Рішення

від 17.06.2015 по справі 2-764/11

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-764/11

Провадження № 2/192/2/15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2015 р.СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Омелюх В.М.,

при секретарі - Савчуковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, товариство з обмеженою відповідальністю «Абріс» Солонянського району Дніпропетровської області, реєстраційна служба Солонянського районного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу та скасування його державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі, з урахування доповнень до позовної заяви від 26 березня 2012 року, 03 квітня 2014 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування його державної реєстрації.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на те, що 03 грудня 2008 року відповідач ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 єдиний майновий комплекс, що розташований по вул.Фрунзе № 6 в с.Військове Солонянського району Дніпропетровської області та складається із: рибацького будинку 1 літ. «Б,б-б», площею 240 кв.м., рибацького будинку 2, літ. «Л,л», площею 73,4 кв.м.; складу паливно-мастильних матеріалів літ. «Ж,ж», площею 21,6 кв.м.; будівлі льодника літ. «З», площею 42,4 кв.м.; складів для зберігання знарядь лову, літ. «К», площею 104,9 кв.м.; будівлі майстерні літ. «В,в», площею 46,3 кв.м.; будівлі гаражів-складів літ. «Г», площею 124,7 кв.м .

Відповідач ОСОБА_4 24 грудня 2008 року зареєструвала в ТОВ «Абріс» право власності на цей об'єкт нерухомості, а 05 березня 2009 року продала цей майновий комплекс ОСОБА_6, за яким ТОВ «Абріс» зареєструвало право власності на зазначене майно 10 березня 2009 року.

29 травня 2009 року за заявою представника позивачів ухвалою постійно діючого третейського суду при асоціації «Закон і право» за ново виявленими обставинами було скасовано рішення третейського суду від 24 вересня 2008 року про визнання права власності за ОСОБА_3 на вказаний єдиний майновий комплекс по вул.Фрунзе № 6 в с.Військове Солонянського району Дніпропетровської області, а провадження у справі закрите, у зв'язку з чим договір купівлі-продажу від 03 грудня 2008 року вбачається абсолютно недійсним, тобто нікчемним, оскільки його зміст явно суперечить актам цивільного законодавства і не відповідає першій умові дійсності угоди (ч. 1 ст. 203 ЦК України), тому у ОСОБА_3 не виникло права власності і відповідно права продажу майнового комплексу.

26 вересня 2011 року апеляційний суд Дніпропетровської області задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_7 та скасував ухвалу Бабушкінського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2008 року та у видачі виконавчого документа для виконання рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Закон і право» від 24 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про визнання права власності відмовив, у зв'язку з чим відповідно до положень ст.658 ЦК України у ОСОБА_3 не виникло права власності на єдиний майновий комплекс і він не мав права його відчужувати.

Після постановлення даного судового рішення ОСОБА_7 звертався до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська щодо відкликання раніше виданого на підставі рішення третейського суду виконавчого листа, але судом було роз'яснено, що вирішення цього питання відноситься до компетенції державної виконавчої служби відповідно до положень ч.4 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», а в наслідок звернення до ДВС їм було повідомлено, що виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа не проводилось, а послідуюче звернення до ТОВ «Абріс» щодо скасування державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості, було отримано повідомлення, що скасування державної реєстрації є неможливим, так як реєстратор має доступ для внесення змін лише до останнього запису в реєстрі, що свідчить про те, що тільки в судовому порядку може бути прийнято рішення про скасування такої державної реєстрації права власності на єдиний майновий комплекс за ОСОБА_4

При розгляді у порядку адміністративного судочинства справи про скасування державної реєстрації договору купівлі-продажу від 05 березня 2009 року за ОСОБА_8 ТОВ «Абріс» 09 червня 2009 року наказом № 32 добровільно скасувало реєстрацію права власності на спірний майновий комплекс за ОСОБА_6

Вони - позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 були прийняті до членів рибоколгоспу «Червоний рибак», працювали в ньому рибаками, у зв'язку з чим мають право на частку нерухомого майна спірного майнового комплексу, на підтвердження чого їм було видано свідоцтва про право на майновий пай № 101 від 25 липня 2000 року на ім'я ОСОБА_1 і №94 від 20 травня 2000 року на ім'я ОСОБА_2 та накладні про передачу частини майна в натурі: №101 від 19 лютого 2007 року і №94 від 14 лютого 2001 року, з яких вбачається їх майнове право на частину спірного майнового комплексу, яке знаходиться в стадії реалізації, а діями відповідачів воно порушено, тому вони змушені відповідно до положень ст.15, 16 ЦК України, ст.3 ЦПК України звернутися до суду за захистом порушеного права, оскільки п.10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними» прописано, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу від 03 грудня 2008 року спрямований на порушення їх конституційних прав прохали визнати договір купівлі-продажу від 03 грудня 2008 року єдиного майнового комплексу недійсним та скасувати державну реєстрацію права приватної власності на нього за ОСОБА_4

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи через свого представника ОСОБА_9 (а.с.167,168,176,177,178), в судове засідання не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим суд ухвалив розглядати справу за їх відсутності, оскільки в судовому засіданні приймає участь їх представник з усіма повноваженнями сторони у справі (а.с.85,86 т.2,101,102 т.3).

Представник позивачів ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в уточненій позовній заяві та просив їх задовольнити. Пояснив, що оскільки позивачі були членами рибколгоспу «Червоний рибак», то приймали участь у розпаюванні його майна, про що свідчать видані їм свідоцтва про право на майновий пай та накладні про виділення їм певного майна в єдиному майновому комплексі по вул.Фрунзе № 6 в с.Військове Солонянського району Дніпропетровської області, а відчуженням даного майна відповідачем ОСОБА_3, який на той період був його власником по нікчемному правочину, ОСОБА_4 порушує права позивачів на належну їм частку майна в даному колгоспі. Оскільки рішення третейського суду, на підставі якого відповідач ОСОБА_3 став власником єдиного майнового комплексу, в послідуючому скасовано, як і ухвала Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська про видачу на підставі цього рішення виконавчого листа, то відпали підстави права власності у нього на спірне майно, а тому правочин по його відчуженню підлягає визнанню недійсним за позовом позивачів, як і скасування державної реєстрації права власності відповідача ОСОБА_4 на спірне майно, а порушених відновлення прав позивачів можливе тільки за судовим рішенням.

Відповідач ОСОБА_3, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.8 ст.76 ЦПК України шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (а.с.56 т.1,169, 183,184 т.3), яка повернулась без вручення з відміткою «відмовився від отримання», в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим суд за згодою представника позивача ухвалив розглядати справу в порядку заочного провадження відповідно до положень ст.224 ЦПК України по наявним у справі доказах.

Відповідачка ОСОБА_4, яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи через своїх представників (а.с.170,172,173,177,178,180,182), судове засідання повторно не з'явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, у зв'язку з чим суд ухвалив розглядати справу у її відсутність та відсутність іншого представника - ОСОБА_10 за участю її представника - ОСОБА_11, який має всі повноваження сторони у справі (а.с.9 т.3).

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_11 в судовому засіданні позов не визнав та прохав відмовити в його задоволенні, при цьому пояснив, що позивачі не мають визначеного законом права на звернення з даним позовом до суду, оскільки їх права на спірне майно не оформлені, а доводи позивачів на обґрунтування позову щодо скасування рішення третейського суду є безпідставними, оскільки ухвала третейського суду про скасування рішення третейського суду в послідуючому скасована і рішення третейського суду на даний час є чинним. Позивачами на підтвердження позову не надано рішення загальних зборів колгоспників щодо виділення їм в порядку розпаювання певного майна в натурі, а тому їх посилання на накладні є безпідставними, при цьому прохав врахувати, що будівлі, які нібито виділені позивачам в єдиному майновому комплексі на даний час відсутні,оскільки були знесені.

Представник третьої особи - товариство з обмеженою відповідальністю «Абріс» Солонянського району Дніпропетровської області в судовому засіданні будь-яких пояснень по суті позову на надала, оскільки вона не є державним реєстратором, а працює бухгалтером, тому їй не відомі обставини щодо здійснення державної реєстрації прав власності на спірне майно.

Представники третіх осіб - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційна служба Солонянського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с.171,175,179,181 т.3), у судове засідання не з'явились, надавши листи про розгляд справи у їх відсутність (а.с.114,139,185,186 т.3).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи - ТОВ «Абріс», дослідивши докази, що маються у справі, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.10,11,60 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів, якими є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.202 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, при цьому правочин повинен вчинятися у формі, встановленій законом, а згідно ст.204 цього Кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 626, ст.627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків при цьому відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших умов цивільного законодавства,звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно )товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст.657 ЦК України, в редакції, яка була чинною на період виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, що кореспондується з положеннями ст.ст.209, 210 ЦК цього Кодексу.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, а згідно ст.236 цього Кодексу нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом встановлено, що 24 вересня 2008 року постійно діючим третейським судом при Асоціації «Закон і право» було прийнято рішення у справі №12-09/08-2008 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про визнання дійсним договору та визнання права власності, відповідно до якого позов було задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 від 05 березня 2007 року, який розташований за адресою: вул. Фрунзе, 6 в с.Військове Солонянського району Дніпропетровської області та визнано за ОСОБА_3 право власності на вказаний об'єкт, а також вирішено зареєструвати в Бюро технічної інвентаризації Солонянського району Дніпропетровської області за ОСОБА_3 право власності на вказаний об'єкт нерухомості - єдиний майновий комплекс, який складається із: рибацького будинку 1 літ. «Б,б-б», площею 240 кв.м., рибацького будинку 2, літ. «Л,л», площею 73,4 кв.м.; складу паливно-мастильних матеріалів літ. «Ж,ж», площею 21,6 кв.м.; будівлі льодника літ. «З», площею 42,4 кв.м.; складів для зберігання знарядь лову, літ. «К», площею 104,9 кв.м.; будівлі майстерні літ. «В,в», площею 46,3 кв.м.; будівлі гаражів-складів літ. «Г», площею 124,7 кв.м. на забудованій земельній ділянці (під будівлями) загальною площею 809,8 кв.м., без акта введення в експлуатацію (а.с.14-18 т.1), при цьому з тексту даного рішення вбачається, що право власності на зазначений єдиний майновий комплекс належить продавцю ОСОБА_7

10 жовтня 2008 року Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська за заявою ОСОБА_3 про видачу виконавчого документа на підставі рішення постійно діючим третейським судом при Асоціації «Закон і право» від 05 березня 2007 року було постановлено ухвалу про видачу виконавчого документа для виконання рішення третейського суду (а.с.80 т.1) та видано 10 жовтня 2008 року виконавчий лист у справі №6-175/08 для виконання зазначеного рішення третейського суду (а.с.19 т.1), при цьому зазначено, що рішення набрало законної сили 24 вересня 2008 року.

Статтею 334 ЦК України, в редакції станом на час прийняття рішення третейського суду та видачі виконавчого листа, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації, а відповідно до наказу міністерства юстиції від 28.01.2003 N 7/5 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно», який діяв на час прийняття рішення третейського суду та видачі виконавчого листа, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснювали Бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, яким в Солонянському районі Дніпропетровської області було ТОВ «Абріс», яке і здійснило відповідно до рішення третейського суду від 24 вересня 2008 року та виконавчого листа від 10 жовтня 2008 року державну реєстрацію права власності на єдиний майновий комплекс за ОСОБА_3, що вбачається з витягу 20680794 від 23 жовтня 2008 року, інформаційної довідки (а.с.20, 21-22 т.1), листа ТОВ «Абріс» №1158 від 22 листопада 2008 року (а.с.13 т.1).

