Ухвала

від 25.06.2015 по справі 9/131-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25 червня 2015 р. Справа № 9/131-10

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Горейка М.В.,

відповідача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 27.05.2013р.; ОСОБА_2, довіреність №б/н від 23.06.2015р., паспорт серії АА 928998 виданий ТульчинськимРВ УМВС України в Вінницькій області 16.03.1999р.

у відсутності заявника, позивача (стягувача) та відділу державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні: заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" від 12.05.2015р. про заміну стягувача

у справі за позовом : публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61050, м. Харків, проспект Московський, 60)

до : фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (Вінницька область, Тиврівський район, м. Гнівань, вул. Петровського, 12)

про стягнення 1596666 грн 12 коп.,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні господарського суду Вінницької області (суддя Балтак О.О.) перебувала справа за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 1596666,12грн.

15.10.2010 року у справі №9/131-10 винесено рішення, яким позов задоволено: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 1307158 грн простроченого основного боргу, 237962,89 грн прострочених процентів, 30459,70 грн заборгованості по комісії, 20585,53 грн пені, 500,00 грн. неустойки (штрафу), 15966,66 грн відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236 грн відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

22.11.2010р. на виконання вказаного рішення суду видано наказ, який надіслано на адресу стягувача.

15.05.2015 р. до господарського суду Вінницької області надійшла заява від 12.05.2015р. товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про заміну стягувача.

Відповідно до автоматизованого розподілу документообігу суду від 15.05.2015 року вказану заяву передано на розгляд судді Тварковському А.А.

Ухвалою суду від 18.05.2015р. вказану заяву суддею Тварковським А.А. призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 04.06.2015р. розгляд справи відкладено до 23.06.2015р. зважаючи на неявку в судове засідання заявника, позивача (стягувача), відділу державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції та неподання учасниками судового процесу витребуваних судом доказів. Крім того, 04.06.2015р. винесено окрему ухвалу відділу державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції за невиконання вимог ухвали суду.

23.06.2015р. в судовому засіданні оголошено перерву до 25.06.2015р. При цьому у вказаному судовому засіданні також судом ухвалено провести розгляд справи за відсутності представників позивача (стягувача) та відділу державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції, оскільки неявка останніх не перешкоджає розгляду заяв відповідного змісту.

24.06.2015р. на адресу суду надійшов лист відділу державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції, в якому останній на виконання вимог ухвали зазначив, що у ВДВС Тиврівського районного управління юстиції перебувало зведене виконавче провадження в склад якого входило 5 виконавчих проваджень про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь стягувачів, в тому числі ПАТ «Украсиббанк» в сумі 1596666 грн 12 коп. Вказане виконавче провадження відповідно до постанови №373/2.1-35/5 від 21.11.2013р. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області передано на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області.

В судовому засіданні 25.06.2015р. представники відповідача щодо заяви ТОВ «Кей-Колект» заперечили та просили суд відмовити в її задоволенні, з огляду на необґрунтованість та безпідставність. В обґрунтування своїх заперечень в усному порядку зазначили, що вказана заява не відповідає вимогам ГПК України, заява подана неналежним заявником, заміна сторони виконавчого провадження за відсутності виконавчого провадження неможлива, заявником пропущено строк позовної давності.

Представник заявника в судове засідання не з'явився не зважаючи на те, що про розгляд заяви повідомлявся належним чином в судовому засіданні 23.06.2015р. При цьому 24.06.2015р. на адресу суду надійшло клопотання з доданими до нього доказами в обґрунтування вимог заяви, в якому він просить суд провести розгляд заяви за його відсутності.

Зважаючи, що неявка заявника не перешкоджає розгляду заяви даного змісту, суд клопотання останнього задовольнив та ухвалив провести розгляд заяви ТОВ «Кей-Клект» за його відсутності.

Розглянувши дану заяву, заслухавши пояснення представників ОСОБА_4, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.10.2010 року у справі №9/131-10 позов задоволено: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 1307158 грн простроченого основного боргу, 237962,89 грн прострочених процентів, 30459,70 грн заборгованості по комісії, 20585,53 грн пені, 500,00 грн. неустойки (штрафу), 15966,66 грн відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236 грн відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

22.11.2010р. на виконання вказаного рішення суду видано наказ, який надіслано на адресу стягувача.

Як вбачається із змісту заяви від 12.05.2015р. товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" необхідність у заміні стягувача у справі №9/131-10 з публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" на заявника мотивована укладенням 12.12.2011 р. між вказаним юридичними особами договору факторингу №1 (Договору), відповідно до п. 1.1 якого клієнт (ПАТ «Укрсиббанк») зобов'язується передати у власність фактору (ТОВ «Кей-Колект»), а фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором.

Обсяг (сума) права вимоги станом на дату укладення договору визначений у додатку №1 до договору (п. 2.1 Договору).

Згідно із п. 3.2 Договору відступлення права вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання-передачі права вимоги за формою згідно додатку №2 до договору. Акт приймання-передачі права вимоги складається сторонами виключно після одержання клієнтом суми фінансування.

Судом встановлено, що сторонами також були підписані додатки № 1 "Перелік первинних документів" та № 2 "Акт приймання-передачі прав вимоги" до договору факторингу №1 від 12.12.2011 р.

Листом від 15.12.2011р. повідомлено відповідача (боржника) про відступлення права вимоги та зазначено реквізити, за якими необхідно перерахувати кошти новому кредитору- ТОВ В«Кей-КолектВ» .

Заслухавши пояснення представників відповідача, розглянувши наявні матеріали справи, суд вважає, що заява товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 25 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

У чинному Цивільному кодексі України відступлення права вимоги є одним із видів заміни сторони у зобов'язанні, зокрема заміни кредитора.

Згідно зі статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладення між ними відповідного договору.

Згідно із ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із ч.1 ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, заміна кредитора у зобов'язанні допускається шляхом відступлення права вимоги на підставі правочину протягом усього часу існування зобов'язання.

У п. 1.4. Постанови Пленуми Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що статтею 25 ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). Процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом тих чи інших обставин.

Так, частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові № 3-56гс14 від 19.08.2014 р.

Тобто, відступлення права вимоги дозволяється протягом усього часу існування зобов'язання, незалежно від того, коли був укладений відповідний договір до винесення судового рішення чи вже на стадії виконання судового рішення.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про заміну стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України. А відтак, суд приходить до висновку, що заява товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про заміну стягувача на його правонаступника підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача щодо відсутності підстав заміни кредитора в зобов'язанні судом не беруться до уваги, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону та не узгоджуються з приписам вищенаведених законодавчих норм.

Поряд з цим, згідно постанови Верховного Суду України від 19.08.2014 року справа №3-60гс14 наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Крім того, згідно правової позиції Верховного суду України у постанові від 20.11.2013 року у справі № 6-122цс13 вказано, що виходячи зі змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги ( цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що відступлення права вимоги дозволяється протягом усього часу існування зобов'язання, незалежно від того, коли був укладений відповідний договір до винесення судового рішення чи вже на стадії виконання судового рішення, оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя. Більше того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

А відтак, суд вважає, що заява ТОВ "Кей-Колект" про заміну сторони (стягувача) на підставі ст.25 ГПК України у порядку правонаступництва правомірно подана останнім, з огляду на що підлягає задовленню судом в повному обсязі.

Що стосується доводів представників відповідача щодо неможливості розгляду заяви ТОВ "Кей-Колек" з підстав відсутності у нього порушеного права, вони не беруться судом до уваги, оскільки, як підтверджено матеріалами справи за договором факторингу до заявника дійсно перейшло право вимоги, а враховуючи позицію ВСУ у постанові від 20.11.2013р. (справа№ 6-122цс13), передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

Окрім того, відхиляються судом пояснення представників відповідача щодо неможливості замінити стягувача за відсутності виконавчого провадження. З даного приводу слід зазначити наступне.

Як аналізувалося вище, процесуальне правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення. У свою чергу стадія виконання судового рішення починається з моменту набрання рішенням законної сили, після чого відбувається добровільне виконання рішення боржником, або примусове виконання рішення суду в порядку визначеному ЗУ "Про виконавче провадження".

Таким чином, процесуальне правонаступництво в силу вимог чинного законодавства жодним чином не обмежено ні стадією судового процесу, ні наявністю примусового порядку виконання судового рішення, тобто відсутність відкритого виконавчого провадження не позбавляє можливості нового кредитора звернутися із відповідною заявою про заміну первісного.

Також, на переконання суду, хибними є посилання представників відповідача на те, що процесуальний статус стягувача особа може набути лише після відкриття виконавчого провадження, оскільки дана позиція не узгоджується із положеннями ст.116 ГПК, згідно із якою статус стягувача позивач набуває після видачі йому наказу.

Не беруться до уваги також доводи представників відповідача щодо застосування строків позовної давності до заборгованості, яка була предметом розгляду даної справи, оскільки відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу. Натомість предметом даного судового розгляду є заява про заміну стягувача, жодних позовних вимог в межах даного судового провадження не розглянуто та й розглянуто не може бути, відтак застосувати інститут позовної давності до даних правовідносин суд позбавлений процесуальної можливості.

Як визначає зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 25, 32-34, 43, 86, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" від 12.05.2015р. (вх. 06-52/4696/15 від 15.05.2015р.) про заміну стягувача у справі №9/131-10 задовольнити.

Замінити у справі №9/131-10 за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості стягувача - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (61050, м. Харків, проспект Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750) його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070; пр. Московський, 28-А, поверх 8, БЦ "SP HALL", м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 37825968)

Ухвалу надіслати згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (61050, м. Харків, пр-т. Московський, 60) (вул. Чорновола, 29, м. Вінниця, 21050)

3 - відповідачу (Вінницька область, Тиврівський район, м. Гнівань, вул. Петровського,12)

4, 5 - товариству з обмеженою відповідальністю "Колей-Колект" (вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070; пр. Московський, 28-А, поверх 8, БЦ "SP HALL", м. Київ, 04655)

6 - відділу державної виконавчої служби Тиврівського районного управління юстиції (вул. Леніна, 53, смт. Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область, 23300)