Рішення

від 11.06.2015 по справі 907/584/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.06.2015 Справа № 907/584/14

Колегія суддів у складі:

головуючого судді - Журавчак Л.С., суддів - Мокану В. В. Пригари Л. І., розглянувши матеріали справи № 907/584/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс", м. Київ

до відповідача підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації Інвалідів м. Києва", м. Київ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Квітка", м. Київ

про визнання права власності та зобов"язання вчинити певні дії

За участю представників сторін:

від позивача - Походзяєв С.О., предст. за дов. від 10.06.2014 року;

від відповідача - Попп Ю.М., предст. за дов. від 05.01.2015 року;

від третьої особи - Попп Ю.М., предст. за дов. від 20.04.2015 року;

СУТЬ СПОРУ: визнати за ТОВ "Енергополіс" право власності на частину об'єкту інвестування, а саме: 53,72 процента спального корпусу "В", загальною площею 2399,3 кв. м., розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1 "а", без виділення цієї частки в натурі та зобов'язати підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації Інвалідів м. Києва" виконати інвестиційний договір № 7 від 07.05.2004 року (про інвестування у нежитлове будівництво) в натурі та передати у власність ТОВ "Енергополіс" 53,72 процента спального корпусу "В", загальною площею 2399,3 кв. м., розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1"а", без виділення цієї частки в натурі.

В судовому засіданні було оголошено перерву з 10.06.15 по 11.06.15 до 15:20год. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України

Позивач з врахуванням заяви від 19.03.2015 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд визнати за ТОВ "Енергополіс" право власності на частину об'єкту інвестування, а саме: 53,72 процента спального корпусу "В", загальною площею 2399,3 кв. м., розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1 "а", без виділення цієї частки в натурі та зобов'язати підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації Інвалідів м. Києва" виконати інвестиційний договір № 7 від 07.05.2004 року (про інвестування у нежитлове будівництво) в натурі та передати у власність ТОВ "Енергополіс" 53,72 процента спального корпусу "В", загальною площею 2399,3 кв. м., розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1"а", без виділення цієї частки в натурі. Обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем умов Інвестиційного договору №7 від 07.05.2004р., який було укладено між позивачем - ТОВ "Енергополіс" та відповідачем - Підприємством "ЦСТРІ м.Києва" для досягнення обумовленої мети - отримання новоствореної речі (спального корпусу "В", загальною площею 2399, 3 кв.метри, розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка полонини", будинок 1 "а") шляхом спільного фінансування реконструкції об'єкту інвестування з подальшим розподілом часток у праві власності на об'єкт інвестування та подальшій його спільній експлуатації. Стверджує, що ТзОВ "Енергополіс" свої зобов"язання по вказаному договору виконало та перерахувало відповідачу, Підприємству "ЦСТРІ м. Києва" кошти на фінансування в розмірі 2292000 гривень. Зазначає, що за рахунок залучених від ТОВ "Енергополіс" коштів відповідачем було проведено реконструкцію об'єкта інвестування. Таким чином, позивач вважає, що сторони своїми діями досягли настання реальних наслідків і виконання умов Інвестиційного договору №7 про інвестування у нежитлове будівництво від 07 травня 2004 року було реальне. Як підтвердження такого виконання, позивач вважає проведення звірки інвестицій по фінансуванню реконструкції об'єкту (спального корпусу №2 Санаторію), про що свідчить протокол №1 від 30 грудня 2005 року., а також підписання сторонами додаткової угоди від 30 грудня 2005 року, якою строк інвестування було продовжено до 31 грудня 2006 року.

Крім цього, підкреслює, що сторони у справі - Підприємство "ЦСТРІ м.Києва" та ТзОВ "Енергополіс" провели звірку коштів по інвестуванню в реконструкцію спального корпусу №2 Санаторію "Квітка Полонини", оформлену Актом звірки розрахунків від 27.06.2013 року, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Пояснює, що після закінчення будівельних робіт, актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 20.06.07, об'єкт нерухомості прийнято в експлуатацію. В своїх вимогах покликається на пункти 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3, 4.3.4 пункту 4.3 розділу 4 Інвестиційного договору N7 від 07.05.2004, виконання яких сторонами було відкладено до закінчення звірки розрахунків Підприємства "ЦСТРІ м.Києва" з генеральним підрядником, що виконував будівельні роботи по реконструкції Санаторію (об'єкту інвестування) - Закритим акціонерним товариством "Будівельне управління №1". Зазначає, що в зв'язку з розбіжностями, вирішення спору між Підприємством "ЦСТРІ м.Києва" та генеральним підрядником, що виконував будівельні роботи по реконструкції Санаторію (об'єкту інвестування) - Закритим акціонерним товариством "Будівельне управління N1" щодо розрахунків було передано на розгляд господарського суду; провадження про розгляду вказаного спору закінчилось лише 15.04.13 прийняттям постанови Київського апеляційного господарського суду. За таких обставин, вважає, що починаючи з 15.04.13 сторони інвестиційного договору №7 від 07.05.04 отримали змогу визначити кінцеву вартість будівельних робіт по реконструкцї Санаторію та лише після цього приступити до визначення частки ТОВ "Енергополіс" та оформлення на неї права власності. Оскільки згідно з даними балансового обліку Підприємства "ЦСТРІ м. Києва", балансова вартість об'єкту інвестування - спального корпусу "В", загальною площею площею 2399, 3 кв.метри, розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка полонини", будинок 1 "а", складає 4 266 500 (чотири мільйони двісті шістдесят шість тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок, а внесок позивача грошовими коштами складає 2 292 000 грн., частка ТОВ "Енергополіс" у загальних фактичних витратах на фінансування реконструкції складає: 2292000*100%/4266500=53, 72%.

Однак, всупереч умовам Інвестиційного договору №7 від 07.05.2004 року, відповідач, який зобов'язаний передати у власність ТОВ "Енергополіс" частину площ Санаторію (об'єкту інвестування) в розмірі, що відповідає розміру частки ТОВ "Енергополіс" у витратах на фінансування реконструкції, не тільки ухиляється від виконання свого зобов"язання, а й здійснив відчуження на користь третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Квітка" нерухомого майна-об'єкту інвестування. Право власності на спірний об"єкт було зареєстровано за ТОВ "Центр Квітка" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.04.13, номер запису 694296.

Відповідач вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Пояснив, що на виконання укладеного з позивачем Інвестиційного договору від 07.05.04, за умовами якого ним було взято на себе зобов"язання інвестувати кошти в об"єкт інвестування - спальний комплекс №2 санаторію "Квітка Полонини" в три етапи всього на суму 1000000 грн. з необхідністю додаткового погодження сум по наступних етапах фінансування. Однак, позивачем було перераховано лише частину суми: в період з 27.02.06 по 27.02.07 підприємство отримало 395000грн., що підтверджується Актом звірки розрахунків від 27.06.13. Тому зазначена в Протоколі №1 інформація, що станом на 30.12.05 позивачем перераховано 1855000грн., на думку відповідача, є недостовірною і підтверджує лише факт надходження на рахунок Закарпатської філії відповідача коштів в розмірі 2292000 грн., а не наявності зобов"язань на таку суму (сума 1897000 грн. надійшла з призначенням платежу: на виконання інвестиційної програми, згідно з інвестиційним контрактом №0601/1 від 01.06.03, який не є підставою даного позову.

Вказує, що в червні 2007 року роботи з реконструкції були завершені, розпорядженням голови Свалявської РДА від 26.06.2007 року №236 було затверджено Акт державної приймальної комісії від 20.06.07 про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об"єкту, який був підписаний, в т. ч. і Шаблатовичем А.М., як очільником Закарпатської філії підприємства. Наголосив, що станом на дату складання згаданого Акту позивачем було виконано зобов"язань по інвестуванню всього на суму 395000грн., тобто з врахуванням вартості основних фондів, які прийнялись в експлуатацію - 6506767грн., частка, пропорційна його вкладу в загальну вартість майна на 20.06.07 складала 6,07%. Тому, обрахована ним в позовній заяві частка в розмірі 53,72 відсотка значно перевищує суму його внеску і, відповідно, і розмір частки в об"єкті, на яку він би міг претендувати за умови звернення з вимогою у встановлені законом строки.

Відповідно до розділу 4 Інвестиційного договору протягом 30 днів з моменту введення Санаторію в експлуатацію Центр зобов"язувався передати позивачу у власність певні площі. Оскільки таке введення відбулося 20.06.07 і позивачем про це було відомо, то право вимоги сплило 20.07.07, а беручи до уваги сплив трирічного строку позовної давності для звернення в суд та відсутність будь-яких дій позивача протягом дев"яти років стосовно визначення питання власності на спірний об"єкт, підприємство дійшло висновку про відсутність у позивача майнових претензій.

Відповідачем також заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки, як зазначалося ним раніше, цей строк сплив 20.07.2010 року, що є підставою для відмови в позові.

Посилання позивача на підставність причин пропуску позовної давності вважає такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне: наявність спору між відповідачем та підрядником не позбавляло позивача права чи можливості звернутися до суду з вимогою визначення його частки в реконструкції об"єкту інвестування та передачі йому у власність відповідних площ ( при наявності перешкод у розгляді такої справи, вона могла б бути зупинена до усунення таких обставин, а строк позивачем пропущений не був би; сторони Інвестиційного договору - позивач і відповідач - не визначали спільно ні кінцеву вартість будівельних робіт, ні розміру частки позивача у об"єкті інвестування; позивач жодного разу не звертався з вимогою про надання відомостей про балансову вартість спірного об"єкту; всупереч викладеному в позові, жодних домовленостей з позивачем щодо відкладення вирішення питання визначення його частки до проведення звірки розрахунків між підприємством та підрядником не було.

Залучена до участі у справі ІІІ-я особа також проти задоволення позову заперечує та пояснила наступне. Товариство створено та зареєстровано 01.03.2013 року, основний вид його економічної діяльності: 86.10. Діяльність лікарняних закладів. У відповідності до Статуту, вона є власником майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством України, в т.ч. - переданого їй учасником. Відповідно до розподільчого балансу від 22.02.2013 року, який затверджено Протоколом Президії Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" №1 від 22.02.2013 року, у результаті виділу товариству за Актом приймання-передачі об'єкта нерухомого майна від 09.04.13 передано необоротні активи, залишковою вартістю 4486 тис. грн. (4485973,00 грн.), в т.ч. - спальний корпус "В", загальною площею 2399,3м2, який знаходиться за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка полонини", будинок 1 "а". На підставі вказаних рішень засновника та інших необхідних документів 15.04.2013 року Державним реєстратором Реєстраційної служби Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області прийнято рішення про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Квітка" права власності на спірне майно, номер запису про право власності 694296. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.04.2015, вартість його на сьогодні складає 4328636 грн. Будь-яких боргових зобов'язань перед Позивачем товариство не має, права на це майно набуло без будь-яких умов та застережень. До участі ж у розгляді справи товариство залучено за ініціативою суду ухвалою від 18.06.14 як третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача як особа, на права та/або обов'язки якої може вплинути рішення у цьому господарському спорі. Наголосила, що твердження Позивача про те, що відповідач чи товариство здійснили відчуження спірної нерухомості після порушення провадження у вказаній справі є надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. На час прийняття Київським міським відділенням Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" рішень з приводу реорганізації Відповідача, створення ТОВ "Центр Квітка", стосовно спірного майна закінчилися строки давності по пред'явленню Позивачем вимоги щодо цього майна. Судових спорів щодо нього жодними судовими інстанціями не розглядалося. На дату реєстрації за товариством права власності на вказане майно, таке у спорі чи під забороною (арештом) не перебувало, правами третіх осіб обтяжено не було. Це підтверджується і тим, що у разі наявності заборон Державний реєстратор не прийняв би документи на вчинення цієї реєстраційної дії, або за результатом розгляду поданих документів, прийняв би рішення про відмову ТОВ "Центр Квітка" у реєстрації права власності. Однак, така реєстрація відбулася.

Позивачем подано суду письмові заперечення на відзив відповідача та ІІІ-ї особи. Вважає, що строк позовної давності ним не пропущений, оскільки в спорах про визначення права власності на майно строк позовної давності розпочинає свій перебіг з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення свого права. Відповідач же через спір з підрядником, був не взмозі визначити частку позивача у спірному об"єкті до 15.04.13, лише після вирішення в 2013 році спору позивач звернувся з письмовою вимогою щодо проведення переоформлення на нього права власності на частку спірного об"єкту. Стосовно ж поданих ним доказів фінансування реконструкції спірного об"єкта на суму 1855000грн., здійсненого платіжними дорученнями з помилкою в призначенні платежу, заперечення відповідача спростовує особливістю здійснення безготівкових розрахунків в Україні. Крім того, наголошує, що в протоколі №1 від 30.12.05 сторони погодили, що отримані відповідачем кошти в розмірі 1885000грн. були використані за цільовим призначенням - на реконструкцію спірного об"єкту, що, згодом, підтверджено і в акті звірки розрахунків в 2013 році. Просить врахувати суд також факт визнання відповідачем права позивача на частку у праві власності, хоча й набагато меншу, аніж претендує позивач, та не заперечення ним факту спільних відносин стосовно фінансування реконструкції спірного об"єкту.

У випадку ж невірного визначення позивачем початку строку позовної давності, заявою від 19.05.15 просить суд при вирішенні спору застосувати норми статті 267 Цивільного кодексу України та здійснити судовий захист прав позивача, визнавши поважними причини пропуску ним позовної давності.

Крім того, 20.05.15 позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі як відповідача 2 ІІІ-ю особу на боці відповідача - ТОВ "Центр Квітка", мотивуючи його тим, що товариство було створено шляхом виділу з відповідача, є його правонаступником і згідно з ч. 3 ст. 109 Цивільного кодексу України несе субсидіарну відповідальність за зобов"язаннями особи, з якої був здійснений виділ.

В додаткових поясненнях від 10.06.15 також вказав як на доказ домовленості між сторонами щодо відстрочення моменту визначення частки позивача в об"єкті інвестування на довіреність, видану відповідачем 08.06.06 на ім"я Шаблатовича А.М., який на той час був засновником ТОВ "Енергополіс", для представництва інтересів відповідача в судових справах. Наголосив, саме через наявність такої домовленості між сторонами Інвестиційного договору позивач не здійснював нарахування санкцій за несвоєчасне виконання його умов. Доказом неможливості визначення кінцевої балансової вартості об"єкту інвестування та відповідно частки позивача є також акт приймання-передачі нерухомого майна від 09.04.13 ТОВ "Центр Квітка" без визначення балансової вартості об"єкта.

Відповідач усно та письмово заперечує проти залучення до участі у справі товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Квітка" як відповідача. Вважає, що товариство не було та не є стороною інвестиційного договору №7 від 07.05.04, при його створенні жодних прав та обов"язків за цим договором йому передано не було. До того ж, всупереч ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не пред"явлено жодної вимоги до товариства, тому зміна його статусу є необгрунтованою.

Аналогічну позицію викладено у заяві від 09.06.15 і ІІІ-ю особою.

В останнє судове засідання позивач подав клопотання про вихід за межі позовних вимог та, посилаючись на ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, просить суд задовольнити позовну вимогу визначивши розмір належної позивачу частки в майні виходячи з його балансової вартості 4328636грн. Крім того, просить суд дослідити підставність набуття права власності третьою особою спірного об"єкту, оскільки вважає, що передача його має всі ознаки фіктивності та була вчинена з метою уникнення від виконання своїх зобов"язань за Інвестиційним договором №7.

ВСТАНОВИВ:

07.05.2004р. між позивачем - ТОВ "Енергополіс" та відповідачем - Підприємством "ЦСТРІ м.Києва" укладено Інвестиційний договір №7, за умовами якого відповідач зобов"язався власними силами і засобами, за власний рахунок та залучених від позивача коштів, реконструювати об"єкт інвестування - спальний корпус №2 санаторію "Квітка Полонини", який знаходиться за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка полонини".

Остаточна ціна реконструкції визначається після її закінчення шляхом розрахунку фактичної її вартості. Фінансування інвестування позивачем проводиться частково етапами, суми по наступних етапах погоджуються додатково; в разі необхідності його розмір може бути збільшено (п. п. 2.2, 2.4).

Відповідно до п. 3.1.5 ДоговоруТОВ "Енергополіс" після закінчення інвестування має право отримати у власність частку загальної площі Санаторію, пропорційну його частці в інвестуванні за цим Договором.

Відповідач - Підприємство "ЦСТРІ м.Києва" зобов'язане по закінченні спорудження Санаторію (об'єкту інвестування) та здачі його в експлуатацію:

- визначити частку ТОВ "Енергополіс" в реконструкції Санаторію (об'єкту інвестування) пропорційно загальним фактичним витратам на фінансування реконструкції;

- визначити загальну площу спальних кімнат (номерів для відпочинку), кімнат соціальної сфери обслуговування Санаторію (об'єкту інвестування), тощо, яка відповідає частці фінансування ТОВ "Енергополіс" в загальному обсязі інвестування;

- передати ТОВ "Енергополіс" у власність вищевказані площі протягом ЗО днів з моменту введення Санаторію (об'єкту інвестування) в експлуатацію;

- надати ТОВ "Енергополіс" усі необхідні документи на ці площі, а також сприяти йому в оформленні права власності на ці площі (п. п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3, 4.3.4 Договору).

