Рішення

від 03.06.2015 по справі 911/3917/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа № 911/3917/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Ардіс», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсів», Київська область, м. Ірпінь, смт. Ворзель

про стягнення 570649,43 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача : Головатенко О.М. (довіреність №28 від 13 липня 2014 року);

від відповідача: Кучер В.М. (довіреність б/н від 30 грудня 2014 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Ардіс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсів» (далі - відповідач) про стягнення 570649,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №ТК-0000827 від 5 лютого 2013 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 520274,88 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував пеню в розмірі 40713,23 грн., інфляційні втрати в розмірі 3031,38 грн. та 3% річних в розмірі 6629,94 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 12 вересня 2014 року та призначено справу до розгляду на 24 вересня 2014 року.

22 вересня 2014 року через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсів» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Ардіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ардіс» про визнання договору поставки та договору про відступлення права вимоги недійсними, стягнення 397986,75 грн. втраченої вигоди та стягнення грошового відшкодування шкоди, завданої порушенням ділової репутації у розмірі 100000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23 вересня 2014 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсів» разом з доданими до неї матеріалами повернуто заявнику без розгляду.

У судовому засіданні 24 вересня 2014 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15 жовтня 2014 року.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2014 року провадження у справі №911/3917/14 було зупинено до розгляду пов'язаної з нею справи №911/4239/14.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20 квітня 2015 року провадження у справі №911/3917/14 поновлено, та призначено розгляд справи на 13 травня 2015 року.

7 травня 2015 року представником відповідача через канцелярію суду подано заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «Торгівельна компанія «Ардіс».

Судом відмовлено в задоволенні зазначеної заяви, оскільки, суд не вбачає, що прийняте у майбутньому рішення вплине на законні права та обов'язки зазначеної особи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13 травня 2015 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 3 червня 2015 року.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти задоволення позову заперечував.

29 травня 2015 року представником позивача через канцелярію суду подано уточнений розрахунок ціни позову, який здійснено позивачем на виконання вимог ухвали суду від 13 травня 2015 року, та в якому зазначено періоди нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Однак, позивачем у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, не було подано до суду заяву про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, отже, суд розглядає дану справу з урахуванням вимог, заявлених у позовній заяві, та з урахуванням періодів нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, наведених в уточненому розрахунку ціни позову.

3 червня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ардіс» (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсів» (за договором - покупець) 5 лютого 2013 року укладено договір поставки за №ТК-0000827.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати й оплачувати товар.

Згідно пункту 1.2 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями. Партія товару, яку повинен поставити постачальник, визначається погодженими сторонами замовленням. На основі погодженого сторонами замовлення постачальник складає: товарну накладну та/або товарно-транспортну накладну, які підписуються сторонами та податкову накладну при прийманні-передачі товару.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник поставляє товар за цінами, узгодженими з покупцем в специфікаціях та/або первинних документах.

Згідно пункту 5.1 договору покупець здійснює оплату товару за договором шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника вартості окремої партії товару, яка погоджена сторонами в замовленні та первинних документах.

Відповідно до пункту 5.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей, додаткова угода №1 від 5 лютого 2013 року) оплата покупцем здійснюється на умовах відстрочення платежу, протягом 21 календарного дня з моменту приймання кожної окремої партії товару покупцем. Оплата може здійснюватись як частинами так і загальною сумою/вартістю зазначеною в специфікації та/або первинних документах.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

На виконання умов договору між сторонами підписано товарні накладні (товарно-транспортні накладні), що підтверджують отримання відповідачем товару, зазначеного в даних накладних, а саме, №ТК-2257 від 21.02.2013 p., №ТК-2607 від 28.02.2013 p., №ТК-3209 від 11.03.2013 p., №ТК-3041 від 14.03.2013 p., №ТК-03041 від 21.03.2013 p., №ТК-4118 від 01.04.2013 p., №ТК-4461 від 08.04.2013 p., №ТК-4549 від 11.04.2013 p., №ТК-4930 від 18.04.2013 p., №ТК-5365 від 26.04.2013 p., №ТК-5871 від 07.05.2013 p., №ТК-6011 від 10.05.2013 p., №ТК-59950 від 10.05.2013 p., № ТК-6257 від 16.05.2013 p., №ТК-6238 від 16.05.2013 p., №ТК-6625 від 23.05.2013 p., №ТК- 7038 від 31.05.2013 p., №ТК-7354 від 05.06.2013 p., №ТК-7489 від 07.06.2013 p., №ТК-0105348 від 13.06.2013 p., №ТК-8692 від 25.06.2013 p., №ТК- 8828 від 27.06.2013 p., №ТК-9185 від 04.07.2013 р., №ТК-9613 від 11.07.2013 p., №ТК-9898 від 17.07.2013 p., №ТК-1006 від 18.07.2013 p., №ТК-10359 від 25.07.2013 p., №ТК-0108273 від 01.08.2013 p., №ТК-11059 від 08.08.2013 p., №ТК-11410 від 15.08.2013 р, №ТК-11756 від 22.08.2013 року, №ТК-12064 від 30.08.2013 року, №ТК-12360 від 05.09.2013 року, №ТК-12683 від 12.09.2013 p., №ТК-13075 від 19.09.2013 p., №ТК-13426 від 26.09.2013 p., №ТК-13824 від 03.10.2013 року, №ТК-14220 від 10.10.2013 p., №ТК-14789 від 21.10.2013 p., №ТК-14965 від 24.10.2013 p., №ТК-15327 від 31.10.2013 p., №ТК-15306 від 31.10.2013 p., №ТК-15678 від 07.11.2013 p., №ТК-16101 від 14.11.2013 p., №ТК-16459 від 21.11.2013 р, №ТК-16801 від 28.11.2013 p., №ТК-17148 від 05.12.2013 p., №ТК-17605 від 12.12.2013 p., №ТК-17886 від 19.12.2013 p., №ТК-18540 від 26.12.2013 p., №ТК-140 від 10.01.2014 р, №ТК-357 від 16.01.2014 p., №ТК-772 від 23.01.2014 p., №ТК-766 від 23.01.2014 p., №ТК-1125 від 31.01.2014 p., №ТК-1495 від 06.02.2014 p., №ТК-1886 від 13.02.2014 p., №ТК-2277 від 21.02.2014 p., №ТК-2571 від 27.02.2014 p., №ТК-2869 від 06.03.2014 p., №ТК-3151 від 13.03.2014 p., №ТК-4356 від 04.04.2014 р та №ТК-4611 від 10.04.2014 р. на загальну суму 7835484,71 грн., оригінали зазначених накладних оглянуто у судовому засіданні, а належним чином завірені копії залучено до матеріалів справи .

Відповідач не повністю розрахувався за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 520274,88 грн.

3 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ардіс» (за договором - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Ардіс» (за договором - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за №03/07/14.

Відповідно до пункту 1.1 договору, первісний кредитор надає право новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки №ТК-0000827 від 5 лютого 2013 року, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсів».

Пунктом 1.2 договору передбачено, що новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, а саме, сплати грошових коштів у розмірі 520274,88 грн.

Згідно пункту 1.3 договору до нового кредитора переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення умов основного договору боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

31 липня 2014 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсів» було надіслано повідомлення про відступлення права вимоги за №28/07/14 від 28 липня 2014 року.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач у повному обсязі не оплатив прийнятий у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ардіс» товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 520274,88 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 40713,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Однак, досліджений судом договір поставки №ТК-0000827 від 5 лютого 2013 року не містить положень, що передбачають відповідальність покупця за неналежне виконання обов'язку оплатити отриманий товар, та обов'язку сплатити постачальнику пеню за порушення даного зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 40713,23 грн. не підлягають задоволенню, оскільки, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання між сторонами не укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, заявлених до стягнення з відповідача становить, 6629,94 грн.

Однак, дослідивши розрахунок 3% річних, наведений позивачем у розрахунку, доданому до позовної заяви, судом встановлено, що визначений розмір 3% річних, не відповідає дійсності, оскільки, при розрахунку 3% річних, позивачем допущено арифметичні неточності.

Отже, судом здійснено перерахунок 3% річних, за яким до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 4856,50 грн.

Як вже зазначалось вище, на виконання вимог ухвали суду від 13 травня 2015 року представником позивача, до суду було подано розрахунок ціни позову, з відповідним зазначенням періоду нарахування інфляційних втрат.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку, інфляційні втрати нараховуються на суму боргу у розмірі 313303,68 грн. (борг за накладною №ТК-4356 від 4 квітня 2014 року) за період травень-червень 2014 року та на суму боргу 206971,20 грн. (борг за накладною №ТК-4611 від 10 квітня 2014 року) за період травень-червень 2014 року.

Згідно з арифметичним розрахунком інфляційних втрат, здійсненим судом за вказані вище періоди (травень-червень 2014 року) на суму боргу у розмірі 313303,68 грн. (борг за накладною №ТК-4356 від 4 квітня 2014 року) та на суму боргу 206971,20 грн. (борг за накладною №ТК-4611 від 10 квітня 2014 року), належні до стягнення з відповідача інфляційні втрати складають 24973,20 грн., проте, підлягають стягненню на користь позивача у сумі 3031,38 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсів» (08296, Київська область, м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Крупської, 11а, код 38273697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Ардіс» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44, код 39155626) - 520274 (п'ятсот двадцять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 88 коп. заборгованості, 4856 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят шість) грн. 50 коп. 3% річних, 3031 (три тисячі тридцять одна) грн. 38 коп. інфляційних втрат та 10563 (десять тисяч п'ятсот шістдесят три) грн. 27 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 5 червня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць