Постанова

від 04.04.2011 по справі 8/29-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2011 р. Справа № 8/29-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 транспортного прокурора на рішення господарського суду Вінницької області від 19.01.11 р.

у справі № 8/29-10 (суддя Грабик В.В. )

позивач ОСОБА_1 транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Державного підприємства "Вінницятрансприлад"

відповідач ОСОБА_2 комітет Вінницької міської ради

про визнання права власності

за участю представників сторін:

органу прокуратури -не з'явився

позивача 1 - не з'явився

позивача 2 - ОСОБА_3М.(дов.б/н від 18.03.2011 р.)

відповідача - не з'явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

В судовому засіданні з 21 березня по 04 квітня 2011 р. оголошувалась перерва.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19 січня 2011 р. у справі № 8/29-10 ОСОБА_1 транспортному прокурору в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Державного підприємства "Вінницятрансприлад" було відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 комітету Вінницької міської ради про визнання за Державним підприємством "Вінницятрансприлад" права власності на нерухоме майно (будівлі).

ОСОБА_1 транспортний прокурор з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове рішення, яким задоволити його позов в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Державного підприємства "Вінницятрансприлад" до ОСОБА_2 комітету Вінницької міської ради про визнання за Державним підприємством "Вінницятрансприлад" права державної власності на: будівлю столярних робіт № 715, будівлю дільниці №1 цеху №1 №950, будівлю дільниці №1 цеху №1, №420, намет для виконання зварювальних та слюсарних робіт, склад матеріалів та склад для зберігання лісоматеріалів, які розташовані за адресою: м.Вінниця, пл.Героїв Сталінграду, 1.

На думку прокурора, при винесенні рішення по вказаній справі місцевим господарським судом не було здійснено повного та всебічного дослідження всіх обставин справи; не надано оцінку доказам, наданим позивачем для підтвердження позовних вимог; відтак, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а з боку місцевого господарського суду має місце неправильне застосування норм процесуального права. Відтак, на думку апелянта, рішення господарського суду Вінницької області від 19 січня 2011 р. підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Як зазначає прокурор, зі Статуту позивача 2 - Державного підприємства "Вінницятрансприлад", вбачається, що останнє засноване на державній власності, є правонаступником державного підприємства "Вінницькі державні шляхові механічні майстерні", віднесене до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України - Уповноважений орган управління майном і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України - Уповноважений орган управління. При цьому, земельна ділянка площею 3,1905 га, яку займає територія Державного підприємства "Вінницятрансприлад" за адресою: м. Вінниця площа ОСОБА_4, 1, згідно рішення Вінницької міської ради, 16 сесії 5 скликання від 19.06.2007 року № 1197 була надана підприємству у постійне користування, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №018407, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за №030700200011 від 29 серпня 2007 року.

ОСОБА_1 транспортний прокурор в поданій апеляційній скарзі зазначає, що згідно заяви ДП "Вінницятрансприлад" КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" у 2005 р. була проведена інвентаризація всіх об'єктів: будівель та споруд, які знаходяться на території підприємства, за результатами якої підприємство отримало копію Інвентаризаційної справи ДП "Вінницятрансприлад" № 24767, а після перевірки наданих документів та довідок згідно Рішення Виконкому Вінницької міської ради від 18.03.2008 р. № 547 підприємство отримало Свідоцтво № 666 від 18.03.2008 р. про право власності на будівлі, що належать державі в особі Міністерства транспорту України та знаходяться в повному господарському віданні державного підприємства "Вінницятрансприлад" та Реєстраційне Посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам, що зареєстроване КП "ВООБТІ" за №1000, книга № 19, об'єкт 1 по площі ОСОБА_4, 1.

Як зазначає прокурор, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства Юстиції України 07.02.2002 року №7/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445( далі - Тимчасове положення) передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва на право власності органами місцевого самоврядування фізичним або юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам та правилам. Таким документом є акт приймання державною комісією закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію. У зв'язку з тим, що на Будівлю для столярних робіт № 715, Будівлю дільниці № 1 цеху № 1 № 950, Будівлю дільниці № 1 цеху № 1 № 420, Намет для виконання зварювальних та слюсарних робіт, Склад матеріалів та Склад для зберігання лісоматеріалів немає акту приймання державною комісією в експлуатацію, вказані будівлі були виключені з переліку будівель, що вказані у Свідоцтві № 666 від 18.03.2008 року. На запит підприємства від 27.08.2010 р. №ТВ-13/277/10130 щодо видачі свідоцтва на вказані об'єкти нерухомого майна на адресу підприємства направлено відмову щодо видачі свідоцтва.

При цьому, в обгрунтування своїх заперечень проти оскаржуваного рішення прокурор зазначає, що на запит позивача 2 останнім були отримані довідки про те, що вказані об'єкти нерухомого нерухомого майна не належать нікому іншому, в тому числі від: Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" з довідки якого вбачається, що згідно інвентаризаційної справи № 24767 реєстрація права власності на вказані об'єкти нерухомого майна, які розташовані на площі ОСОБА_4, 1 в місті Вінниця станом на 07.07.2010 року не проводилась; Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області, з якої вбачається, що вказані будівлі не являються об'єктами спільної власності територіальних громад Вінницької області (а.с.36); Управління комунального майна, в якій зазначано, що вказані об'єкти нерухомого майна ДП "Вінницятрансприлад" не відносяться до комунальної власності територіальної громади м.Вінниці.

Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що з довідки Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції вбачається, що арешти на майно ДП "Вінницятрансприлад" не накладались, у Єдиному реєстрів заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про обтяження стосовно ДП "Вінницятрансприлад" відсутні (а.с.38).

ДП "Вінницятрансприлад" виконує поточні ремонти та утримує вказані будівлі та споруди у належному стані за власні кошти підприємства.

Як зазначає прокурор, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та встановлено, що державне майно України, яке не належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. При цьому, майно залізничного транспорту, згідно з зазначеною вище Постановою, до комунальної власності не передавалось.

Пунктом 1.1. Тимчасового положення передбачено, що дане положення визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні та спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав. Відповідно до п.6.1 Тимчасового положення, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності. При цьому, відповідно до п.1.3. Тимчасового положення реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Пунктом 1.4. Тимчасового положення визначено, що реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням прав власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів.

В поданій апеляційній скарзі прокурор зазначає, що в даний час право власності на спірні об'єкти нерухомого майна належним чином не оформлено та не зареєстровано в органах БТІ, як того вимагає чинне законодавство, хоча Тимчасовим положенням передбачено обов'язкову реєстрацію права власності на підставі правовстановлюючих документів (згідно Додатку № 1 до даного Тимчасового положення), одним з яких є свідоцтво на право власності на об'єкти нерухомого майна, видане органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, а також рішення суду про визнання права власності (п.2.1 Тимчасового положення).

На думку апелянта, діючим законодавством не передбачено, якими саме доказами власник повинен підтверджувати належність йому майна на праві власності, однак п.2 ст.328 ЦК України встановлено принцип добросовісного (правомірного) набуття права власності - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На думку прокурора, підтвердженням права власності можуть бути документи, що фіксують, підтверджують і оформлюють самі юридичні факти, на підставі яких у власника виникає (або до нього переходить) право власності. Зокрема, на думку апелянта, такими документами є технічна документація.

Як зазначає апелянт, позивач забезпечує виконання завдань, покладених державою, тобто забезпечення ефективного використання та збереження закріпленого державного майна.

Одним із основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі, на думку скаржника, є також джерела фінансування (централізовані або власні кошти підприємства). При цьому, обслуговування та утримання зазначеного нерухомого майна (оплата послуг, поточний ремонт, інше) здійснюється за рахунок власних коштів Залізниці, відтак, відмова в оформленні права власності на нерухоме майно та видачі свідоцтва про право власності, на думку апелянта, є безпідставною та необгрунтованою, оскільки жодна фізична чи юридична особа не заявляла про порушення Міністерством транспорту та зв'язку України або Залізницею своїх прав чи охоронюваних законом інтересів; спірне майно до комунальної власності не передавалось; на облік як безхазяйна нерухома річ, органом, що здійснює державну реєстрацію, не бралось.

