Вирок

від 01.07.2015 по справі 1-53/2011

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 1-53/2011

Провадження №: 1-53/2011

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2011 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретарів судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина справу про обвинувачення:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, працюючого рамником у ПП ОСОБА_6 , не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України;

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, який має на утриманні одну малолітню дитину, працюючого верстатником у ПП ОСОБА_6 , не судимого -

у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вчинили хуліганство, тобто грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинивши хуліганство групою осіб.

Злочин скоєно при наступних обставинах.

22 листопада 2010 року близько 00 години ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та знаходячись біля кафе «Брати», яке розташоване по вул. Промисловій в м. Долина Івано-Франківської області, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадських порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, умисно нанесли ОСОБА_9 декілька ударів руками по голові, від яких останній впав на землю, а ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , продовжуючи хуліганські дії, стали наносити удари ногами в різні ділянки тіла, заподіявши ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров`я потерпілого.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 визнав себе винним у вчиненні злочину, вказавши, що 21 листопада 2010 року його знайомий ОСОБА_10 запросив його у кафе «Брати» відсвяткувати «День ОСОБА_11 ». В кафе він разом з гостями сидів за столиком на другому поверсі.

Близько 23.30 години ОСОБА_12 побачив на вулиці їхнього спільного знайомого по кличці «Бобер», який спав біля кафе, оскільки був у стані сильного алкогольного сп`яніння. ОСОБА_12 підвів останнього, завів всередину до кафе і посадив за столик.

Відвідувачу кафе ОСОБА_13 , який сидів за сусіднім столиком, не сподобався поступок ОСОБА_12 , ОСОБА_14 почав ображати останнього нецензурними словами. ОСОБА_12 запропонував ОСОБА_13 вийти на вулицю поговорити. Під час цієї розмови він сходив з другого поверху, направляючись додому.

На вулиці ОСОБА_12 та ОСОБА_13 почали шарпатись між собою, тому він підійшов до них і сказав припинили конфлікт. Згодом із кафе вийшов ОСОБА_9 , який розвернув його та хотів нанести йому удар, вони почали між собою битися, із кафе вийшов його брат ОСОБА_7 , який підійшов до них і одразу ж наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_9 , від якого останній впав на бруківку.

Він був у стані алкогольного сп`яніння і разом з братом нанесли ще декілька ударів по тілу ОСОБА_9 , після чого припинили побиття останнього. В момент нанесення ударів ОСОБА_9 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 біля них не було. ОСОБА_9 піднявся з землі, повитирав кров на обличчі і в цей момент на вулицю з кафе вибігла дівчина по імені ОСОБА_15 , яка почала кричала на них, чому вони побили її брата, після чого викликала працівників міліції.

Згідний відшкодувати моральні та матеріальні збитки потерпілому, кається у вчиненому, просить суворо не карати його.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 визнав себе винним у вчиненні злочину, дав суду аналогічні показання, доповнивши, що коли ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вийшли на двір з приміщення кафе-бару «Брати», він залишився сидіти за столиком.

Згодом йому повідомили, що на вулиці розпочалась бійка, тому він вийшов з приміщення кафе і побачив свого брата ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , які наносили один одному удари, тому він підбіг до потерпілого, наніс останньому удар в обличчя, від чого ОСОБА_9 впав на бруківку, а він з братом нанесли потерпілому ще кілька ударів і припинили бійку.

Згідний відшкодувати моральні та матеріальні збитки потерпілому, кається у вчиненому, просить суворо не карати його.

За клопотанням підсудних, суд визнає недоцільним проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки учасники судового розгляду проти цього не заперечують, підсудні визнають свою вину, їх показання відповідають фактичним обставинам справи і ними не оспорюються, просять суд не допитувати потерпілого та свідків по даній справі і не досліджувати інші докази, їх позиція є добровільною та істинною, розуміють, що в разі оскарження вироку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає доведеною вину підсудних у вчиненні злочину, правильною кваліфікацію їх дій за ст. 296 ч.2 КК України, оскільки вони вчинили хуліганство, тобто грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинивши хуліганство групою осіб.

Обираючи покарання підсудним, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ними злочину та їх особу: те, що вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності, щиросердечно розкаялися у вчиненому та активно сприяли розкриттю злочину, позитивно характеризуються за місцем проживання та по місцю роботи, потерпілий просить суворо не карати підсудних, у підсудного ОСОБА_7 на утриманні одна малолітня дитина..

Щире каяття підсудних та активне сприяння розкриттю злочину суд визнає за обставини, які пом`якшують покарання підсудних; обставиною, яка обтяжує покарання підсудних, суд визнає вчинення ними злочину в стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого підсудними злочину, обставин, які пом`якшують покарання підсудних та їх особи: вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, позитивно характеризуються за місцем проживання та по місцю роботи, у підсудного ОСОБА_7 на утриманні одна малолітня дитина, потерпілий просить суворо не карати підсудних, суд вважає за можливим призначити підсудним покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів, у межах, установлених у санкції ч.2 ст.296 КК України та з застосуванням ст.75 КК України звільнити їх від відбування покарання з випробуванням, поклавши на них обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Долинським міжрайонним прокурором в ході досудового слідства заявлено вимоги про відшкодування витрат в сумі 2112,06 гривень, які були витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування ОСОБА_9 , потерпілого від злочинних дій підсудних.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_9 знаходився на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділі Долинської ЦРЛ з 22.11.2010 року по 03.12.2010 року, про що свідчить довідка № 46/01-19/10 від 13.01.2011 року, видана Долинською ЦРЛ (а.с.125) і вартість цього лікування становила 2112,06 гривень.

Суд вважає, що позовна заява прокурора про відшкодування коштів в сумі 2112,06 гривень, витрачених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, підлягає задоволенню, оскільки відповідно до вимог ст. 93-1 КПК України, кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочинних дій, стягуються судом з винної в цьому особи, а згідно вимог ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Потерпілим по справі ОСОБА_9 в ході попереднього слідства заявлено цивільний позов про стягнення з підсудних 30000 гривень матеріальних та моральних збитків, завданих злочинними діями останніх; в ході судового розгляду справи потерпілий змінив свої позовні вимоги, просив стягнути з підсудних в солідарному порядку 986,60 гривень матеріальної шкоди згідно представлених суду доказів та 20000 гривень моральної (немайнової) шкоди, оскільки злочинними діями підсудних йому заподіяні легкі з короткочасним розладом здоров`я тілесні ушкодження, з приводу чого він тривалий час лікувався, зазнав значних фізичних та моральних страждань.

Відповідно до вимог ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно представлених суду потерпілим доказів (а.с.) встановлено, що вартість придбаних для власного лікування потерпілим медикаментів становить 986,60 гривень, тому завдані потерпілому злочинними діями підсудних матеріальні збитки слід стягнути з останніх в солідарному порядку в повному об`ємі заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Злочинними діями підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_9 заподіяно легкі з короткочасним розладом здоров`я тілесні ушкодження, з приводу чого останній лікувався в умовах стаціонару, зазнав значних фізичних та моральних страждань, стан здоров`я його погіршився, тому заявлені потерпілим позовні вимоги про відшкодування йому моральної (немайнової) шкоди підлягають до часткового задоволення, з урахуванням ступеню тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності з вимогами ст.81 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 визнати винним за ст.296 ч.2 Кримінального кодексу України та покарати позбавленням волі на строк 2 (два) роки.

Застосувати ст.75 Кримінального кодексу України, звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 Кримінального кодексу України, покласти на засудженого ОСОБА_5 обовязки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_7 визнати винним за ст.296 ч.2 Кримінального кодексу України та покарати позбавленням волі на строк 3 (три) роки.

Застосувати ст.75 Кримінального кодексу України, звільнити засудженого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 Кримінального кодексу України, покласти на засудженого ОСОБА_7 обов`язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід щодо засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 підписку про невиїзд - залишити без зміни до вступу вироку в законну силу. Стягнути із засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь держави в особі Долинського районного відділу Держказначейства кошти в сумі 2112 (дві тисячі сто дванадцять) гривень 06 копійок, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочинних дій (код 24060300 МФО 836014 р/р 31415741900155).

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_9 986 (дев`ятсот вісімдесят шість) гривень 60 копійок матеріальної шкоди та 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень моральної (немайнової) шкоди, завданих злочинними діями засуджених.

Речові докази (а.с.47): штани та светр чоловічі повернути потерпілому ОСОБА_9 , як законному власнику.

Апеляція на вирок суду може бути подана протягом п`ятнадцяти діб з часу його проголошення через Долинський районний суд до апеляційного суду Івано-Франківської області.

Суддя: