Рішення

від 22.06.2015 по справі 922/2516/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р.Справа № 922/2516/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Тавільжанка до Приватно-орендного малого підприємства "Лиман Січ" м. Вовчанськ про стягнення 120 031,51грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, дов. б/н від 22.05.2013р.;

відповідача - Федоров О.В., дов. б/н від 18.06.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 101 850,00грн., збитки від інфляції в розмірі 12 528,07грн., 3% річних в розмірі 783,51грн., пеню в розмірі 4 869,93грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 17.07.2014р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивач спричинив відповідачу збитки, які значно перевищують вартість фактично виконаних позивачем робіт. На підставі зазначеного просить суд в задоволенні позову відмовити. Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору, посилаючись на знаходження керівника підприємства на лікарняному.

Представник позивача проти клопотання відповідача заперечує.

Розглянувши дане клопотання суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений судом своєчасно та належним чином.

За клопотанням відповідача судом тричі відклався розгляд справи. Крім того, у судове засідання призначене на 22.06.2015р. відповідач забезпечив явку свого повноважного представника, у зв'язку з чим заявлене клопотання про відкладення розгляду справи розцінюється судом як зловживання процесуальними правами, спрямоване на штучне затягування судового процесу, що в свою чергу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

17.07.2014р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та Приватно-орендним малим підприємством "Лиман-Січ" (відповідач) укладено договір підряду на виконання сільськогосподарських робіт (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати сільськогосподарські роботи по збиранню та обмолоту сільськогосподарських культур, а відповідач прийняти та оплатити вартість виконаних робіт.

У п.5.1 договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків, а саме: відповідач зобов'язався здійснити оплату за виконані позивачем роботи протягом трьох днів з моменту підписання акту виконаних робіт, обумовлених у п.2 договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Приймання виконаних позивачем робіт, за умовами п.7 договору, проводиться відповідачем в день фактичного закінчення обумовлених за договором робіт по кожному полю та підтверджується актом, складеним повноважними представниками сторін.

Оскільки відповідач не оплатив виконані позивачем роботи та відмовився від підписання двох актів приймання-передачі робіт, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як зазначає позивач, на виконання умов спірного договору він здійснив роботи по збиранню та обмолоту сільськогосподарських культур на загальну суму 101850,00грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт № 25/7 від 25.07.2014р. на суму 36 750,00грн., № 02/08 від 02.08.2014р. на суму 33 950,00грн. та № 10/08 від 10.08.2014р. на суму 31 150,00грн.

При дослідженні матеріалів справи судом вбачається, що акт приймання виконаних робіт № 25/7 від 25.07.2014р. на суму 36 750,00грн. підписаний з боку відповідача без будь - яких заперечень та зауважень.

Що стосується актів приймання виконаних робіт № 02/08 від 02.08.2014р. на суму 33 950,00грн. та № 10/08 від 10.08.2014р. на суму 31 150,00грн., судом вбачається, що вони підписані лише з боку позивача.

Як зазначає позивач, відповідач відмовився від підписання актів приймання виконаних робіт № 02/08 від 02.08.2014р. та № 10/08 від 10.08.2014р., на загальну суму 65 100,00грн., у зв'язку із чим дані акти для їх підписання було направлено 19.02.2015р. на адресу відповідача поштою.

Відповідно до ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (п.6 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" від 18.02.2013р. № 01-06/374/2013, оскільки за приписами ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач виявив та негайно заявив про недоліки у виконаній згідно актів приймання виконаних робіт № 02/08 від 02.08.2014р. та № 10/08 від 10.08.2014р. роботі.

Вимога відповідача до позивача від 20.03.2015р. (а.с. 53) про відшкодування збитків, завданих пожежею, не може розцінюватись судом як заява про недоліки у виконаній згідно актів приймання виконаних робіт № 02/08 від 02.08.2014р. та № 10/08 від 10.08.2014р. роботі (на загальну суму 65 100,00грн.), оскільки ця вимога містить посилання на виконання з недоліками робіт, що виконувались у зовсім інший період, а саме: у липні 2014р.

