Ухвала

від 13.12.2012 по справі 1-137/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 Справа № 1-137/2011

Провадження №11/0290/1153/2012 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Ляліна Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Ляліної Л.М.

суддів: Ващук В.П., Старинця Ю.В.

за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.

засудженого: ОСОБА_2

розглянула 6 грудня 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 7 грудня 2011 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі.

Вирішено питання з речовими доказами.

Як встановлено судом, 29 квітня 2011 року біля 01год. 00хв. у житловій кімнаті будинку, що розташований по вул. О. Кудими, 30 у с. Северінівка Ямпільського району Вінницької області у ході суперечки із потерпілою ОСОБА_3 ОСОБА_2 умисно наніс їй декілька ударів, не менше трьох, ножем у шию, чим спричинив останній тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. Згідно із висновком експерта у потерпілої ОСОБА_3 були виявлені такі тілесні ушкодження: садна в ділянці мочка лівого вуха, першого пальця правої кисті, поверхневі рани в ділянці третього та четвертого пальців правої кисті, рани в ділянці шиї зліва та по задній поверхні шиї виникли від неодноразової дії, не менш, як три рази можливо колючо-ріжучого предмета і по ступеню тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя на час їх утворення, які викликали загрозливі для життя явища, а саме: зовнішню кровотечу, яка ускладнилась геморагічним шоком, про що свідчать записи з медичної карти №1728 стаціонарного хворого хірургічного відділення Ямпільської лікарні на ім'я ОСОБА_3

В апеляції з доповненнями, засуджений ОСОБА_2 просить пом'якшити йому міру покарання, оскільки злочин скоєно в стані душевного хвилювання, тілесні ушкодження потерпілій він заподіяв з необережності, потерпіла не наполягає на суворому покаранні. Крім того, на думку засудженого, тілесні ушкодження у потерпілої не можуть вважатися тяжкими, оскільки вона пробула у лікарні нетривалий час. Також засуджений вважає, що порушено його право на захист, оскільки у нього не було адвоката, фактичні обставини справи судом не досліджувались, потерпіла і свідка належним чином не допитувались.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію з доповненнями і просить пом'якшити йому міру покарання з врахуванням його сімейного стану, прокурора Миколайчука Д.Г., який вважає вирок суду законним і обґрунтованим і просить залишити його без змін, обговоривши доводи апеляції засудженого ОСОБА_2, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині при обставинах, які викладені у вироку, ґрунтується на сукупності доказів, перевірених в судовому засіданні, а саме: показаннях потерпілої ОСОБА_3, яка повідомила суду про суперечки із ОСОБА_2 під час спільного проживання, що привели до того, що вона з дітьми пішла жити до своєї матері. 28 квітня 2011р. ОСОБА_2 приїхав в село Северінівку і просив повернути її з дітьми додому, але вона відмовилась, між ними виникла сварка, а потім бійка, і вона схопила його за руку, в якій побачила ніж. Пам'ятає, що вони вдвох впали на підлогу.

Свідок ОСОБА_4 підтвердила показання своєї дочки ОСОБА_3 про те, що остання з дітьми приїхала жити до неї, пояснивши, що жити з ОСОБА_2 не буде, він її постійно виганяє з дому, його бояться діти. 29.04.2011р. приблизно біля 00:30-1:00год. ОСОБА_2 з сестрою приїхали до них в с. Северінівка і засуджений став просити ОСОБА_3 повернутися додому. Розмову він вів в наказовому тоні. Після відмови повернутися додому, ОСОБА_2 вдарив дочку в голову правою рукою, внаслідок чого вона впала на диван та ударилась головою об піч. Після чого ОСОБА_2 наскочив зверху на лежачу потерпілу, при цьому в правій руці він тримав ніж, яким наніс останній удар в шию ліворуч.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що 29.04.2011р. біля 1 години ночі її розбудила ОСОБА_4, яка тримала в руках меншого внука, попросила викликати швидку допомогу, пояснивши, що зять підрізав дочку.

В будинку ОСОБА_4, до якого вона прийшла, застала ОСОБА_3, яка була вся в крові і їй стало погано. ОСОБА_2 в будинку не було.

Свідок ОСОБА_6, яка працює фельдшером, суду пояснила, що 29.04.2011р. біля 2 годин ночі її розбудила ОСОБА_4 і повідомила, що доньці перерізав горло зять і попросила надати медичну допомогу.

Свідок ОСОБА_4 суду розповіла, що 29.04.2011р. їй вночі подзвонила ОСОБА_5 і розповіла, що її племінницю ОСОБА_3 підрізав її чоловік.

Судово-медичний експерт ОСОБА_7, будучи допитаний в судовому засіданні, пояснив, що тілесні ушкодження у ОСОБА_3 могли виникнути від дії ріжучого предмета, можливо 29.04.2011р. Геморагічний шок у ОСОБА_3 виник від масивної втрати кровотечі. У разі ненадання вчасної медичної допомоги смерть потерпілої не виключається.

Вина ОСОБА_2 підтверджується також заявою ОСОБА_3 про скоєний ОСОБА_2 злочин (а.с. 4 т. І), протоколом огляду місця події (а.с. 11-15 т. І), висновком СМЕ (а.с. 107 т. І), речовими доказами (а.с. 123 т. І), іншими матеріалами справи.

Доводи апелянта -засудженого ОСОБА_2 про те, що злочин він скоїв, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання спростовуються висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи, згідно якому ОСОБА_2 в момент скоєння злочину не страждав на психічне захворювання, перебував поза будь-яким хворобливим розладом психічної діяльності, в т.ч. і тимчасовим.

Поведінка засудженого під час скоєння злочину свідчить про наявність у нього умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, про що свідчить наявність в нього ножа, нанесення ножем ударів в життєво важливий орган -шию; кількість тілесних ушкоджень.

Колегія суддів не приймає доводи засудженого в тій частині, що тілесні ушкодження, які він заподіяв потерпілій, відносяться до категорії середньої тяжкості, оскільки вони спростовуються висновком СМЕ, згідно якому ОСОБА_3 виявлені такі тілесні ушкодження: садна в ділянці мочки лівого вуха, першого пальця правої кисті, поверхневі рани в ділянці третього та четвертого пальців правої кисті, рани в ділянці шиї зліва та по задній поверхні шиї, виникли від неодноразової дії, не менш, як три рази, можливо колючо-ріжучого предмета, можливо 29.04.2011р. і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя на час їх утворення, які викликали загрозливі для життя явища, а саме зовнішню кровотечу, яка ускладнилась геморагічним шоком. (т. І а.с. 65-66).

Не відповідають дійсності твердження ОСОБА_2 про порушення його права на захист, оскільки його інтереси на досудовому слідстві здійснювали адвокати ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 30) та ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 181), з матеріалами справи підсудний в порядку ст.ст. 218-220 КПК України ознайомлений в присутності захисника (т. 1 а.с. 188).

На а.с. 206 т. 1 є заява суду, в якій ОСОБА_2 відмовився від участі адвоката ОСОБА_9 Р,В., якому він не довіряє.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 відмовився від участі адвоката, виявив бажання своєї інтереси захищати сам, пояснивши, що відмова від адвоката не пов'язана з матеріальним становищем. (т. 2 а.с. 6).

Ніж, яким були нанесені тілесні ушкодження потерпілій, виявлений під час огляду місця події (т. 1 а.с. 11-15). При проведенні експертизи на клинку ножа встановлена дуже слабка реакція на наявність крові. Видова належність крові не встановлена в зв'язку з надзвичайно малою кількістю білка (т. 1 а.с. 114-116). Будучи допитаним в якості підозрюваного, ОСОБА_2 1.05.2011р. подробно розповів, як вийняв з внутрішньої кишені куртки кухонний ніж з ручкою синьо-білого кольору з одностороннім лезом, яким хотів налякати дружину (т. 1 а.с. 33), тому доводи засудженого, що слідчий не встановив звідки взявся ніж і яким саме ножем заподіяні тілесні ушкодження не відповідають фактичним обставинам справи.

Той факт, що в апеляції засуджений стверджує, що потерпіла не була допитана в суді, спростовується протоколом судового засідання (т. ІІ а.с. 10-11).

За ч. 1 ст. 121 КК України кваліфікація вірна.

Міру покарання ОСОБА_2 обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України в межах санкції ст. 121 ч. 1 КК України, з урахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки скоєного злочину, особи засудженого і тих характеризуючих обставин, на які посилається засуджений в своїй апеляції.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 з доповненнями залишити без задоволення, а вирок Ямпільського районного суду Вінницькій області від 7 грудня 2011 року відносно нього -без змін.

Судді:

Л.М. ОСОБА_10 ОСОБА_11 Старинець

З оригіналом вірно: