НСХУ у власність Національної спілки художників України”, який суперечить чинному законодавству України, було порушено права Добродійної патріаршої фундації. Отже, наявні всі правові підстави, встановлені ст. 20 Господарського кодексу України, для визнання акту органу державної влади недійсним, а тому суд вважає позовні вимоги в частині визнання недійсним Наказу Фонду державного майна України від 31.03.2004 року № 642 “Щодо передачі художніх майстерень Київської організації НСХУ у власність Національної спілки художників України” обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви Фонду державного майна України про застосування строку позовної давності, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ст. 264 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Постановою господарського суду міста Києва від 24.10.2005 року у справі № 6/649 за позовом Патріаршої добродійної фундації патріарха (місійне товариство) Володимира Української православної церкви - Київського патріархату до Фонду державного майна України про визнання недійсними Наказу та Свідоцтва позов задоволено частково: скасовано наказ Фонду державного майна України від 31.03.04р. № 642 «Щодо передачі художніх майстерень Київської організації Національної спілки художників України».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.06р. у справі № 6/649 постанову господарського суду міста Києва від 24.10.2005 р. у справі скасовано повністю та прийнято нову, якою у позові відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.08.2007 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2006 р. скасовано, залишено в силі постанову господарського суду міста Києва від 24.10.2005 р.

Постановою Верховного суду України від 20.01.2009 р. ухвалу Вищого адміністративного суду України від 01.08.2007 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2006 р., постанову господарського суду м. Києва від 24.10.2005 р. скасовано, провадження в адміністративній справі закрито. Позовну заяву направлено до господарського суду м. Києва для вирішення питання про її прийняття до розгляду в порядку господарського судочинства.

Таким чином, позовна давність була перервана внаслідок подання Добродійною патріаршою фундацією /місійне товариство/ Патріарха Володимира Української Православної Церкви – Київського патріархату позову до Фонду державного майна України по даній справі із такими самими вимогами з 24.10.2005 р., при цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, в період з 01.08.2007 р. по 20.01.2009 р. спірний Наказ був скасованим в силу Ухвали Вищого адміністративного суду України, а тому у Добродійної патріаршої фундації /місійне товариство/ Патріарха Володимира Української Православної Церкви – Київського патріархату до 20.01.2009 р. не було правових підстав звертатися із позовом про визнання недійсними Наказу та Свідоцтва в порядку господарського судочинства. Із прийняттям Верховним судом України постанови від 20.01.2009 р. позовна давність почала обраховуватися заново, а тому позивач подав позов із дотриманням позовної давності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції, Фондом державного майна України та Національною спілкою художників України не доведено вимоги апеляційних скарг, а тому вони не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-     

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду м. Києва від 08.04.2009 року по справі № 48/126 за позовом Добродійної патріаршої фундації /місійне товариство/ Патріарха Володимира Української Православної Церкви – Київського патріархату до Фонду державного майна України, за участю третьої особи - Національна спілка художників України, про визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від 31.03.2004 року № 642 та Свідоцтва про право власності від 02.04.2004 року № П-697 залишити без змін, а апеляційні скарги Фонду державного майна України та Національної спілки художників України –  без задоволення.

2.          Справу № 48/126 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Буравльов С.І.

 17.08.09 (відправлено)