Крім того, суд звертає увагу, що в цій вимозі відповідач визнає факт виконання позивачем за спірним договором робіт на суму 65 100,00грн., яка і є фактично загальною вартістю робіт згідно акту приймання виконаних робіт № 02/08 від 02.08.2014р. на суму 33 950,00грн. та № 10/08 від 10.08.2014р. на суму 31 150,00грн.

Оскільки відповідач, в порушення вимог ст.ст.853, 882 Цивільного кодексу України, безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), суд дійшов висновку про доведеність факту виконання позивачем робіт за актом приймання виконаних робіт № 02/08 від 02.08.2014р. та № 10/08 від 10.08.2014р. та про те, що строк оплати за актами виконаних робіт настав і відповідач не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані позивачем за актом приймання виконаних робіт № 02/08 від 02.08.2014р. та № 10/08 від 10.08.2014р.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що акти приймання виконаних робіт № 02/08 від 02.08.2014р. та № 10/08 від 10.08.2014р., підписані позивачем в односторонньому порядку, недійсними судом не визнавались, що вказує на дійсність таких актів згідно з приписами ст. 882 Цивільного кодексу України і є підставою для оплати виконаних робіт за договором.

Як вже було встановлено судом, позивачем також було виконано роботи за актом приймання виконаних робіт № 25/7 від 25.07.2014р. на суму 36 750,00грн. який був підписаний з боку відповідача без будь - яких заперечень та зауважень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем було виконано роботи за спірним договором на загальну суму 101 850,00грн.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що позивач, виконуючи роботи за спірним договором, спричинив відповідачу збитки, які значно перевищують вартість фактично виконаних позивачем робіт суд не приймає, оскільки право на відшкодування збитків, завданих замовнику не може звільняти його від його обов'язку спалити за виконану роботу.

У п. 13 спірного договору сторони погодили, що відшкодування збитків не звільняє сторін від кінцевого виконання своїх зобов'язань за цим договором.

Таким чином, відповідач, вважаючи, що йому з вини позивача спричинено збитки, має право на їх отримання якщо доведене у встановленому законом їх наявність. Однак, це не звільняє відповідача від обов'язку належного виконання ним своїх договірних зобов'язань.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що наданий відповідачем акт про пожежу від 20.07.2014р. (а.с. 46) не містить доказів того, що пожежа спричинена з вини позивача.

Що стосується акту відомчого розслідування пожежі (а.с. 47), суд також не може приймати його в якості належного доказу, оскільки цей акт складено в односторонньому порядку лише працівниками відповідача, без виклику будь - яких третіх осіб, в тому числі й позивача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 101 850,00грн. за виконані за спірним договором роботи, суд вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції суд встановив наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 12 договору сторони погодили, що у разі безпідставної затримки або відмову від приймання робіт та підписання актів приймання-здачі робіт, а також за порушення строків розрахунку за виконані роботи відповідач несе матеріальну відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% від загальної суми за кожен день затримки виконання зобов'язання.

Позивач, за порушення строків розрахунку за виконані відповідачем за актом приймання виконаних робіт № 25/7 від 25.07.2014р. роботи на суму 36 750,00грн. нарахував за період із 01.08.2014р. по 01.02.2015р. пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що складає 4 869,93грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач обґрунтовано здійснив розрахунок пені, це відповідає умовам договору (п.12 договору), вимогам Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного позивач за порушення строків розрахунку за виконані відповідачем за актом приймання виконаних робіт № 25/7 від 25.07.2014р. роботи на суму 36 750,00грн. нарахував відповідачу за період з 01.08.2014р. по 17.04.2015р. 3% річних в розмірі 783,51грн. та за період з серпня 2014р. по березень 2015р. збитки від інфляції в розмірі 12 528,07грн.

Перевіривши правомірність даного нарахування, суд дійшов висновку, що позивач вірно розрахував 3% річних та збитки від інфляції, дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 610, 611, 612, 625, 837, 853, 854, 882 Цивільного кодексу України, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватно-орендного малого підприємства "Лиман-Січ", код ЄДРПОУ 25463913 (62500, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Металіста, 14) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, іден. номер НОМЕР_1 (62731, АДРЕСА_1) - 101 850,00грн. основного боргу, 12 528,07грн. збитків від інфляції, 783,51грн. 3% річних, 4 869,93грн. пені, 2 400,63грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.06.2015 р.

Суддя Т.А. Лавренюк