Постанова

від 20.07.2006 по справі 8/246-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/246-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.06           Справа №8/246-06.

          За позовом - Державної податкової інспекції в м. Суми

За позовом          до відповідачів – 1. Приватного підприємця Котляр Людмили Олексіївни, м. Суми; 2. Приватного підприємства «Верніс», м. Київ

про визнання усних  угод  недійсними

СУДДЯ  Л.А. КОСТЕНКО

Представники сторін:

Від позивача:                    Ануфрієва В.В.

Від першого  відповідача:           Мальований О.В.

За участю секретаря судового засідання  Лєпкової О.О.

          Суть справи: Позивач – Державна податкова інспекція в м. Суми  звернувся з позовом до відповідачів: 1. Приватного підприємця Котляр Людмили Олексіївни, м. Суми; 2. Приватного підприємства «Верніс», м. Київ  про визнання недійсними  усних угод, укладених між  відповідачами згідно накладних № 1 від 26.03.2004 р., № 2 від 29.03.2004 р., № 3 від 30.03.2004 р., № 4 від 31.03.2004 р., № 12 від 30.04.2004 р., всього на загальну суму 186 190 грн. 32 коп. та повернути все одержане по угодам відповідачами в доход держави. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що установчі документи приватного підприємства «Верніс» визнані недійсними з моменту реєстрації (24.07.2003 р.), згідно рішення  Голосіївського  районного суду м. Києва від 02.11.2004 року.

                              Відповідач -  приватний підприємець  Котляр Л.О. вимоги заперечує, посилаючись  на їх необґрунтованість.

                              Розглянувши матеріали справи, суд

                                                                      ВСТАНОВИВ:

          Відповідно до п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, спори за зверненням суб»єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом, належать до компетенції адміністративних судів, в зв»язку з  чим в провадженні по даній справі застосовуються норми Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач в ході проведення планової документальної перевірки з питань дотримання вимог  податкового законодавства Приватним підприємцем Котляр Л.О. встановив, що він придбав товар у Приватного підприємства «Верніс» згідно усних угод по податковим накладним № 1 від 26.03.2004 р., № 2 від 29.03.2004 р., № 3 від 30.03.2004 р., № 4 від 31.03.2004 р., № 12 від 30.04.2004 р., а  всього на загальну суму 186 190 грн. 32 коп., в тому числі ПДВ 31 031 грн. 72 коп. Зазначену суму ПДВ ПП Котляр Л.О. віднесла до складу податкового кредиту, що підтвердила податковими деклараціями.

Для підтвердження сум податкового кредиту позивач направив до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва запит для проведення зустрічної перевірки і було з»ясовано, що установчі документи ПП «Верніс» визнані  недійсними з моменту реєстрації, тобто з  24.07.2003 року, згідно рішення  Голосіївського районного суду м. Києва.

Позивач вважає, що такі обставини дають підстави вважати, що оскаржувані угоди були укладені в супереч нормам  діючого цивільного законодавства та спрямовані на ухилення  від оподаткування. Позивач посилається  в позові на порушення  відповідачами, зокрема статей 11, 13  Цивільного кодексу України, тобто  при укладенні  договорів, особа, що виступає  стороною в договорі повинна  мати необхідний обсяг правоздатності, та утриматися  від порушень прав інших осіб, в тому числі і інтересів держави. Тому посилаючись на статті 202-203, 215 Цивільного кодексу України позивач просить визнати угоди недійсними.

Разом з тим, позивач просить  застосувати наслідки за визнанням угоди недійсною відповідно до статті 208 Господарського кодексу України.

Суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 9, п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що податковий орган має право подавати до суду  позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Отже, вказується на  спеціальну процесуальну  компетенцію податкового органу, яка включає право на подання лише тих позовів, за  якими можливе стягнення коштів на користь держави. В діючому  Цивільному кодексі відсутні норми, які б можна було розглядати як  аналог статті 49 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 р.)

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлені підстави недійсності  правочину і правовим наслідком  недійсності  правочину є лише реституція на користь  сторін правочину, яким не є позивач, є обов»язковим приписом закону і  не залежить від зацікавлених осіб.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                      ПОСТАНОВИВ :

1.          В задоволенні позову – відмовити.

2.          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання  заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення  цього строку.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом  десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання  заяви про апеляційне оскарження.

              СУДДЯ                                                                      Л.А. КОСТЕНКО

          З оригіналом згідно: пом. судді                               Іванющенко Н.Г.