Постанова

від 28.08.2009 по справі 2-а-3428/09

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                   Постанова

                                                           іменем України   №2а-3428/2009р.                                                    

 28 серпня   2009 року

суддя Лисичанського міського суду Луганської                                                        області Міщенко А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом  

ОСОБА_1

   до Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про поновлення пропущеного строку,  визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії  згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", -

                                                                           встановив:

         20 серпня 2009 року позивач звернулася з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області, в якому зазначила, що  має правовий статус дитини війни, відповідач має виплачувати їй підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але оскільки таке підвищення   не виплачується, просить визнати бездіяльність відповідача протиправною  у зв`язку з не нарахуванням та невиплатою  за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за цей період у розмірі 715 грн. 23 коп.  Просила поновити строк звернення до суду.

          До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, 28 серпня   2009 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

         Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких він посилається на наступне. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2105-ІV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Позивачу проведено підвищення до пенсії з 01.01.2008 року у розмірі 10% від прожиткового мінімуму згідно внесених змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік".  У запереченнях проти позову відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, просив відмовити щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

          Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

            3 матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус "дитина війни", що підтверджується пенсійним посвідченням. Позивач зверталася до відповідача з заявою про нарахування підвищення до пенсії, але їй було відмовлено.

            Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, що набрав чинності 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

        Законом України "Про Державний бюджет України на 2008" рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

          Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", внаслідок чого відновлена попередня редакція закону і підвищення до пенсії повинно було нараховуватись позивачу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

          28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з  1 квітня  -48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні в той час,  коли відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

         Таким чином, підвищення дітям війни виплачувалося у 2008 році органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправною  бездіяльності Управління ПФУ в м. Лисичанську в порушенні права на отримання підвищення до  пенсії  відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

           Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

        Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернулася до суду 20 серпня   2009 року.

       Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

        Позивач разом із заявленим клопотанням про поновлення строку звернення до суду не навела поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що її права було обмежено шляхом прийняття окремих  неконституційних положень нормативно-правових актів  вищої сили, Законів України. Рішення Конституційного суду України  №10-рп від 22 травня 2008року було опубліковано в засобах масової інформації, тому суд вважає, що необізнаність у правових питаннях не є поважною причиною  пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню.

         У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 22 травня по 19 серпня   2008 року включно без поважних причин, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у поновленні строку звернення до суду і задоволенні вимог про підвищення до пенсії як дитині війни за цей період.

         Відмовляючи в задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

          Оскільки  позивач звернулася з зазначеним позовом лише 20 серпня  2009 року, і підстав для його поновлення суд не вбачає, то враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року виплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили, працездатність, за період з 20 серпня   2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач повинен донарахувати  та виплатити позивачу 432 грн.52 коп. з розрахунку:  за серпень 37,32 грн. (482:31х12=186,80х20%);  вересень 2008 року  (482 х 20%) =96,40 грн.; за жовтень-грудень 2008 року - (498х20%) х 3=298,80 грн.

         Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати протиправною бездіяльність Управління  Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо  невиплати позивачеві підвищення до пенсії за віком, як дитині війни  та зобов'язати Управління Пенсійного фонду в місті Лисичанську Луганської області зробити нарахування та виплату підвищення позивачу до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 20 серпня  по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум.

       Частиною 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Оскільки адміністративний позов містить  декілька вимог, розмір компенсації судових витрат визначається судом виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог з Державного бюджету України, оскільки відповідачем є Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка повинна бути стягнена з Державного бюджету України на користь позивача складає 2 грн. 01 коп.

       На підставі викладеного, згідно  ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",   ст. ст. 2, 17, 18, 99,100,  122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  -

                                                                   постановив:

       Позов

ОСОБА_1

      до  Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як "дитині війни" задовольнити частково.

        Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо нездійснення підвищення до пенсії за віком

ОСОБА_1

 та її виплати,  як "дитині війни"  за період з  20 серпня    2008 року по 31 грудня 2008 року.

        Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області  здійснити     перерахунок та виплату підвищення до пенсії

ОСОБА_1

 як «дитині  війни" згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з  20 серпня  2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплаченого у сумі 432 грн. 52 коп.

         Стягнути з Державного бюджету України на користь

ОСОБА_1

 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 грн. 01 коп.

        У задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1

      до  Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як "дитині війни" згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 травня 2008 року по 19 серпня 2008 року включно відмовити за пропуском строку звернення до суду.

         Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

                                                                       Суддя: