Ухвала

від 15.09.2010 по справі 1-211

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-211

Номер провадження 11-а-677/2010Головуючий у 1-й інстанції Кононенко

Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія: ч.2 ст.185 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2010 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді Павленка В.П.

Суддів - Лісіченко Л.М., Томилка В.П.

При секретарі - Гончаренко Н.В.

З участю прокурора - Акулової С.М.

Засудженого - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від ЗО червня 2010 року.

Цим вироком ОСОБА_2, 18 липня 1986 року

народження, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, непрацюючий, одружений, раніше судимий:

1. 04.08.2006 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч.2 ст.121 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; звільнений 24.07.2008 року постановою Полтавського районного суду умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 10 днів; засуджений за ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 04.08.2006 року і остаточно призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим в тому, що вчинив злочини за наступних обставин.

15 січня 2010 року близько 12 години знаходячись на території дачного кооперативу «Світанок» в с. Вороніно м. Полтави з паркану подвір’я потерпілого ОСОБА_3 він таємно викрав 5 металевих стовпчиків загальною вартістю 108 грн.

18 січня 2010 року близько 10 години знаходячись на території цього ж кооперативу з недобудованого будинку ОСОБА_4 повторно таємно викрав алюмінієвий бідон та розкладачку загальною вартістю 302грн., заподіявши потерпілому шкоду на вказану суму.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити

пом’якшити призначене покарання, врахувавши, що він розкаюється у скоєному, на його утриманні знаходиться непрацююча дружина та мала дитина, потерпілим повністю відшкодовані збитки і вони не мають ніяких претензій.

Інші учасники процесу вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи апелянта - засудженого ОСОБА_2, який апеляцію підтримав і просив пом’якшити призначене йому покарання з вищенаведених підстав, думку прокурора, який вважає вирок суду законним і обґрунтованим, а апеляцію такою, що не підлягає до задоволення, колегія суддів провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2.ст.185 КК України підтверджені сукупністю доказів, зібраних у справі, правильно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку.

Кваліфікація його дій та фактичні обставини справи встановлені правильно і в j v § апеляції не оспорюються.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який позитивно характеризується, обставин, що пом’якшують покарання, а саме: щирого каяття, сприяння розкриттю злочину.

Разом з тим, перевіряючи справу за апеляцією на підставі ст.365 КПК України колегія суддів вважає за необхідне в ревізійному порядку вирок суду уточнити.

Так, в мотивувальній частині вироку суд вказав, що ОСОБА_2 раніше судимий 04.08.2006 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч.2 ст.121 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

В той же час, відповідно до матеріалів справи вироком Ленінського районного і суду м. Полтави від 04 серпня 2006 року ОСОБА_2 був засуджений за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 2 роки обмеження волі (а.с.88-92).

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 29 листопада 2006 року вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 04 серпня 2006 року щодо ОСОБА_2 в частині призначення покарання скасовано, і покарання ОСОБА_2 призначено за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі (а.с.93- 95).

За таких обставин вступна частина вироку суду першої інстанції підлягає уточненню.

Крім того, відповідно до постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 16 липня 2008 року, витребуваної та приєднаної до справи в ході апеляційного розгляду, ОСОБА_2 звільнений умовно достроково від відбуття покарання на 1 рік 6 місяців 18 днів.

Оскільки у вступній частині вироку помилково вказано, про його умовно- дострокове звільнення на 1 рік 6 місяців 10 днів, вирок у цій частині підлягає уточненню.

Також, в мотивувальній частині вироку суд першої інстанції безпідставно зазначив, що вчинений ОСОБА_5 злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України

тяжким, оскільки відповідно до ст.12 КК України вказаний злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості.

З огляду наведеного колегія суддів вважає за необхідне змінити в мотивувальній частині вироку вказівку суду про вчинення ОСОБА_2 тяжкого злочину, зазначивши, що призначаючи покарання слід враховувати вчинення ним злочину середньої тяжкості.

Крім того, в резолютивній частині вироку визначаючи ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю вироків суд помилково вказав про часткове приєднання невідбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 04.08.2006 року, тоді як врахуванню на підставі ст.71 КК України підлягав вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 29 листопада 2006 року.

В той же час, наявність у засудженого неповнолітньої дитини та непрацюючої дружини законодавством не передбачена як обставина, що пом’якшує покарання і визнання цієї обставини до вказаної категорії є правом, а не обов’язком суду.

Також, безпідставним є і твердження в апеляції засудженого про відшкодування потерпілим завданої шкоди, оскільки в матеріалах справи такі дані відсутні, а при апеляційному розгляді ОСОБА_2 також не надав будь-яких доказів відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

Враховуючи всі вищевикладені обставини колегія суддів не вбачає підстав для пом’якшення ОСОБА_2 призначеного покарання, яке фактично є наближеним до мінімального, у зв’язку з чим апеляцію засудженого слід залишити без задоволення.

В іншій частині вирок суду слід залишити без зміни.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

На підставі ст.365 КПК України в ревізійному порядку вирок Ленінського районного суду Полтавської області від 30 червня 2010 року стосовно ОСОБА_2 змінити:

· вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.І ст.185 КК України до покарання, призначеного судом. На підставі ч.І ст.71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 29 листопада 2006 року у виді 1 року 6 місяців 10 днів позбавлення волі і остаточно вважати засудженим ОСОБА_2 до покарання, визначеного судом першої інстанції;

· у вступній частині вироку вказати, що ОСОБА_2 раніше судимий: 04.08.2006 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч.2 ст.121 КК України із врахуванням вироку колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 29 листопада 2006 року на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 16 липня 2008 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 18 днів;

· в мотивувальній частині вироку вказівку про врахування при призначенні покарання, того, що підсудний вчинив тяжкий злочин замінити вказівкою про вчинення ОСОБА_2 злочину середньої тяжкості.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

СУДДІ:

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_1