Ухвала

від 03.06.2015 по справі 2а/2470/933/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/800/13040/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу дочірнього підприємства "Бодем-П" (далі - Підприємство)

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.04.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013

у справі № 2а/2470/933/11

за позовом Підприємства

до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Інспекція)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2011 № 0000382300 (№174/30), згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 750 000 грн. (у тому числі 2 200 000 грн. за основним платежем та 550 000 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.04.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013, у позові відмовлено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що до часу державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи внесення до статутного фонду такої юридичної особи коштів не може кваліфікуватися як пряма інвестиція у розумінні підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Підприємства, в якій воно просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов, посилаючись на неправильність здійсненої судами кваліфікації операції з внесення ОСОБА_1 коштів на поповнення статутного фонду Підприємства, що призвело до неправильного визначення обсягу податкового обов'язку позивача у розглядуваних правовідносинах.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення даних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для оспорюваного донарахування став висновок податкового органу, викладений в акті від 15.03.2011 № 190/23/31948562 про результати планової виїзної перевірки Підприємства з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, про заниження позивачем оподатковуваного доходу внаслідок невключення до його складу безповоротної фінансової допомоги у сумі 8 000 000 грн., отриманої від ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

При цьому податковим органом було встановлено, що названі фізичні особи не є засновниками Підприємства; ОСОБА_1 являється засновником та керівником приватного підприємства «Дебора», яке, в свою чергу, є єдиним засновником юридичної особи позивача.

ОСОБА_1 було прийнято рішення від 01.09.2009 та від 06.09.2009 про поповнення статутного фонду Підприємства , у тому числі шляхом внесення ним коштів на рахунок останнього від імені приватного підприємства «Дебора».

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні даного позову, суди цілком об'єктивно підтримали правову позицію податкового органу по справі відносно того, що кошти фізичних осіб, внесені як додаткові внески до статутного фонду юридичної особи без державної реєстрації змін до установчих документів у встановленому законом порядку, не можна розглядати як пряму фінансову інвестицію у корпоративні права.

Так, згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За змістом підпункту 4.1.6 цього пункту валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником у звітному періоді, вартості товарів (робіт та послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді (стаття 4 зазначеного Закону).

У підпункті 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи не включаються до складу валового доходу платника податку.

Згідно з підпунктом 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 цього Закону пряма інвестиція - це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи:

перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа;

дані про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного фонду (статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його формування.

Частинами четвертою, п'ятої статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Таким чином, закон зобов'язує юридичну особу зареєструвати рішення її засновника про зміну розміру статутного фонду, яке з цього моменту набирає юридичної сили і є підставою для відображення в бухгалтерському обліку відповідних господарських операцій, пов'язаних з цим, а не факту зміни (у цьому випадку збільшення) статутного фонду.

Про це свідчить і порядок здійснення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, визначений Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", який не містить вимоги до юридичної особи щодо надання будь-яких даних про сплату учасниками внесків до статутного фонду при проведенні державної реєстрації змін до установчих документів.

Отже, на підставі аналізованих законодавчих норм суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано зазначили, що кошти, отримані Підприємством від сторонніх фізичних осіб як внески до статутного фонду, до моменту здійснення державної реєстрації змін до установчого документу (статуту), в якому саме і містяться відомості щодо збільшення статутного капіталу юридичної особи та розширення кола її учасників, не можуть бути визнані прямою інвестицією у розумінні абзацу другого підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки такі права не можуть виникнути до набрання чинності таких змін.

Відповідна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду України від 21.02.2012 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Деренівська Купіль» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області, третя особа - управління Державного казначейства України в Ужгородському районі Закарпатської області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В силу вимог частини першої статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

А відтак суди попередніх інстанцій з урахуванням висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах цілком правомірно кваліфікували розглядувані операції як отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги, що включається до оподатковуваного доходу, та на підставі цього цілком законно відмовили у задоволенні даного позову.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено. У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Бодем-П" залишити без задоволення.

2. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.04.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 у справі № 2а/2470/933/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько