Рішення

від 04.06.2015 по справі 911/1252/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2015 р. Справа № 911/1252/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок», Київська обл., с. Ковалівка доВасильківського міськрайонного управління юстиції Київської області в особі Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, Київська обл., м. Васильків за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет позову - 1) Ліченко Миколи Петровича, 2) Симоненко Ганни Григорівни, 3) Соцької Любов Юріївни, 4) Фельтіна Миколи Омельяновича, 5) Шевченко Миколи Миколайовича, 6) товариства з обмеженою відповідальністю «Агровал», 7) товариства з обмеженою відповідальністю «Маруна Агро» про визнання права користування земельними ділянками, за участю представників:

позивача: Цаплієнко О.І., керівник; Мартиновський О.В., довіреність №15-04/1-15 від 15.04.2015 року;

відповідача: Гордієнко В.В., довіреність №01.01-25/192 від 26.05.2015 року;

третіх осіб: 1-5: не з'явились;

третьої особи 6: Мартюшенко С.В., довіреність №01 від 01.10.2014 року; Головін Р.Г., керівник;

третьої особи 7: Мартюшенко С.В., довіреність №01 від 04.12.2014 року; Ткаченко Р.В., довіреність №03 від 02.06.2015 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2015 року приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Світанок» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області в особі Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, за участю третіх осіб: 1) Ліченко Миколи Петровича, 2) Симоненко Ганни Григорівни, 3) Соцької Любов Юріївни, 4) Фельтіна Миколи Омельяновича, 5) Шевченко Миколи Миколайовича про визнання права користування земельними ділянками.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2015 року порушено провадження у справі , призначено справу до розгляду на 16.04.2015 року та залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет позову Ліченко Миколу Петровича, Симоненко Ганну Григорівну, Соцьку Любов Юріївну, Фельтіна Миколу Омельяновича, Шевченко Миколу Миколайовича.

Разом із позовною заявою позивач подав клопотання про витребування доказів у відповідача, яке судом задоволено.

До господарського суду Київської області 16.04.2015 року відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі.

16.04.2015 року позивачем через канцелярію господарського суду Київської області подано заяву про збільшення позовних вимог.

До господарського суду Київської області 16.04.2015 року позивач подав клопотання (вх. №8647/15 від 16.04.2015 року) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Агровал», яке судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 30.04.2015 року.

30.04.2015 року позивачем через канцелярію господарського суду Київської області подано заяву про зміну позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про зміну позовних вимог від 30.04.2015 року, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 21.05.2015 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Агровал» та витребувано у відповідача документи згідно з заявами позивача.

До господарського суду Київської області 20.05.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Маруна агро» подало клопотання (вз. №11782/15 від 20.05.2015 року) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Маруна Агро», яке судом задоволено.

В судовому засіданні 21.05.2015 року представником позивача заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2015 року продовжено строк вирішення спору, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Маруна Агро» та відкладено розгляд справи на 04.06.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Київської області 02.06.2015 року відповідач надав відзив на позовну заяву №512/02.03-06 року у якому проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

02.06.2015 року через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі №911/1252/15.

04.06.2015 року представником третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Агровал» через канцелярію суду подано клопотання про припинення провадження у справі №911/1252/15.

Клопотання обґрунтовані тим, що відповідач у справі №911/1252/15 - Васильківське міськрайонне управління юстиції Київської області в особі Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області не є належним відповідачем у даній справі, а відносини, що виникли між позивачем та відповідачем є публічно-правовими, оскільки, відповідач є суб'єктом владних повноважень, тому, спір, що виник між позивачем та відповідачем, не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до пункту 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року за №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено, що спір вирішується в судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин. Необхідно мати на увазі, що ГПК не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.

Як вбачається з характеру спірних правовідносин, вони не є відносинами публічно-правового характеру, оскільки, в даному випадку позивач, звертаючись із даним позовом до суду має намір захистити своє порушене право (право оренди), тобто, відповідач вчиняючи дії з державної реєстрації спірних договорів оренди, порушив, на думку позивача, право позивача на оренду спірних земельних ділянок.

Предметом спору у справі є право користування (право оренди) спірними земельними ділянками, відновлення порушеного права зі сторони третьої особи, яка, як і позивач, на підставі рішень владних органів претендує на користування землею. Тобто, між даними особами існує спір про право, що в свою чергу виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства, а тому клопотання не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2007 року за №21-2092во07, від 5 грудня 2006 року за №21-836во06 та від 15 квітня 2008 року за №21-395во07.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Представники третіх осіб 1-5 в судове засідання 04.06.2015 року не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представників третіх осіб 1-5 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників третіх осіб 1-5 за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи 6 та третьої особи 7, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 125, ч. 3 ст. 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

З матеріалів спрви вбачається, що між приватним сільськогосподарським підприємством «Лосятинське» (за договорами - орендар) та третіми особами: Ліченко Миколою Петровичем, Симоненко Ганною Григорівною, Соцькою Любов Юріївною, Фельтіним Миколою Омельчяновичем, Шевченко Миколою Миколайовичем (за договорами - орендодавці) було укладено наступні 6 договорів оренди землі:

- договір оренди землі №443 від 30.08.2010 року (договір оренди землі 1), який укладено між ПCП «Лосятинське» та Ліченко Миколою Петровичем строком на 5 років, за яким орендарю передана в оренду земельна ділянка загальною площею 2,45 га, кадастровий номер 3221484600:04:003:0024, та який зареєстровано Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 04.10.2012 року, реєстраційний номер договору оренди 322140004003176;

- договір оренди землі №187 від 23.02.2010 року (договір оренди землі 2), який укладено між ПCП «Лосятинське» та Симоненко Ганною Григорівною строком на 5 років, за яким орендарю передана в оренду земельна ділянка загальною площею 2,447 га, кадастровий номер 3221484600:06:009:0043, та який зареєстровано Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 04.10.2012 року, реєстраційний номер договору оренди 322140004003189;

- договір оренди землі №172 від 18.02.2010 року (договір оренди землі 3), який укладено між ПCП «Лосятинське» та Соцькою Любов Юріївною строком на 5 років, за яким орендарю передана в оренду земельна ділянка загальною площею 2,45 га, кадастровий номер 3221484600:04:003:0019, та який зареєстровано Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 04.10.2012 року, реєстраційний номер договору оренди 322140004003144;

- договір оренди землі від 11.06.2012 року (договір оренди землі 4), який укладено між ПCП «Лосятинське» та Фельтіним Миколою Омельяновичем строком на 5 років, за яким орендарю передана в оренду земельна ділянка загальною площею 2,4452 га, кадастровий номер 3221484600:06:009:0019, та який зареєстровано Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 04.09.2012 року, реєстраційний номер договору оренди 322140004003027;

- договір оренди землі №030 від 20.01.2010 року (договір оренди землі 5), який укладено між ПCП «Лосятинське» та Шевченко Миколою Миколайовичем строком на 5 років, за яким орендарю передана в оренду земельна ділянка загальною площею 2,45 га, кадастровий номер 3221484600:06:004:0027, та який зареєстровано Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 04.10.2012 року, реєстраційний номер договору оренди 322140004003172;

- договір оренди землі №030/1 від 20.01.2010 року (договір оренди землі 6), який укладено між ПCП «Лосятинське» та Шевченко Миколою Миколайовичем строком на 5 років, за яким орендарю передана в оренду земельна ділянка загальною площею 2,67 га, кадастровий номер 3221484600:04:001:0001, та який зареєстровано Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 28.12.2012 року, реєстраційний номер договору оренди 322140004004557;

Як вбачається з наявного в матеріалах справи №911/1252/15 витягу з ЄДР, 25.12.2013 року державним реєстратором внесено запис №13561120006002927 про припинення юридичної особи - ПСП «Лосятинське» у зв'язку з проведенням реорганізації шляхом приєднання до ПСП «Агрофірма «Світанок».

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, згідно з відомостями з ЄДР та відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ПСП «Агрофірма «Світанок» є правонаступником ПСП «Лосятинське», яке припинилося у зв'язку з його реорганізацією шляхом приєднання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копій договорів оренди землі, укладених між ТОВ «Агровал», ТОВ «Маруна Агро» та третіми особами 1-5, інформаційних довідок, Реєстраційною службою Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було здійснено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) за ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро» на спірні земельні ділянки, які на момент прийняття нижчезазначених рішень про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень перебували та на даний час продовжують перебувати в оренді позивача на підставі чинних договорів оренди землі 1-6, а саме:

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18492720 від 30.12.2014, 24.12.2014 19:35:21 здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 2,45 га, кадастровий номер 3221484600:04:003:0024, орендодавець Ліченко Микола Петрович, орендар: ТОВ «Агровал», код ЄДРПОУ 36385105, підстава виникнення речового права: договір оренди, серія та номер: виданий 18.12.2014, видавник: ТОВ «Агровал» та Ліченко Микола Петрович;

