Рішення

від 02.06.2015 по справі 911/1117/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа № 911/1117/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУДКЕПІТАЛ",

25015, Кіровоградська обл., м. Кіровоград, Ленінський р-н, пров. Крутий, буд. 9/51

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд",

08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 14

про стягнення 634 916, 48 грн.

за участю представників:

позивача - 1) Комлик І.С. (довіреність від 07.04.2015);

2) Пташник О.С. (довіреність від 07.04.2015);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУДКЕПІТАЛ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" (далі - відповідач) про стягнення 634 916,48 грн., з яких: 421 015,16 грн. основного боргу, 31 263,78 грн. пені, 29 982,40 грн. 3% річних та 152 655,14 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором від 20.03.2012 № 5-С/03-12.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.04.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 7891/15 від 07.04.2015) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2015.

У судове засідання 09.04.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.03.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 23.04.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9374/15 від 22.04.2015) позивачем подано додаткові докази.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9442/15 від 23.04.2015) відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9443/15 від 23.04.2015) відповідачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9444/15 від 23.04.2015) відповідачем подано додаткові документи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9445/15 від 23.04.2015) надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУДКЕПІТАЛ" про стягнення 577 347,59 грн.

У судовому засіданні 23.04.2015 оголошено перерву до 05.05.2015, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2015 повернуто зустрічну позовну заяву відповідачу без розгляду.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9812/15 від 27.04.2015) відповідачем подано додаткові документи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10138/15 від 29.04.2015) відповідачем подано додаткові документи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10289/15 від 30.04.2015) відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10290/15 від 30.04.2015) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи до розгляду апеляційною інстанцією апеляційної скарги на ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10359/15 від 05.05.2015) позивачем подано додатковий доказ.

У судове засідання 05.05.2015 представник відповідача не з'явився, розгляд справи відкладено на 02.06.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.05.2015 продовжено строк розгляду спору, відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 12617/15 від 29.05.2015) позивачем подано письмові пояснення.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 12640/15 від 29.05.2015) відповідачем подано клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 12639/15 від 29.05.2015) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи до розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.

У судове засідання 02.06.2015 представник відповідача не з'явився, представники позивача з'явились та підтримали позовні вимоги.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.06.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУДКЕПІТАЛ" (далі - субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" (далі - підрядник) укладено договір від 20.03.2012 № 5-С/03-12 (далі - Договір), відповідно до умов якого, субпідрядник зобов'язується виконати будівельні роботи: оздоблення фасадів; штукатурні роботи; малярні роботи; мурування стін і перегородок; цементно-піщані стяжки; улаштування керамічної плитки; улаштування підвісних стель, на будівництві житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення та паркінгами по вулиці Онуфрія Трутенка, 3, у Голосіївському районі, міста Києва, будинок № 1 (далі - об'єкт), згідно із затвердженою проектною документацією (далі - роботи), передати виконані роботи у встановлений цим Договором строк підряднику (пункт 2.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.2. Договору, підрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти виконані роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених Договором та додатками до нього.

Відповідно до пункту 5.1. Договору, орієнтована сума Договору складає 1 711 507,20 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 285 251,20 грн.

Згідно з пунктом 5.2. Договору, загальна сума Договору обчислюється з розрахунку вартості робіт, що вказані у пункті 2.1. Договору і приведена в локальному кошторисі, що додається до Договору.

Відповідно до пунктів 5.5., 5.6. Договору, оплата вартості робіт, з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт, здійснюється субпідрядником на підставі актів виконаних робіт, щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця, на підставі Довідки про вартість робіт (форма КБ-3).

Договір діє з моменту підписання обома сторонами до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (пункт 11.1. Договору).

Між сторонами укладено Додаткові угоди до Договору від 10.04.2012 № 1 та від 02.07.2012 № 4.

На підтвердження виконання робіт за Договором, позивачем надано у матеріали справи копії актів приймання виконаних будівельних робіт (типової форми № КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (типової форми № КБ-3), (Т.1. а.с. №№ 30-250, Т.2. а.с. №№ 1-43, а.с. №№ 188-202) на суму 732 551,49 грн.

Підписи уповноважених представників сторін на зазначених актах та довідках скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, факту прийняття виконаних за Договором робіт та погодження їх вартості.

Відтак, позивачем, відповідно до умов Договору, виконано роботи, всього на суму 732 551,49 грн., а відповідачем ці роботи прийнято.

Відповідачем грошові зобов'язання за Договором виконано частково: оплачено підрядні роботи на суму 311 536,33 грн., що підтверджується банківськими виписками Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», що засвідчені підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплені відбитком її печатки.

Оскільки відповідач зобов'язання за Договором з оплати вартості робіт, що виконані позивачем і прийняті відповідачем, виконав частково, станом на дату подання позову до суду, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 421 015,16 грн. - різниця між вартістю виконаних і прийнятих робіт та розміром часткових оплат.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано у матеріали справи копії податкових накладних, що складені на господарські операції з виконання робіт за Договором.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як докази того, що позивачем відображені спірні господарські операції у своїх податкових зобов'язаннях.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем позов заперечено повністю, з огляду на таке. Відповідно до пунктів 4.1.2., 4.1.8. Договору, позивач мав якісно виконати роботи та гарантувати надійність та якість виконаних робіт протягом терміну, визначеного чинним законодавством. Згідно з розділом 7 Договору, гарантія виконаних робіт субпідрядника становить 10 років, субпідрядник зобов'язаний за свій рахунок та своїми силами усувати недоліки (дефекти), несправності, виявлені протягом гарантійного терміну, перелік недоліків визначається дефектним актом, складеним сторонами, в акті фіксуються дата виявлення недоліків і термін їх усунення. Відповідно до тверджень відзиву, позивачем роботи виконано неякісно та з недоліками, що підтверджується дефектними актами, що складені відповідачем та підписані його представниками, з відмітками про відмову від їх підписання представниками позивача. Для усунення недоліків у виконаних роботах, відповідачем укладено угоди з іншими субпідрядними організаціями, у зв'язку з чим, відповідачем понесено додаткові витрати у розмірі 577 347,59 грн.

Однак, суд не приймає дані твердження відповідача, з огляду на таке. Відповідно до пунктів 6.2., 6.3. Договору, підрядник зобов'язаний прийняти роботи, виконані субпідрядником на підставі Договору, не пізніше 3 календарних днів з дня отримання від субпідрядника акта виконаних робіт, у випадку мотивованої відмови підрядника прийняти виконані роботи, сторонами складається відповідний акт з переліком виявлених недоліків у виконаних роботах та 4 претензії підрядника, де вказуються терміни усунення субпідрядником недоліків у виконаних роботах.

Усі акти (типової форми КБ-2в) та довідки (типової форми КБ-3), що складені сторонами у спірних правовідносинах, підписані та скріплені печаткою відповідача без зауважень, що свідчить про прийняття робіт за Договором.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

При цьому, зі змісту дефектних актів вбачається, що в результаті огляду об'єктів виконання робіт, виявлено наступні недоліки: груба фактура фарби, фарба лущиться та обсипується, тріщини на пофарбованій поверхні, просвічується шар ґрунтовки, пропуски пофарбування, сліди від кисті, фарба на пофарбованій поверхні здувається, матові плями тощо, вказане не характеризує їх як приховані недоліки.

Одночасно, суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази присутності представників позивача при складанні дефектних актів, запрошення їх для складання цих актів, повідомлення про необхідність додаткового огляду спірних робіт або докази направлення позивачу цих актів, а також, дані дефектні акти не містять термінів усунення недоліків, як встановлено пунктом 7.3. Договору.

Також, судом встановлено, що дефектні акти складено: за актом № 1 за квітень 2012 року - 12.09.2012, за актом №8 за травень 2012 року - 12.09.2012, за актом № 2 за червень 2012 року - 12.09.2012, за актом № 1 за липень 2012 року - 12.09.2012, за актом № 2 за серпень 2012 року - 25.12.2012, за актом № 1 за вересень 2012 року - 25.12.2012, за актом № 1 за жовтень 2012 року - 25.12.2012, за актом № 1 за листопад 2012 року - 25.12.2012, за актом № 2 за листопад 2012 року - 05.02.2013, за актом № 1 за грудень 2012 року - 08.04.2013, за актом № 1 за січень 2013 рік - 08.04.2013, за актом № 1 за лютий 2013 рік - 08.04.2013.

Відповідно до статті 858 Цивільного кодексу України та пункту 4.4.2. Договору, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Пунктами 7.1., 7.2. Договору встановлена гарантія виконаних робіт субпідрядника, яка становить 10 років, а також обов'язок субпідрядника усувати протягом гарантійного терміну недоліки у роботі.

У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з вимогами про гарантійне усунення недоліків, натомість, відповідачем протягом майже трьох років не оплачено вартість робіт.

Також відсутні докази того, що відповідачем, з огляду на спірні недоліки, використано право вимагати від підрядника зменшення ціни роботи, оскільки у матеріалах справи відсутні такі вимоги до позивача.

Статтею 858 Цивільного кодексу України передбачено диспозитивну норму, яка, по суті, встановлює спеціальні способи захисту прав замовника за договором підряду у випадку неякісного виконання робіт підрядником, однак, суд, у будь-якому, випадку не вправі застосовувати дану норму в межах розгляду вимог позивача про стягнення вартості виконаних та прийнятих робіт за Договором.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірні роботи позивачем виконані, відповідачем прийняті у належний спосіб та підлягають повній оплаті згідно з умовами Договору, а тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 421 015,16 грн. заборгованості з оплати виконаних робіт є законною, відповідає обставинам справи, відповідачем не спростована, а, отже, підлягає задоволенню.

Також, у судовому засіданні 02.06.2015 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи до розгляду апеляційної скарги на ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду, з огляду на таке.

Як встановлено частиною 3 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання апеляційної скарги на ухвали місцевого господарського суду, передбачені пунктами 1,5, 10-21 частини 1 цієї статті, до суду апеляційної інстанції передаються лише копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності, апеляційний господарський суд може витребувати також копії інших матеріалів справи.

З урахуванням даної норми, судом направлено до суду апеляційної інстанції матеріали оскарження ухвали господарського суду Київської області від 24.04.2015 про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду та до цього часу матеріали оскарження не повертались.

Згідно з статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 , з метою забезпечення однакового і правильного застосування Господарського процесуального кодексу України, роз'яснено, що Господарським процесуальним кодексом України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі, йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 3 і 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Водночас, необхідно мати на увазі, що подання як апеляційних, так і касаційних скарг на ухвали, зазначені в пунктах 1, 5, 10 - 21 частини 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає продовженню розгляду справ, у яких винесено такі ухвали.

Окрім того, відповідачем надано у матеріали справи усі письмові докази, що надавались на обґрунтування зустрічного позову, а судом надано правову оцінку цим доказам.

Також, судом враховано, що строк розгляду справи сплинув 02.06.2015.

З огляду на зазначене, підстави для зупинення провадження у справі у суду відсутні.

Позивач, на підставі пункту 8.3.1. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, у розмірі 29 339,70 грн. та встановлено, що позивачем пеню нараховано надмірно, у зв'язку з неправильним визначення строку нарахування, правильний розмір пені складає 29 339,70 грн.

Проте, відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені.

Розглянувши зазначену заяву, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 260 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Стаття 261 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При вирішенні питання про застосування строків позовної давності, судом враховано правову позицію, що викладено в абзаці 1 підпункту 4.3. пункту 4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», про те, що, якщо відповідно до чинного законодавства або договору, неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Судом визначено періоди нарахування пені та встановлено, що строк позовної давності до стягнення пені щодо, зокрема, останнього за часом акту - за березень 2013 року, сплинув 11.10.2014.

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до правової позиції пленуму Вищого господарського суду України, що викладено в абзаці 6 підпункту 4.4.1. пункту 4. постанови «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 26.05.2013 № 10, визнання боржником основного боргу, в тому числі, і його сплата, сама по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Відтак, оскільки у матеріалах справи відсутні докази переривання строку позовної давності щодо стягнення пені, суд дійшов висновку, що заява відповідача підлягає задоволенню. Суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 29 982,40 грн. та інфляційних втрат у розмірі 152 655,14 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 152 655,14 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі, 3% річних позивачем нараховано невірно, правильний розмір 3% річних складає 29 596,19 грн., у зв'язку з чим, позовна вимога, у частині 386,21 грн. 3% річних, задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу у розмірі 421 015,16 грн., 3% річних у розмірі 29 596,19 грн. та інфляційних втрат у розмірі 152 655,14 грн., решта позову задоволенню не підлягає.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 12 065,33 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільбуд" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 14, код ЄДРПОУ 35455307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУДКЕПІТАЛ" (25015, Кіровоградська обл., м. Кіровоград, Ленінський р-н, пров. Крутий, буд. 9/51, код ЄДРПОУ 37623857) 421 015 (чотириста двадцять одна тисяча п'ятнадцять) грн. 16 коп. основного боргу, 29 596 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 19 коп . 3% річних, 152 655 (сто п'ятдесят дві тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 14 коп. інфляційних втрат та 12 065 (дванадцять тисяч шістдесят п'ять) грн. 33 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 08.06.2015.

Суддя С.О. Саванчук