Ухвала

від 03.06.2015 по справі 2а/2470/2017/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2015 р. м. Київ К/800/58822/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кіцманське ремонтно-транспортне підприємство" (далі - Підприємство)

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013

у справі № 2а/2470/2017/12

за позовом Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - Інспекція)

до Підприємства,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління Державної казначейської служби у Кіцманському районі Чернівецької області,

про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про стягнення з Підприємства до Державного бюджету України 131949 грн. пені на суму простроченої заборгованості перед бюджетом.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.04.2013 у позові відмовлено з посиланням на нарахування позивачем пені поза межами строку, встановленого пунктом 11 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 174 (далі - Порядок).

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з правомірності нарахування позивачеві пені на суму існуючої заборгованості перед державою.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Чернівецького окружного адміністративного суду зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що рішенням господарського суду Чернівецької області від 05.11.2007 у справі № 9/216 (яке залишено без змін за наслідками його перегляду в апеляційному та касаційному порядку) з Товариства в доход Державного бюджету України стягнуто заборгованість у сумі 308113,33 грн. за державною позичкою та 224 330,25 грн. пені, нарахованої на цю заборгованість за період з 01.05.2002 по 01.10.2007.

Під час розгляду справи № 9/216 господарським судом встановлено, що у рамках виконання договорів від 28.01.2008 № 12Л та від 07.12.1998 № 12д-99 про умови купівлі-продажу сільськогосподарської техніки за рахунок коштів державного лізингового фонду і її гарантійне та післягарантійне обслуговування, укладених відповідачем (лізингодавець) та виробничим об'єднанням «Південний машинобудівний завод» (продавець), Товариству було поставлено сільськогосподарську техніку на загальну суму 707 218 грн.

У зв'язку з частковим виконанням лізингодавцем своїх зобов'язань з оплати придбаного товару станом на 01.01.2000 його заборгованість перед продавцем складала 562 803 грн.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 № 629 «Про розрахунки за сільськогосподарську техніку, поставлену у 1998-1999 роках» зазначену заборгованість Товариства було переуступлено державі в особі Міністерства фінансів України за актом зарахування заборгованості державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод» від 10.09.2001 № 071-211.

Вказані обставини, установлені судовим рішенням у господарській справі № 9/216, учасниками даного спору не заперечуються, а тому з огляду на положення частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування під час розгляду даної справи.

Згідно з поданням управління Державної казначейської служби у Кіцманському районі Чернівецької області від 24.07.2012 № 17, станом на 01.07.2012 заборгованість Товариства перед державою, що виникла за розглядуваними правовідносинами, становила 308 113,33 грн.

Причиною виникнення спору з даної справи стало питання щодо правомірності нарахування пені за період з 01.09.2007 по 01.05.2011 на вказану суму заборгованості.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що з огляду на правила дії нормативно-правових актів у часі відсутні підстави для поширення пункту 11 Порядку (згідно з яким нарахування пені починається з моменту виникнення простроченої заборгованості і припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинне бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором про надання кредиту, бюджетної позички / фінансової допомоги) на правовідносини, які існували до набрання чинності цим нормативно-правовим актом.

У той же час Порядок набрав чинності 11.03.2011, а тому його положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин у періоді нарахування пені з 11.03.2011 по 01.05.2011.

При аналізі підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені за період з 01.09.2007 по 11.03.2011 слід виходити з такого.

Згідно з частиною восьмою статті 17 Бюджетного кодексу України (який набрав чинності 01.01.2011) у разі виконання державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) гарантійних зобов'язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету або шляхом укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано, у суб'єктів господарювання, зобов'язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими під державні (місцеві) гарантії, в обсязі фактичних витрат державного (місцевого) бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави (Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста) переходять права кредитора та право вимагати від таких суб'єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку, якщо такі права не були передбачені відповідними договорами.

Частиною дев'ятою цієї ж статті Кодексу передбачено, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Таким чином, заборгованість Товариства, що виникла перед державою внаслідок погашення за рахунок бюджетних коштів його боргу перед контрагентом за поставлену сільськогосподарську техніку є бюджетною заборгованістю, на яку нараховується пеня в порядку частини дев'ятої статті 17 Бюджетного кодексу України.

До часу набрання законної сили цим Кодексом нарахування пені на суму простроченої бюджетної заборгованості регулювалося договорами від 28.01.1998 № 12Л та від 07.12.1998 № 12д-99 про умови купівлі-продажу сільськогосподарської техніки за рахунок коштів державного лізингового фонду і її гарантійне та післягарантійне обслуговування.

А відтак для правильного вирішення цього спору судам слід було визначити, яка сума пені підлягає стягненню з відповідача за період з 01.09.2007 по 01.01.2011 на підставі вказаних договорів, за період з 01.01.2011 по 11.03.2011 в порядку, установленому Бюджетним кодексом України, та з 11.03.2011 по 01.05.2011 з урахуванням положень Порядку.

Оскільки прийняття правильного по суті спору рішення вимагає додаткового дослідження наявних у справі доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд для усунення вказаних недоліків та ухвалення за наслідками цього рішення у відповідності з вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кіцманське ремонтно-транспортне підприємство" задовольнити частково.

2. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.04.2013 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 у справі № 2а/2470/2017/12 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько