Рішення

від 16.06.2015 по справі 920/752/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.06.2015 Справа № 920/752/15 Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Мітіної Н.М., розглянувши матеріали справи № 920/752/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АКМА - Станкоімпорт», м. Дніпропетровськ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОВАРИСТВО РЕАЛІЗАЦІЇ ІНЖЕНЕРНИХ ЗАДАЧ НАУКОВО ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР», с. Боромля, Тростянецький район, Сумська область;

про стягнення 209877 грн 99 коп

за участю представників сторін:

Від позивача : Маслянікова І.О.;

Від відповідача : Карабань Д.О. (довіреність б/н від 27.05.2015 року);

Суть спору : позивач подав позовну заяву в якій просить суд стягнути з відповідача відповідно до договору про виконання пусконаладжувальних робіт № 30-1 від 25.09.2013 року основний борг у розмірі 91850 грн. 26 коп., штраф у розмірі 15193 грн. 58 коп., пеню у розмірі 57887 грн. 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 42070 грн. 29 коп., 3% річних у розмірі 2876 грн. 30 коп., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, в обґрунтування своєї позиції по справі подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідач не відмовляється від виконання своїх договірних зобов'язань, але тільки після постачання токарно-револьверного центру, по договору поставки № 30, оскільки інструмент, поставка якого є предметом договору на виконання пусконалагоджувальних робіт № 30-1, може бути використаний виключно для пусконалагодження цього центру. Крім того, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення на 60 місяців або до повного виконання позивачем своїх зобов'язань по договору поставки № 30 та сплати всіх штрафних санкцій, оскільки у позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОВАРИСТВО РЕАЛІЗАЦІЇ ІНЖЕНЕРНИХ ЗАДАЧ НАУКОВО ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР» існують невиконані фінансові зобов'язання у розмірі понад 3000000 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:

25.09.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на виконання пусконалагоджувальних робіт № 30-1, згідно умов якого ТОВ «АКМА-Станкоімпорт» взяло на себе зобов'язання виконати наступні роботи і надати послуги: з шеф-монтажу і пуско-налагодження токарно-ровельного обробного центру виробництва Hyundai WIA і навчання персоналу відповідача; по здачі обладнання на технологічну точність згідно паспортних даних, а так само обробці тестової деталі типу проставка (надалі - пусконалагоджувальні роботи); з поставки інструменту (надалі - товар), узгодженого із замовником (відповідачем) за найменуванням, комплектністю, кількістю, цінами - відповідно до Специфікації-1, що є невід'ємною частиною договору. Відповідач в свою чергу зобов'язувався належним чином прийняти та оплатити виконані пусконалагоджувальні роботи і поставлений товар у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість пусконалагоджуваних робіт, навчання персоналу, згідно п.п. 1.1.1 - 1.1.2 цього договору становить 13566,67 грн., ПДВ 20% 2713,33 грн., загальна сума з ПДВ - 16280,00 грн.

Згідно п. 2.2 договору ціна товару - відповідно до специфікації (додаток № 1 до цього договору) на момент укладення цього договору становить суму в розмірі 113046,53 грн., ПДВ 20% -22609,31 грн., загальну суму з урахуванням ПДВ - 135655,84 грн., що відповідає 12596,92 євро у відповідності з офіційним курсом Національного банку України гривні за євро, на 25.09.2013 року, рівному 10,768969 грн./1EUR.

В Пункті 2.3 договору сторони домовились, що ціна товару, пусконалагоджувальних робіт і навчання персоналу згідно п.п. 1.1.1 - 1.1.2 і договору в євро є незмінною, а ціна товару, пусконалагоджувальних робіт і навчання персоналу згідно п.п. 1.1.1 - 1.2 і сума договору у гривнях підлягають зміні в порядку, установленому договором.

Позивач та відповідач передбачили наступний порядок оплати (п.п. 2.8.1 - 2.8.3 (договору): авансовий платіж в розмірі 50 % ціни товару - протягом 5 банківських днів з дати підписання договору; платіж в розмірі 50 % ціни товару - на протязі 5 банківських днів з дати отримання факсимільного повідомлення виконавця (позивача) про дату готовності товару до відвантаження з м. Дніпропетровськ; платіж в розмірі 16 280, 00 грн . - протягом 10 календарних днів з дати виконання пусконалагоджувальних робіт.

Вказаний порядок оплати був викликаний специфічністю товару, оскільки його (товар) позивач замовляє індивідуально для покупця за кордоном не в національній валюті України, а іноземній. Тому у зв'язку з нестабільністю курсу національної валюти сторони дійшли згоди, що кожна сума платежу буде обчислюватись з настання певної події та з урахуванням дійсного курсу іноземної валюти на день виставлення рахунку згідно формули, передбаченої у п. 2.7. товару.

Позивачем було виставлено рахунок-фактуру № СФ - 0693 від 11.11.2013 року на суму 135232 грн. 94 коп. На виконання п. 2.8.1 договору, 14.11.2013 року відповідач перерахував на рахунок ТОВ «Акма - Станкоімпорт» 67535 грн. 92 коп., що складало 50% ціни товару. Таким чином, зобов'язання щодо сплати авансового платежу (50%) відповідачем було здійснено в повному обсязі та з дотриманням строків, тобто належним чином.

26.03.2014 року позивач засобами факсимільного зв'язку направив на адресу відповідача повідомлення з рахунком-фактурою, про те, що інструмент, що було замовлено відповідачем згідно договору № 30-4 від 25.09.2013 року готовий до відвантаження з м. Дніпропетровськ.

Вказаний рахунок на суму 91850 грн. 26 коп. відповідач повинен був оплатити з 26.03.2014 року по 01.04.2014 року, тобто на протязі 5 банківських днів з дати отримання факсимільного повідомлення позивача, проте відповідач, порушуючи умови договору так і не оплатив даний рахунок, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 91850 грн. 26 коп.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу чи аргументованих заперечень проти вимог позивача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором на виконання пусконалагоджувальних робіт № 30-1 від 25.09.2013 року, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 91850 грн. 26 коп. заборгованості.

Згідно п. 4.3. договору за невиконання чи неналежне виконання п.п. 2.8.1. - 2.8.3 договору замовник (відповідач) сплачує виконавцеві (позивачеві) штраф у розмірі 10 % від суми договору та пеню у розмірі 0,1 % від суми договору за кожен день прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно якого пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, як зазначено вище, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як роз'яснено в п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасневиконаннягрошовихзобов'язань" та ч.2 ст.343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Судом встановлено, що позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення платежу (фактично 381), що перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

Оскільки позивачем здійснено розрахунок суми пені без врахування зазначеного (пеня нарахована за період з 01.04.2014 року по 16.04.2015 року) судом здійснено перерахунок пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, мало місце невиконання такого зобов'язання. Вірний розрахунок пені становить 16126 грн. 01 коп. за період з 01.04.2014 року по 01.10.2014 року. Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2014.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08 про стягнення суми пені та штрафу.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 151935 грн. 84 коп., пені в сумі 16126 грн. 01 коп., 42070 грн. 29 коп. інфляції, 2876 грн. 30 коп. 3% річних є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог, щодо стягнення з відповідача пені в сумі 41761 грн. 55 коп., суд відмовляє на підставах викладених вище за їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Що стосується клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, щодо відстрочення виконання рішення, суд вважає його необґрунтованим, виходячи з наступного.

Пленум Верховного Суду України постановою від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» постановив: «При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 Цивільного процесуального кодексу і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо)».

Крім цього, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

В даному випадку, посилання відповідача на те, що у позивача перед ТОВ «ТОВАРИСТВО РЕАЛІЗАЦІЇ ІНЖЕНЕРНИХ ЗАДАЧ НАУКОВО ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР» існують невиконані фінансові зобов'язання у розмірі понад 3000000 грн. за іншим договором поставки № 30 і є підстави побоюватись неналежного виконання цих зобов'язань за зазначеним договором, - є безпідставними, оскільки це не стосується предмету спору, а договір на підставі якого виникли дані правовідносини не обумовлює права та обов'язки сторін виконанням (чи не виконанням) іншого договору.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 3362 грн. 32 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОВАРИСТВО РЕАЛІЗАЦІЇ ІНЖЕНЕРНИХ ЗАДАЧ НАУКОВО ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР» (42621, Сумська область, Тростянецький район, село Бором ля, вул. Леніна, 13 і.к. 37344756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКМА - Станкоімпорт» (49041, м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, буд. 20 і.к. 36725970) 91850 грн. 26 коп. заборгованості за договором на виконання пусконалагоджувальних робіт № 30-1 від 25.09.2013 року, 15193 грн. 58 коп. штрафу, 16126 грн. 01 коп. пені, 42070 грн. 29 коп. інфляційних втрат, 2876 грн. 30 коп. 3% річних та 3362 грн. 32 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 41761 грн. 55 коп. пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.06.2015 року.

Суддя І.В. Зайцева