Ухвала

від 08.06.2015 по справі 820/8892/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2015 року м. Київ К/800/7442/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року

у справі № 820/8892/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Завод «Маяк»

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Завод «Маяк» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року у справі № 820/8892/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року, позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.06.2013 року № 0000412200, від 08.07.2013 року № 0000512200 та № 0000522210.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Завод «Маяк» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за період з 01.09.2011 року по 31.12.2011 року та з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року, відповідачем складено акт від 07.06.2013 року № 427/22/21189935, яким встановлено порушення ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 139, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 року № 0000412200, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 208, 50 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій позивача по придбанню товарів у контрагента ОСОБА_4

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Завод «Маяк» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Химтрейд» за період лютий 2012 року, червень 2012 року, з ТОВ «ТД Термофіт» за період березень 2012 року, з ТОВ «Фотомаг Ком Юей» за період листопад 2011 року, відповідачем складено акт від 21.06.2013 року № 2/22/21189935, яким встановлено порушення ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 295, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.07.2013 року № 0000512200, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 36, 00 грн., № 0000522210, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 271, 00 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій позивача по придбанню товарів у контрагентів ТОВ «Химтрейд», ТОВ «ТД Термофіт», ТОВ «Фотомаг Ком Юей».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо реальності господарських операцій позивача з його контрагентами та неправомірного прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські відносини з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 згідно укладених договорів поставки. Виконання умов договорів підтверджується видатковими накладними, прибутковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, дорученнями на отримання товару, платіжними дорученнями. Товари, отримані від контрагента, використані в господарській діяльності позивача.

Також судами встановлено, що матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Химтрейд», ТОВ «ТД Термофіт», ТОВ «Фотомаг Ком Юей» згідно договорів поставки, зокрема: видатковими накладними, прибутковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, дорученнями на отримання товару, платіжними дорученнями. Товари, отримані від контрагентів, використані в господарській діяльності позивача.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень. Так, судами встановлено, що реальність господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.

Посилання податкового органу на інформацію, що міститься в актах перевірок та звірок контрагентів, як на підставу визнання правочинів недійсними, є необґрунтованим та не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року у справі № 820/8892/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук