Постанова

від 14.09.2006 по справі 136/14-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

136/14-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

14.09.06 р.                                                                                                    № 136/14-06                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Федоров  М. О.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Міщенко  П. К.

                                                                                                         Яковлєв М. Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Соколівської сільської ради, с. Соколівка, Васильківсий район на рішення  господарського суду Київської області від 05.06.2006 року

по справі № 136/14-06  (суддя Короткевич О.Є.)

за позовом                    ТОВ «Агроспілка-Нова», с. Цяцьки, Васильківський район

до                              Соколівської сільської ради, с. Соколівка, Васильківсий район

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача                    Сільськогосподарський виробничий кооператив «Україна»,

с. Соколівка, Васильківський район

про                              визнання права власності на майно

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2006 р. ТОВ «Агроспілка-Нова»звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Соколівської сільської ради Васильківського району Київської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Сільськогосподарське виробничий кооператив «Україна»про визнання права власності на нерухоме майно - цегляне нежитлове приміщення будинок контори двоповерховий (1А), яке знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Соколівка, вул. Леніна, буд. 1 та у зв'язку з цим виключити із рішення Соколівської сільської ради Васильківського району Київської області від 23 травня 2005 року абз. 1 п. 1 щодо взяття на баланс контори початковою вартістю 279 579,00 грн., залишковою вартістю 58 906,00 грн.

          В ході розгляду справи позивачем уточнено позовні вимоги, а саме: визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспілка-Нова»право власності на нерухоме майно - цегляне нежитлове приміщення будинок контори двоповерховий (1А), яке знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Соколівка, вулиця Леніна, будинок 1 та визнати рішення Соколівської сільської ради Васильківського району Київської області від 23 травня 2005 року незаконним в частині абз. 1 п. 1 щодо взяття на баланс контори початковою вартістю 279 579,00 грн. залишковою вартістю 58 906,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.06.2006 року у справі №136/14-06 позов задоволено повністю. Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю «Агроспілка-Нова»право власності на нерухоме майно - цегляне нежитлове приміщення будинок контори двоповерховий (1 А), яке знаходиться за адресою: 08666, Київська область, Васильківський район, село Соколівка, вул. Леніна, буд. 1; Рішення Соколівської сільської ради Васильківського району Київської області від 23 травня 2005 року №145-ХV-ІV в частині абз. 1 п. 1 щодо взяття на баланс контори початковою вартістю 279 579,00 грн., залишковою власністю 58 906,00 грн. визнано незаконним та скасовано. Стягнуто  з Соколівської  сільської  ради  Васильківського  району  Київської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспілка-Нова»170,00   грн.   державного   мита   та   118,00   грн.   витрат   на   інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Соколівська сільська рада звернулась до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Скаржник вважає, що при його прийнятті суд неправильно застосував норми матеріального права.  

          На підставі апеляційної скарги Соколівської сільської ради на рішення  господарського суду Київської області від 05.06.2006 року  згідно ст.98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 14.07.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі №136/14-06. Розгляд справи призначено на 14.09.2006р.

          Розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.09.2005 р., у зв'язку з виробничою необхідністю, розгляд справи №136/14-06 здійснено у складі: Головуючий суддя –Федоров М.О., судді: Міщенко П.К.,  Яковлєв М.Л.

          Представники відповідача в судове засідання не з'явились надіславши клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги посилаючись на те, що адвокат Метейко М.А., який представляє інтереси Сокольської сільської ради, приймає участь на попередньому слідстві по іншій кримінальній справі.

Згідно ст.77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Але треба звернути увагу на те, що у разі неявки представників сторін за викликом господарського суду останній має право, а не зобов'язаний відкласти її розгляд, якщо колегія суддів вирішить, що розгляд справи у відсутність не з'явившихся осіб не можливий. Порадившись на місці суд ухвалив розглядати справу без представника відповідача

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, рішення місцевого суду вважає законним та обґрунтованим. Також представник позивача надав суду клопотання про залучення до матеріалів справи рішення господарського суду Київської області від 01.08.2006р. по справі № 280/20-06 за позовом СВК «Україна», с. Соколівка до ТОВ «Агро спілка-Нова», с. Цяцьки про визнання угоди купівлі-продажу нерухомого майна недійсною, яким відмовлено в задоволені позовних вимог, як додаткового доказу по справі № 136/14-06. Дане рішення в апеляційному порядку оскаржено не було та вступило в закону силу 15.08.2006р.

          У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.   

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши відповідність викладених в рішенні місцевого суду висновків обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає  за наступних підстав.

          Згідно ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.           

          Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.  Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Як зазначається в частині першій ст. 32  ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.          

          Відповідно до п.п.2, 3 роз‘яснень президії Вищого арбітражного суду України від 10.12.96р. №02-5/422 “Про судове рішення” –рішення господарським судом повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, а також рішення повинно ґрунтуватись на повному з‘ясуванні чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Як свідчать матеріали справи, 10 квітня 2003 року відбулись загальні збори СВК «Україна», на яких було прийнято рішення про продаж приміщення контори у с. Соколівка, вул. Леніна, 1, за його експертною вартістю після отримання дозволу на продаж контори від Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції. Таке рішення було оформлено в протоколі загальних зборів СВК «Україна»від 10 квітня 2003 року № 4.

17 квітня 2003 року СВК «Україна»уклав із ТОВ «Самсон»договір № 119/ео щодо здійснення незалежної оцінки вартості приміщення контори, за результатами чого було оформлено Звіт про оцінку майна, а вартість приміщення Контори було визначено в 20300,00 грн. (а.с.23-25).

Крім того, 17 квітня 2003 року Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією було надано згоду на реалізацію активів № 2185/24-0 та дозвіл на реалізацію активів, які перебувають в податковій заставі, з умовою цільового спрямування коштів від продажу до державного бюджету.

24  квітня 2003 року на загальних зборах підприємства Позивача було прийнято рішення про купівлю у СВК «Україна»контори, що було оформлено протоколом № 5 від 24 квітня 2003 року (а.с.12).

25  квітня 2003 року між СВК «Україна»та Позивачем був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з п.  1.1. якого СВК «Україна»продав, а Позивач купив нерухоме майно - цегляне нежитлове приміщення будинок контори, що розташоване за адресою: 08666, Київська область, Васильківський район, село Соколівка, вулиця Леніна, будинок 1 (а.с.13).

На виконання умов п. 2.З., 3.1. договору купівлі-продажу від 25 квітня 2003 року Позивач 29  квітня 2003 року платіжним дорученням № 150 оплатив вартість контори в повному обсязі, а 30  квітня 2003 року між СВК «Україна»та Позивачем було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна. Крім того, 30 квітня 2003 року СВК «Україна» погасила борг з оплати прибуткового податку платіжним дорученням №19 (а.с.14).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, листом №120 від 04.07.2005р., звернувся до Соколівської сільської ради Васильківського району Київської області з проханням визнати право власності на придбане ним приміщення Контори і видати йому як законному покупцю свідоцтво про право власності на Контору (а.с.45).

Відповідач відповів листом № 250 від 18.07.2005 року, де повідомив Позивачу про те, що відповідно рішення комісії по розпаюванню майна СВК «Україна»від 26.02.2003 року, рішення загальних зборів та рішення сесії Соколівської сільської ради від 23 травня 2005 року приміщення контори передане на баланс Соколівської сільської ради в комунальну власність і право власності на приміщення контори належить Соколівській сільській раді (а.с.46).

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає рішення господарського суду Київської області від 05.06.20006р. по справі №136/14-06 законним та обґрунтованим за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР (який діяв на момент укладання та виконання договору купівлі-продажу контори) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Оскільки ні спеціальним законом, ні договором від 25 квітня 2003 року спеціальних вимог щодо моменту виникнення права власності на майно не передбачено, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що з 30 квітня 2003 року (дата підписання акту приймання-передачі) у Позивача виникло право власності на приміщення контори.

Відповідно до діючої в 2003 році редакції Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти (п. 1.6. Тимчасового положення). Згідно з п. 3.3. Тимчасового положення у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо, зокрема, при укладенні угод між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника.

З матеріалів справи свідчать про те, що в порушення п. 1.4. договору купівлі-продажу контори СВК «Україна»не передав Позивачу технічну документацію на приміщення контори, внаслідок чого Позивач був позбавлений права зареєструвати право власності на контору відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про власність»власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

З урахуванням викладеного вище, вбачається, що після 30.04.2003 р. лише Позивач мав право володіти, користуватись та розпоряджатись приміщенням контори, що дає підстави для висновку про те, що рішення СВК «Україна»від 18.05.03 р. щодо передачі такого приміщення до комунальної власності є неправомірним.

До того ж, в постанові помічника Васильківського міжрайонного прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.03.2006 р. зазначено, що акт приймання-передачі приміщення контори від СВК «Україна»до Відповідача по справі було підписано представником СВК «Україна»помилково, тобто неправомірність передання приміщення контори було виявлено також і Васильківською міжрайонною прокуратурою Київської області (а.с.73-75).

Матеріали справи містять два протоколи № 3 засідання загальних зборів СВК «Україна»від 18.05 2003 р.: в примірнику, наданому Позивачем, не міститься положення щодо передачі приміщення контори в комунальну власність; в примірнику, наданому представником Відповідача, наявне питання про передачу приміщення контори у комунальну власність. Однак 18.05.2003 р. СВК «Україна»не мало право розпоряджатись приміщенням контори у будь-який спосіб, оскільки, як вже зазначалось вище, право власності на неї перейшло до позивача ще з 30,04.2003 р.

Те ж саме стосується й акту передачі-приймання основних засобів від СВК «Україна»від 14.05.2005 р.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, щодо спростування посилання відповідача на акт передачі-приймання основних фондів від СВК «Україна»до Соколівської сільської ради від 08 квітня 2003 року, яким було передано приміщення контори відповідачу,  оскільки матеріалами справи доведено, що 08.04.2003 року приміщення контори перебувало в податковій заставі, дозволу податкового керуючого на передачу такого майна відповідачу третій особі не надавалось, а тому підписання акту від 08.04.2006 р. не могло мати наслідком виникнення права власності на приміщення контори у відповідача ще в 2003 р.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків, як це передбачено ч. 2 ст. 48 Закону України «Про власність».

Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України «Про власність»власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, як це передбачено ст. 392 ЦК України.

Ч. 3 ст. 393 ЦК України встановлює, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З наведеного вбачається, що господарський суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та визнав рішення Відповідача №145-ХV-ІV від 23.05.05 р. в частині абз. 1 п. 1 щодо взяття на баланс контори початковою вартістю 279 579,00 грн., залишковою вартістю 58 906,00 грн. незаконним, оскільки таке рішення було прийнято із порушенням права власності позивача, а відповідно і ст.55 Закону України «Про власність»та ст.ст. 319, 321 ЦК України.

          З огляду на викладене та враховуючи Враховуючи вищевикладене,  колегія апеляційного суду вважає, що відповідно ст. 43 ГПК України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи  та  наведено цим обставинам  відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області по справі № 136/14-06 від 05.06.20056 р. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.  99, 101-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу Соколівської сільської ради, с. Соколівка, Васильківсий район на рішення  господарського суду Київської області від 05.06.2006 року по справі №136/14-06 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області по справі №136/14-06 від 05.06.2006 р. залишити без змін.

3.          Матеріали справи №136/14-06 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.  

Головуючий                                                                                Федоров  М. О.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Міщенко  П. К.

                                                                                                         Яковлєв М. Л.