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18418477 від 27.12.2014, 23.12.2014 18:29:45 здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 2,447 га, кадастровий номер 3221484600:06:009:0043, орендодавець Симоненко Ганна Григорівна, орендар: ТОВ «Агровал», код ЄДРПОУ 36385105, підстава виникнення речового права: договір оренди, серія та номер: виданий 23.12.2014, видавник: ТОВ «Агровал» та Симоненко Ганна Григорівна;

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18494309 від 30.12.2014, 24.12.2014 15:35:03 здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 2,45 га, кадастровий номер 3221484600:04:003:0019, орендодавець Соцька Любов Юріївна, орендар: ТОВ «Агровал», код ЄДРПОУ 36385105, підстава виникнення речового права: договір оренди, серія та номер: виданий 24.12.2014, видавник: ТОВ «Агровал» та Соцька Любов Юріївна;

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18494829 від 30.12.2014, 24.12.2014 15:22:35 здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 2,4452 га, кадастровий номер 3221484600:06:009:0019, орендодавець Фельтін Микола Омельчнович, орендар: ТОВ «Агровал», код ЄДРПОУ 36385105, підстава виникнення речового права: договір оренди, серія та номер: виданий 24.12.2014, видавник: ТОВ «Агровал» та Фельтін Микола Омельянович;

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20034392 від 16.03.2015, 10.03.2015 11:08:36 здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 2,67 га, кадастровий номер 3221484600:04:001:0001, орендодавець Шевченко Микола Миколайович, орендар: ТОВ «Маруно Агро», код ЄДРПОУ 39525037, підстава виникнення речового права: договір оренди, серія та номер: 71, виданий 28.01.2014, видавник: ТОВ «Маруна Агро» та Шевченко Микола Миколайович;

на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18418477 від 27.12.2014, 23.12.2014 18:29:45 здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 2,4474 га, кадастровий номер 3221484600:06:004:0027, орендодавець Шевченко Микола Миколайович, орендар: ТОВ «Агровал», код ЄДРПОУ 36385105, підстава виникнення речового права: договір оренди, серія та номер: виданий 23.12.2012, видавник: ТОВ «Агровал» та Шевченко Микола Миколайович;

Зазначені дії відповідача призвели до виникнення даного спору і спонукали позивача звернутися до господарського суду з даною позовною заявою, у якій позивач просить визнати за ним право оренди за договорами оренди землі 1-6 та скасувати здійснену державну реєстрацію речових прав.

Частиною 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 5 ст. 126 Земельного кодексу визначено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Отже, на виконання приписів п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року, для об'єктивного вирішення даного спору по суті, суду необхідно правильно визначити момент вчинення договорів оренди землі 1-6.

Згідно з ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Отже, ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України містить спеціальну норму щодо моменту укладення договору, яка розповсюджується на договори оренди землі, яка пов'язує юридичний факт укладення договору з вчиненням певної, визначеної законодавством дії.

Момент вчинення (укладення) договору оренди землі визначено статтею 18 Закону України «Про оренду землі», згідно з якою договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Тому відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» та ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України для укладення договору оренди землі необхідне не лише підписання договору оренди землі з наступною передачею відповідної земельної ділянки по акту приймання-передачі орендареві, але вчинення державної реєстрації відповідного договору, лише після якої договір оренди набуває чинності.

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з п. 8 договорів оренди землі 1-3, 5-6 (строк дії договору), договір укладено на 5 (п'ять) років.

Згідно з п. 5 договору оренди землі 4 (строк дії договору), договір укладено на 5 (п'ять) років.

Згідно п. 41 договорів оренди землі 1-3, 5-6 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно з п. 40 договору оренди землі 4 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зазначена умова вказаних договорів оренди землі 1-6, якою сторони договору визначили момент набрання ним чинності (згідно з ч.2 ст. 631 Цивільного кодексу України припадає на момент його укладення), відповідає ч. 3 ст. 251 Цивільного кодексу України, згідно з якою строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

У відповідному договорі оренди землі його сторони на підставі ч. 3 ст. 251 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України самостійно визначили момент набрання ним чинності - після державної реєстрації договору.

Згідно ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, згідно з умовами п. п. 5, 8, 40, 41 договорів оренди землі 1-6, ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України, ч. 1 та ч. 3 ст. 251 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України «Про оренду землі», договори оренди 1-6 набрали чинності (є укладеним) на наступний день після їх державної реєстрації і діють протягом 5 років від дня набуття чинності з правом пролонгації.

Під час судового розгляду, представники третьої особи ТОВ «Агровал» наголошував на тому, що реєстрація договорів оренди землі 1-6 не була здійснена відповідно до чинного законодавства України в момент їх реєстрації.

Однак, зазначені твердження спростовуються наступним.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI, з урахуванням змін, внесеними згідно із Законом № 4152-VI від 9 грудня 2011 року), встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Як встановлено судом, в 2012 році у Васильківському районі Київської області територіальним органом земельних ресурсів було Управління Держкомзему у Васильківському районі Київської області.

Тому, згідно абзацу 1 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI, з урахуванням змін, внесеними згідно із Законом № 4152-VI від 9 грудня 2011 року) до 1 січня 2013 року до компетенції Управління Держкомзему у Васильківському районі Київської області як територіального органу земельних ресурсів, було віднесено державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 року за №974 «Про утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів за переліком згідно з додатком 1, та реорганізовано територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів шляхом приєднання до новоутворених територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів за переліком згідно з додатком 2.

Переліком територіальних органів Держземагентства, які утворюються шляхом реорганізації (додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 року за №974) передбачено реорганізацію Управління Держкомзему у Васильківському районі шляхом приєднання до утворюваного Управління Держземагенства у Васильківському районі.

Однак, прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 року за №974 не має наслідком «автоматичне» припинення Управління Держкомзему у Васильківському районі, як суб'єкта права, а лише є правовою підставою для його реорганізації шляхом приєднання, яка (реорганізація) закінчується в день внесення державним реєстратором у ЄДР запису про його припинення як юридичної особи.

Процедура реорганізації міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади врегульована ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», ст. 108 Цивільного кодексу України, а також Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (надалі - Порядок), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року за №1074.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», п. 2 даного Порядку (в редакції, яка діяла до 23 липня 2014 року), органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Відповідно до ч. 7 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 12 Порядку, орган виконавчої влади, утворений в результаті

реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів

України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

Відповідно до п. 13 Порядку, акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов'язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.

Відповідно до п. 14 Порядку, право підписувати документи щодо здійснення повноважень та виконання функцій з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України, зазначеним у пункті 13 цього Порядку, має керівник органу виконавчої влади, що припиняється (у разі його звільнення - заступник такого керівника), а після зазначеного дня - керівник утвореного органу виконавчої влади або органу виконавчої влади, до якого перейшли права та обов'язки органу виконавчої влади, що припиняється.

Отже, та обставина, що Указом Президента України від 8 квітня 2011 року за №445/2011 «Про Державне агентство земельних ресурсів України» затверджено Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, а також встановлено, що Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів, не означає «автоматичного» припинення повноважень Управління Держкомзему у Васильківському районі щодо здійснення функцій з реєстрації договорів оренди землі.

Відповідно до відомостей ЄДР, державним реєстратором 18.02.2013 року внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи (Управління Держкомзему у Васильківському районі Київської області, ідентифікаційний код 23235958), номер запису: 13561120015001045.

Факт продовження Управлінням Держкомзему у Васильківському районі Київської області здійснення повноважень та функцій у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення Держземагенства та його територіального органу у Васильківському районі Київської області підтверджується здійсненою у 2012 році державною реєстрацією договорів оренди землі 1-6, на яких проставлено відбиток та запис про їх державну реєстрацію, підписано реєстратором та скріплено печаткою Управління Держкомзему у Васильківському районі.

Крім того, факт продовження Управлінням Держкомзему у Васильківському районі Київської області здійснення повноважень та функцій у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення Держземагенства та його територіального органу у Васильківському районі Київської області також підтверджується листом №32-1009-0.4-2033/2-15 від 10.04.2015 року «Про надання інформації» Управління Держгеокадастру у Васильківському районі, наданим позивачу у відповідь на його запит вих.№08/04-15/3 від 08.04.2015 року, у якому зазначається про здійснення у 2012 році державної реєстрації договорів оренди землі 1-6.

Судом встановлено, що державна реєстрація договорів оренди землі 1-6 не скасована, здійснена Управлінням Держкомзему у Васильківському районі Київської області у відповідності до вимог законодавства, яке було чинним на дату відповідної реєстрації, чим підтверджується правомірність здійсненої зазначеним органом державної реєстрації договорів оренди землі.

Таким чином, Управління Держкомзему у Васильківському районі Київської області, як територіальний орган земельних ресурсів, мало законні підстави, які визначені абзацом 1 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI, з урахуванням змін, внесених згідно із Законом №4152-VI від 9 грудня 2011 року), для здійснення у 2012 році державної реєстрації договорів оренди землі між фізичними особами - власниками землі та ПСП «Лосятинське», правонаступником якого є позивач у справі - ПСП «Агрофірма «Світанок».

Також, слід зазначити, що договори оренди землі 1-6, станом на момент розгляду справи, у судовому порядку не визнані недійсними, не розірвані, строк їх дії не закінчився, реєстрація зазначених договорів не скасована у судовому порядку.

Крім того, судом взято до уваги вимоги ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з якими правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що до 25 березня 2015 року чинним законодавством України не було врегульовано особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року.

Дане питання регламентується Законом №247-VIII від 5 березня 2015 року (набув чинності 25 березня 2015 року, тобто, після здійсненої відповідачем оспорюваної державної реєстрації), яким Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» доповнено статтею 4 2 , згідно зазначеної статті, державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої власником чи набувачем відповідного похідного права, або уповноваженою ними особою, з урахуванням положень статті 16 цього Закону.

Оскільки, принцип юридичної визначеності є невід'ємною складовою частиною верховенства права, суд констатує, що через відсутність закону, яким було врегульовано особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення та механізм реалізації права, позивач не мав можливості, а тому і не був зобов'язаний, звертатися до реєстраційної служби для реєстрації його права на спірні земельні ділянки.

Що стосується моменту переходу майнових прав ПСП «Лосятинське» до позивача у справі - ПСП «Агрофірма «Світанок» на спірні земельні ділянки, які посвідчені зареєстрованими договорами оренди землі 1-6, то в даному аспекті суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В своїх запереченнях представник третьої особи ТОВ «Агровал» посилається, зокрема, на статтю 182 ЦК України, відповідно до якої право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Однак, зазначені доводи представника третьої особи ТОВ «Агровал» не відповідають дійсності, оскільки, чинне законодавство України, зокрема ст. 140 Земельного кодексу України, містить вичерпний перелік випадків припинення прав на землю і не передбачає припинення права на земельну ділянку внаслідок реорганізації юридичної особи, зокрема ПСП «Лосятинське» шляхом приєднання до ПСП «Агрофірма «Світанок».

В аспекті переходу майнових прав до правонаступника внаслідок реорганізації, не може бути застосовано положення ст. 182 Цивільного кодексу України, оскільки, дана норма не регулює питання переходу прав у випадку реорганізації юридичної особи.

Реорганізація є спеціальним випадком переходу прав від однієї юридичної особи до іншої, який врегульовано спеціальними нормами законодавства, що визначають момент переходу прав при реорганізації.

Тому, при вирішенні даного спору застосуванню підлягають спеціальні норми, які визначені ст. 108 Цивільного кодексу України та ст. 59 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Цивільного кодексу України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

Відповідно до ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України, у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Згідно ч. 5 ст. 59 Господарського кодексу України, у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Таким чином, зазначені вище спеціальні норми законодавства передбачають «автоматичний» і безумовний (в силу самого закону) перехід при реорганізації прав і обов'язків до правонаступника.

Спеціальна норма закону має пріоритет перед загальною нормою про момент переходу прав на земельну ділянку з моменту реєстрації договору оренди землі, що визначено ст. 182 Цивільного кодексу України.

В іншому випадку мало б місце існування часового проміжку, коли земельна ділянка вже не належить правопопереднику (оскільки він припинений), але ще не належить правонаступнику, оскільки, процедура отримання та реєстрації нових документів, що посвідчують право на земельну ділянку, займає певний час.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що у разі реорганізації право оренди на земельну ділянку переходить відповідно до спеціальних норм закону про реорганізацію (ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 59 Господарського кодексу України).

Рішенням Загальних зборів Учасників Приватного сільськогосподарського підприємства «Лосятинське», яке оформлено Протоколом №04/02/13 від 04.02.2013 року, вирішено припинити ПСП «Лосятинське» шляхом приєднання до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок».

Відповідно до ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 108 Цивільного кодексу України, передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

Як встановлено судом, у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 108 Цивільного кодексу України комісією з припинення ПСП «Лосятинське» складено передавальний акт, який затверджено відповідно до чинного законодавства України.