Не погоджується апелянт і з висновками, зробленими місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, оскільки відмовляючи в позові останній посилається на ст.376 ЦК України, не зазначаючи частини вказаної статті, згідно якої особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, не врахувавши того, що приписами ч.5 ст.376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З огляду на вищевикладене, на думку апелянта, судом не було проведено повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, не проаналізовано докази, надані позивачем для підтвердження позовних вимог, що, в свою чергу, призвело до того, що висновки, викладені у рішенні господарського суду, не відповідають обставинам справи, що, на думку скаржника, є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та, відповідно, задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 21.03.2011 р. представник прокуратури повністю підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі. В судове засіданні 04.04.2011 р. представник прокуратури не з"явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника останнього в протоколі судових засідань.

Позивач 1 явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив, письмових пояснень по суті скаги не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Позивач 2 письмових пояснень по суті скаги не подав, безпосередньо в судових засіданнях його представники повністю підтримали вимоги, викладені прокурором в апеляційній скарзі, просять задоволити останню та скасувати рішення місцевого господарського суду і прийняти нове рішення, яким задоволити поданий прокурором позов.

Відповідач у поданому на адресу апеляційного господарського суду відзиві та його представник безпосередньо в судовому засіданні 21.03.2011 р. зазначили, що позивачем 2 при зверненні до виконавчого комітету Вінницької міської ради з заявою про оформлення права власності на нерухоме майно не було дотримано вимог п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції і України 18.02.2002 року за №157/6445, зокрема, не було надано доказів, які б засвідчували відповідність закінчених будівництвом будівлі столярних робіт №715, будівлі дільниці №1 цехів №1 і №950, будівлі дільниці №1 цеху №1, №420, намету для виконання зварювальних та слюсарних робіт, складу матеріалів та складу для зберігання лісоматеріалів на території земельної ділянки за адресою: м. Вінниця пл.Героїв Сталінграда, 1 в м.Вінниці проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, а саме - акта вводу в експлуатацію самочинно збудованих будівель чи сертифіката відповідності виданого інспекцією державного архітектурно-будівельним контролю, тому свідоцтво про право власності на зазначене вище нерухоме майно не було видано.

Крім того, відповідач зазначає, що Виконком Вінницької міської ради не надавав дозволу на будівництво чи реконструкцію спірних об"єктів, які знаходяться за адресою: м.Вінниця пл.Героїв Сталінграду, 1 в м.Вінниці, як це передбачено п.п.9 п.а) ст.31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", тому вони значаться як самочинно збудовані. Відповідно до п.п.1 п.б) ст.31 зазначеного вище Закону, до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад віднесено прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, в порядку встановленому законодавством.

Як зазначає відповідач, рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №1226 від 28.05.2009 року було визначено Тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва. Комісія, склад якої затверджений вищезазначеним рішенням виконкому, розглядає можливість прийняття в експлуатацію самочинно споруджених об'єктів при наявності необхідних документів, позитивного висновку комісії з розгляду конфліктних питань та апеляцій в сфері містобудування та приймає відповідне рішення.

При цьому, відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що для прийняття рішення, власник будівель подає до виконавчого комітету документи, визначені рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12.11.2009 року №2518, як от: правовстановлювальний документ; довідку управління комунального майна, що об'єкт не є комунальною власністю територіальної громади м.Вінниці; інвентаризаційну справу на об'єкт нерухомого майна; довідку про балансову вартість; акт державної комісії про прийняття об'єктів в експлуатацію; копію статуту підприємства; довідку про відсутність арешту на нерухоме майно; державний акт про право користування землею; довідку з бюро технічної інвентаризації про реєстрацію даного об'єкту; довідку з фонду державного майна, що об'єкт не є державною власністю; копію рішення виконкому міської ради про затвердження акту прийняття об'єкту в експлуатацію або свідоцтво про відповідність.

З поданого відповідачем відзиву вбачається, що оскільки позивач для оформлення права державної власності на об'єкти нерухомого майна, зазначених в позовній заяві, не зміг надати всі документи відповідно до вищезазначеного переліку, з огляду на що відповідач не мав правових підстав для прийняття рішення про оформлення права власності.

А так, ОСОБА_2 комітет Вінницької міської ради не заперечує проти захисту державних інтересів при визнанні права державної власності на об'єкти нерухомого майна за позивачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача 1 за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та оцінивши докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 транспортного прокурора слід задоволити, а рішення господарського суду Вінницької області від 19 січня 2011 р. у справі № 8/29-10 - скасувати, виходячи з наступного.

Проаналізувавши матеріали справи та наявні у ній докази, колегією встановлено, що згідно преамбули до статуту - державне підприємство "Вінницятрансприлад" засноване на державній власності, є правонаступником державного підприємства "Вінницькі державні шляхові механічні майстерні", віднесене до сфери управління Міністерства транспорту та зв"язку України і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України (а.с.14).

Як досліджено місцевим господарським судом, відповідно до Державного акту серії ЯЯ №018407, виданого на підставі рішення Вінницької міської ради 16 сесії 5 скликання від 19.06.07 р. № 1197, державне підприємство "Вінницятрансприлад" є постійним користувачем земельної ділянки площею 3,1905 га за адресою: м.Вінниця, площа ОСОБА_4, 1, цільове призначення (використання) земельної ділянки - підприємств іншої промисловості (а.с.22).

Згідно наявного в матеріалах справи і перевіреного судом першої інстанції свідоцтва №666 від 18.03.2008р., виданого на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради №547 від 18.03.2008р. 77/100 частки об"єкту, який розташований в м.Вінниці по вул.Героїв Сталінграду,1 належить державі в особі Міністерства транспорту та зв"язку України, будівлі знаходяться в повному господарському віданні державного підприємства "Вінницятрансприлад". При цьому, як вбачається, у вищезазначеному свідоцтві міститься перелік будівель та споруд (а.с.23), право власності на які зареєстроване КП "Вінницьке обласне об"єднане бюро технічної інвентаризації" 02.04.2008р. за реєстровим №1000, книга 19 (а.с.24).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2010 р. Державне підприємство "Вінницятрансприлад" звернулось до виконавчого комітету Вінницької міської ради за оформленням права власності на наступні об"єкти нерухомого майна: будівлю столярних робіт № 715, будівлю дільниці №1 цеху №1 №950, будівлю дільниці №1 цеху №1, №420, намет для виконання зварювальних та слюсарних робіт, склад матеріалів та склад для зберігання лісоматеріалів, які розташовані за адресою: м.Вінниця пл.Героїв Сталінграду, 1.

З дослідженої місцевим судом відповіді виконкому Вінницької міської ради від 09.09.2010р. на вищезазначене звернення позивача 2, щодо оформлення права власності на об"єкти нерухомого майна вбачається, що останньому було роз"яснено чинний порядок проведення такої процедури та вказано про відсутність підстав для цього, оскільки в додатках до заяви були відсутні документи, що засідчують відповідність закінченого будівництвом об"єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам (а.с.25).

Місцевим господарським судом досліджено довідку № 640 від 01.07.2010 р. управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області, з якої вбачається, що будівлі, які розташовані за адресою: м.Вінниця, площа ОСОБА_4, 1 не являються об'єктами спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької облсті (а.с.36).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки № 16365/10-98 від 05.07.2010 р. Замостянського відділу ДВС Вінницького МУЮ арешти на майно ДП "Вінницятрансприлад" не накладались, станом на 29.06.2010р. у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в Державному реєстрі обятжень рухомого майна відомості про обтяження стосовно позивача 2 - відсутні (а.с.38).

Згідно довідки № 0701-03-17340 від 08.07.2010 р. управління комунального майна Вінницької міської ради, дослідженої місцевим господарським судом, об'єкти нерухомого майна ДП "Вінницятрансприлад" не відносяться до комунальної власності територіальної громади м.Вінниці (а.с.37).

При цьому, як зазначає в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд, листом № 2078 від 08.07.2010 р. КП «ВМБТІ»повідомило ДП "Вінницятрансприлад" про те, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 24767 станом на 07.07.2010 р. реєстрація права власності на нежитлові будівлі, а саме: будівлю для столярних робіт літера «К», будівлю дільниці № 1 цеху № 1 літер «Г», намет для виконання зварювальних та слюсарних робіт літер «Д», склад матеріалів літер "З", склад для зберігання лісоматеріалів літер «І», будівлю дільниці № 1 цеху №1 літер «Р4», які розташовані за адресою: м.Вінниця, площа ОСОБА_4,1 не проводилась (а.с.35).

Як вбачається з дослідженого місцевим господарським судом листа Фонду Державного майна України № 10-15-10878 від 16.08.2010 р. до Єдиного реєстру об"єктів державної власності включені відомості про окреме нерухоме державне майно за місцезнаходженням: м.Вінниця, площа ОСОБА_4,1, яке перебуває на балансі ДП "Вінницятрансприлад" (орган управління Міністерство транспорту та зв"язку України: будівля дільниці № 1 цеху №1 № 950; будівля дільниці № 1 цеху № 1 № 420; будівля для столярних робіт; склад матеріалів; склад для зберігання лісоматеріалів; намет для виконання зварювальних та слюсарних робіт (а.с.32-34).

Місцевим господарським судом досліджено, що згідно матеріалів інветаризаційної справи ДП "Вінницятрансприлад" в м.Вінниці по вул.Героїв Сталінграду,1 на спірні об"єкти, зазначені в позові, правовстановлюючі документи відсутні, акти державної технічної комісії про прийняття до експлуатації відсутні (а.с.40-82); такі ж відмітки містяться в технічних паспортах на будівлі, виготовлених КП "ВМБТІ" станом на 28.05.2010р.

При цьому, з наявного в матеріалах справи та дослідженого місцевим судом листа № 110 від 12.01.2011 р. КП "Вінницьке МБТІ" вбачається, що останнє повідомило директора ДП "Вінницятрансприлад", що відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" будівля для столярних робіт літ. "К", "К1", будівля дільниці № 1 цеху № 1 літери "Г", намет для виконання зварювальних та слюсарних робіт літ. "Д", склад матеріалів літ. "З", склад для зберігання лісоматеріалів літ. "І", будівля дільниці № 1 цеху №1 літ. «Р4»- належать до об'єктів нерухомого майна (а.с.159).

Колегією Рівненського апеляційного господарського суду було досліджено, що провівши аналіз наявних в матеріалах справи доказів, оцінюючи їх в сукупності, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було застосовано наступні норми матеріального права: ч.ч.1, 2 ст.328, ч.2 ст.331, ч.ч.2, 5 ст.376, ч.1 ст.392 Цивільного кодексу України та з огляду на вищевикладене зроблено висновок, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як досліджено місцевим господарським судом, в постійному користуванні державного підприємства "Вінницятрансприлад", яке є правонаступником державного підприємства "Вінницькі державні шляхові механічні майстерні", знаходиться земельна ділянка розташована за адресою: м.Вінниця,площа ОСОБА_4,1. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, на цій земельній ділянці в різні роки було споруджено: будівлю для столярних робіт № 715, будівлю дільниці № 1 цеху № 1 № 950, будівлю дільниці № 1 цеху №1 № 420, намет для виконання зварювальних та слюсарних робіт, склад матеріалів та склад для зберігання лісоматеріалів.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначає, що при розгляді справи в суді першої інстанції, представники позивача 2 не заперечували факту відсутності у підприємства проектної документації на зазначені вище будівлі. Крім того, як вказує суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів звернення позивача 2 до відповідача для вирішення питання про оформлення актів прийняття спірних об"єктів до експлуатації, а також у позивача 2 відсутні документальні висновки компетентних органів про відповідність зазначених об"єктів архітектурно-будівельним, санітарним, пожежним нормам та правилам.

Провівши аналіз ст.331 ЦК України місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що приписи зазначеної статті визначають загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулюють правового режиму самочинного будівництва.

При цьому, як зазначає місцевий господарський суд, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в ст.376 ЦК України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені. В ч.1 зазначеної вище статті визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, котра не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. При цьому, відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

З врахуванням того, що будівлі та споруди, право власності на які просив визнати позивач, місять ознаки самочинності, місцевий господарський суд прийшов до переконання в тому, що в задоволенні позову слід відмовити. При цьому, із зазачених вище підстав місцевим господарським судом не було прийнято до уваги обгрунтування позовних вимог відсутністю заборон щодо вказаного в позові майна, включення його до реєстру державного майна, відсутність у майна іншого власника та інше, оскільки законодавство не пов"язує з такми обставинами виникнення права власності.

Крім того, за обставин, вказаних вище, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що посилання позивача на норми ч.5 ст.376 та ст.392 ЦК України є безпідставним.

Однак, колегія Рівненського апеляційного господарського суду з такими доводами, твердженнями та власне висновками місцевого господарського суду не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ст.16 ЦК України, серед інших способів захисту права є визнання такого права.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до п.5 ст.376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до п.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Зазначене свого підтвердження при розгляді справи не знайшло.

В ч.1 ст.317 ЦК України зазначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи викладене, та зважаючи на те, що на даний час, в зв'язку з обставинами, що склалися, позивач 2 фактично позбавлений права вільно розпоряджатися належним йому майном, що в свою чергу є порушенням гарантованих Конституцією України та ст.ст.319, 321 ЦК України прав, Рівненський апеляційний господарський суд вбачає за необхідне усунути допущені порушення і захистити право, оскільки здійснити реєстрацію права власності на підставі правовстановлюючих документів, (одним з яких є рішення суду про визнання права власності), позивач 2 не має можливості іншим чином, так як інших правовстановлюючих документів, які б давали можливість провести державну реєстрацію об'єктів нерухомості в порядку, передбаченому Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, позивачем не представлено за їх відсутністю чи не збереженням.

При цьому, колегією Рівненського апеляційного господарського суду, яка дійшла до такого висновку насамперед було взято до уваги те, що відповідно Державного акту серії ЯЯ №018407, виданого на підставі рішення Вінницької міської ради 16 сесії 5 скликання від 19.06.07 р. № 1197, державне підприємство "Вінницятрансприлад" є постійним користувачем земельної ділянки площею 3,1905 га за адресою: м.Вінниця, площа ОСОБА_4, 1, на якій здійснено самочинне будівництво будівлі столярних робіт № 715, будівлі дільниці №1 цеху №1 №950, будівлі дільниці №1 цеху №1, №420, намету для виконання зварювальних та слюсарних робіт, складу матеріалів та складу для зберігання лісоматеріалів. При цьому, матеріали справи не містять відомостей про те, що самочинно збудоване на зазначеній вище земельній ділянці нерухоме майно порушує права інших осіб.

Крім того, обслуговування та утримання зазначеного нерухомого майна (оплата послуг, поточний ремонт, інше) здійснюється за рахунок власних коштів Залізниці, що є відповідно до п.7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/225 від 02.04.1994 року В«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власностіВ»одним із основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства, відтак, відмова в оформленні права власності на нерухоме майно та видачі свідоцтва про право власності, на думку колегії Рівненського апеляційного господарського суду, є безпідставною та необгрунтованою, оскільки жодна фізична чи юридична особа не заявляла про порушення Міністерством транспорту та зв'язку України або Залізницею своїх прав чи охоронюваних законом інтересів; спірне майно до комунальної власності не передавалось; на облік як безхазяйна нерухома річ, органом, що здійснює державну реєстрацію, не бралось.

Як вбачається, місцевим господарським судом не було проведено повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, не надано належну оцінку доказам, наданим позивачем в підтвердження позовних вимог; і як наслідок, висновки, викладені в рішенні господарського суду, не відповідають обставинам справи, що, в свою чергу, у відповідності до п.3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування такого рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що скаржником у відповідності до ст.ст.33, 34 ГПК України доведено невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 транспортного прокурора слід задоволити; рішення господарського суду Вінницької області від 19 січня 2011 р. у справі № 8/29-10 - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 транспортного прокурора - задоволити. Рішення господарського суду Вінницької області від 19 січня 2011 р. - скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задоволити.

Визнати право державної власності на: будівлю столярних робіт № 715, будівлю дільниці №1 цеху №1 №950, будівлю дільниці №1 цеху №1, №420, намет для виконання зварювальних та слюсарних робіт, склад матеріалів та склад для зберігання лісоматеріалів, які розташовані за адресою: м.Вінниця пл.Героїв Сталінграду, 1 за Державним підприємством "Вінницятрансприлад".

Стягнути з Державного підприємства "Вінницятрансприлад" в доход Державного бюджету України - 8050,60 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарському суду Вінницької області видати наказ.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Мельник О.В.