03 грудня 2008 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) був укладений посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №13843 договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу будівель, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Військове, вул. Фрунзе, буд. 6 (а.с.24, 29 т.1), а 24 грудня 2008 року здійснено державну реєстрацію права власності, відповідно до вимог чинного на той час законодавства, за покупцем - ОСОБА_4, що вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21400382 (а.с.25 т.1), інформаційної довідки (а.с.26-28 т.1), листа ТОВ «Абріс» №150 від 03 березня 2009 року (а.с.13 т.1), а також з реєстраційної справи реєстраційної служби Солонянського районного управління юстиції у Дніпропетровській області та технічних паспортів на об'єкти єдиного майнового комплексу (а.с.50-65,66-89 т.3), перелік яких в подальшому було змінено шляхом знесення (а.с.190-204 т.3), а також інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та інше (а.с.92-100 т.3).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру право чинів від 05 березня 2009 року №7077554, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 березня 2009 року (а.с.30,31 т.1) в подальшому ОСОБА_4 продала, а покупець ОСОБА_12 купив єдиний майновий комплекс по вул. Фрунзе, буд. 6 в с.Військове Солонянського району Дніпропетровської області згідно договору купівлі-продажу (ВМС/331420 р. 1485) від 05 березня 2009 року, рішення про реєстрацію якого прийнято реєстратором 10 березня 2009 року номер запису 11/29 в книзі 4.

05 березня 2009 року ОСОБА_4 (продавець) уклала з ОСОБА_13 (покупець) договір купівлі-продажу спірного майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №1485(а.с.29 т.1), та покупець здійснив державну реєстрацію права власності в ТОВ «Абріс» 10 березня 2009 року, номер витягу 22111265 (а.с.31 т.1).

В послідуючому згідно наказу №32 від 09 червня 2009 року директора ТОВ «Абріс» Солонянського району Дніпропетровської області (а.с.33 т.1) реєстрація договору купівлі-продажу від 05 березня 2009 року на ім'я ОСОБА_12Ю, була скасована, оскільки реєстрація була проведена всупереч ухвалі Самарського районного суду.

Таким чином, перехід права власності від ОСОБА_4 до ОСОБА_13 не відбувся і власником спірного майна залишилась відповідачка ОСОБА_4

Як було встановлено судом, 29 травня 2009 року ухвалою постійно діючого третейського суду Асоціації «Закон і право» за заявою представника ОСОБА_7 було скасовано рішення зазначеного суду від 24 вересня 2008 року про визнання права власності за ОСОБА_3 на спірний майновий комплекс (а.с.32 т.1), а в послідуючому ухвалою апеляційного суд Дніпропетровської області від 26 вересня 2011 року було відмовлено і у видачі виконавчого листа на виконання скасованого рішення третейського суду (а.с.34 т.1), але при цьому вже виданий судом 10 жовтня 2008 року виконавчий лист у справі №6-175/08 (а.с.19 т.10) не було визнано таким, що не підлягає виконанню відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, як і не було відкликано судом без виконання, а рішення реєстратора ТОВ «Абріс» від 23 жовтня 2008 року щодо реєстрації права власності на єдиний майновий комплекс по вул.Фрунзе,6 у с.Військове Солонянського району Дніпропетровської області за ОСОБА_3 (а.с.20-22 т.1) скасоване не було, як не скасоване і до дня розгляду справи судом про що свідчать листи Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2011 року, відділу державної виконавчої служби Солонянського районного управління юстиції Дніпропетровської області, ТОВ «Абріс» Солонянського району Дніпропетровської області (а.с.87- 90 т.2).

В послідуючому 14 грудня 2011 року ухвалою постійно діючого третейського суду Асоціації «Закон і право» (а.с.141 т.1, а.с.189 т.3) ухвалу суду від 29 травня 2009 року про скасування рішення третейського суду від 24 вересня 2008 року було скасовано (а.с.32 т.1), а первісне рішення суду від 24 вересня 2008 року (а.с.14-18 т.1), відповідно до якого було визнано право власності на єдиний майновий комплекс по вул.Фрунзе,6 у с.Військове Солонянського району Дніпропетровської області за ОСОБА_3 - визнано дійсним, оскільки ОСОБА_7 звернувся до суду із заявою про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами та посилався на те, що на початку грудня 2011 року йому стало відомо, що його довірена особа, яка діяла на підставі довіреності, від його імені зверталася до третейського суду із заявою про скасування первісного рішення суду та заявляла про те, що ОСОБА_7 не мав прав на продаж спірного майна ОСОБА_3, а тому і просив скасувати рішення суду від 24 вересня 2008 року, при цьому зазначив, що надав довіреність цій особі лише на представлення його інтересів в судах загальної юрисдикції, а не в третейських судах, а тому вважає дії представника незаконними і просив скасувати рішення третейського суду від 29 травня 2009 року та залишити в силі рішення третейського суду від 24 вересня 2008 року (а.с.141 т.1).

Таким чином, судом встановлено, що шляхом ухвалення рішення постійно діючого третейського суду Асоціації «Закон і право» від 24 вересня 2008 року, яке за даним позовом не оспорювалось позивачами, неодноразового його перегляду та скасування, воно було залишено в силі та встановило, що ОСОБА_3 набув права власності на спірне нерухоме майно, реєстрація якого проведена 23 жовтня 2008 року (а.с.20-22 т.1) і до дня розгляду справи судом в установленому законом порядку не скасовувалась, що свідчить про те, що при продажі належного йому на праві власності майна - єдиного майнового комплексу по вул.Фрунзе,6 у с.Військове Солонянського району Дніпропетровської області він діяв на законних підставах як власник цього майна та продав його ОСОБА_4, яка на час розгляду справи в суді є власником цього майна згідно зареєстрованого договору купівлі-продажу від 03 грудня 2008 року (а.с.24,25,26,28,29 т.1).

Крім того, судом було встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись з даним позовом до суду як особи, які мають право на майнову частку в майні рибколгоспу «Червоний рибак» Дніпропетровського району Дніпропетровської області як члени цього колгоспу, де працювали на посаді сторожа та рибалки відповідно до записів в трудових книжках на їх ім'я (а.с.38,39 т.1), на підтвердження чого надали суду свідоцтво про право на майновий пай № 101 від 25 липня 2000 року на ім'я ОСОБА_1 та свідоцтво про право на майновий пай № 94 від 20 липня 2000 року на ім'я ОСОБА_2 (а.с.110-111, 130,131 т.1), а також накладні № 101 від 19 лютого 2007 року на ім'я ОСОБА_1 та № 94 від 14 лютого 2001 року на ім'я ОСОБА_2 (а.с.112,132 т.1), відповідно до яких з посиланням на рішення загальних зборів колгоспу від 04.04.2000 року №1 ОСОБА_1 передано частину будівлі - 4,8% «Складу знарядь лову» інв.№ 1 на ділянці с.Військове, що еквівалентно 233 гривням, а ОСОБА_2 передано частину будівлі - 24% «Рибацький будинок» інв.№ 2 на ділянці с.Військове, що еквівалентно 1 191 гривні. В той же час, після отримання зазначених документів позивачі відповідно до вимог чинного на період виникнення спірних правовідносин законодавства права власності на зазначені об'єкти нерухомого майна не оформили.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_11 в процесі слухання справи заявив клопотання про призначення технічної експертизи свідоцтв про право на майновий пай та накладних, на які посилаються позивачі, як на підставу своїх майнових прав на спірне нерухоме майно (а.с.167-168 т.1), у зв'язку з чим ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2012 року було призначено технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (а.с.170 т.1) .

З висновку експертизи від 27 червня 2013 року №2110/13-34/2111/13-33 вбачається, що встановити час виконання машинописного тексту, яким заповнені графи свідоцтв про майновий пай № 94 та 101, встановити в який період часу були нанесені відтиски печаток від імені Риболовецького колгоспу «Червоний рибак» в наданих свідоцтвах, чи відповідає час їх нанесення вказаним в них датам, не виявилось можливим зв'язку з відсутністю методик по визначенню часу виконання текстів, надрукованих за допомогою друкарських машин та відсутністю документів з вільними зразками відтисків даної печатки. Експертизою було лише встановлено, що у свідоцтвах на майновий пай та накладних відтиски печаток від імені Риболовецького колгоспу «Червоний рибак» нанесені різними печатками (а.с.16-25 т.2).

З постанови слідчого СВ Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 24 лютого 2014 року вбачається, що кримінальне провадження №12013040700000603 від 01 березня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КК України по факту підробки накладної №94 та №101 від 19 лютого 2007 року на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закрито за відсутністю події злочину (165-166 т.2).

Згідно витягу з рішення загальних зборів членів риболовецького колгоспу «Червоний рибак» від 04 квітня 2000 року (а.с.37 т.1) розглядалось питання розпаювання майна колгоспу та було затверджено методичні рекомендації щодо розпаювання майна та про проведення розпаювання майна колгоспу відповідно до затверджених рекомендацій, а прийнятті такого рішення також підтверджується листом директора рибколгоспу «Червоний рибак» ОСОБА_14 від 19 травня 2000 року (а.с.40 т.1) та вбачається з постанови слідчого СВ Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 24 лютого 2014 року (165-166 т.2).

Крім того, судом враховано той факт, що згідно відповіді Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 13 лютого 2012 року (а.с.93 т.1) юридичну особу риболовецький колгосп «Червоний рибак», код ЄДРПОУ 02796799 було зареєстровано 13 лютого 1997 року розпорядженням голови Дніпропетровської районної адміністрації № 115/5-р, що підтверджується і Статутом колгоспу «Червоний рибак» (а.с.113,133, 195-211 т.1), свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою про включення до ЄДРПОУ (а.с.35,114-116, 134-136, 193,194 т.1), листом Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 15 грудня 2001 року (а.с.36 т.1), а 28 квітня 2000 року здійснено перереєстрацію шляхом перетворення риболовецького колгоспу «Червоний рибак» на Акціонерне сільськогосподарське риболовецько-промислове товариство закритого типу «Червоний рибак», яке згідно виписки з протоколу від 11 квітня 2001 року є повним правонаступником колгоспу (а.с.90-92 т.1), яка в послідуючому була визнана незаконною та припинена, що вбачається з листів голови Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (а.с.42,93 т.1).

Згідно відповіді Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 06 грудня 2012 року (а.с.212 т.1) державну реєстрацію Акціонерного сільськогосподарського риболовецько-промислового товариства закритого типу «Червоний рибак» (код ЄДРПОУ 02796799) здійснено 06 грудня 2006 року, а згідно ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» реєстраційна справа на поточний час знищена і відсутня в архіві установи, оскільки підлягає зберіганню протягом 5 років.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про те, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами факт належності їм права власності на частину нерухомого майна спірного єдиного майнового комплексу, який був предметом відчуження за договором купівлі-продажу від 03 грудня 2008 року, в той же час встановлено факт наявності у них визначених законом підстав для оформлення права на таке майно як членів риболовецького колгоспу в порядку визначеному законом, яке ними тривалий час не було реалізоване як на день укладення спірного правочину, так і на день розгляду справи судом.

Згідно з ч. 2 ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, встановлених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним, у зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі, при цьому не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

У справі, яка розглядається, суд, установивши, що спірне нерухоме майно було предметом неодноразового відчуження різним фізичним особам, а тому норми ч. 1 ст. 216 ЦК України не можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна, оскільки у цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, що зазначено і в п.10 постанови Пленума Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06 листопада 2009 року, на яку посилаються і позивачі в поданій до суду позовній заяві (а.с.83 т.2).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачами, які вважають себе власниками спірного майна, але не були стороною за оспорюваним у даній справі наступним правочином щодо відчуження єдиного майнового комплексу по вул.Фрунзе,6 у с.Військове Солонянського району Дніпропетровської області, обрано неналежний спосіб захисту порушених на їх погляд їх майнових прав ти інтересів в частині визнання недійсним оспорюваного правочину, у зв'язку з чим в задоволені позовних вимог в цій частині необхідно відмовити, а відповідно не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_4, оскільки ця вимога є залежною від вимоги про визнання недійсним правочину - договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у справи відносяться на рахунок позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 216, 258, 267, 388, 526-530, 536, 543, 549-551, 553-559, 572-593, 598, 610-615, 624, 625, 638-654, ЦК України; ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, товариство з обмеженою відповідальністю «Абріс» Солонянського району Дніпропетровської області, реєстраційна служба Солонянського районного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу та скасування його державної реєстрації відмовити.

Скасувати вжиті ухвалою судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області Слоквенко Г.П. від 20 грудня 2011 року у цивільній справі №2-764/11 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу та застосування правових наслідків його недійсності заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вчиняти будь-які дії по відчуженню майнового комплексу, що розташований в с. Військове вул.Фрунзе №6 Солонянського району Дніпропетровської області.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачами в апеляційному порядку, а строк на апеляційне оскарження рішення суду починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 22 червня 2015 року.

Головуючий: суддя