У додатку №10 до Передавального акту зазначені, в тому числі, договори оренди землі 1-6, майнові права по яких перейшли до ПСП «Агрофірма «Світанок», як правонаступника ПСП «Лосятинське».

Таким чином, у відповідності до ст. 108 Цивільного кодексу України до ПСП «Агрофірма «Світанок» перейшли права та обов'язки за договорами оренди землі, згідно передавального акту від 24.05.2013 року, затвердженого Протоколом №24/05/13 загальних зборів Учасників Приватного сільськогосподарського підприємства «Лосятинське» від 24.05.2013 року та рішенням власника №24-05/13 від 24.05.2013 року ПСП «Агрофірма «Світанок» та додатку №10 та додатку №11 до вказаного вище передавального акту.

Щодо питання підвідомчості даного спору господарському суду, то зазначене питання має досліджуватися в аспекті способів захисту порушеного права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

На відміну від порушення права, невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на право оренди земельною ділянкою (узагальнення Верховного Суду України у листі від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України»).

В позовній заяві позивач обґрунтовує позовні вимоги саме невизнанням відповідачем його прав оренди на спірні земельні ділянки, а не порушенням права володіння, що має принципове значення для вирішення справи.

Суд звертає увагу на те, що оспорювана державна реєстрація не скасовує здійснену Управлінням Держкомзему у Васильківському районі реєстрацію договорів оренди землі 1-6, не призводить до вибуття спірних земельних ділянок із правомірного та законного володіння та користування позивача, жодним чином не припиняє дію договорів оренди землі 1-6, які зареєстровані відповідно до закону та які продовжують бути чинними і після оспорюваної державної реєстрації, яка здійснена відповідачем.

Аналізуючи дії відповідача, їх вплив на права та законні інтереси позивача, суд дійшов висновку, що вчиненими у Державному реєстрі речових прав оспорюваними реєстраційними діями відповідач пасивно заперечив наявність у позивача суб'єктивного права оренди спірних земельних ділянок, а також пасивно заперечив наявність правовідносин між позивачем та третіми особами (фізичними особами - власниками землі) щодо договірного користування спірними земельними ділянками на підставі договорів оренди землі 1-6.

Щодо питання захисту права оренди позивача на спірні земельні ділянки в контексті відновлення становища, яке існувало до порушення права, суд вважає за необхідне зазначити

Відповідно до узагальнення судової практики, яке викладене у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України», відновлення становища, яке існувало до порушення, як спосіб захисту цивільного права та інтересу, застосовується у тому разі, якщо покладення обов'язку на особу, яка його порушила, припинити дії не відновлює повністю суб'єктивне право, а цього можна досягти вчиненням інших, передбачених законом, заходів.

Оскільки, Реєстраційною службою Васильківського міськрайонного управління юстиції здійснено державну реєстрацію, яка оспорюється позивачем у даній справі, то покладення на відповідача обов'язку припинити такі дії не відновлює повністю суб'єктивне право оренди позивача, а тому, враховуючи викладене вище узагальнення від 01.04.2014 року Верховного Суду України, слід застосовувати такий спосіб захисту права, як відновлення становища, яке існувало до порушення права.

У наведеному вище узагальненні від 01.04.2014 року Верховний Суд України в контексті способів захисту права щодо майна, яке підлягає державній реєстрації, зазначив, що у разі здійснення державної реєстрації права власності за набувачем неправомірно відчуженого майна права власника повинні захищатися із застосуванням способу захисту, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України за позовом про визнання права власності та скасування внесеного за заявою набувача запису до Державного реєстру (ч. 2 ст. 26 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Аналогічна позиція міститься також у постанові Вищого господарського суду України від 28.08.2014 року у справі №5015/4465/12 з посиланням на лист від 01.04.2014 року Верховного Суду України «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

Згідно ст. 27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, способом захисту порушеного права є його визнання.

Визначеними ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, яким мають відповідати як цивільні права, так і цивільні інтереси, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно абзацу 3 п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог статей 124, 125 Земельного кодексу України і статті 16 Закону України «Про оренду землі».

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем дотримано вимог статей 124, 125 Земельного кодексу України та статті 16 Закону України «Про оренду землі», а тому, позивач має право на визнання за ним права оренди на спірні земельні ділянки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у разі здійснення державної реєстрації права оренди за набувачем неправомірно переданого майна, права орендаря можуть захищатися із застосуванням способу захисту, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України за позовом про визнання права оренди та скасування здійсненої у Державному реєстрі речових прав державної реєстрації іншого речового права (ч. 2 ст. 26 Закону України від 01.07.2004 року за №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Що стосується здійсненої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації, то відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Слід зазначити, що даний спір виник через те, що в порушення п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідачем не забезпечено виконання обов'язку встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

При цьому, відповідачем не враховано, що згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», саме на органи державної реєстрації прав покладено забезпечення достовірності інформації.

Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України та ст. 6 цього ж Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Чинне законодавство України не передбачає права орендодавця в односторонньому порядку передати орендоване орендарем майно іншій особі, якщо це орендоване майно не повернуто від орендаря.

За таких обставин, суд розцінює наявні у справі договори оренди землі з ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро» та акти передачі спірних земельних ділянок по договорам оренди землі з ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро» (копії яких наявні в матеріалах справи) як недостовірні, так як зазначені в цих недостовірних актах спірні земельні ділянки раніше вже були передані цими фізичними особами до ПСП «Лосятинське» по договорам оренди землі 1-6, не є і не були повернуті від ПСП «Лосятинське» чи від ПСП «Агрофірма «Світанок» цим третім особам (власникам спірних земельних ділянок).

Підписання актів приймання передачі спірних земельних ділянок за договорами оренди землі з ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро» не означає фактичну та реальну передачу до ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро» зазначених спірних земельних ділянок, а такі земельні ділянки - не є правомірно переданим майном, оскільки, вони перебували в оренді ПСП «Лосятинське», а на даний час, відповідно до чинного законодавства України, перебувають в оренді у ПСП «Агрофірма «Світанок».

Підписання договорів оренди землі з ТОВ «Агровал», ТОВ «Маруна Агро» та актів по передачі спірних земельних ділянок в оренду ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро» (які подавалися у складі документації для державної реєстрації) здійснено всупереч вимог ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, оскільки, це суперечить звичаям ділового обороту, вимогам розумності та справедливості, а також вимогам ст. 27 Закону України «Про оренду землі» (орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону) у сукупності зі ст. 321 Цивільного кодексу України (право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом).

Тому заявлені ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро» інші речові права (права оренди земельної ділянки) на земельні ділянки, які орендуються ПСП «Агрофірма «Світанок», не підлягали державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так як ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро» не було дотримано визначених ч. 4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» умов, за наявності яких здійснюється державна реєстрація іншого речового права.

Подані ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро» документи (договори, акти) не відповідають вимогам, встановленим ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 321, 627 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про оренду землі», що є підставою для відмови у державній реєстрації (п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Отже, у відповідача не було підстав для державної реєстрації іншого речового права на спірні земельні ділянки за ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що здійснена відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державна реєстрація інших речових прав за ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро», яка оспорюється, є незаконною, суперечить ст.ст. 10, 15, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», порушує права та законні інтереси позивача щодо оренди спірних земельних ділянок відповідно до чинних договорів оренди землі 1-6, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Крім того, судом взято до уваги, що інтереси позивача полягають також у тому, що наслідком визнання права може бути визнання наявності або відсутності обов'язків у позивача та третіх осіб за договорами оренди земельних ділянок або їх припинення, визнання наявності таких правовідносин щодо користування спірними земельними ділянками.

При цьому, визнання права оренди за позивачем усуне невизначеність у взаємовідносинах з відповідачем та третіми особами (фізичними особами), створить необхідні умови для реалізації законного права позивача.

Такий інтерес позивача є законним, не суперечить Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року за №18-рп/2004.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З урахуванням наведеного, способом захисту порушених прав та законних інтересів позивача є відновлення становища, яке існувало до оспорюваної державної реєстрації, шляхом визнання права оренди позивача на спірні земельні ділянки та скасування оспорюваної державної реєстрації іншого речового права.

Згідно з п. 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року за №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III-V ЗК України:

- пов'язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку);

- що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору оренди земельних ділянок;

- інші спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

Даний спір пов'язаний із захистом права на спірні земельні ділянки, виник з укладення та виконання договорів оренди землі, а тому є спором про право.

Крім того, оскільки позивачем заявлено позовну вимогу про визнання його права оренди у взаємно пов'язаному зв'язку з вимогою скасування державної реєстрації, а відновити становище, яке існувало до здійснення відповідачем оспорюваної державної реєстрації, без її скасування не є можливим і не призведе до належного та ефективного захисту прав та законних інтересів позивача, беручи до уваги те, що позивач зможе ефективно захисти свої права та законні інтереси лише в разі спільного розгляду вимог про визнання права та про скасування державної реєстрації, суд також і з цих підстав дійшов висновку про підвідомчість цього спору господарському суду.

Зазначене в повній мірі відповідає вимогам ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з практикою застосування якої, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року).

Захист права оренди позивача шляхом визнання його права оренди є необхідним у зв'язку з тим, що наслідком визнання права може бути визнання наявності або відсутності обов'язків у позивача та третіх осіб по договорам оренди земельних ділянок або їх припинення, визнання наявності таких правовідносин щодо користування спірними земельними ділянками.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги, що даний позов подано з метою усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог нормами матеріального права, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, про доведеність обставин, на які посилається позивач, про наявність його права, яке підлягає захисту шляхом відновлення становища (визнання права оренди та скасування державної реєстрації).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» право оренди земельної ділянки загальною площею 2,45 га, кадастровий номер 3221484600:04:003:0024, строком на 5 років з дня, наступного після реєстрації договору оренди землі №443 від 30.08.2010 року між ПСП «Лосятинське» та Ліченко Миколою Петровичем.

Визнати за Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» право оренди земельної ділянки загальною площею 2,447 га, кадастровий номер 3221484600:06:009:0043, строком на 5 років з дня, наступного після реєстрації договору оренди землі №187 від 23.02.2010 року між ПСП «Лосятинське» та Симоненко Ганною Григорівною.

Визнати за Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» право оренди земельної ділянки загальною площею 2,45 га, кадастровий номер 3221484600:04:003:0019, строком на 5 років з дня, наступного після реєстрації договору оренди землі №172 від 18.02.2010 року між ПСП «Лосятинське» та Соцькою Любов Юріївною.

Визнати за Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» право оренди земельної ділянки загальною площею 2,4452 га, кадастровий номер 3221484600:06:009:0019, строком на 5 років з дня, наступного після реєстрації договору оренди землі від 11.06.2012 року між ПСП «Лосятинське» та Фельтіним Миколою Омельяновичем.

Визнати за Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» право оренди земельної ділянки загальною площею 2,45 га, кадастровий номер 3221484600:06:004:0027, строком на 5 років з дня, наступного після реєстрації договору оренди землі №030 від 20.01.2010 року між ПСП «Лосятинське» та Шевченко Миколою Миколайовичем.

Визнати за Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» право оренди земельної ділянки загальною площею 2,67 га, кадастровий номер 3221484601:04:001:0001, строком на 5 років з дня, наступного після реєстрації договору оренди землі №030/1 від 20.01.2010 року між ПСП «Лосятинське» та Шевченко Миколою Миколайовичем.

Скасувати здійснену 24.12.2014 19:35:21 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку площею 2,45 га, кадастровий номер 3221484600:04:003:0024 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18492720 від 30.12.2014 16:58:32, номер запису про інше речове право: 8323274 (спеціальний розділ).

Скасувати здійснену 23.12.2014 18:29:45 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку площею 2,4474 га, кадастровий номер 3221484600:06:004:0027 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18418477 від 27.12.2014 16:45:36, номер запису про інше речове право: 8319187 (спеціальний розділ).

Скасувати здійснену 24.12.2014 15:35:03 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку площею 2,45 га, кадастровий номер 3221484600:04:003:0019 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18494309 від 30.12.2014 17:36:58, номер запису про інше речове право: 8323739 (спеціальний розділ).

Скасувати здійснену 24.12.2014 15:22:35 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку площею 2,4452 га, кадастровий номер 3221484600:06:009:0019 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18494829 від 30.12.2014 17:52:51, номер запису про інше речове право: 8324027 (спеціальний розділ).

Скасувати здійснену 10.03.2015 11:08:36 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку площею 2,67 га, кадастровий номер 3221484600:04:001:0001 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20034392 від 16.03.2015 17:53:59, номер запису про інше речове право: 9060201 (спеціальний розділ).

Скасувати здійснену 23.12.2014 18:29:45 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку площею 2,4474 га, кадастровий номер 3221484600:06:009:0043 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18418477 від 27.12.2014 16:45:36, номер запису про інше речове право: 8285209 (спеціальний розділ).

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 09.06.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак