Постанова

від 04.06.2015 по справі 826/16348/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16348/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства "Традиція-98" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, Мале приватне підприємство «Традиція-98», звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення №0003992202 від 31.05.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 820094,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 3387,00 грн. та №0004002202 від 31.05.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 889128,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 177826,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2013 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року у задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства «Традиція-98» відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2014р. касаційну скаргу позивача задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовані, матеріали справи направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України були надані вказівки, які необхідно врахувати суду під час нового розгляду даної справи, зокрема, з'ясувати характер та зміст спірних операцій, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року позовні вимоги задоволені повністю. Визнано протиправними та скасовано повідомлення - рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС про застосування до МПП «Традиція-98» штрафних (фінансових санкцій), а саме: №0003992202 від 31.05.2013р. на загальну суму 820 094,00 грн. та № 0004002202 від 31.05.2013р. на загальну суму 889 128,00грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка МПП «Традиція-98» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ГМФ», ТОВ «БС «Консалтінг Юкреін», ТОВ «Ньюмодуль 2011», ТОВ «Соло-25», ТОВ «ТК «Смарт» за період 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт №506/22.2-10/30045559 від 08.05.2013 року, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 , підпункту 138.1.1 пункту 138.1 , пункту 138.2 статті 138 , підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 , пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у розмірі 816 707,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185 , пункту 188.1 статті 188 , пунктів 198.1 , 198.3 , 198.6 статті 198 , пунктів 200.1 , 200.2 статті 200 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на 711302,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 31.05.2013р. прийняті податкові повідомлення-рішення: №0004002202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 889128,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 177826,00 грн.; №0003992202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 820094,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 3387,00 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що позивачем надано всі документи, які підтверджують реальність та товарність господарських з ТОВ «ГМФ», ТОВ «БС «Консалтінг Юкреін», ТОВ «Ньюмодуль 2011», ТОВ «Соло-25», ТОВ «ТК «Смарт».

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, так як надані позивачем документи не підтверджують в повній мірі реальність та товарність господарських відносин зі спірними контрагентами зважаючи на наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано копії договорів, укладених з ТОВ «БС «Консалтінг Юкреін», на підставі яких виписані податкові накладні та акти здачі-приймання робіт.

Разом з тим, ТОВ «БС «Консалтінг Юкреін» виписав на адресу позивача рахунок -фактуру від 01.09.2011 року №БС -009 на суму 883000,08 грн. (а.с.7 Т.2) та №БС -008 від 01.08.2011р. на суму 1025999, 93 грн. (а.с.57 Т.2)

У вказаних рахунках-фактурах зазначено, що ТОВ «БС «Консалтінг Юкреін» надав позивачу послуги з клінінгу офісних приміщень, маркетингові послуги та інформаційно-консультаційні послуги.

На підтвердження виконання зобов'язань позивачем надано акти здачі - приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи в повній мірі підтверджують товарність та реальність господарських відносин, та зазначає наступне.

Так, досліджуючи акти здачі - приймання робіт (надання послуг) колегія суддів не вважає належним підтвердженням фактичного отримання послуг від ТОВ «БС Консалтинг Юкреін», оскільки вони оформлені без дотримання вимог Закону.

Акти приймання-здачі робіт є документами первинного бухгалтерського обліку у розмінні ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вимоги до таких документів встановлені у ч. 2 ст. 9 вказаного Закону.

Згідно вказаної норми права документи первинного бухгалтерського обліку повинні містити такі обов'язкові реквізити, як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані представником позивача копії актів приймання-здачі робіт колегія суддів встановила, що вони оформлені з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, у вказаних актах не відображено зміст та обсяг господарської операції.

Так, у вказаних актах приймання-здачі робіт зазначено, що контрагентом позивача виконані:

1. клінінг офісних приміщень (а.с.8, 11, 15, 17, 19, 21, 25, 26, 27, 29, 31, 33, 37, 39, 41, 43, 47, 49, 51, 53, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 71а, 73, 75, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 109 Т.2);

2. юридичні послуги (а.с. 13, 23, 35, 45,55 Т.2);

3. маркетингові послуги (а.с.77,107 Т.2).

Разом з тим, із вказаних актів неможливо встановити які саме роботи виконувалися спірним контрагентом у певний проміжок часу та в якому обсязі.

Зокрема, не встановлено (не можливо встановити) чи пов'язані отримані послуги з господарської діяльністю товариства, так як,

- не можливо встановити, які саме інформаційно-консультаційні послуги були отримані (звіти не надані, предметом консультації чого саме, в якій галузі здійснювались консультації та інше не надано). При цьому, актів виконаних робіт про надання інформаційно-консультаційних послуг позивачем не надано.

- які саме юридичні та маркетингові послуги були отримані (звіти не надані, предметом консультації чого саме, в якій галузі здійснювались консультації та інше не надано). В рахунках, актах та податкових накладних зазначено лише за юридичні послуги.

- де саме, на яких саме об'єктах здійснювались клінінгові послуги, хто саме здійснював послуги (звіти не надані). В рахунках, актах та податкових накладних зазначено лише за клінінг офісних приміщень.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що сторони при складенні актів приймання-здачі виконаних робіт повинні були відобразити зміст та обсяг наданих послуг.

Окрім того, що необхідність відображення вказаної інформації обумовлена вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вона також, згідно пунктів договору, є необхідною для визначення суми коштів, які замовник зобов'язаний перерахувати виконавцю.

Надані представником позивача акти не містять у собі відомостей, фіксування яких є основним призначенням таких актів про зміст та обсяг отриманих послуг та виконаних робіт. У зв'язку з цим на підставі зазначених актів неможливо визначити вартості таких робіт і послуг.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що акти приймання-здачі робіт були складені та підписані сторонами не у зв'язку з фактичним отриманням позивачем від спірного контрагенту послуг, зазначеними в первинних документах.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем вказаних вище послуг.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Торгова компанія «Самрт» укладено договір доручення на надання юридичної допомоги від 30.04.2012 року №3004-12 (а.с.111-112 Т.2).

Відповідно до умов п.1.1. даного договору Сторони уклали даний Договір з метою надання Повіреним юридичної допомоги Довірителю та отримання за це відповідної оплати

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Довіритель зобов'язаний видати Повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених цим Договором та додатковими угодами до нього.

При цьому, позивачем не надано ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції доказів надання довіреності на вчинення будь-яких юридичних дій

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що Довіритель оплачує надану Повіреним допомогу шляхом перерахування на клунок Повіреного грошових коштів в сумі, визначеній актом виконаних робіт.

Тобто, оплата здійснюється на підставі акту виконаних робіт та сума залежить від виконаної роботи. При цьому, наданий позивачем акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) не відображає зміст та обсяг господарської операції, а тому не зрозуміло з яких мотивів виходив контрагент позивача, при зазначенні саме такої суми послуг.

Пунктом 2.1.1. Договору передбачено, що Повірений зобов'язується повідомляти Довірителеві всі відомості про хід виконання з доручення.

Разом з тим, позивачем не надано документів, які свідчать, що контрагент позивача повідомляв про хід виконання доручення, як і не зрозуміло яке саме доручення виконував вказаний контрагент позивача.

На підтвердження реальності отриманих послуг позивачем до матеріалів справи долучено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ТК-8/05 від 08.05.2012 року (а.с.113 Т.2), рахунок-фактура (а.с.114 Т.2) та податкову накладну (а.с.115 Т.2).

Дослідивши вказані документи, колегія суддів приходить до висновку, що вони жодним чином не підтверджують реальність господарської операції, оскільки акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) не відображає зміст та обсяг господарської операції. Також, позивачем не зазначено ціль та мотиви укладення договору з вказаним контрагентом, та не визначено, які саме конкретно юридичні послуги надано.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що акт приймання-здачі робіт був складений та підписаний сторонами з метою створення фіктивних доказів на підтвердження виконання умов договору, а не у зв'язку з фактичним отриманням позивачем від спірного контрагенту юридичних послуг, обумовлених договором.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем юридичних послуг за вказаним вище договором.

Разом з тим, між позивачем та ТОВ «Соло-25» укладено договір про надання юридичної допомоги №С-1/03 від 01.03.2012 року (а.с.116 Т.2).

Відповідно до умов п.1.1. даного договору Сторони уклали даний Договір з метою надання Повіреним юридичної допомоги Довірителю та отримання за це відповідної оплати

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Довіритель зобов'язаний видати Повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених цим Договором та додатковими угодами до нього.

При цьому, позивачем не надано ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції доказів надання довіреності на вчинення будь-яких юридичних дій

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що Довіритель оплачує надану Повіреним допомогу шляхом перерахування на клунок Повіреного грошових коштів в сумі, визначеній актом виконаних робіт.

Тобто, оплата здійснюється на підставі акту виконаних робіт та сума залежить від виконаної роботи. При цьому, наданий позивачем акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) юридичних послуг не відображає зміст та обсяг господарської операції, а тому не зрозуміло з яких мотивів виходив контрагент позивача, при зазначенні саме такої суми послуг.

Пунктом 2.1.1. Договору передбачено, що Повірений зобов'язується повідомляти Довірителеві всі відомості про хід виконання з доручення.

Разом з тим, позивачем не надано документів, які свідчать, що контрагент позивача повідомляв про хід виконання доручення, як і не зрозуміло яке саме доручення виконував вказаний контрагент позивача.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано акт здачі - приймання робіт (надання послуг) (а.с.118 Т.2), де вказано про отримання юридичних послуг та акт здачі - приймання робіт (надання послуг) (а.с.120 зворотний бік Т.2), про надання інформаційно-консультаційних послуг, податкові накладні (а.с.119, 121 Т.2) та рахунки-фактури (а.с.117, 120 Т.2).

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи в повній мірі підтверджують товарність та реальність укладеного договору, та зазначає наступне.

Так, акти здачі - приймання робіт вони оформлені без дотримання вимог закону, оскільки у вказаних актах не відображено зміст та обсяг господарської операції.

Також, слід зазначити, що договір укладено на отримання юридичних послуг, а складено також акт на отримання інформаційно-консультаційних послуг.

Крім того, не можливо встановити, які саме інформаційно-консультаційні послуги були отримані (звіти не надані, предметом консультації чого саме, в якій галузі здійснювались консультації та інше не надано), та які саме юридичні послуги були отримані (звіти не надані, предметом консультації чого саме, в якій галузі здійснювались консультації та інше не надано).

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що акти приймання-здачі робіт були складені та підписані сторонами з метою створення фіктивних доказів на підтвердження виконання умов договору, а не у зв'язку з фактичним отриманням позивачем від спірних контрагентів послуг, обумовлених вищевказаним договором.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем юридичних послуг за вказаним вище договором.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем 27.06.2011р. укладено Договір про надання клінінгових послуг №414 з ТОВ «ГМФ», згідно якого Замовник (МПП «Традиція-98») доручає, а Виконавець (ТОВ «ГМФ») бере на себе обов'язок організації виконання комплексу робіт по прибиранню приміщення Замовника, за указаною адресою (а.с.122-123 Т.2).

Відповідно до умов вказаного договору виконавець забезпечує якісне виконання робіт, в об'ємі та у строки, передбачені вказаним договором та додатком №1. Забезпечує прибирання приміщень у відповідності до Додатку до договору та по графіку, погодженому з Замовником.

При цьому, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про погодження графіку надання клінінгових послуг.

При цьому, у технічному завданні вказана адреса - В.Хвойки,21, однак, не вказано місто. Також, не зрозуміло що це за приміщення (це офіс, чи це склад, тощо) та позивачем не надано документів, що він володіє чи орендує нерухомість за вказаною адресою тощо.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано акт здачі - приймання робіт (надання послуг) (а.с.129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167, Т.2), де вказано про отримання послуги «клінінг офісних приміщень», податкові накладні (а.с.130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168 Т.2) та рахунок-фактуру (а.с.128 Т.2) на суму 360 000 грн.

Разом з тим, із вказаних актів неможливо встановити які саме роботи виконувалися спірним контрагентом у певний проміжок часу та в якому обсязі.

Зокрема, не встановлено (не можливо встановити) чи пов'язані отримані послуги з господарської діяльністю товариства, так як, не встановлено де саме, на яких саме об'єктах здійснювались клінінгові послуги, хто саме здійснював послуги (звіти не надані) тощо.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем клінінгових послуг за вказаним вище договором.

З цим же контрагентом позивач також уклав Договір про надання юридичних послуг №401 від 29.06.2011 року (а.с.169 Т.2)

Відповідно до умов п.1.1. даного договору Сторони уклали даний Договір з метою надання Повіреним юридичної допомоги Довірителю та отримання за це відповідної оплати

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Довіритель зобов'язаний видати Повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених цим Договором та додатковими угодами до нього.

При цьому, позивачем не надано ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції доказів надання довіреності на вчинення будь-яких юридичних дій

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що Довіритель оплачує надану Повіреним допомогу шляхом перерахування на клунок Повіреного грошових коштів в сумі, визначеній актом виконаних робіт.

Тобто, оплата здійснюється на підставі акту виконаних робіт та сума залежить від виконаної роботи. При цьому, наданий позивачем акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) не відображає зміст та обсяг господарської операції, а тому не зрозуміло з яких мотивів виходив контрагент позивача, при зазначенні саме такої суми послуг.

Пунктом 2.1.1. Договору передбачено, що Повірений зобов'язується повідомляти Довірителеві всі відомості про хід виконання з доручення.

Разом з тим, позивачем не надано документів, які свідчать, що контрагент позивача повідомляв про хід виконання доручення, як і не зрозуміло яке саме доручення виконував вказаний контрагент позивача.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано акт здачі - приймання робіт (надання послуг) (а.с.179 Т.2), де вказано про отримання юридичних послуг та акти здачі - приймання робіт (надання послуг) (а.с.171, 173, 175, 177 Т.2), про надання інформаційно-консультаційних послуг, податкові накладні (а.с.172, 174, 176, 178, 180 Т.2) та рахунок-фактуру на інформаційно-консультаційні послуги та юридичні послуги (а.с.170 Т.2).

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи в повній мірі підтверджують товарність та реальність укладеного договору, та зазначає наступне.

Так, акти здачі - приймання робіт вони оформлені без дотримання вимог закону, оскільки у вказаних актах не відображено зміст та обсяг господарської операції.

Також, слід зазначити, що договір укладено на отримання юридичних послуг, а складено також акти на отримання інформаційно-консультаційних послуг.

Крім того, не можливо встановити, які саме інформаційно-консультаційні послуги були отримані (звіти не надані, предметом консультації чого саме, в якій галузі здійснювались консультації та інше не надано), та які саме юридичні послуги були отримані (звіти не надані, предметом консультації чого саме, в якій галузі здійснювались консультації та інше не надано).

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що акти приймання-здачі робіт були складені та підписані сторонами з метою створення фіктивних доказів на підтвердження виконання умов договору, а не у зв'язку з фактичним отриманням позивачем від спірних контрагентів послуг, обумовлених вищевказаним договором.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем юридичних послуг за вказаним вище договором.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано копії договору, укладеного з ТОВ «Ньюмодуль 2011», на підставі яких виписані податкові накладні та акти здачі-приймання робіт.

При цьому, слід зазначити, що ТОВ «Ньюмодуль 2011» виписав на адресу позивача рахунок -фактуру від 01.10.2011 року на суму 1 232 400,00 грн. (а.с.182 Т.2) та від 30.12.2011р. на суму 20 000,00 грн. (а.с.231 Т.2)

У вказаних рахунках-фактурах зазначено, що ТОВ «БС «Консалтінг Юкреін» надав позивачу послуги з клінінгу офісних приміщень, інформаційно-консультаційні послуги та юридичні послуги.

На підтвердження виконання зобов'язань позивачем надано акти здачі - приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні (а.с.188-206 Т.2).

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи в повній мірі підтверджують товарність та реальність господарських відносин, та зазначає наступне.

Так, досліджуючи акти здачі - приймання робіт (надання послуг) колегія суддів не вважає належним підтвердженням фактичного отримання послуг від ТОВ «Ньюмодуль 2011», оскільки вони оформлені без дотримання вимог закону.

Так, у вказаних актах приймання-здачі робіт зазначено, що контрагентом позивача виконані:

1. клінінг офісних приміщень (а.с.208-212, 214-218, 220-224, 226-230 Т.2);

2. інформаційно-консультаційні послуги (а.с.213, 219, 225 Т.2);

3. юридичні послуги (а.с.232 Т.2).

Разом з тим, із вказаних актів неможливо встановити які саме роботи виконувалися спірним контрагентом у певний проміжок часу та в якому обсязі.

Зокрема, не встановлено (не можливо встановити) чи пов'язані отримані послуги з господарської діяльністю товариства, так як,

- не можливо встановити, які саме інформаційно-консультаційні послуги були отримані (звіти не надані, предметом консультації чого саме, в якій галузі здійснювались консультації та інше не надано).

- які саме юридичні послуги були отримані (звіти не надані, предметом консультації чого саме, в якій галузі здійснювались консультації та інше не надано).

- де саме, на яких саме об'єктах здійснювались клінінгові послуги, хто саме здійснював послуги (звіти не надані). В рахунках, актах та податкових накладних зазначено лише за клінінг офісних приміщень.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що сторони при складенні актів приймання-здачі виконаних робіт повинні були відобразити зміст та обсяг наданих послуг.

Надані представником позивача акти не містять у собі відомостей, фіксування яких є основним призначенням таких актів про зміст та обсяг отриманих послуг та виконаних робіт. У зв'язку з цим на підставі зазначених актів неможливо визначити вартості таких робіт і послуг.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що акти приймання-здачі робіт були складені та підписані сторонами з метою створення фіктивних доказів на підтвердження виконання умов договору, а не у зв'язку з фактичним отриманням позивачем від спірного контрагенту послуг, зазначеними в первинних документах.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем вказаних вище послуг.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України , під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні та позивачем не доведено економічну доцільності для залучення вказаних контрагентів.

Також, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Так, відповідно до акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 2268/23-04/34486030 від 27.10.2012 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ГМФ" встановлено, що укладання ТОВ "ГМФ" правочинів з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями, не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Службовою запискою податкової надано висновок згідно якого підприємство за податковою адресою не знаходиться та копію пояснення службової особи підприємства директора та засновника ТОВ «ГМФ» про непричетність його до діяльності даного підприємства.

Згідно з актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 147 /23-04/36412065 від 15.02.2012 «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «БС «Консалтінг Юкреін» у останнього наявні ознаки «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Відповідно до акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №598/22-40/37617602 від 18.06.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ньюмодуль 2011» співробітниками ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі проведено обстеження місцезнаходження за юридичною адресою: м. Київ. вул. Ризька, буд. 73-Б. про що складено акт незнаходження, а допитаний директор та засновник ТОВ «Ньюмодуль 2011» зазначив про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства та вказав про те, що зареєстрував його за грошову винагороду у зв'язку з чим складено висновок про фіктивність №660/ДПІ/2610/3 від 06.02.2012.

Актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 572/22-40/30399950 від 13.06.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Соло-25" було встановлено, що згідно баз ДПС підприємство має стан - 9 "Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням" та від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано службову записку №909/ДПІ/07-10/3 від 05.06.2012 з висновком щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Соло-25". Даний висновок був зроблений на основі проведеного допиту засновника та директора ТОВ "Соло-25", відповідно до якого, він зазначив про те, що зареєстрував дане товариство на своє ім'я за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності

Відповідно до акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №1196/2240/33751018 від 22.08.2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "ТК"СМАРТ" згідно листа ДПС у Закарпатській області № 2802/09 від 17.12.2012 було встановлено, що досудовим слідством в рамках якого встановлено, що невстановлені особи, діючи від імені призначеного директора ТОВ "Техно" з метою безпідставного формування податкового кредиту реальною діючим суб'єктам господарювання, документально оформили безтоварні операції, зокрема, з ТОВ "ТК "СМАРТ", від імені якого в подальшому невстановлені слідством особи використовуючи схему документального оформлення фінансових операцій, безпідставно формували податковий кредит підприємствам реального сектору економіки.

Таким чином, відповідачем встановлено відсутність у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей до надання послуг, що становлять зміст господарської операції, відсутні кваліфікований персонал та основні фонди.

Крім того, судом апеляційної інстанції долучено до матеріалів справи витяги з Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема:

1. постанову Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2012 року. згідно якої ОСОБА_2 (засновник ТОВ «ГМФ» ) визнав свою вину у вчинені злочину, передбаченого ст.ст. 205 ч.1, 358 ч.3 КК України та звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році»;

2. вирок Оболонського районного суду м. Києва від 01.03.2013 року, яким ОСОБА_3 (засновник ТОВ «Ньюмодуль 2011» ) визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України;

3. вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 12.03.2013 року, яким ОСОБА_4 (власник ТОВ «Соло-25» ) визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України;

4. вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.06.2013 року, яким ОСОБА_5 (засновник ТОВ «Техно»), в якому встановлено, що невстановлені слідством особи, використовуючи реєстраційні документи ТОВ «Техно», прийняли участь в схемі, яка полягала у незаконному формуванні податкового кредиту по ПДВ підприємствам - «Вигодонабувачам», платникам ПДВ з реального сектору економіки, шляхом документального оформлення придбання товарно-матеріальних цінностей через ланцюг «транзитних» та «фіктивних» підприємств, а саме ТОВ «ТК «Смарт» та ТОВ «Соло-25».

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року було зобов'язано позивача надати додаткові документи на підтвердження товарності укладених угод (отримана представником 22 травня 2015 року - а.с.13 Т.3), однак, вимоги ухвали позивачем виконано не було та додаткових документів не надано, оскільки інших документів, аніж ті, що наявні в матеріалах справи не складались, та у позивача відсутні .

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, колегія суддів вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надані позивачем інші документи жодним чином не спростовують доводи апелянта про безтоварність укладених угод між позивачем та спірними контрагентами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року - скасувати .

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Малого приватного підприємства "Традиція-98" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 10 червня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.