Позивачем подано докази про перерахування на рахунок відповідача на виконання інвестиційної програми суми 1855000грн., однак, з посиланням на укладений між сторонами у спорі спірний договір №7 у призначенні платежу таких платіжних доручень подано на суму 395000грн., решту суми перераховано з посиланням на інвестиційний договір №0601/1 від 01.06.03.

Однак, розмір здійснених позивачем інвестицій вказаний сторонами у протоколі №1 від 30 грудня 2005 року до Інвестиційного договору від 07 травня 2004 року, яким підведено підсумки його виконання та прийнято рішення про продовження строку реконструкції санаторію до 31.12.2006р. та збільшення розміру інвестицій позивачем на суму 500000грн., визначений у 1855000 грн.

Відповідні висновки відображені у Додатковій угоді до Договору №7 від 07.05.04, укладеній 30 грудня 2005 року, яка є невід"ємною його частиною.

Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 20.06.07, об'єкт нерухомості - спальний корпус №2 (корпус В загальною площею 2399,3 кв.м, розташований в будинку 1 "а" санаторію "Квітка Полонини" в с. Солочин Свалявського району) прийнято в експлуатацію.

Матеріали справи містять докази (копії судових рішень) про наявність господарського спору між відповідачем та генеральним підрядником, який проводив будівельні роботи, стосовно розрахунків за такі роботи. Після закінчення судового розгляду згаданого спору (15.04.13), посилаючись на невиконання відповідачем умов пунктів 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3, 4.3.4 Договору, позивач звернувся в 2014 році з даним позовом до суду.

Матеріали справи містять двосторонній акт звірки розрахунків між позивачем та відповідачем по інвестуванню реконструкції санаторію "Квітка Полонини" спального корпусу №2, в якому сторони зафіксували, що за період з 03.06.04 по 27.02.07 позивачем перераховано відповідачу 2292000грн., в т. ч. суму 1897000грн. з призначенням платежу на виконання інвестиційних програм, згідно з інвестиційним договором №0601/1 від 01.06.03, та суму 395000грн. - перерахування коштів у довірче управління, згідно з договором №7 від 07.05.04.

Встановлено також, що шляхом виділу з підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації Інвалідів м. Києва" створено та зареєстровано 01.03.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Квітка".

Відповідно до розподільчого балансу від 22.02.2013 року, який затверджено Київським міським відділенням Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ", у результаті виділу нам за Актом приймання-передачі об'єкта нерухомого майна від 09.04.13 передано нерухоме майно - спальний корпус "В", загальною площею 2399,3м2, який знаходиться за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка полонини", будинок 1 "а".

Згодом, 15.04.2013 року Державним реєстратором Реєстраційної служби Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області прийнято рішення про реєстрацію за нами права власності на спірне майно, номер запису про право власності 694296. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.04.2015, його вартість складає 4328636 грн.

Заслухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про відмову з позові з наступним обгрунтуванням.

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України визначає право підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Так, передбачений вказаною статтею спосіб захисту - визнання права власності, регламентовано статтею 392 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.

Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

У справі, що розглядається, встановлено, що спір щодо права власності на частку в об"єкті інвестування виник між позивачем та відповідачем як сторонами Інвестиційного договору №7 від 07.05.04. Таким чином, позивачем з огляду на зміст його позовних вимог, неправильно вибраний спосіб захисту його цивільного права, а тому, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині. ( такої ж позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 23 грудня 2014 року у справі №5011-74/9393-2012).

Стосовно ж вимоги позивача виконати умови договору - зобов'язати підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації Інвалідів м. Києва" виконати інвестиційний договір № 7 від 07.05.2004 року (про інвестування у нежитлове будівництво) в натурі та передати у власність ТОВ "Енергополіс" 53,72 процента спального корпусу "В", загальною площею 2399,3 кв. м., розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка Полонини", будинок 1"а", без виділення цієї частки в натурі, суд прийшов до наступного.

Як встановлено судом, за умовами укладеного між сторонами у спорі Інвестиційного договору від 07.05.04, позивачем було взято на себе зобов"язання інвестувати кошти в об"єкт інвестування - спальний комплекс №2 санаторію "Квітка Полонини", на виконання яких позивачем перераховано суму 395000грн. (платіжні доручення на вказану суму з посиланням на Інвестиційний договір №7 від 07.05.04 як призначення платежу містяться в матеріалах справи). В поданому суду двохсторонньому акті звірки розрахунків також зафіксовано перерахування позивачем вказаної суми, як і суми 1897000грн. перерахованої на виконання інвестиційного договору №0601/1 від 01.06.03, який заявою від 19.03.15 було виключено позивачем з підстав заявленого ним позову.

Так, пунктами 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3, 4.3.4 Договору відповідач зобов"язався визначити частку ТОВ "Енергополіс" в реконструкції Санаторію (об'єкту інвестування) пропорційно загальним фактичним витратам на фінансування реконструкції; загальну площу, яка відповідає цій частці та передати таку площу разом з усіма необхідними документами у власність протягом 30 днів з моменту введення Санаторію (об'єкту інвестування) в експлуатацію.

Беручи до уваги, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.04.2015, вартість спірного об"єкту складає 4328636 грн., встановлений судом розмір інвестування позивачем у його реконструкцію - 395000грн., належна йому частка у реконструйованому об"єкті складає: 395000*100%/4328636=9,13%.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів виконання вказаних пунктів договору в обумовлений тридцятиденний строк з моменту введення об"єкту в експлуатацію, тобто з 20.06.07, сторонами на вимогу суду (ухвала суду від 07.05.15) не подано, в зв"язку з чим порушене право позивача на частку в реконструйованому об"єкті в розмірі 9,13% підлягало б захисту судом.

Однак, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки вважає, що він сплив ще 20.07.2010 року.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, є підставою для відмови у позові.

Наведені позивачем причини пропуску ним строку позовної давності не є поважними, оскільки ним не подано доказів на підтвердження домовленостей з відповідачем щодо відстрочки вирішення питання визначення розміру його частки. Посилання ж позивача як на такий доказ на довіреність від 08.06.06, видану на ім"я Шаблатовича А.М., до уваги судом не прийнято, оскільки вона йому видана як керівнику Закарпатської філії, а не як засновнику позивача - ТОВ "Енергополіс"; відсутність же балансової вартості нерухомого майна в Акті приймання-передачі від 09.04.13 теж не свідчить про наявність таких домовленостей між сторонами, оскільки в ньому є посилання на розподільчий баланс, в якому вказана ця вартість. Суд погоджується з доводами відповідача, що наявність судового спору між відповідачем та підрядником не позбавляло позивача права звернутися до суду з вимогою про визначення його частки в реконструйованому об"єкті та передачі йому у власність відповідних площ.

Таким чином, строк позовної давності, у межах якого могла бути заявлена вимога про виконання зобов"язання по договору №7 від 07.05.04, слід вважати таким, що сплив у 2010 році, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити(ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Отже, в задоволенні позовних вимог позивача належить відмовити повністю.

Клопотання позивача про залучення ТОВ "Центр Квітка" до участі у справі як відповідача на підставі ч. 3 ст. 109 Цивільного кодексу України судом відхилено, оскільки зобов"язання юридичної особи, з якої був здійснений виділ - підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації Інвалідів м. Києва", перед позивачем стосовно визначення частки останнього в реконструйованому об"єкті не були зафіксовані в бухгалтерському обліку через відсутність відповідних вимог з 2007 року по 2014 рік ( з моменту виникнення у позивача права на частку в об"єкті і по момент виділу з відповідача ІІІ-ї особи) з врахуванням встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності.

Клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог судом відхилено, як необґрунтоване, оскільки, по-перше, за його ж розрахунком виходячи з вартості реконструйованого об"єкту - 4328636грн. та інвестиції в розмірі 2292000грн., його частка складала би 52,95%, що менше від заявленої в позові (53,72%); по-друге, перевірка законності набуття третьою особою права власності на спірний об"єкт по суті є новою вимогою, яка випливає з нової підстави, що суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Вжиті згідно з ухвалою господарського суду Закарпатської області від 15 квітня 2015 року у справі №907/584/14 заходи забезпечення позову належить залишити в силі до набрання рішенням у цій справі законної сили.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати належить віднести на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 16, 267, 392, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Зберегти чинність заходів забезпечення позову, вжитих згідно з ухвалою господарського суду Закарпатської області від 15 квітня 2015 року у справі №907/584/14 до набрання рішенням у цій справі законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.06.15

Головуючий суддя Журавчак Л.С.

Суддя Мокану В. В.

Суддя Пригара Л.І.