Рішення

від 02.07.2008 по справі 2-1288/2008

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 2-1288/2008 р

Справа № 2-1288/2008 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2 липня 2008 р. Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі

головуючого                                      Льон С.М.

при секретарі                                     Шумейко

Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді  справу за позовом ОСОБА_1 до Державного

підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”, відділення виконавчої

дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань України в м. Кіровограді про відшкодування моральної шкоди

заподіяної професійним захворюванням, -

ВСТАНОВИВ:

            Позивач

звернувся до суду з позовом до Державного підприємства “Східний

гірничо-збагачувальний комбінат”, відділення виконавчої дирекції Фонду

соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань України в м. Кіровограді про відшкодування моральної шкоди

заподіяної професійним захворюванням. Вказав, що працював у відповідача. Тяжкі

і шкідливі умови праці на протязі тривалого часу призвели до того, що почав

часто хворіти. Просить суд стягнути з відповідача 100 000 грн. в рахунок

відшкодування моральної шкоди в зв'язку з встановленням згідно висновку МСЕК

від 29.11.2006 року 55 % втрати професійної працездатності та 3-ї групи інвалідності

внаслідок професійного захворювання, яке виникло у зв'язку з дією шкідливих

виробничих факторів у період перебування у трудових відносинах з відповідачем

ДП “СхідГЗК”.

            У

судовому засіданні позивач вимоги уточнив. Просить суд стягнути з кожного з відповідачів

по 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої втратою

працездатності.

            Представник

відповідача ДП “СхідГЗК” у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив

суду, що спірні правовідносини регулюються спеціальним страховим

законодавством, а не нормами трудового законодавства, а тому на роботодавця не

покладено обов”язок по відшкодуванню моральної шкоди позивачу. Просить суд

відмовити у позовних вимогах.

            Представник

відповідача Фонду у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на

відсутність правових підстав для виплати позивачу моральної шкоди.

            Заслухавши

пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги

задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач дійсно працював на Інгульській

шахті Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”, звідки

17.03.2006 року його було звільнено за станом здоров'я. Тяжкі і шкідливі умови

праці протягом тривалого часу призвели до виникнення професійного захворювання.

Висновком УНДІ промислової медицини м. Кривий ріг від 12.10.2006 року

встановлено остаточний діагноз, захворювання визнано професійним. Відповідно з

актом розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від

30.10.2006 року визначено причину професійного захворювання - важка праця,

несприятливий мікроклімат. Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 29.11.2006

року у зв'язку з професійним захворюванням йому встановлено 55 % втрати

професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи, визначено, що

позивач потребує  лікування.

     Позивач звернувся до суду в

порядку ст.ст. 233, 234, 237-1 КЗпП України, норми яких не поширюються на

правовідносини осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на

підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності та

господарювання, і які підлягають загальнообов”язковому державному страхуванню,

пов”язані з відшкодуванням моральної шкоди у зв”язку з нещасним випадком на

виробництві та професійним захворюванням, які призвели до втрати

працездатності, а також в порядку ст. 153 КЗпП України, яка не є самостійною

підставою для покладення на роботодавця обов”язку по відшкодуванню працівнику

моральної шкоди заподіяної умовами виробництва, яка спричинила втрату

потерпілим професійної працездатності.

Відповідно до ст. 255 КЗпП України види матеріального

забезпечення та соціальних послуг за загальнообов”язковим державним

страхуванням працівникам, а в деяких випадках і членам їх сімей, умови їх надання

та розміри визначаються законами України з окремих видів загальнообов”язкового

державного страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми

щодо загальнообов”язкового державного страхування.

Статтею 9 Закону України “Про

охорону праці” покладено обов”язок по відшкодуванню шкоди заподіяної

працівникові внаслідок ушкодження його здоров”я у процесі трудової діяльності

на Фонд відповідно до Закону України “Про загальнообов”язкове державне

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,

які спричинили втрату працездатності”.

Закон України “Про

загальнообов”язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві

та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” визначає

правову основу, економічний механізм та організаційну структуру  загальнообов”язкового страхування громадян

від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели

до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві та

поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового контракту на

підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та

господарювання.

Згідно ст.ст. 1,15, 21, 28, 34

зазначеного Закону в разі настання страхового випадку, а саме з часу встановлення

втрати професійної працездатності у зв”язку з професійним захворюванням,

відшкодування моральної шкоди відноситься до обов”язку Фонду, а не роботодавця.

Норма Закону, яка передбачає такий обов”язок роботодавця поряд з Фондом (чи

окремо від нього) відсутня, оскільки параграф 2 глави 82 ЦК україни про

відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров”я або смертю

особи не поширюється на випадки, які виникли на виробництві із застрахованими

особами.

Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України “Про Державний

бюджет України на 2006 рік” та п. 22 ст. 71 Закону України “Про Державний

бюджет України на 2007 рік” зупинено дію абзацу 4 ст. 1 підп. “є” п. 1 ч. 1 ст.

21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України “Про загальнообов”язкове державне

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,

які спричинили втрату працездатності”. Поряд з цим, на час звернення позивача

до суду до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,

які спричинили втрату працездатності” внесено зміни, а саме на Фонд вже не

покладається обов”язок відшкодовувати потерпілому моральну шкоду.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що

правові підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди спричиненої втратою

працездатності у обох відповідачів 

відсутні, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні

позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 153, 234,

237-1, 255 КЗпП України, Законом України “Про загальнообов”язкове державне

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,

які спричинили втрату працездатності”ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

            У задоволенні позову ОСОБА_1 до

Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”, відділення

виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровограді про

відшкодування моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням - відмовити.

            Судові

витрати віднести на рахунок держави.

            На рішення може бути подана заява

про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та

апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне

оскарження.

Суддя                                                                                                                                              

Льон С.М.