Постанова

від 17.06.2015 по справі 821/888/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/888/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Дудар Е.І.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Галаган-Транс" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Галаган-Транс" (далі - позивач, ПП "Галаган-Транс") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 20.04.2015 р. просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.03.2015 р. №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 - повністю, № НОМЕР_4 - частково у частині, що не узгоджена податковим компромісом.

Свої вимоги мотивує тим, що нарахування грошових зобов'язань та штрафу за спірними податковими повідомленнями-рішеннями пов'язані з безпідставними висновками відповідача щодо неправильного формування підприємством витрат та податкового кредиту по операціях з придбання працівниками (водіями) ПП "Галаган-Транс" паливно-мастильних матеріалів за готівкові кошти під час фактичного надання транспортних послуг замовникам, які ґрунтуються лише на припущеннях. Зазначає, що доводи контролюючого органу щодо відсутності у водіїв реальної можливості здійснити придбання паливно-мастильних матеріалів на АЗС, вказаних у копіях чеків, є неправомірними та спростовуються фактичними обставинами справи, бухгалтерськими та податковими документами.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з вказаних підстав.

Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог, оскільки відповідно до положень Податкового кодексу України до складу податкового кредиту та витрат для обчислення оподатковуваного прибутку включаються документально підтверджені витрати платника податків на придбання товарів (робіт, послуг), сплату ПДВ, призначених для використання цих товарів (робіт, послуг) для отримання оподатковуваного доходу (прибутку) в межах господарської діяльності такого платника податків. Під час перевірки було встановлено документування ПП "Галаган-Транс" придбання бензину та дизельного палива на АЗС підзвітними особами-водіями на підставі авансових звітів та первинних документів, які фактично не можуть підтвердити здійснення даних операцій. З наданих позивачем документів з придбання дизпалива та бензину за готівку встановлено не відповідність в часі місця знаходження водіїв та АЗС, а тому водії фізично не могли здійснити придбання бензину та дизпалива. Крім того, частину готівкових коштів видано під звіт водіям, які, як підтверджуючі документи до авансових звітів, надали чеки з прізвищами та ім'ям осіб, що не є працівниками ПП "Галаган-Транс". Отже, надані первинні документи не можуть підтвердити факт здійснення придбання бензину та дизпалива саме тією особою, до авансового звіту якої надано даний чек. Наявність вказаних порушень свідчить про порушення ПП "Галаган-Транс" Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, безпідставному формуванні податкового кредиту та витрат підприємством по цих операціях, а готівкові кошти, витрачання яких на потреби позивача не підтверджені, вважаються доходом цих фізичних осіб. Тому обчислення грошових зобов'язань та штрафу згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правомірним. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з 02.02.2015 р. по 20.02.2015 р. відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Галаган-Транс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 27.02.2015 р. № 41/21-03-22-02/36838630.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення (з урахуванням тих, які оскаржуються позивачем):

- пп.135.5.4, пп.135.5.5 п.135.5 ст.135, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.146.2, п.146.11 ст.146 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 372750 грн., у тому числі: за 2012 рік на суму 112621 грн., за 2013 рік на суму 260129 грн.;

- п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 10737 грн., в тому числі: за грудень 2013 року в сумі 10737 грн.;

- пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питання щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у періоді, що перевірявся, на загальну суму 44270,62 грн., в тому числі: за січень 2013 року в сумі 532,02 грн., за лютий 2013 року в сумі 843,42 грн., за березень 2013 року в сумі 1948,26 грн., за квітень 2013 року в сумі 491,33 грн., за травень 2013 року в сумі 1321,38 грн., за червень 2013 року в сумі 4188,84 грн., за липень 2013 року в сумі 2780,57 грн., за серпень 2013 року в сумі 6869,25 грн., за вересень 2013 року в сумі 5690,41 грн., за жовтень 2013 року в сумі 1312,10 грн., за грудень 2013 року в сумі 18293,04 грн.;

- п.2.11 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у сумі 251088,84 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні винесено податкові повідомлення-рішення від 13.03.2015 р. № НОМЕР_4, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 463931 грн., в тому числі за основним платежем на 371145 грн., за штрафними санкціями на 92786 грн., № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 13167 грн., з яких за основним платежем на 8778 грн., за штрафними санкціями на 4389 грн., № НОМЕР_3 грн., яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 63683,36 грн., з яких за основним платежем на 42455,57 грн., за штрафними санкціями на 21227,79 грн., № 000182204, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення п.2.11 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у розмірі 239333,94 грн.

В подальшому за заявою ПП "Галаган-Транс" 20.03.2015 р. ДПІ у м.Херсоні прийнято рішення про погодження податкового компромісу по податку на прибуток на суму 331374,60 грн., у зв'язку з чим позивачем подано заяву про зміну позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2015 р. № НОМЕР_4 у частині, що не узгоджена податковим компромісом.

Таким чином, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог ПП "Галаган-Транс" оскаржує нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення від 13.03.2015 р. № НОМЕР_4 на суму 49712,50 грн., з яких за основним платежем на 39770 грн., за штрафними санкціями на 9942,50 грн.

З акту перевірки слідує, що обчислення спірних грошових зобов'язань та штрафу пов'язано із висновками ДПІ у м.Херсоні стосовно відображення у податковому та бухгалтерському обліку і звітності взаємовідносин ПП "Галаган-Транс" зі своїми працівниками - водіями щодо операцій з придбання за готівкові кошти паливно-мастильних матеріалів, які призначались для обслуговування господарської діяльності позивача, за перевірені податкові періоди 2013 року.

ДПІ у м.Херсоні встановлено, що ПП "Галаган-Транс" документувало придбання дизельного палива та бензину на АЗС підзвітними особами - водіями, на підставі авансових звітів та первинних документів, які фактично не можуть підтвердити здійснення даних операцій. Витрати на таке придбання підприємство відносило до складу витрат для обчислення податку на прибуток, а ПДВ від цього придбання - до податкового кредиту. Висновки про дефектність податкових та бухгалтерських документів відповідачем зроблено у зв'язку з тим, що під час перевірки встановлено невідповідність в часі місця знаходження водіїв та АЗС, фіскальні чеки яких надано як підтверджуючі документи та були підставою для формування витрат та податкового кредиту. Окрім цього, у ряді випадків для підтвердження витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів позивачу звітували підзвітні особи - водії з додаванням платіжних документів, складених на ім'я фізичних осіб, які не є його працівниками. Також відповідач вказує на недоліки товарно-транспортних накладних (відсутність інформації про завантажувальні, розвантажувальні операції), невідповідність перевізника, зазначених у товарно-транспортних накладних та заявках на перевезення (зазначено ТОВ "Гала-Юг"). На думку, відповідача віднесення цих операцій до складу витрат та податкового кредиту є порушенням вимог ст.ст.138, 198 ПК України.

У зв'язку з тим, що за видачу готівкових коштів підзвітні особи звітували дефектними первинними документами та готівка видавалась у підзвіт працівникам позивача без належного документального підтвердження їх використання, відповідач визначив ці готівкові кошти доходом цих осіб і у відповідності із ст.ст.164, 168 ПК України обчислив податок з доходів фізичних осіб з цих коштів у сумі 42455,57 грн.

Крім того відповідач вважає, що при такій організації роботи з готівковими коштами підприємство здійснювало видачу готівкових коштів у сумі 239333,94 грн. підзвітним особам без повного звітування про раніше видані у підзвіт готівкові кошти, що є порушенням п.2.11 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Також ДПІ у м.Херсоні було встановлено заниження ПП "Галаган-Транс" доходів на суму нарахованих умовних відсотків на частину неповернутої фінансової допомоги, отриманої від засновника ОСОБА_4, у розмірі 1347,97 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття ДПІ у м.Херсоні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд виходить з наступних законодавчих приписів.

Порядок формування податкового кредиту та валових витрат визначено Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктом 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами п.п.201.6, 201.10 ПК України (в редакції, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту, а понесених витрат - до валових витрат є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ПП "Галаган-Транс" є надання транспортно-експедиційних послуг вантажним автомобільним транспортом. Метою діяльності підприємства є управління ланцюгом перевезень за оптимальними умовами, тобто, здійснення перевезення у визначений пункт транспортним засобом, який знаходиться у найближчому до визначеного пункті. Для здійснення статутної діяльності ПП "Галаган-Транс" у штаті має водіїв-експедиторів, які безпосередньо здійснювали перевезення вантажів за заявками, що надходили від замовників, та транспортні засоби.

З метою виконання замовлень на перевезення та експедирування вантажів по території України на водіїв видавалися відповідні накази та готівкові кошти на придбання бензину та дизпалива. Після виконання замовлень водії звітували про використані кошти на підставі авансових звітів, до яких долучали чеки з АЗС на придбання бензину та дизпалива.

Факт придбання водіями ПП "Галаган-Транс" бензину та дизпалива на АЗС ПП "Лукойл-Україна", ПП "Окко-Нафтопродукт" та здійснення перевезення вантажів підтверджується звітами про використані кошти, чеками на придбання бензину та дизпалива, наказами на відрядження водіїв, подорожніми листами вантажного автомобіля, заявками на перевезення вантажів, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (арк.137-243 т.1, арк.1-233 т2, арк.1-43 т.3, 117-178 т.3, арк.60-179 т.4).

На придбане паливо постачальниками ПП "Лукойл-Україна", ПП "Окко-Нафтопродукт" позивачу виписані податкові накладні від 21.01.2013 р. № 4005777, від 31.01.2013 р. № 4009101, від 08.02.2013 р. № 4013343, від 15.02.2013 р. № 4013547, від 22.02.2013 р. № 4020834, від 24.02.2013 р. № 4020832, від 06.03.2013 р. № 4024302, від 07.03.2013 р. №№ 4024299, 4024308, від 23.03.2013 р. №№ 4031715, 4031723, від 24.03.2013 р. № 4031721, від 19.04.2013 р. № 4045093, від 27.04.2013 р. № 4047878, від 11.05.2013 р. № 4056111, від 31.05.2013 р. № 4060677, від 20.06.2013 р. № 4072730, від 26.06.2013 р. № 4076008, від 28.06.2013 р. № 4076060, від 29.06.2013 р. № 4076010, від 30.06.2013 р. №№ 4076012, 4076015, 4076018, від 10.07.2013 р. №№ 4080278, 4080275, від 20.07.2013 р. № 4085495, від 21.07.2013 р. №№ 4088810, 4088814, від 31.07.2013 р. №№ 4090384, 4090381, 4090383, від 08.08.2013 р. № 4092399, від 17.08.2013 р. № 4097034, від 21.08.2013 р. №№ 4100862, 41000852, від 23.08.2013 р. № 4101179, від 25.08.2013 р. № 4101189, від 28.08.2013 р. № 4104505, від 29.08.2013 р. №№ 4104826, 4104830, від 10.09.2013 р. № 4106877, від 11.09.2013 р. № 4106901, від 18.09.2013 р. № 4110670, від 19.09.2013 р. № 4110669, від 27.09.2013 р. № 4116528, від 28.09.2013 р. № 4116537, від 29.09.2013 р. № 4116541, від 30.09.2013 р. №№ 4118489, 4118492, від 09.10.2013 р. № 4121910, від 10.10.2013 р. № 4121909, від 30.10.2013 р. № 4128878, від 15.12.2013 р. № 118072, 119624, від 16.12.2013 р. № 118073, від 17.12.2013 р. №№ 118074, 118351, 119626, від 19.12.2013 р. №№ 118353, 119627, від 20.12.2013 р. № 118076, від 22.12.2013 р. № 119629, від 23.12.2013 р. №№ 119630, 120646, від 24.12.2013 р. № 120647 (арк.44-116 т.3).

На підставі вказаних податкових накладних ПП "Галаган-Транс" сформувало податковий кредит у сумі 41594 грн. та витрати у сумі 207968,90 грн.

Вищевказані первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем палива у ПП "Лукойл-Україна", ПП "Окко-Нафтопродукт" протягом 2013 року.

Надані позивачем документи мають всі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та на підставі даних первинних документів можливо ідентифікувати контрагентів, зміст та обсяг проведених господарських операцій.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про документальне не підтвердження придбання бензину та дизпалива у вказаних постачальників внаслідок відсутності у товарно-транспортних накладних відомостей про завантажувальні і розвантажувальні операції, не зазначення перевізника, оскільки, по-перше, окремі недоліки заповнення товарно-транспортних накладних не свідчать про їх недійсність та про відсутність поставок товарів; по-друге, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит та валові витрати від повноти заповнення товарно-транспортних накладних.

Також суд акцентує увагу на тому, що ДПІ у м.Херсоні не має жодних зауважено до змісту та форми податкових накладних, саме які згідно ст.201 ПК України є підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

Також суд критично відноситься до тверджень відповідача про відсутність документального підтвердження придбання бензину та дизпалива внаслідок невідповідності перевізника, зазначених у товарно-транспортних накладних та заявках на перевезення (зазначено ТОВ "Гала-Юг", а не ПП "Галаган-Транс"), виходячи з наступного.

Між позивачем та ТОВ "Гала-Юг" було укладено договір про надання експедиторських послуг при перевезенні автомобільним транспортом від 19.06.2012 р. № 33, відповідно до якого ПП "Галаган-Транс" (перевізник) зобов'язується приймати заявки від ТОВ "Гала-Юг" (експедитор) на перевезення і експедирування вантажів, на підставі якої здійснюється перевезення (арк.184-185 т.1).

На виконання умов цього договору ПП "Галаган-Транс" здійснювало перевезення вантажів за заявками, які надходили ТОВ "Гала-ЮГ" від замовників перевезень.

Відповідно до ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування має місце виконання або організація виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 929 ЦК України визначено предмет договору транспортного експедирування. Зокрема, договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, який обрав експедитор або клієнт, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу.

Приписами ст.932 ЦК України дозволено експедитору залучати до виконання своїй обов'язків інших осіб. Клієнтом, в свою чергу, є споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, в тому числі плату експедитору.

Враховуючи викладене, суд відмічає, що зазначення в окремих товарно-транспортних накладних в графі "автопідприємство перевізник" ТОВ "Гала-Юг", при наявності укладеного позивачем з цим підприємством договору про надання експедиторських послуг при перевезенні автомобільним транспортом від 19.06.2012 р. № 33 та відображення прізвища водія, який перебуває у трудових відносинах саме з ПП "Галаган-Транс", не свідчить про те, що ці перевезення не здійснювалися ПП "Галаган-Транс". Крім того, здійснення перевезення позивачем підтверджено чеками, наказами про відрядження, подорожніми листами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (арк.175-185, 212-218 т.1, арк.43-60, 102-117, 175-183 т.2, арк.11-21 т.3).

Твердження відповідача щодо неможливості заправлення автомобілів бензином та дизпаливом внаслідок невідповідності в часі місця знаходження водія та АЗС, спростовуються копіями чеків, та є лише припущенням, оскільки жодних доказів на підтвердження цього ДПІ у м.Херсоні не надано.

Так, наприклад, відповідач у додатку 4.1 стосовно водія ОСОБА_5 описує це порушення наступним чином: "ТТН від 16.12.2013 р. пункт навантаження м.Нікополь, пункт розвантаження м.Одеса. Відповідно до заявки від 16.12.2013 р. № 64 дата завантаження 16.12.2013 р. м.Нікополь, дата розвантаження м.Одеса 17.12.2013 р. Чек № 3840 від 16.12.2013 р. час 06:34, чек № 1018 від 16.12.2013 р. час 06:52, чек № 1035 від 16.12.2013 р. час 07:45, чек № 1280 від 16.12.2013 р. час 18:21, чек від 1286 від 16.12.2013 р. час 18:32. Завантаження відповідно до ТТН та заявки, і в той же час заправка 16.12.2013 р. в м.Одесі між 06:34 та 07:45 та з 18:21 по 18:32".

З даного опису незрозуміло, чому ДПІ у м.Херсоні вважає неможливим здійснення заправки паливом цим водієм, адже згідно заявки ТОВ "Інтерпайп-Україна" від 16.12.2013 р. № 64 замовлено перевезення вантажу за маршрутом Нікополь-Одеса, дата завантаження - 16.12.2013 р., дата розвантаження - 17.12.2013 р. Водій рухався до м.Нікополя транзитом через м.Одесу та вранці здійснив заправку автомобіля паливом на АЗС ПП "Окко-Нафтопродукт" м.Одеси. Завантажившись, повернувся до м.Одеси та здійснив заправку на АЗС ПП "Окко-Нафтопродукт" в Одеській області. Здійснення перевезення підтверджується наказом про відрядження водія від 01.12.2013 р. № 20-в, подорожнім листом № 8573767, заявкою ТОВ "Інтерпайп-Україна" від 16.12.2013 р. № 64, товарно-транспортною накладною від 16.12.2013 р. Факт здійснення перевезення саме водієм ОСОБА_5 підтверджено відповідними записами у товарно-транспортній накладній та заявці.

При цьому враховуючи кілометраж між цими містами цілком можливо заправитися вранці та ввечері на АЗС, які знаходяться в м.Одесі та Одеській області.

Що стосується доводів відповідача про не підтвердження придбання бензину та дизпалива внаслідок того, що до звітів водіями додано чеки, які містять прізвища осіб, що не є працівниками підприємства (перелік викладено у додатку 4.2 до акту перевірки), суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.3.1, 2.3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614, фіскальний касовий чек на товар (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Розрахункові документи, що друкуються реєстратором розрахункових операцій на паперовому носії, можуть містити додаткові дані про проміжний підрахунок загальної суми за чеком, суму здачі та інші дані, зокрема, інформацію, яка визначена технічними вимогами до спеціалізованих реєстраторів розрахункових операцій.

Так, згідно змісту чеків ПП "Окко-Нафтопродукт" вказано прізвище "УЧАСНИКА", а не покупця, а тому доводи ДПІ у м.Херсоні що покупцями за чеками є сторонні особи, є помилковим. При цьому суд зазначає, що податкові накладні на придбання палива виписано саме на ПП "Галага-Транс", що підтверджує використання палива у господарській діяльності позивача.

Суд акцентує увагу на тому, що висновки ДПІ у м.Херсоні стосовно неправомірності віднесення ПП "Галаган-Транс" до податкового кредиту та витрат операцій з придбання бензину та дизпалива ґрунтуються на певних дефектах товарно-транспортних накладних, припущеннях щодо неможливості заправки палива водіями, однак відповідач не має жодних зауважень до податкових накладних, на підставі яких позивач і формував показники податкової звітності.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму ПДП у розмірі 41593 грн., сплачену в ціні придбання у ПП "Окко-Нафтопродукт", ПП "Лукойл-Україна" палива, а понесених витрат у сумі 207968,90 грн. - до валових витрат підприємства, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення від 13.03.2015 р. № НОМЕР_2 підлягає скасуванню у повному обсязі, № НОМЕР_4 - частково на суму 49392,50 грн., з яких за основним платежем на 39541 грн., за штрафними санкціями на 9878,50 грн..

На нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення від 13.03.2015 р. № НОМЕР_4, крім висновків про відсутність належного документального підтвердження придбання бензину та дизпалива, також вплинули висновки відповідача щодо заниження ПП "Галаган-Транс" доходу на суму нарахованих умовних відсотків на частину неповернутої фінансової допомоги, отриманої від засновника, у розмірі 1347,97 грн. Це порушення стало підставою для донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 256 грн. та застосуванні штрафних санкцій у сумі 64 грн.

Судом встановлено, що засновником позивача ОСОБА_4 згідно договорів від 07.05.2012 р. № 07/05/12, від 06.04.2012 р. № 30/04/12, від 07.03.2012 р. № 07/03/12, від 18.10.2012 р. № 18/10/12 ПП "Галаган-Транс" надавалася поворотна фінансова допомога.

Станом на 01.10.2012 р. залишок неповернутої поворотної фінансової допомоги становив 2262481 грн. Повернення фінансової допомоги здійснювалося у 2013 році з перевищенням терміну 365 календарних днів користування фінансовою допомогою (перевищення становили 7, 20, 14, 73 дні) та відображені у таблиці на сторінці 4 акту перевірки (арк.36 т.1).

Зі змісту пп.135.5.4, 135.5.5 п.135.5 ст.135 ПК України (в редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що сума, частка суми поворотної фінансової допомоги, яка не повернута платником податку на кінець звітного періоду особі, що надала таку допомогу, включається до складу інших доходів. Платник податку, який отримав таку допомогу від особи, що є платником податку на прибуток підприємств та сплачує податок на загальних підставах і не має пільг із сплати цього податку, включає до складу доходів звітного періоду суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої фінансової допомоги. Якщо фінансова допомога, внесена засновником/учасником (у тому числі нерезидентом), залишилася не повернутою після спливу 365 календарних днів з дня її отримання, така допомога підлягає оподаткування за загальновстановленими правилами оподаткування такої операції в залежності від статусу особи, яка її надала.

Згідно пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) умовні проценти вважаються безповоротною фінансовою допомогою та включаються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток до складу інших доходів.

Сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилася неповернутою на кінець звітного періоду, склала 1347,97 грн.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Між тим, позивачем не надано ні пояснень, ні доказів протиправності висновків ДПІ у м.Херсоні в цій частині.

Таким чином, суд погоджується з висновками ДПІ у м.Херсоні про заниження ПП "Галаган-Транс" інших доходів на суму нарахованих умовних відсотків на частку неповернутої фінансової допомоги, отриманої від засновника ОСОБА_4, у розмірі 1347,97 грн., у зв'язку з чим відповідачем правомірно нараховано грошові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 256 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 64 грн. (25 %) згідно податкового повідомлення-рішення від 13.03.2015 р. № НОМЕР_4.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 13.03.2015 р. № НОМЕР_1, згідно якого позивачу нараховано грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Розрахунок нарахованих сум грошових зобов'язань за вказаним податковим повідомленням-рішення відповідачем наведено у додатку № 8 до акту перевірки (арк.72-74 т.1) та безпосередньо пов'язаний з висновками ДПІ у м.Херсоні щодо не підтвердження використання водіями отриманих під звіт коштів на придбання бензину та дизпалива у зв'язку з неможливістю здійснення водіями заправки транспортних засобів внаслідок невідповідності знаходження водіїв та АЗС, звітування за використані кошти фіскальними чеками, у яких зазначено прізвища осіб, що не є працівниками ПП "Галаган-Транс".

Згідно ст.ст.162, 163 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є податкові агенти, а об'єктом оподаткування - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід .

Положеннями п.164.1 ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.165.1.11 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Судом встановлено, що водії ПП "Галаган-Транс" ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_5, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33 для здійснення замовлень на перевезення вантажів отримували під звіт кошти, за які звітували авансовими звітами від 31.01.2013 р. № ГТ-0040, № ГТ-0028, від 28.02.2013 р. № ГТ-0056, № ГТ-0070, № ГТ-0071, від 31.03.2013 р. № ГТ-0092, № ГТ-0107, від 30.04.2013 р. № ГТ-0183, від 31.05.2013 р. № ГТ-0218, від 30.06.2013 р. № ГТ-0254, № ГТ-0272, № ГТ-0631, № ГТ-0632, від 31.07.2013 р. № ГТ-0717, № ГТ-0338, від 12.08.2013 р. № ГТ-0371, від 30.08.2013 р. № ГТ-0380, від 31.08.2013 р. № ГТ-0396, № ГТ-0391, № ГТ-0708, № ГТ-0630, № ГТ-0389, № ГТ-0643, № ГТ-0701, № ГТ-0703, від 30.09.2013 р. № ГТ-0429, № ГТ-0417, № ГТ-0434, № ГТ-0704, № ГТ-1101, № ГТ-0641, № ГТ-0705, від 31.10.2013 р. № 0476, № ГТ-0477, від 31.12.2013 р. № ГТ-0608, № ГТ-0612, № ГТ-0595, № ГТ-0610, № ГТ-0623, № ГТ-0605, № ГТ-0609, № ГТ-0600, № ГТ-0597, № ГТ-0611, № ГТ-0598, № ГТ-0613, № ГТ-0604, № ГТ-0628, № ГТ-0601, № ГТ-0603, № ГТ-0615, № ГТ-0599, ГТ-0627, № ГТ-0596, № ГТ-0606, ГТ-0594, ГТ-0614, ГТ-0607.

На підтвердження використання підзвітних коштів водіями до авансових звітів долучено фіскальні чеки на придбання паливно-мастильних матеріалів, накази на відрядження, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, заявки на перевезення вантажів, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), яким судом надана належна правова оцінка при дослідженні правомірності формування ПП "Галаган-Транс" витрат та податкового кредиту.

Вказаними первинними документами повністю підтверджено використання підзвітними особами отриманих готівкових коштів на відрядження та на придбання паливно-мастильних матеріалів, необхідних для виконання цивільно-правових угод, укладених позивачем із замовниками перевезення вантажів, у зв'язку з чим висновки ДПІ у м.Херсоні про оподаткування цих коштів податком на доходи фізичних осіб є протиправними, а податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 р. № НОМЕР_3 підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 13.03.2015 р. № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення п.2.11 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, суд зазначає наступне.

Суть порушення, за яке до ПП "Галаган-Транс" застосовано штрафні санкції, знову ж таки полягає в тому, що, на думку ДПІ у м.Херсоні, працівниками позивача, зазначеними у додатках №№ 6, 7 до акту перевірки, було подано до бухгалтерії авансові звіти без підтверджуючих документів. При цьому, відповідач вважає, що фіскальні чеки, надані водіями на підтвердження придбання паливно-мастильних матеріалів, не є належними документами, так як у них зазначено інше прізвище, ніж у особи, яка звітувала, та неможливість здійснити заправку транспортного засобу у зв'язку з тим, що водії знаходилися у іншому місці, ніж проведення розрахункових операцій.

Між тим, суд не погоджується з такими доводами ДПІ у м.Херсоні з наступних підстав.

Відповідно до п.2.11 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення № 637), видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно пп.15 п.1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 р. № 59 (далі - Інструкція № 59), підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України.

Приписами ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265) передбачено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

З матеріалів справи слідує, що працівниками ПП "Галаган-Транс" на підтвердження придбання паливно-мастильних матеріалів до бухгалтерії підприємства разом з авансовими звітами надано фіскальні чеки, які підтверджують придбання за готівкові кошти на АЗС ПП "Окко-Нафтопродукт", ПП "Лукойл-Україна" бензину та дизпалива, а пов'язаність цих витрат з витратами на відрядження для виконання цивільно-правових угод, украдених ПП "Галаган-Транс", підтверджено наказами на відрядження, заявками на перевезення вантажів, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Тобто, використання підзвітних коштів водіями позивача підтверджено фіскальними чеками, які відповідно до Закону № 265 є розрахунковими документами та згідно Інструкції № 59 є підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання та обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95 фінансові санкції у вигляді штрафу застосовуються, зокрема, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Таким чином, штраф застосовується при порушенні порядку проведення готівкових розрахунків.

Відповідно до п.1.2 Положення № 637 готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

У спірних правовідносинах має місце видача готівки працівникам під звіт, що не є платежами підприємства і не є готівковими розрахунками в розумінні норм даного Положення.

Вищевикладене свідчить про протиправність застосування ДПІ у м.Херсоні штрафних санкцій до ПП "Галаган-Транс" за порушення п.2.11 гл.2 Положення № 637, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 13.03.2015 р. № НОМЕР_1 підлягає скасуванню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ПП "Галаган-Транс" в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2015 р. № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_1 - повністю, № НОМЕР_4 - частково на суму 49392,50 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки ПП "Галаган-Транс" просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.03.2015 р. № НОМЕР_4 на суму 49712,50 грн., № НОМЕР_2 на суму 13167 грн., № НОМЕР_3 на суму 63683,36 грн., № НОМЕР_1 на суму 239333,94 грн. (всього на загальну суму 365897,30 грн.), то судовий збір за адміністративний позов майнового характеру складає 4872 грн. (максимальний розмір судового збору).

Згідно ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом за результатами розгляду справи позовні вимоги задоволено частково на суму 365577,30 грн., або 99,91 % від заявлених позовних вимог, відмовлено в задоволенні позову на суму 320 грн., або 0,09 %.

Сума судового збору за позовними вимогами, в задоволенні яких відмовлено, складає 4,38 грн. ((4872 грн. х 0,09 %) : 100 %).

При подачі адміністративного позову підприємством було сплачено судовий збір у сумі 487,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16.03.2015 р. № 94.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає поверненню ПП "Галаган-Транс" складає 482,82 грн.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.03.2015 р. №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_1 - повністю, від 13.03.2015 р. № НОМЕР_4 - частково на суму 49392,50 грн., з яких за основним платежем на 39514 грн., за штрафними санкціями на 9878,50 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Галаган-Транс" (код ЄДРПОУ 36838630) судовий збір у сумі 482 (чотириста вісімдесят дві) грн. 82 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 червня 2015 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.3.1