Ухвала

від 16.06.2015 по справі 2а-14138/12/0170/27

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2015 р. м. Київ К/800/45488/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

секретар Антипенко В.В.,

за участю представників Херсонської митниці Державної фіскальної служби - Піддубняка А.В.; Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» - Карука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Херсонської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 січня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» (далі - Товариство) до Кримської митниці Державної митної служби України (далі - Митниця),

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Митниці № 600000002/2012/080129/1 від 12.11.2012 року щодо коригування митної вартості товару.

На обґрунтування позову зазначило, що 12.11.2012 року Митниці була надана вантажно-митна декларація №600080000/2012/009186 для митного оформлення товару, поставленого за контрактом № 838/з від 6.08.2012 року та додатковою угодою №3 від 22.10.2012 року, з наданням усіх необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару за основним (першим) методом визначення митної вартості товару.

30 січня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року, позов задоволено.

Рішення Митниці № 600000002/2012/080129/1 від 12.11.2012 року щодо коригування митної вартості товарів визнане протиправним та скасоване.

Митниця звернулася з касаційною скаргою з вимогою скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 6.08.2012 року між Товариством та Компанією «Tolexis International Ltd» (Nicosia, Кіпр) був укладений контракт № 838/з (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець продає, а Покупець набуває товар, в асортименті, кількості, за цінами, у відповідності з Інвойсами, які є невід'ємною частиною даного Контракту. Також, сторонами були підписані додаткові угоди № 1 від 6.08.2012 року, № 3 від 22.10.2012 року.

12 листопада 2012 року Товариство подало до Митниці вантажно-митну декларацію за формою МД-2 №600080000/2012/009186 для здійснення митного оформлення ввезеного на митну територію України товару, обумовленого контрактом (фосфати), з визначенням вартості за придбаний товар за основним (першим) методом визначення митної вартості товару.

Для підтвердження митної вартості товару Товариство надало: облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 9.10.2012 року; інвойс №01322 від 2.11.2012 року; Контракт з додатковими угодами до нього; сертифікат якості № 29/12 від 4.11.2012 року; коносамент № 1 від 31.10.2012 року; вантажну відомість від 30.10.2012 року; платіжне доручення № 98К від 14.08.2012 року; інформацію про позитивні результати роботи радіологічного контролю товару; довідку № 174 від 18.10.2012 року щодо проведення декларування валютних цінностей.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів Митниця надала Товариству запит щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару: договору (угоди, контракту) із третіми особами; рахунків про здійснення платежів третім особам; рахунків щодо сплати комісійних, брокерських (посередницьких) послуг; виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, характеристики товарів.

Товариство повідомило Митницю про неможливість надання додатково витребуваних документів у зв'язку з їх відсутністю.

12 листопада 2012 року Митниця прийняла рішення № 600000002/2012/080129/1 щодо коригування митної вартості товару з визначенням митної вартості товару за ціною подібних (аналогічних) товарів - (другим) методом визначення митної вартості товару та видала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Колегія суддів прийшла до висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є передчасними з таких підстав.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України зазначені методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, до яких відноситься визначення за методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, який є основним згідно з положеннями ст. 267 цього Кодексу , проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.,ст. 268 , 269 цього Кодексу . У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.,ст. 268 , 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог ст. 271, або обчислена відповідно до вимог ст. 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог ст. 273 цього Кодексу .

Згідно Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року (далі - Порядок), митна вартість товарів та метод її визначення декларуються під час митного оформлення таких товарів шляхом подання декларації митної вартості. Підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів здійснює декларант шляхом подачі документів, передбачених вищенаведеним Порядком. Відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України . Для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Згідно з ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу . Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Митним органом у зв'язку із сумнівами щодо заявленої митної вартості товару були витребувані додаткові документи відповідно до п. 11 Порядку, які Товариством не були надані.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги те, що відповідно до ст. 53 Митного кодексу України Товариство не надало всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару, транспортних витрат, а надане Товариством платіжне доручення № 98 К від 14.08.2012 року не підтверджує сплату коштів за дану партію товару, за наданими Товариством документами Митниці не можливо встановити дійсну вартість товару.

Крім того, суди попередніх інстанцій не перевірили та не надали належної оцінки обставинам щодо не підтвердження Товариством фактичної вартості товару оформленого за митними деклараціями подібного (аналогічного) товару (№ 60080000/2012/008458 від 21.10.2012 року), оскільки Митницею вже був оформлений попередніми поставками подібний товар, який поставлявся Товариству за контрактом № 1397/3 від 20.07.2010 року, рівень митної вартості даного товару знизився з 145 доларів США до 139 доларів США.

При новому розгляді адміністративної справи суду першої інстанції слід врахувати викладене і при оцінці доводів сторін правильно застосувати норми матеріального права, надати належну оцінку наявним у справі доказам на предмет встановлення вартості товару, а у разі їх недостатності запропонувати сторонам надати додаткові докази.

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, адміністративна справа направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

Керуючись ст., ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Херсонської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 січня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року скасувати, адміністративну справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.