Рішення

від 05.06.2006 по справі 136/14-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

136/14-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

05.06.06                                                                                    Справа №  136/14-06

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агроспілка-Нова", с. Яцьки, Васильківський р-н

ДоСоколівської сільської ради Васильківського району Київської області, с. Соколівка, Васильківський р-н

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Україна", с. Соколівка, Васильківський р-н

Провизнання права власності на майно

Заступник Голови господарського суду Короткевич О.Є.

За участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроспілка-Нова", с. Яцьки, Васильківський р-н (далі - Позивач) до Соколівської сільської ради Васильківського району Київської області, с. Соколівка, Васильківський р-н (далі –Відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна", с. Соколівка, Васильківський р-н про визнання права власності на нерухоме майно –цегляне нежитлове приміщення будинок контори двоповерховий (1А), яке знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Соколівка, вулиця Леніна, будинок 1 та у зв'язку з цим виключити із рішення Соколівської сільської ради Васильківського району Київської області від 23 травня 2005 року абз. 1 п. 1 щодо взяття на баланс контори початковою вартістю 279 579,00 грн., залишковою вартістю 58 906,00 грн.  

У зв'язку з клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 30.05.2006 року о 12-00.

Представником Позивача в судовому засіданні 30 травня 2006 року в порядку ст. 22 ГПК України уточнено позовні вимоги, а саме: визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспілка-Нова" право власності на нерухоме майно – цегляне нежитлове приміщення будинок контори двоповерховий (1А), яке знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Соколівка, вулиця Леніна, будинок 1 та визнати рішення Соколівської сільської ради Васильківського району Київської області від 23 травня 2005 року незаконним в частині абз. 1 п. 1 щодо взяття на баланс контори початковою вартістю 279 579,00 грн., залишковою вартістю 58 906,00 грн.  

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить у позові відмовити з мотивів, викладених  у відзиві, вважає свідоцтво на право власності, видане Васильківським МБТІ в тому числі і на приміщення контори (реєстровий № 130436 від 14.07.2005 р.), єдиним законним документом щодо оспорюваного об'єкту (рішенням № 4 Соколівської сільської ради від 12.05.2006 р.).   

Відповідач клопоче про роз'єднання вимог Позивача та виділення вимоги про визнання  рішення Соколівської сільської ради Васильківського району Київської області від 23 травня 2005 року незаконним в частині абз. 1 п. 1 в окреме провадження, в порядку адміністративного судочинства.

Судом зазначене клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.

Вищевказана позиція викладена в інформаційному листі Верховного суду України від 26.12.2005 року №3.2.-2005 «Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами».

Таким чином суд приходить до висновку, що приймаючи рішення щодо взяття на баланс оспорюваних приміщень Відповідач по цій справі діяв не як суб'єкт владних повноважень, а як господарюючий суб'єкт.

Представник Позивача в судовому засіданні свої вимоги підтримала повністю.

СВК "Україна", який був залучений до справи як  третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, у своєму клопотанні, поданому 30.05.2006 р. просить суд слухати справу без його участі та повідомив, що виступає третьою особою на стороні відповідача, оскільки вважає дійсним власником оспорюваного приміщення відповідача.

В судовому засіданні 30.05.2006 року відповідно до положень ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва  до 05.06.2006 року о 11-30.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

10 квітня 2003 року відбулись загальні збори СВК "Україна", на яких було прийнято рішення про продаж приміщення контори у с. Соколівка, вул. Леніна, 1, за  його експертною вартістю після отримання дозволу на продаж контори від Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції. Таке рішення було оформлено в протоколі загальних зборів СВК "Україна" від 10 квітня 2003 року № 4.

17 квітня 2003 року СВК „Україна” уклав із ТОВ „Самсон” договір № 119/ео щодо здійснення незалежної оцінки вартості приміщення контори, за результатами чого було оформлено Звіт про оцінку майна, а вартість приміщення Контори було визначено в 20300,00 грн.

Крім того, 17 квітня 2003 року Васильківською об`єднаною державною податковою інспекцією було надано згоду на реалізацію активів № 2185/24-0 та дозвіл на реалізацію активів, які перебувають в податковій заставі, з умовою цільового спрямування коштів від продажу до державного бюджету.

24 квітня 2003 року на загальних зборах підприємства Позивача було прийнято рішення про купівлю у СВК "Україна" контори, що було оформлено протоколом № 5 від 24 квітня 2003 року.

25 квітня 2003 року між СВК "Україна" та Позивачем був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з п. 1.1. якого СВК "Україна" продав, а Позивач купив нерухоме майно –цегляне нежитлове приміщення будинок контори, що розташоване за адресою: 08666, Київська область, Васильківський район, село Соколівка, вулиця Леніна, будинок 1.

На виконання умов п. 2.3., 3.1. договору купівлі-продажу від 25 квітня 2003 року Позивач 29 квітня 2003 року платіжним дорученням № 150 оплатив вартість контори в повному обсязі, а 30 квітня 2003 року між СВК "Україна" та Позивачем було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна. Крім того, 30 квітня 2003 року СВК "Україна" погасила борг з оплати прибуткового податку платіжним дорученням № 19.

Оскільки у Позивача були відсутні документи, які йому необхідні були для реєстрації права власності на приміщення контори, перший звернувся до Соколівської сільської ради Васильківського району Київської області (лист № 120 від 04.07.2005 р.) з проханням визнати право власності на придбане ним приміщення Контори і видати Позивачу як законному покупцю свідоцтво про право власності на Контору.

Однак Відповідач повідомив Позивача листом № 250 від 18.07.2005 року про те, що відповідно рішення комісії по розпаюванню майна СВК "Україна" від 26.02.2003 року, рішення загальних зборів та рішення сесії Соколівської сільської ради від 23 травня 2005 року приміщення контори передане на баланс Соколівської сільської ради в комунальну власність і право власності на приміщення контори належить Соколівській сільській раді.

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, що пояснюється наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР (який діяв на момент укладання та виконання договору купівлі-продажу контори) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Оскільки ні спеціальним законом, ні договором від 25 квітня 2003 року спеціальних вимог щодо моменту виникнення права власності на майно не передбачено, суд приходить до висновку, що з 30 квітня 2003 року (дата підписання акту приймання-передачі) у Позивача виникло право власності на приміщення контори.

Крім того, відповідно до діючої в 2003 році редакції Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти (п. 1.6. Тимчасового положення). Згідно з п. 3.3. Тимчасового положення у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо, зокрема, при укладенні угод між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника.

В судовому засідання було доведено твердження Позивача щодо того, що в порушення п. 1.4. договору купівлі-продажу контори СВК "Україна" не передав Позивачу технічну документацію на приміщення контори, внаслідок чого Позивач був позбавлений права зареєструвати право власності на контору відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Оскільки суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо визнання права власності на приміщення контори з підстав, наведених вище, то після 30.04.2003 р. лише Позивач мав право володіти, користуватись та розпоряджатись приміщенням контори, що свідчить про неправомірність рішення СВК "Україна" від 18.05.03 р. щодо передачі такого приміщення до комунальної власності.   

Також неправомірність передання приміщення контори було виявлено і Васильківською міжрайпрокуратурою Київської області. Так, в постанові помічника Васильківського міжрайонного прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.03.2006 р. зазначено, що акт приймання-передачі приміщення контори від СВК "Україна" до Відповідача по справі було підписано представником СВК "Україна" помилково.

В матеріалах справи наявні два протоколи № 3 засідання загальних зборів СВК "Україна" від 18.05.2003 р.: в примірнику, наданому Позивачем, не міститься положення щодо передачі приміщення контори в комунальну власність; в примірнику, наданому представником Відповідача, наявне питання про передачу приміщення контори у комунальну власність. Однак 18.05.2003 р. СВК "Україна" не мало право розпоряджатись приміщенням контори у будь-який спосіб, оскільки, як вже зазначалось вище, право власності на неї перейшло до позивача ще з 30.04.2003 р.

Також саме з цієї причини не береться судом до уваги і акт передачі-приймання основних засобів від СВК "Україна" від 14.05.2005 р.

Посилання ж Відповідача на акт комісії від 10.05.2006 р. та на рішення Соколівської сільської ради № 4 від 12.05.2006 р. не беруться судом до уваги, оскільки не впливають на порядок вирішення даного спору.

Крім того, посилання відповідача на акт передачі-приймання основних фондів від СВК "Україна" до Соколівської сільської ради від 08 квітня 2003 року, яким було передано приміщення контори відповідачу, судом не приймається до уваги, оскільки матеріалами справи доведено, що 08.04.2003 року приміщення контори перебувало в податковій заставі, дозволу податкового керуючого на передачу такого майна відповідачу третій особі не надавалось, а тому підписання акту від 08.04.2006 р. не могло мати наслідком виникнення права власності на приміщення контори у відповідача ще в 2003 р.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків, як це передбачено ч. 2 ст. 48 Закону України «Про власність».

Згідно ч. 1 ст. 55 Закону України «Про власність»власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, як це передбачено ст. 392 ЦК України.

Ч. 3 ст. 393 ЦК України встановлює, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Таким чином, в судовому засіданні знайшла також підтвердження і вимога Позивача щодо визнання незаконним рішення Відповідача №145-XV-IV від 23.05.05 р. в частині абз. 1 п. 1 щодо взяття на баланс контори початковою вартістю 279 579,00 грн., залишковою вартістю 58 906,00 грн., оскільки таке рішення було прийнято із порушенням права власності позивача, а відповідно і ст.55 Закону України «Про власність»та ст.ст. 319, 321 ЦК України.

Твердження третьої особи без самостійних вимог стосовно того, що остання вважає дійсним власником приміщення контори відповідача спростовуються матеріалами справи, а саме договором купівлі-продажу від 25.04.2003 р. та документами, що супроводжували його укладання, крім того посилання на факт передачі приміщення контори підтверджується також і актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та третьою особою від 28.02.2006 р.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути визнання права та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4, 48, 55 Закону України "Про власність", ст. 128 ЦК УРСР, ст.ст. 15,16, 319, 321, 392, 393 ЦК України, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспілка-Нова" (код ЄДРПОУ 31713253, 08673, Київська обл., Васильківский р-н., с. Яцьки, вул. Свердлова, 54) право власності на нерухоме майно –цегляне нежитлове приміщення будинок контори двоповерховий (1А), яке знаходиться за адресою: 08666, Київська область, Васильківський район, село Соколівка, вулиця Леніна, будинок 1.

3.          Визнати незаконним та скасувати рішення Соколівської сільської ради Васильківського району Київської області від 23 травня 2005 року №145-XV-IV в частині абз. 1 п. 1 щодо взяття на баланс контори початковою вартістю 279 579,00 грн., залишковою власністю 58 906,00 грн.

4.          Стягнути з Соколівської сільської ради Васильківського району Київської області (Київська обл., Васильківський р-н, с. Соколівка, вул. Леніна, 1, код 04359429) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспілка-Нова" (код ЄДРПОУ 31713253, 08673, Київська обл., Васильківский р-н., с. Яцьки, вул. Свердлова, 54) –170,00 грн. Державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

5. Рішення надіслати сторонам.

д.п.09.06.06 р.

Заступник Голови господарського суду

Короткевич О.Є.