Постанова

від 13.10.2015 по справі 911/3917/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 911/3917/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів: Овечкіна В.Е. - головуючого,

Корнілової Ж.О. - доповідача,

Чернова Є.В.

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсів"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015

у справі № 911/3917/14 Господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Ардіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсів"

про стягнення 570649,43 грн.,

за участю представників сторін

від позивача: Дорошенко А.Ю. (довіреність від 07.07.2015 № б/н),

від відповідача: Цесельський Д.С. (довіреність від 27.08.2015 № 7/2015),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Ардіс" у вересні 2014 року звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсів" про стягнення 520274,88 грн. основного боргу, 40713,23 грн. пені, 3031,38 грн. інфляційних втрат, 6629,94 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.06.2015 у справі № 911/3917/14 (суддя Заєць Д.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 911/3917/14 (у складі колегії суддів: Смірнової Л.Г. - головуючого, Кропивної Л.В., Чорної Л.В.) позовні вимоги частково задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Ардіс" 520274,88 грн. заборгованості, 4856,50 грн. 3% річних, 3031, 38 грн. інфляційних втрат та 10563,27 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 911/3917/14 Господарського суду Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсів" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від у справі № 911/3917/14 Господарського суду Київської області, і прийняти нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Ардіс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсів" (покупець) 05.02.2015 укладено договір поставки за № ТК-0000827.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставляти покупцю товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, приймати й оплачувати товар.

Згідно з пунктом 1.2 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями. Партія товару, яку повинен поставити постачальник, визначається погодженими сторонами замовленням. На підставі погодженого сторонами замовлення постачальник складає: товарну накладну та/або товарно-транспортну накладну, які підписуються сторонами, та податкову накладну при прийманні-передачі товару.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що постачальник поставляє товар за цінами, узгодженими з покупцем в специфікаціях та/або первинних документах.

Згідно з пунктом 5.1 договору, покупець здійснює оплату товару за договором шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника вартості окремої партії товару, яка погоджена сторонами в замовленні та первинних документах.

Відповідно до пункту 5.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей, додаткова угода № 1 від 05.02.2013), оплата покупцем здійснюється на умовах відстрочення платежу, протягом 21-го календарного дня з моменту приймання кожної окремої партії товару покупцем. Оплата може здійснюватись як частинами так і загальною сумою/вартістю, зазначеною в специфікації та/або первинних документах.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

На виконання умов договору між сторонами підписано товарні накладні (товарно-транспортні накладні), що підтверджують отримання відповідачем товару, зазначеного в накладних, зокрема, № ТК-2257 від 21.02.2013, № ТК-2607 від 28.02.2013, № ТК-3209 від 11.03.2013, № ТК-3041 від 14.03.2013, № ТК- 03041 від 21.03.2013, № ТК-4118 від 01.04.2013, № ТК-4461 від 08.04.2013, № ТК-4549 від 11.04.2013, № ТК-4930 від 18.04.2013, № ТК-5365 від 26.04.2013, № ТК-5871 від 07.05.2013, № ТК-6011 від 10.05.2013, № ТК-59950 від 10.05.2013, № ТК-6257 від 16.05.2013, № ТК-6238 від 16.05.2013, № ТК-6625 від 23.05.2013, № ТК-7038 від 31.05.2013, № ТК-7354 від 05.06.2013, № ТК-7489 від 07.06.2013, № ТК-0105348 від 13.06.2013, № ТК-8692 від 25.06.2013, № ТК-8828 від № ТК-9185 від 04.07.2013, № ТК-9613 від 11.07.2013, № ТК-9898 від № ТК-10006 від 18.07.2013, № ТК-10359 від 25.07.2013, № ТК- 0108273 від 01.08.2013, № ТК-11059 від 08.08.2013, № ТК-11410 від 15.08.2013, № ТК-11756 від 22.08.2013, № ТК-12064 від 30.08.2013, № ТК-12360 від № ТК-12683 від 12.09.2013, № ТК-13075 від 19.09.2013, № ТК-13426 від 26.09.2013, № ТК-13824 від 03.10.2013, № ТК-14220 від 10.10.2013, № ТК- 14789 від 21.10.2013, № ТК-14965 від 24.10.2013, № ТК-15327 від 31.10.2013, № ТК-15306 від 31.10.2013, № ТК-15678 від 07.11.2013, № ТК-16101 від 14.11.2013, № ТК-16459 від 21.11.2013, № ТК-16801 від 28.11.2013, № ТК-17148 від № ТК-17605 від 12.12.2013, № ТК-17886 від 19.12.2013, № ТК-18540 від 26.12.2013, № ТК-140 від 10.01.2014, № ТК-357 від 16.01.2014, № ТК-772 від № ТК-766 від 23.01.2014, № ТК-1125 від 31.01.2014, № ТК-1495 від № ТК-1886 від 13.02.2014, № ТК-2277 від 21.02.2014, № ТК-2571 від № ТК-2869 від 06.03.2014, № ТК-3151 від 13.03.2014, № ТК-4356 від № ТК-4611 від 10.04.2014 на загальну суму 7835484,71 грн.

Судами встановлено, що відповідач не повністю розрахувався за отриманий товар, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 520274,88 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Ардіс" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Ардіс" (новий кредитор) 03.072014 укладено договір про відступлення права вимоги за № 03/07/14.

Відповідно до пункту 1.1 договору, первісний кредитор надає право новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки № ТК-0000827 від 05.02.2015, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсів".

Пунктом 1.2 договору передбачено, що новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, а саме: сплати грошових коштів у розмірі 520274,88 грн.

Згідно з пунктом 1.3 договору, до нового кредитора переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення умов основного договору боржником.

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судами встановлено, що відповідач у повному обсязі не оплатив прийнятий у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Ардіс" товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.

Суди дійшли до правильного про стягнення з відповідача 520274,88 грн. заборгованості за прийнятий товар.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 40713,23 грн.

Судами встановлено, що договір поставки № ТК-0000827 від 05.02.2013 не містить положень, що передбачають відповідальність покупця за неналежне виконання обов'язку оплатити отриманий товар, та обов'язку сплатити постачальнику пеню за порушення даного зобов'язання.

Таким чином, суди дійшли до правильного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 40713,23 грн. пені не підлягають задоволенню, оскільки правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання між сторонами не укладено.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що розмір 3% річних, заявлених до стягнення з відповідача становить 6629,94грн.

Дослідивши розрахунок 3% річних, наведений позивачем у розрахунку, доданому до позовної заяви, судами встановлено, що вказаний розмір 3% річних, не відповідає дійсності, оскільки при розрахунку 3% річних, позивачем допущено арифметичні неточності.

Судами правильно здійснено перерахунок 3% річних, за яким до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 4856,50 грн.

Інфляційні втрати нараховуються на суму боргу у розмірі 313303,68 грн. (борг за накладною № ТК-4356 від 04.04.2014) за період травень-червень 2014 року та на суму боргу 206971,20 грн. (борг за накладною № ТК-4611 від 10.04.2014) за період травень-червень 2014 року. Належні до стягнення з відповідача інфляційні втрати складають 24973,20 грн.

Суди дійшли до правильного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3031,38 грн. інфляційних втрат, в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 911/3917/14 Господарського суду Київської області підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,

про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсів" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 911/3917/14 Господарського суду Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 911/3917/14 Господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддя Овечкін В.Е.

Судді:

Корнілова Ж.О.

Чернов Є.В.