Постанова

від 28.01.2020 по справі 826/16348/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2020 року

Київ

справа №826/16348/13-а

касаційне провадження №К/9901/7251/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малого приватного підприємства Традиція-98 (далі - Підприємство) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 (головуючий суддя - Земляна Г.В., судді - Горбань Н.І., Межевич М.В.) у справі за позовом Малого приватного підприємства Традиція-98 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (далі - Інспекція) про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Підприємство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.05.2013 №0003992202 та № 0004002202.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки: Підприємство має усі необхідні первинні бухгалтерські документи, які дають йому право на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ ГМФ , ТОВ БС Консалтінг Юкреін , ТОВ Ньюмодуль 2011 , ТОВ Соло-25 , ТОВ ТК Смарт ; постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2013 у справі № 826/5263/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013, було визнано протиправними дії Інспекції щодо призначення документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства згідно із наказом від 10.04.2013 № 755 та скасовано зазначений наказ, з огляду на що прийняття Інспекцією оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на підставі незаконної перевірки є протиправним.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інспекціями.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 07.04.2015 позов задовольнив повністю: скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 31.05.2013 № 0003992202 та № 0004002202.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, здійснені між позивачем та ТОВ ГМФ , ТОВ БС Консалтінг Юкреін , ТОВ Ньюмодуль 2011 , ТОВ Соло-25 , ТОВ ТК Смарт , підтверджуються документами, які відповідають вимогам, що встановлені Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , з урахуванням того, що в силу положень статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також зважаючи на те, що акт перевірки не містить об`єктивного аналізу господарських операцій, а ґрунтується на припущеннях про те, що господарські операції між Підприємством та його контрагентами не могли відбутись.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.06.2015 рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ГМФ , ТОВ БС Консалтінг Юкреін , ТОВ Ньюмодуль 2011 , ТОВ Соло-25 , ТОВ ТК Смарт не підтверджуються представленими документами, а встановити чи пов`язані отримані послуги із господарською діяльністю Підприємства неможливо, з огляду на ненадання позивачем на вимогу суду бідь-яких інших додаткових документів, аніж ті, що наявні в матеріалах справи, що свідчить про те, що дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди, оскільки: актами перевірок податкових органів, на обліку у яких перебувають зазначені контрагенти Підприємства, встановлено відсутність у зазначених суб`єктів господарювання фізичних, технічних та технологічних можливостей щодо надання послуг, що становлять зміст господарської операції, а також відсутність кваліфікованого персоналу та основних фондів; згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2012 у справі № 1-324/12 ОСОБА_1 (засновник ТОВ ГМФ ) визнав свою вину у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 205, частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України та був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України Про амністію у 2011 році ; згідно вироку Оболонського районного суду міста Києва від 01.03.2013 у справі № 2605/19306/12 ОСОБА_2 (засновника ТОВ Ньюмодуль 2011 ) було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України; згідно вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 12.03.2013 у справі № 2604/26239/12 ОСОБА_3 (власника ТОВ Соло-25 ) було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України; у вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.06.2013 у справі № 308/8461/13-к, яким ОСОБА_4 (засновника ТОВ Техно ) було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, було встановлено, що невстановлені слідством особи, використовуючи реєстраційні документи ТОВ Техно , прийняли участь в схемі, яка полягала у незаконному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам-вигодонабувачам , платникам податку на додану вартість з реального сектору економіки, шляхом документального оформлення придбання товарно-матеріальних цінностей через ланцюг транзитних та фіктивних підприємств, а саме ТОВ ТК Смарт та ТОВ Соло-25 .

Підприємство оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.08.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність даних про них за умови, що покупець не знав про це; первинні бухгалтерські документи, складені на підтвердження господарських операцій між Підприємством та ТОВ ГМФ , ТОВ БС Консалтінг Юкреін , ТОВ Ньюмодуль 2011 , ТОВ Соло-25 , ТОВ ТК Смарт , відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2013 у справі № 826/5263/13-а, яка набрала законної сили 23.07.2013, було встановлено, що перевірка Підприємства була незаконною та скасовано наказ про її призначення, то і податкові повідомлення-рішення Інспекції, прийняті за результатами такої перевірки, є також незаконними і підлягають скасуванню.

Інспекція не скористалась своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.01.2020 прийняв касаційну скаргу Підприємства до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 28.01.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що на підставі наказу № 755 від 10.04.2013 Інспекція провела позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ ГМФ , ТОВ БС Консалтінг Юкреін , ТОВ Ньюмодуль 2011 , ТОВ Соло-25 , ТОВ ТК Смарт за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, результати якої оформлені актом № 506/22.2-10/30045559 від 08.05.2013, за висновками якого встановлено порушення Підприємством вимог: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 816707,00 грн. (у тому числі: за 3 квартал 2011 року - 564650,00 грн., за 4 квартал 2011 року - 238510,00 грн., за 1 квартал 2012 року - 10837,00 грн., за 2 квартал 2012 року - 2710,00 грн.); пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму 711302,00 грн. (у тому числі: за липень 2011 року - 172833,00 грн., за серпень 2011 року - 171000,00 грн., за вересень 2011 року - 147167,00 грн., за жовтень 2011 року - 205400,00 грн., за грудень 2011 року - 2000,00 грн., за березень 2012 року - 10902,00 грн., за травень 2012 року - 2000,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно сформував витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податковий кредит по господарських операціях з ТОВ ГМФ , ТОВ БС Консалтінг Юкреін , ТОВ Ньюмодуль 2011 , ТОВ Соло-25 , ТОВ ТК Смарт , оскільки фінансово-господарська діяльність зазначених субєктів господарювання здійснюється поза межами правового поля, з огляду на те, що: відповідно до акта ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС № 2268/23-04/34486030 від 27.10.2012 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ГМФ встановлено, що укладання ТОВ ГМФ правочинів з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а службовою запискою податкового органу надано висновок, згідно якого ТОВ ГМФ за податковою адресою не знаходиться, та копію пояснення службової особи підприємства - директора та засновника ТОВ ГМФ , в якій він повідомив про його непричетність до діяльності ТОВ ГМФ ; згідно акта ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС № 147 /23-04/36412065 від 15.02.2012 Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ БС Консалтінг Юкреін у останнього наявні ознаки фіктивності та відсутні факти реального здійснення господарської діяльності, оскільки згідно службової записки ГВ ПМ ДПІ у Шевченківськомй районі міста Києва від 26.01.2011 № 478/ДПІ/26-10/3 громадянин ОСОБА_5 надав пояснення, що зареєстрував ТОВ БС Консалтінг Юкреін на прохання незнайомої особи за грошову винагороду без мети здійснювати господарську діяльність; відповідно до акта ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС №598/22-40/37617602 від 18.06.2012 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Ньюмодуль 2011 співробітниками ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва проведено обстеження місцезнаходження за юридичною адресою: м. Київ. вул. Ризька, буд. 73-Б, за результатами якого складено акт відсутності за місцезнаходженням, а допитаний директор та засновник ТОВ Ньюмодуль 2011 зазначив про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Ньюмодуль 2011 та вказав про те, що зареєстрував його за грошову винагороду, у зв`язку з чим податковим органом складено висновок про фіктивність №660/ДПІ/2610/3 від 06.02.2012; актом ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС № 572/22-40/30399950 від 13.06.2012 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Соло-25 було встановлено, що згідно баз ДПС підприємство має стан - 9 направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням та від ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС отримано службову записку №909/ДПІ/07-10/3 від 05.06.2012 з висновком щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ Соло-25 , який був зроблений на основі проведеного допиту засновника та директора ТОВ Соло-25 , відповідно до якого він повідомив про те, що зареєстрував дане товариство на своє ім`я за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності; відповідно до акта ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС №1196/2240/33751018 від 22.08.2012 Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ ТК Смарт та згідно листа ДПС у Закарпатській області № 2802/09 від 17.12.2012 було встановлено, що під час досудового слідства було встановлено, що невстановлені особи, діючи від імені призначеного директора ТОВ Техно з метою безпідставного формування податкового кредиту реальною діючим суб`єктам господарювання, документально оформили безтоварні операції, зокрема, з ТОВ ТК Смарт , від імені якого в подальшому невстановлені слідством особи використовуючи схему документального оформлення фінансових операцій, безпідставно формували податковий кредит підприємствам реального сектору економіки.

На підставі вказаного акта перевірки Інспекція 31.05.2013 прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0003992202, яким збільшила Підприємству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 820094,00 грн., з яких 816707,00 грн. - за основним платежем, 3387,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0004002202, яким збільшила Підприємству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 889112,00 грн., з яких 711302,00 грн. - за основним платежем, 177826,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення валових витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем, не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не являються такими, що підтверджують факт придбання робіт (послуг) у ТОВ ГМФ , ТОВ Ньюмодуль 2011 , ТОВ Соло-25 , ТОВ ТК Смарт , оскільки у матеріалах справи наявні: постанова Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2012 у справі № 1-324/12, згідно якої ОСОБА_1 (засновник ТОВ ГМФ ) визнав свою вину у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 205, частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України та був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України Про амністію у 2011 році ; вирок Оболонського районного суду міста Києва від 01.03.2013 у справі № 2605/19306/12, згідно якого ОСОБА_2 (засновника ТОВ Ньюмодуль 2011 ) було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України; вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 12.03.2013 у справі № 2604/26239/12, згідно якого ОСОБА_3 (власника ТОВ Соло-25 ) було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України; вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.06.2013 у справі № 308/8461/13-к, яким ОСОБА_4 (засновника ТОВ Техно ) було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, у якому було встановлено, що невстановлені слідством особи, використовуючи реєстраційні документи ТОВ Техно , прийняли участь в схемі, яка полягала у незаконному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам-вигодонабувачам , платникам податку на додану вартість з реального сектору економіки, шляхом документального оформлення придбання товарно-матеріальних цінностей через ланцюг транзитних та фіктивних підприємств, а саме ТОВ ТК Смарт та ТОВ Соло-25 .

Ці обставини були правомірно враховані судом апеляційної інстанції, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Також, судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно службової записки ГВ ПМ ДПІ у Шевченківськомй районі міста Києва від 26.01.2011 № 478/ДПІ/26-10/3 громадянин ОСОБА_5 надав пояснення, що зареєстрував ТОВ БС Консалтінг Юкреін на прохання незнайомої особи за грошову винагороду без мети здійснювати господарську діяльність.

Згідно зі статтею 55 1 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ознаками фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; незареєстровано у державних органах, якщо обов`язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Таким чином, стаття 55 1 Господарського кодексу України містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи-підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення. При цьому, норми матеріального закону не пов`язують ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала (перереєструвала) таку особу чи попереднього кримінального провадження і постановленні обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

З установлених судом апеляційної інстанції фактів видно, що фінансово-господарська діяльність ТОВ ГМФ , ТОВ БС Консалтінг Юкреін , ТОВ Ньюмодуль 2011 , ТОВ Соло-25 , ТОВ ТК Смарт здійснювалась поза межами правового поля без досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, виписані зазначеними контрагентами, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів.

Таким чином, доводи Підприємства, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні його касаційної скарги слід відмовити.

Посилання Підприємства на обставини, встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2013 у справі № 826/5263/13-а, є безпідставними, оскільки огляду на предмет та матеріально-правові підстави даного позову, наказ від 10.04.2013 № 755 про проведення перевірки Підприємства, як ненормативний правий акт одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом його виконання. Після прийняття контролюючим органом за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень про збільшення сум грошових зобов`язань, з якими Підприємство не згодне, існує спір стосовно саме податкових повідомлень-рішень, як діючих ненормативних правових актів. При фактично існуючому податковому конфлікті стосовно виконання позивачем податкового обов`язку, встановленого законом , перенесення вирішення цього конфлікту в процесуальну площину шляхом звернення Підприємства (після проведення перевірки та після прийняття Інспекцією податкових повідомлень-рішень) до суду з позовом про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо незаконності призначення і проведення перевірки та про скасування наказу про проведення цієї перевірки не може вважатися вирішенням спору стосовно правомірності податкових повідомлень-рішень безвідносно до результатів розгляду судом зазначеного позову.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Підприємства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства Традиція-98 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду