Постанова

від 22.06.2015 по справі 41/480

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р. Справа№ 41/480

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

за участю представників:

Від позивача: представник Мельник Н.В. - за довіреністю.

Від відповідача: представник Сергієнко С.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-10"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 року

у справі № 41/480 (суддя Спичак О. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр

інфотехнологій"

до Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-10"

про стягнення 22 062,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив - 10" про стягнення 29 810, 72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 450080 від 01.06.1999 року, щодо оплати за поставлену теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2009 року. зупинено провадження у справі № 41/480 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 8/131 за адміністративним позовом ОСББ "Престиж" до виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про оскарження розпоряджень від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 р. поновлено провадження у справі № 41/480 та замінено позивача - Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій".

26.01.2015 року представник позивача у зв'язку з погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 7 747,87 грн. подав до Господарського суду м. Києва клопотання про зменшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену протягом листопада 2008 року теплову енергію в сумі 22 062,85 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.02.2015 року у справі № 41/480 позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскільки розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 року № 643 визнано не чинним Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 30.09.2014р. з моменту його прийняття, тому необхідно застосовувати тарифи, передбачені Договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 450080 від 01.06.1999 року.

Позивачем подано письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких він проти її вимог заперечує та просить суд залишити без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.1999 року між Закритим акціонерним товариством "Укр-Кан Пауер", яке в подальшому змінило найменування на Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом "Локомотив-10" (покупець) було укладено договір № 450080 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, за умовами якого енергопостачальна організація виробляє, систематично постачає та передає покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води, а споживач приймає товар та своєчасно здійснює за нього оплату на умовах договору.

Згідно з п. 6.1 договору тарифи на теплову енергію розраховуються по групах споживачів. Затверджуються у встановленому порядку і підлягають перегляду у випадку зміни розмірів складових калькуляції собівартості теплової енергії (в т.ч. ціни на паливо), а також в інших випадках, передбачених діючими нормативними документами. На час укладення договору тарифи на теплову енергію складають 29,64 грн. за Гкал.

Відповідно до 6.4 договору покупець щомісяця з 12 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць. Один примірник підписаного акту покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця

Пунктом 6.5 договору передбачено, що покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

У п. 10.1. договору сторони встановили, що даний договір укладений на термін з 01.06.1999 до 31.05.2000 р. і вважається продовженим на такий же строк, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною зі сторін не буде заявлено про протилежне.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем належним чином виконувалися зобов'язання за договором, про що свідчить акт приймання- передачі товарної продукції №11/2008-450080 за листопад 2008 року, тоді як відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2008 р. до 30.11.2008 р. у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, становить 22 062,85 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не оспорюється факт передавання йому позивачем теплової енергії у зазначеної в акті приймання- передачі товарної продукції №11/2008-450080 за листопад 2008 року кількості, а лише розмір тарифів.

Відповідно до п. 2 ч. "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (в даному випадку - Київської міської ради) віднесене встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно з Розпорядженням Київської міської державної адміністрації «Про затвердження тарифів на теплову енергію» від 30 жовтня 2006 p. N 1575 діяли тарифи 94.64 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ); 94,33 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ), які були введені в дію з 01.12.2006 року.

Розпорядженням від 12.02.2007 року № 142 № «Про внесення змін та доповнень до Розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про затвердження тарифів на теплову енергію» від 30 жовтня 2006 p. N 1575» були внесені зміни до розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про затвердження тарифів на теплову енергію» від 30 жовтня 2006 p. N 1575, відповідно до яких тариф на теплову енергію та термін введення його в дію не змінився.

30.05.2007 року було винесене нове Розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про затвердження тарифів на теплову енергію» N 643, в якому тарифи на теплову енергію зазначені у розмірі 94.64 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ); 94,33 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ), які були введені в дію з 01.12.2006 року.

Як свідчать матеріали справи, за спірний період позивачем при розрахунку заборгованості застосувались тарифи, які було узгоджено між сторонами підписаною у 2009 році угодою № 5 про зміни і доповнення договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 450080 від 01.06.1999 року, за умовами якої у зв'язку із видачею виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) розпорядження від 30.05.2007 р. № 643 "Про затвердження тарифів на теплову енергію", тарифи на теплову енергію для житлових організацій, вказані в цьому пункті договору, застосовуються "Енергопостачальною організацією" з дня введення їх в дію при розрахунках за теплову енергію, що поставлена житлово-експлуатаційним організаціям на теплові пункти для вироблення (створення) комунальних послуг з центрального опалення і постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 6.1.1.1. та 6.1.1.2. зазначеної додаткової угоди, тариф на теплову енергію для житлових організацій складає 94,64 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та продовжує діяти на 01 грудня 2008 року; 94,33 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та продовжує діяти на 01 грудня 2008 року, застосовуються в разі, якщо будинковий засіб обліку теплової енергії належить балансоутримувачу житлового будинку або відсутній.

Судовою колегією встановлено, що Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 643 від 30.05.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію» визнане незаконним та не чинним з моменту прийняття Постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.2014 року № 761/8760/14-а провадження №2-а/761/220/2014, яке ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 року залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2015 року № К /800/5220/15 у відкритті касаційного провадження на вищезазначені постанову та ухвалу відмовлено.

За приписами ч. 3 т. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як пояснив представник позивача у суді апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" здійснювало нарахування за спожиту Житлово-будівельним кооперативом "Локомотив-10" теплову енергію за листопад 2008 року відповідно до розпорядження № 643 від 30.05.2007 року.

Однак, у зв'язку з визнанням зазначеного розпорядження незаконним та не чинним з моменту його прийняття для розрахунку за спожиту відповідачем теплову енергію застосовується розпорядження, що діяло до введення в дію розпорядження, яке визнано незаконним та не чинним, тобто розпорядження № 1575 від 30.10.2006 року в редакції розпорядження від 12.02.2007 року № 142.

Крім цього, позивач зазначає, що розмір тарифів не змінювався у зазначених вище розпорядженнях, а тому розрахунки за листопад 2008 року здійснено правомірно та правильно.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що відсутня реєстрації оскаржуваних розпоряджень в Міністерстві юстиції України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 року №493/92, з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Згідно зі ст. 3 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 року №493/92, нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Пунктом 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731, органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Однак, відповідно до преамбули та п. 1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, до предмета регулювання цих актів не віднесено акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів.

Отже, акти Київської міської державної адміністрації, як виконавчого органу Київради, щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги не підлягають державній реєстрації.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 11.12.2012 року у справі № К/9991/16573/11.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що правомірним є застосування тарифів, встановлених розпорядженням № 1575 від 30.10.2006 року в редакції розпорядження від 12.02.2007 року № 142, яке було визнано таким, що втратило чинність скасованим та визнаним незаконним та не чинним з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації № 643 від 30.05.2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію».

Отже, враховуючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 22 062,85 грн. боргу, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 22 062,85 грн. (у урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК щодо покладення судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Локомотив-10" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2015 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2015 року у справі № 41/480 - без змін.

3. Матеріали справи № 41/480 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська